Рішення № 78630645, 07.12.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3648/18 Справа №754/2014/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Табачук Д.О.

представника позивача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3, в якому просила суд стягнути з відповідачки на її користь матеріальну шкоду в розмірі 75 858.06 грн. та моральну шкоду в розмірі - 100.000.00 грн., витрати пов»язані з правничою допомогою в розмірі 10 500.00 грн. та судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1 400.00 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 17.09.2017 року о 14 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Драйзера відбулась ДТП за участю її автомобіля «Ауді», д/н НОМЕР_3 та автомобіля «Мазда 3», д/н НОМЕР_4 під керуванням відповідачки по справі. Провина відповідачки у вчиненні вказаної вище ДТП встановлена постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2017 року. В результаті ДТП автомобіль позивачки отримав значні механічні пошкодження, відповідно до висновку про визначення вартості матеріального збитку від 02.10.2017 р. за №2017-09-29 вартість такого складає 153 572.34 грн., (страховою компанією їй було сплачено матеріальну шкоду в розмірі 78 114.28 грн.), залишок невідшкодованої матеріальної шкоди складає 75 458.06 грн., витрати на проведення експертної оцінки становлять 400.00 грн., які позивач просила стягнути з відповідача на її користь. Крім того, позивач просить стягнути на її користь з відповідачки 100.000.00 грн. в рахунок моральної шкоди, що була спричинена їй внаслідок ДТП, оскільки після ДТП автомобіль був пошкоджений та не придатний до використання, їй довелося самостійно шукати кошти для ремонту автомобіля, вона дуже глибоко пережила завдання пошкоджень її транспортному засобу, також були порушені її нормальні життєві зв»язки, крім того, відповідачка добровільно відшкодувати шкоду не бажає. Також просила суд про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу з відповідачки на її користь.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, зазначивши суду, що відповідачка фактично не виконала свої обов»язки по відшкодуванню позивачці матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, тому позов просила задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася, належним чином повідомлялася судом про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила. Суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку за її відсутності за наявності зібраних по справі матеріалів.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є як витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки), так і упущена вигода - доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом. Під володільцем за загальним правилом мають на увазі особу, яка здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу певної правової підстави.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що 17.09.2017 року о 14 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Драйзера відбулась ДТП за участю автомобіля позивача марки «Ауді», д/н НОМЕР_3 та автомобіля «Мазда 3», д/н НОМЕР_4 під керуванням відповідачки по справі.

Провина відповідачки у вчиненні вказаної вище ДТП встановлена постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2017 року, якою було встановлено, що 17.09.2017 року відповідачка ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом «Мазда 3», д/н НОМЕР_4 при зміні напрямку руху не впевнилась у його безпеці, не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркова ний автомобіль марки «Ауді», д/н НОМЕР_3, що спричинило пошкодження ТЗ, будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди залишила місце пригоди. Крім того, в той же день відповідачка керуючи вказаним вище автомобілем з ознаками алкогольного сп»яніння відмовилась від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп»яніння в присутності двох свідків.

В результаті ДТП автомобіль позивачки отримав значні механічні пошкодження, відповідно до висновку про визначення вартості матеріального збитку від 02.10.2017 р. за №2017-09-29 вартість такого складає 153 572.34 грн.

Страховою компанією позивачці було сплачено матеріальну шкоду в розмірі 78 114.28 грн., залишок невідшкодованої матеріальної шкоди складає 75 458.06 грн., яка і підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки, а також додаткові витрати у розмірі 400 грн. - за проведення авто-товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди завданого внаслідок ДТП.

Представник позивачки в судовому засіданні також просила стягнути на користь її довірительки з відповідачки 100 000.00 грн. в рахунок моральної шкоди, що була спричинена їй внаслідок ДТП,

Щодо вимог позову про відшкодування моральної шкоди, то судом було встановлено наступне.

Згідно ст.ст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв»язку з порушенням права власності.

Виходячи з викладеного вище, обґрунтування моральної шкоди з боку позивачки, обставин її завдання та вини відповідачки в скоєнні ДТП, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки суму у відшкодування моральної шкоди 5 000.00 грн.

Таким чином, оскільки представником позивачки в судовому засіданні було надано суду докази на підтвердження спричинення її довірительці матеріальної та моральної шкоди, внаслідок ДТП, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи і є різновидом судових витрат. Вони підлягають розподілу між сторонами за результатами вирішення справи за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на правничу допомогу на момент винесення рішення судом не обов'язково мають бути сплачені. Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає оплаті. Тому аргументи сторони відповідача щодо відсутності реального розрахунку не мають значення для вирішення судом питання про стягнення витрат на правничу допомогу: суд може винести рішення щодо покладення на сторону витрат, які ще не сплачені, але підлягають сплаті адвокатові за правову допомогу, надану іншій стороні.

Для визначення розміру таких витрат позивачкою до суду подано договори про надання адвокатських послуг і юридичної допомоги, укладені між позивачкою та адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю КВ №005675 від 19.11.2015 р.), акт про надання правничої допомоги, вартість правничої допомоги та детальний опис робіт, виконаних адвокатом. Час, вказаний адвокатом як витрачений на виконання зазначених у актах робіт не є штучно подовженим чи таким, що явно не відповідає необхідному для їх виконання. Отже, суд вважає заявлену позивачкою суму витрат на правничу допомогу достатньо обгрутованою і співмірною з складністю справи, виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим адвокатом на їх виконання. Таким чином, підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500.00 грн., послуги адвоката за участь у судових засіданнях в суді по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП у розмірі 3 000.00 грн. не підлягають стягненню на користь позивачки в зв»язку з тим, що такі нею були понесені у справі по іншому провадженню.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь позивачки також судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст.1, 3, 4, 82, 175-177 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, (РНОКПП НОМЕР_6) на користь ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_7) 75 858.06 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків, 5 000.00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, та судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 7 500.00 грн. та судового збору в розмірі 1 463.40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Суддя: О.М. Панченко