Ухвала суду № 78631264, 14.12.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62090/18-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

за участю сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, прокурора Давидова Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судове провадження за клопотанням слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Києві ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018110330000067 від 03 грудня 2018 року ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

14.12.2018 у провадження слідчого судді Литвинової І.В. надійшло клопотання слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві ОСОБА_4, за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні – прокурором відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018110330000067 від 03 грудня 2018 року ОСОБА_2.

Суть підозри сторона обвинувачення зводить до того, що Наприкінці жовтня 2018 року (більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлений) ОСОБА_6 на поштову скриньку за місцем його приживання, за адресою АДРЕСА_1 надійшла повістка про виклик останнього до призовної дільниці Києво-Святошинського районного військового комісаріату по вул. М. Котельникова, буд. 25-А для подальшого призову на строкову військову службу.

В подальшому 30.11.2018 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений) в приміщенні ресторану «Гаро» що знаходиться по вул. Антоновича, 116 у м. Києві, ОСОБА_6 в ході розмови з раніше наглядно відомим йому ОСОБА_2 повідомив останньому про факт отримання вищезазначеної повісти військового комісаріату, на що ОСОБА_2 вказав, що оскільки він проходив службу у Збройних Силах України та має сталі, налагоджені зв’язки зі службовими особами Києво-Святошинського районного військового комісаріату, за надання йому, ОСОБА_2, неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США, він вплине на вказаних службових осіб з метою не призову ОСОБА_6 на строкову військову службу та уникнення негативних наслідків для останнього за неявку до військового комісаріату. При цьому, ОСОБА_2 повідомив, що у разі відмови ОСОБА_6 надати йому обумовлену суму грошових коштів, він, ОСОБА_2, використовуючи вплив на тих самих службових осіб створить умови для призову ОСОБА_6 на строкову військову службу у найкоротший термін та притягнення останнього до відповідальності за неявку до військового комісаріату.

11.12.2018 о близько 20. 00 год., в телефонній розмові ОСОБА_2, повідомив ОСОБА_6 про необхідність зустрічі 12.12.2018 під час якої останній повинен надати йому, ОСОБА_2, раніше обумовлену ним суму неправомірної вигоду у розмірі 2000 доларів США за вчинення вищезазначених дій.

12.12.2018 о близько 14.45 год. ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив останньому, що чекає його у автомобілі НОМЕР_1 навпроти продовольчого ринку «Володимирський» по вул. Антоновича, 115 у м. Києві.

Того ж дня, о близько 15.00 год. на виконання вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6 сів у автомобіль НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_2 та який був припаркований навпроти продовольчого ринку «Володимирський» по вул. Антоновича, 115 у м. Києві, де в ході розмови ОСОБА_2 одержав неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США (станом на 12.12.2018 згідно курсу Національного банку України становить 55 426 грн. 33 коп.) яку попередньо вимагав від ОСОБА_6 за вплив на службових осіб Києво-Святошинського районного військового комісаріату, щодо не призову ОСОБА_6, на строкову військову службу та уникнення негативних наслідків для останнього за неявку до військового комісаріату.

Того ж дня, ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України, у зв’язку з чим його протиправну діяльність припинено, неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США (станом на 12.12.2018 згідно курсу Національного банку України становить 55 426 грн. 33 коп.) виявлено та вилучено під час обшуку автомобіля НОМЕР_1 яким останній користується.

Обґрунтовуючи внесене клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний, перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, є необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 13.12.2018.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання. Захисник вказав на необґрунтовану підозру, відсутність ризиків та недоведеність з боку сторони обвинувачення застосування до ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів. Одночасно вказав, що розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, визначений стороною обвинувачення у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян являється непомірним, а тому просив визначити його у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42018110330000067 від 03.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві.

12.12.2018 ОСОБА_2А повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- повідомлення ГУ КЗЕ СБУ № 8/1/2-13120 від 10.10.2017, згідно якого громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом постачання до Російської Федерації приладів і обладнання для виготовлення військової техніки сприяють матеріальному забезпеченню терористичних груп (організацій) так званих «ДНР-ЛНР»;

- лист (щодо виконання доручення) ГУ КЗЕ СБУ № 8/1/2-13355 від 19.10.2017, згідно якого організаторами протиправної схеми щодо фінансового та матеріального забезпечення терористичних груп (організацій) так званих «ДНР-ЛНР» є громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Підробка технічних паспортів приладів і обладнання з метою зміни їх ідентифікуючих ознак щодо походження здійснюється у квартирі по вул. Панаса Мирного, 11 у м. Києві та у складському приміщенняі за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Путрівка, вул. Пушкіна, 6, де здійснюється сортування, відбір, пакування приладів і обладнання, які в подальшому доставляються на залізничний вокзал «Київ-Пасажирський» для відправлення до Російської Федерації;

- матеріали виконання доручення з ГУ КЗЕ СБУ № 8/1/2-14624 від 20.11.2017, згідно яких у своїй протиправній діяльності щодо закупівлі та реалізації приладів і обладнання, в т. ч. які ввезені з Російської Федерації на територію України поза митним контролем, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 використовують ТОВ «Фірма «Інтер-Ресурс», що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з якої продукція ОСОБА_8 щоп’ятниці близько 13 год. 00 хв. доставляється на залізничний вокзал «Київ-Пасажирський» та направляється до Російської Федерації;

- показання свідків співробітників ГУ КЗЕ СБ України ОСОБА_9 та ОСОБА_10, згідно яких організаторами протиправної схеми щодо фінансового та матеріального забезпечення терористичних груп (організацій) так званих «ДНР-ЛНР» шляхом постачання до Російської Федерації приладів і обладнання з метою подальшого виготовлення продукції (зброї) в оборонно-промисловій сфері на території РФ є громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- інші матеріали кримінального провадження.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «ОСОБА_11 проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі ОСОБА_9 проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, ризиків передбачених: 1) Переховуватися від органів досудового розслідування та суду: враховуючи, що ОСОБА_2А підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Незважаючи на задовільний стан здоров’я вживає заходів щодо ухилення від отримання процесуальних документів і т.д.

2) Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: враховуючи, що ОСОБА_2, користуючись налагодженими зв’язками та здобутими знайомствами, здобутими під час проходження військової служби може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом щодо знищення, приховання або спотворення документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі, документів що стосуються прозову ОСОБА_6 на строкову військову службу.

3) Незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: у зв’язку із тим, що є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на осіб, які вже були допитані в якості свідків у кримінальному проваджені, у тому числі на ОСОБА_6, який безпосередньо повідомив правоохоронним органам про вчинення ОСОБА_2 тяжкого кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією та брав участь у викритті його протиправної діяльності. Вплив на співробітників Києво-Святошинського військового комісаріату

4) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується: враховуючи, що злочинна діяльність ОСОБА_2 пов’язана зі вимаганням та отриманням неправомірної вигоди носила тривалий характер, то він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, дані, які характеризують останнього, як особу, вік та стан здоров’я підозрюваного, його соціальні зв’язки, сімейний стан, відсутність у підозрюваного постійного місця проживання, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді прийти до висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м’якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов’язків, а тому приходить до висновку, про необхідність визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 153 680 грн., що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків з урахуванням вказаних обставин, а відтак доводи сторони захисту щодо визначення розміру застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб слідчий суддя не приймає.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 09 лютого 2019 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018110330000067 від 03 грудня 2018 року.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 153 680 грн, зобов’язавши підозрюваного ОСОБА_2 виконувати процесуальні обов’язки, визначені частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

р/р 373 180 051 120 89;

МФО (код банку) 820172;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Термін обов’язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 09 лютого 2019 року включно.

Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_2 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова