Рішення № 78630794, 28.11.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16815/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Дудник В.О., Томіленку В.В., Чуб Н.С.,Сіренко Д.В.,

Юдицькому К.О., Магльованій Н.І., Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість 5 741 671,89 гривень, а саме: за кредитом - 2 548 538,93 гривень, за відсотками - 1 545 548,42 гривень, пенею - 1 647 584,54 гривень; стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у сумі - 3 654,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2706/0308/71-128, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобов'язується надати боржнику кредит у сумі 125350,00 доларів США, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк (кредитор) свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 125350,00 доларів США. 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу. 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме: ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 17 березня 2008 року № 2706/0308/71-128, позичальником згідно якого є ОСОБА_4 В свою чергу, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01 серпня 2015 року має прострочену заборгованість: за кредитом - 117 349,64 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 548 538,93 гривень, по відсоткам - 71 166,09 доларів США, що офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1 545 548,42 гривень, пеня - 75 864,43 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату розрахунку складає 1 647 584,54 гривень.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року відкрито провадження у даній справі, та справа призначена до судового розгляду.

В судових засіданнях представники позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» позовні вимоги підтримували, просили їх задовольнити. Додатково пояснили, що 21 вересня 2011 року за заявою первісного кредитора, приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, якій був пред'явлений до виконання, про хід виконання якого їм не відомо. Первісний кредитор, а в подальшому і позивач, після вчинення виконавчого напису, продовжували нараховувати відповідачу відсотки по кредиту та пеню, при цьому остання дійсно нарахована у доларах США.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги визнав частково пояснивши, що відповідач дійсно має заборгованість за кредитним договором. Однак первісний кредитор скористався своїм правом на вчинення виконавчого напису та достроково стягнув з відповідача усю суму боргу за кредитом. В подальшому новий кредитор звернувся до суду з позовом в якості просить стягнути ту саму суму заборгованості по тілу кредиту, що визначена у виконавчому написі. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається подвійне стягнення по тілу кредиту. Яким чином та на підставі чого позивач проводив нарахування відсотків та пені з розрахунку заборгованості не зрозуміло, а виписок по рахунку позивач не надав. У зв'язку з тим, що позивач не може підтвердити суму заборгованості за відсотками та пенею, а сума боргу за тілом кредиту достроково вже стягнута, відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року позовна заява ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишена без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року скасована, справа направлена до Дніпровського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року цивільна справа за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні 15 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, щодо стадії виконання виконавчого напису інформацією не володів. Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

В подальшому представники позивача в судові засідання не з'являлись, подавали клопотання про відкладення розгляду справи, 19 грудня 2017 року представником позивача подані письмові пояснення у справі, а в подальшому представник позивача подав клопотання, в якому просив суд розглядати дану цивільну справу без присутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів.

Відповідач та її представник також в судові засідання не з'явились, подавали клопотання про відкладення розгляду справи, а в подальшому представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд розгляд справи здійснити без його участі, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши та проаналізувавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2008 року до ВАТ «Сведбанк» звернулася відповідач із заявою-анкетою на отримання кредиту (а.с. 20-21, том 1).

17 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 2706/0308/71-128, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_4 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 125 350 доларів США, на строк з 17 березня 2008 року по 17 березня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором (а.с. 13-16, том 1).

Відповідно до п. 1.3. Розділу 1 кредитного договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,4% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно положень ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступав правонаступником ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» відступило свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі щодо кредитного договору № 2706/0308/71-128 від 17 березня 2008 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (а.с. 23-36, том 1).

28 листопада 2012 року між вказаними сторонами договору факторингу було підписано акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей боржників за договором по надання факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року (а.с. 48, том 1).

Також, 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за яким ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступило свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, в тому числі щодо кредитного договору № 2706/0308/71-128 від 17 березня 2008 року ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 37-45, том 1).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 3.2. Розділу 3 кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів за користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. При розрахунку процентів за кількість днів у році приймається - 360. При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитом. Якщо день надання та повернення кредиту співпадають, проценти за користування кредитом нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитом.

Відповідно до п.п. 5.1.1. п. 5.1. Розділу 5 кредитного договору, позичальник зобов'язується: забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, сплату комісій, у порядку та строки, встановлені цим договором, а також сплату неустойок та відшкодування банку збитків у випадках неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених цим договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 8.1. Розділу 8 кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. При розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається - 360.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2706/0308/71-128 від 17 березня 2008 року, позивачем у позовній заяві зазначається про порушення позичальником умов кредитного договору в частині своєчасної сплати грошових коштів по тілу кредиту та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим, згідно наданого суду розрахунку заборгованості, станом на 01 серпня 2015 року за кредитним договором наявна прострочена заборгованість: за кредитом - 117 349,64 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 548 538,93 гривень, по відсоткам - 71 166,09 доларів США, що офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 1 545 548,42 гривень, пеня - 75 864,43 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату розрахунку складає 1 647 584,54 гривень.

При цьому, як встановлено судом, в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору № 2706/0308/71-128 від 17 березня 2008 року з боку позичальника, 17 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 2706/0308/71-128-Z-1, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець ОСОБА_4 передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на правів власності майно: трикімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1 (а.с. 97-100, том 1).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2.1. Розділу 2 кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає: іпотека нерухомості, що придбавається позичальником за договором купівлі-продажу; договір поруки з ОСОБА_5

21 вересня 2011 року ПАТ «Сведбанк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. із заявою на вчинення виконавчого напису по іпотечному договору № 2706/0308/71-128-Z-1 від 17 березня 2008 року (а.с. 101-103, том 1).

21 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. було вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 5959), за умовами якого запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку на підставі іпотечного договору № 2706/0308/71-128-Z-1 від 17 березня 2008 року, яким забезпечується виконання зобов'язання за кредитним договором № 2706/0308/71-128 від 17 березня 2008 року, строк платежу за яким настав 25 липня 2011 року (а.с. 104, том 1).

18 листопада 2011 року державним виконавцем Макаренко С.В. ВДВС Дніпровського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 5959, виданого 21 вересня 2011 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 228, том 1).

В подальшому, 24 грудня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Манасерян А.А. було повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 5959, виданого 21 вересня 2011 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 229-230, том 1).

20 червня 2017 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Копитко Б.В. було винесено постанову про повернення зазначеного виконавчого напису стягувачу (а.с. 1-2, том 2).

Таким чином, з викладеного вбачається, що кредитором, в подальшому право вимоги якого було відступлено позивачу, було реалізованого право дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором № 2706/0308/71-128 від 17 березня 2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. При цьому, виконавчий напис було вчинено 21 вересня 2011 року, в той час як до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача позивач звернувся 29 серпня 2015 року, про що свідчить відбиток штемпелю поштового відділення на конверті відправки позову. З огляду на вказане, позивачем в свою чергу реалізовано право подвійності стягнення за укладеним кредитним договором.

Принцип унеможливлення настання подвійної відповідальності в разі використання кредитором способу задоволення своїх вимог, в даному випадку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, полягає у тому, що іпотекодержатель визначив строк виконання зобов'язань за кредитним договором таким, що настав, та достроково стягнув з відповідача усю заборгованість за кредитним договором, нарахованим відсоткам та пені. Повернення виконавчого документу стягувану, в даному випадку у зв'язку з не реалізацією предмета іпотеки, на підставі п.9 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», не надає право позивачу стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги за яким задоволені шляхом вчинення виконавчого напису, оскільки останній, виконавчий напис, може бути пред'явлений до виконання повторно, в даному випадку до 20 червня 2020 року.

Невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, передбачає право кредитора стягнути непокриту предметом іпотеки суму боргу з боржника у разі, якщо вартість іпотечного майна є меншою від заборгованості за основним зобов'язанням. Вимога про стягнення суми боргу непокритого іпотечним майном повинна заявлятися лише після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наявність виконавчого напису нотаріуса за відсутності реального виконання зобов'язання дійсно не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. У разі звернення іпотекодержателя до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення заборгованості, повинно бути з'ясуване питання про виконання виконавчого напису та з урахуванням цього вирішено спір на підставі чинного законодавства та умов договору. В даному випадку, права позивача на момент його звернення до суду порушені не були, а виконавчий напис нотаріуса перебував на виконанні, його подальше повернення стягувачу також не порушує права позивача та забезпечується можливим повторним звернення за його примусовим виконанням, що прямо випливає з постанови ВДВС.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція взаємозгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Таким чином, якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2706/0308/71-128 від 17 березня 2008 року (а.с. 67, том 1), позивачем сума заборгованості відповідача за кредитним договором нарахована з 28 листопада 2012 року по 01 серпня 2015 року. Вказана заборгованість розрахована по тілу кредиту, відсоткам та нараховано пеню, що свідчить про нарахування такої заборгованості після вчинення виконавчого напису та реалізації кредитором права дострокового стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 р. № 564/2199/15-ц зазначив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

В свою чергу, 15 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 в черговий раз підтвердив позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Крім того, в розрізі даного спору наданий суду розрахунок заборгованості, складений банком, не може слугувати належним доказом такої заборгованості, оскільки останній є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку та не містить відомостей про нарахування кредиту позичальнику, відомостей про рух грошових коштів по рахунку позичальника, розрахунку нарахованих штрафних санкцій.

Згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Дія ж Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, позивачем розрахована відповідачу пеня в іноземній валюті, а в подальшому перерахована відповідно до гривневому еквіваленту на момент звернення до суду, що не відповідає нормам законодавства та умовам договору, яким передбачена пеня за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 610, 611, 626, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33 Закону України «Про іпотеку» ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 14) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: