Ухвала суду № 78631939, 12.12.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-п/760/104/18

В справі № 760/4470/17-ц

У Х В А Л А

12 грудня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника заявника - Курдалевської О.В.

представника позивача - Бондар О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з заявою і просить скасувати заочне рішення Соломянського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року за позовом ПАТ «СБЕРБАНК» до неї про стягнення заборгованості.

Посилається в заяві на те, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року було задоволено позов ПАТ «СБЕРБАНК» до неї про стягнення заборгованості.

Стягнуто з неї на користь банку 408, 239, 34 гр. заборгованості та 6 123, 60 гр. судового збору.

Про розгляд справи судом та існування заочного рішення вона дізналася з телефонної розмови з державним виконавцем, від якого дізналася про існування виконавчого провадження про стягнення з неї грошових коштів за рішенням суду.

З оскаржуваним рішенням вона ознайомилась лише 04 липня 2018 року в приміщенні суду.

При ознайомленні з матеріалами справи нею було встановлено, що судові повістки направлялись за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, де зареєстрована вона, її чоловік та дитина.

За зазначеною адресою знаходиться Міністерство оборони України, а зареєстрована вона там, оскільки її чоловік є військовослужбовцем.

Проте на сьогоднішній день адресою її фактичного місця проживання є: Київська область, м. Ірпінь, вул. Мечникова, 106-Ж, однак за зазначеною адресою судові виклики не надходили, що унеможливило її явку до суду для захисту своїх інтересів.

Крім того, вважає, що судом не були використані всі способи, передбачені ЦПК України, для забезпечення її належного повідомлення про дату та час розгляду справи.

Зазначила, що після ознайомлення з матеріалами справи вона звернулася до ПАТ «СБЕРБАНК» з метою отримання інформації щодо наявності заборгованості за Кредитним договором №31#00010078596 від 18 листопада 2013 року, на що їй була надана відповідь, згідно з якою заборгованість станом на 19 грудня 2014 року нею було сплачено, в тому числі 99 601, 02 гр. основної заборгованості, 21 663, 16 гр. відсотків та 667, 77 гр. пені, а тому, на її думку, зазначена довідка спростовує всі обставини, викладені в заочному рішенні суду.

Пунктом 8.1 Договору кінцевим терміном повернення кредиту є 17 листопада 2018 року, а п. 8.4 передбачено, що у разі якщо банк використає своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної заборгованості за цим договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника.

Така вимога направлялась 21 жовтня 2014 року, та оскільки банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості, то договір припиняє свою дію з дати направлення вимоги, а тому стягнення нарахованих процентів після цієї дати задоволенню не підлягають.

Також зазначила, що згідно з п. 8 Договору, у повідомленні банк зазначає повну суму заборгованості, існуючої на дату відправлення вимоги.

У повідомленні, яке направлялось банком, зазначено, що станом на 20 жовтня 2014 року за Кредитним договором обліковується прострочена заборгованість протягом 63 днів у сумі 6 921, 10 гр., яка складається з 1 576, 83 гр. заборгованості за кредитом та 5 344, 27 гр. відсотків, проте згідно з розрахунком заборгованості, поданого позивачем проценти за користування кредитом станом на 17 жовтня 2014 року становлять 7 927, 42 гр., а кількість прострочених днів становить 92 дні, що, на її думку, свідчить про невідповідність поданих банком доказів.

Також у рішенні зазначено, що позивачем порушено п. 2.5 Кредитного договору щодо обв?язкового страхування, що підтверджується копією Договору добровільного страхування від нещасного випадку№04025/13-НС/СБР від 18 листопада 2013 року, а тому з першого календарного числа місяця, наступного за місяцем, в якому позичальником було порушено зобов'язання, тобто з 01 грудня 2014 року /після припинення дії договору/, діюча процентна ставка за користування кредитом становить 35 % річних.

Вважає, що процентна ставка з 01 грудня 2014 року не повинна нараховуватись взагалі, оскільки банк змінив строк виконання зобов'язання, шляхом направлення вимоги.

Крім того, обов'язки, згідно з п. 2.5 Кредитного договору, нею виконані, вона уклала договір страхування за погодженою з банком формою на строк до 17 листопада 2018 року. Обов'язок позичальника поновляти періоди страхування п. 2.5 Кредитного договору не передбачений.

Пунктами 4.1 та 4.4 Кредитного договору передбачено надання кредиту на підставі письмової заяви, по формі, наданій банком та умови відкриття, ведення та закриття поточного рахунку позивальника в банку вказані у договорі щодо відкриття поточного рахунку.

За таких обставин, вважає незрозумілим висновок суду про встановлення обставин виконання банком своїх зобов'язань щодо надання кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.

Крім того зазначила, що з її заяви про надання кредитних коштів, яка оформлена по формі, наданій банком, вбачається, що надання коштів здійснюється на поточний рахунок із наступною видачею їх готівкою через касу банку. Виписка по особовому рахунку не є касовим документом та не є первинним бухгалтерським документом, тобто не є належним та допустимим доказом, а є лише зведеним реєстром даних бухгалтерського обліку, який оформлюється безпосередньо позивачем і до якого він може самостійно вносити будь - які відомості, а тому даний документ не може підтвердити факт отримання коштів.

Вважаючи ці підстави достатніми, просить задовольнити заяву.

Заявник та її представник у судовому засіданні заяву підтримали.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, посилаючись на те, що місцем реєстрації відповідача, відповідно до паспортних даних, є: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, зазначена адреса була нею вказана в заяві, анкеті та Кредитному договорі, як адреса реєстрації та місце фактичного проживання.

Згідно з п. 11.5 Кредитного договору у випадку зміни будь - яких реквізитів сторін чи платіжних реквізитів, зазначених у п.п. 12.1 та 12.2 Договору, сторона, що змінила реквізити, зобов'язана повідомити іншу сторону про такі зміни в строк не пізніше 7 днів з дня, коли такі зміни відбулись. Жодних повідомлень про зміну адреси, реквізитів відповідач в банк не надсилала, а тому судові повістки направлялись за тією адресою, що була вказана у Кредитному договорі, анкеті та заяві.

Зазначила, що згідно з довідкою, наданою відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення суду, сума в розмірі 90 601, 02 гр. перенесена на прострочку, однак в результаті технічної помилки вона помилково була відображена в довідці в графі «сума сплати».

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження погашення нею суми основного боргу в розмірі 90 601, 02 гр. в повному обсязі або на дату звернення позивача до суду з позовною заявою.

Натомість банком надані всі необхідні докази та документи, що підтверджують невиконання позичальником зобов'язань та наявність заборгованості по кредиту.

02 липня 2018 року відповідачка зверталася до банку з заявою про врегулювання заборгованості по кредитному договору шляхом погашення існуючої заборгованості по основному боргу в розмірі 93 932, 64 гр. та по відсотках у розмірі 131 167, 14 гр. при умові незастосування банком нарахованих на дату погашення штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач була обізнана про наявність невиконаних зобов'язань перед банком, визнавала їх, а своєю заявою вводить суд в оману щодо повного погашення заборгованості та відносно доказів, що мають істотне значення для вирішення справи.

Посилається також на те, що п. 6.2 Договору визначено, що проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення суми кредиту в повному обсязі.

Таким чином, проценти судом нараховані на дату звернення до суду та обґрунтовано стягнуті за рішенням суду.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у разі, якщо банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника. В зазначеній вимозі банк може також вимагати дострокового розірвання цього договору після повернення повної суми заборгованості, у такому випадку цей договір вважається розірваним з моменту повернення повної суми заборгованості за договором.

Повідомлення - вимога №8630/7/18-5-1 від 21 жовтня 2014 року, що було направлено відповідачу, останнім отримано не було.

Крім того, в даній вимозі банк не ставив питання про дострокове розірвання договору, заборгованість не була погашена, а тому відсутні жодні підстави для припинення дії договору з дати направлення вимоги позичальнику.

Вважає, що сума заборгованості, вказана у повідомленні - вимозі та розрахунку заборгованості, яка надана суду, є такими, що відповідають дійсності, оскільки згідно з п. 8.1 Договору позичальник зобов'язалась кожного 18 числа місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки.

18 жовтня 2014 року був неробочий день /субота/, а тому згідно з п. 9.3 Договору, позичальник зобов'язаний здійснити платіж у перший робочий день, наступний за неробочим.

Таким чином, повідомлення - вимога була направлена відповідачу 20 жовтня 2014 року з зазначенням заборгованості в розмірі 5 344, 27 гр.

21 жовтня 2014 року несплачений відповідачем платіж за відсотками у розмірі 2 583, 15 гр. був віднесений до простроченої заборгованості, а тому станом на день звернення з позовом до суду сума заборгованості становила 7 927, 42 гр.

Також зазначив, що виписка по рахунку, відкритому відповідачем у банку, не надавалась суду, оскільки підтвердженням виконання операції з надання кредиту була надана відповідна виписка з позичкового рахунку, операція по зарахуванню коштів по якій є дзеркальним відображенням операції з виписки по рахунку.

За таких обставин, просить відмовити у задоволенні заяви.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Встановлено, що заочне рішення в справі було ухвалене судом 02 листопада 2018 року у відсутності відповідачки.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується заявником, що адресою її реєстрації є: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, куди судом направлялись судові повістки.

Зазначена адреса була зазначена відповідачкою у Кредитному договорі №31#00010078596 від 18 листопада 2013 року, заяві на видачу коштів від 18 листопада 2013 року, та відповідно у позовній заяві.

Згідно з п. 11.5 Кредитного договору у випадку зміни будь - яких реквізитів сторін чи платіжних реквізитів, зазначених у п.п. 12.1 та 12.2 Договору, сторона, що змінила реквізити, зобов'язана повідомити іншу сторону про такі зміни в строк не пізніше 7 днів з дня, коли такі зміни відбулись.

Відомостей, щодо надання відповідачкою банку відомостей щодо місця свого фактичного проживання судом не встановлено, що також не спростовувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Крім того, судом був здійснений запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА, з відповіді якого встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин, судом були здійснені усі визначені процесуальних законодавством заходи, щодо належного повідомлення відповідачки про розгляд справи.

На підставі цього суд визнав неявку відповідачки в судове засідання неповажною та розглянув справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Статтею 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню за наявності одночасно двох умов: якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, при ухваленні заочного рішення в справі у суду були наявні всі умови, необхідні для заочного розгляду справи:

- неявка відповідача в судове засідання, в тому числі його представника;

- висновок суду про належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання;

- висновок суду про відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання;

- згода позивача на заочний розгляд справи.

Звертаючись до суду, заявник посилається на те, що сума заборгованості розрахована позивачем невірно, оскільки кредит нею погашено, про що свідчить видана банком довідка, договір є розірваним з 2014 року, тобто з моменту направлення банком вимоги про погашення заборгованості, а тому відсотки з цієї дати не повинні нараховуватися.

Однак, жодних доказів на підтвердження своїх тверджень, окрім довідки ПАТ «СБЕРБАНК» від 09 липня 2018 року, суду не надала.

Заперечення представника банку з приводу обставин видачі даної довідки та існування заборгованості за кредитом відповідачка та її представник у судовому засіданні не спростовували.

Навпаки, заявою до банку в липні 2018 року, тобто після ухвалення заочного рішення в справі, відповідачка визнавала існування такої заборгованості.

Таким чином, будь-яких доказів, які б мали значення для правильного вирішення справи, заявник суду не надала, хоча і посилалась на них у заяві про перегляд заочного рішення.

Обставини, приведені в заяві, були предметом дослідження суду і їм дана відповідна правова оцінка.

Всі інші підстави, зазначені в заяві, з точки зору ст.288 ЦПК України, не дають підстав для перегляду заочного рішення суду, оскільки є оцінкою приведених у рішенні суду доказів та правильності ухваленого судом рішення.

Виходячи з обставин, викладених вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви відповідача та перегляду заочного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 280, 284-288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 18 грудня 2018 року.

Суддя Л.А.Шереметьєва