Постанова № 78629840, 12.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1852/18Головуючий по 1 інстанції - Калієвський І.Д. Категорія: 19 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролікофф»;

особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролікофф»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.10.2018 року, ухваленого під головуванням судді Калієвського І.Д. у залі Маньківського районного суду Черкаської області 04.10. 2018 року о 16 год. 40 хв., повний текст виготовлений 11.10.2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролікофф», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації про стягнення заборгованості , - :

в с т а н о в и в :

06.06.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кролікофф», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації про стягнення заборгованості.

Позивач ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог вказує, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Кролікофф» було укладено договори оренди землі, а саме: договір оренди землі № 1 від 02.07.2014 року та договір оренди землі № 2 від 02.07.2014 року, за якими позивачем передано ТОВ «Кролікофф» у користування земельні ділянки загальною площею 2,7802 га., строком на 5 років. Вказані договори зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами.

Згідно до пункту 7 договору оренди земельної ділянки № 1 орендар зобов'язаний оплачувати щомісячну орендну плату у розмірі 1170, 81 грн. Аналогічний обов'язок зі сплати щомісячної орендної плати у розмірі 1170, 81 грн., встановлений також у пункті 7 договору оренди земельної ділянки № 2. Позивач стверджує, що ТОВ «Кролікофф» умови договору не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість по орендній платі за земельні ділянки у розмірі по 55028, 07 грн. за кожну земельну ділянку.

Тому ОСОБА_3 просить суд стягнути з ТОВ «Кролікофф» на його користь заборгованість за укладеними договорами оренди у розмірі 110056, 14 грн.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 04.10.2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Кролікофф» на користь ОСОБА_3 заборгованість в сумі 84298, 32 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Кролікофф» оскаржило рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі товариство зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що договори оренди є нікчемними за прямим приписом закону , тому судом не виконано прямі приписи ст. 89 ЦПК України. В скарзі посилається, що з наданих позивачем ксерокопії договорів оренди землі вбачається, що позивач та представник відповідача є одна і та ж особа ОСОБА_3, який уклав 02 липня 2014 року договори сам із собою. Відповідач вважає, що вказані обставини є порушенням вимог ч.3 ст. 338 ЦК України , оскільки представник не може вчиняти право чин від імені особи, яку він представляє в своїх інтересах, або в інтересах іншої особи, представником якої він є одночасно. Також посилається, що суд допустив і інші порушення норм матеріального та процесуального права, але при цьому не зазначає, які саме.

Директор товариства «Кролікофф» просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.10.2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Дана справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін в суд апеляційної інстанції.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином , що підтверджується даним судових повісток про вручення.

На адресу суду від ТОВ «Кролікофф» надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника товариства.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обгрунтованості та доведеності позовних вимог, та дійшов висновку, що відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в межах строку позовної давності щодо стягнення заборгованості по договорах оренди землі.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_3 та ТОВ «Кролікофф» у особі директора ОСОБА_3 уклали договори оренди землі, а саме: Договір оренди землі № 1 від 02.07.2014 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) та договір оренди землі № 2 від 02.07.2014 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), за якими позивачем передано ТОВ «Кролікофф» у користування земельні ділянки загальною площею 2,7802 га., строком на 5 років.

Договір оренди землі № 1 від 02.07.2014 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) 10.10.2014 року, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 10.10.2014 року.

Договір оренди землі № 2 від 02.07.2014 року (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2) 10.10.2014 року, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 10.10.2014 року.

Згідно до пункту 7 договору оренди земельної ділянки № 1, орендар зобов'язаний оплачувати щомісячну орендну плату у розмірі 1170,81 грн. Аналогічний обов'язок зі сплати щомісячної орендної плати, у розмірі 1170,81 грн., встановлений також у пункті 7 договору оренди земельної ділянки № 2.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо часткового задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у межах трирічного строку поз воно давності, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, а відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Оскільки відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, то суд першої інстанції правомірно стягнув заборгованість в межах позовної давності, а саме за три роки.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, виходячи з того, що відповідачем визнавались позовні вимоги у межах строку позовної давності. Тому посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що договори оренди є нікчемними, є безпідставним, і не підлягають задоволенню, оскільки позов з даного приводу відповідачем не заявлявся як вбачається із наявних матеріалів справи.

Відповідач мав можливість заявити зустрічний позов, чи звернутися до суду з окремим позовом про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, посилаючись на вимоги ст.338 ЦК України, так як позов був поданий позивачем ОСОБА_3 06 червня 2018 року, а рішення у справі ухвалено 04 жовтня 2018 року. Крім того, вказані договори оренди земельних ділянок від 02.07. 2014 року пройшли державну реєстрацію, що також не оскаржувалось відповідачем.

Отже, доводи апеляційної скарги, наведені ТОВ «Кролікофф» не є суттєвими, спростовуються наявними у матеріалах справи допустимими, належними доказами, та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Кролікофф», оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролікофф» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.10.2018 року залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 04.10.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролікофф», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг при Маньківській районній державній адміністрації про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законом.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Л.І. Василенко

В.Г. Бородійчук