Ухвала суду № 78629013, 17.12.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/967/18

Провадження № 2/700/540/18

17 грудня 2018 року Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельніченко Н.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Лисянка цивільну справу №700/967/18 провадження №2/700/540/18 за позовом ОСОБА_1 до Федюківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Федюківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 22 березня 2018 року в с. Казанцево Соснівського району Челябінської області, Росія помер ОСОБА_2. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,56 га, кадастровий номер 7122887200:02:000:0339, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 047178. Він є спадкоємцем за заповітом від 06.04.2017 року і звернувшись 03.10.2018 року до Лисянської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв’язку з відсутністю оригіналу державного акту. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить визнати право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3

Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв’язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 206 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши та дослiдивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

Матеріалами справи встановлено, що 22 березня 2018 року в с. Казанцево Соснівського району Челябінської області, Росія помер ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про смерть ІІІ-ИВ № 876090 від 26.03.2018 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,56 га, кадастровий номер 7122887200:02:000:0339, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 047178.

Згідно з довідкою відділу у Лисянському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 1089/107-18 від 26.10.2018 року на ім’я ОСОБА_2 в адмінмежах Федюківської сільської ради виготовлено та видано державний акт на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,56 га серії ЧР №047178. 19.06.2012 року за реєстровим № 1556 державним нотаріусом Лисянської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі якого право власності на земельну ділянку переходить до ОСОБА_3. Відповідно до даного свідоцтва Відділом держкомзему у Лисянському районі Черкаської області в Поземельну книгу внесено запис про зміну власника за реєстровим номером 7122887200020000339301, про що проставлено відмітку в державному акті серії ЧР №047178 про перехід права власності на дану земельну ділянку. Таким чином ОСОБА_3 був законним власником земельної ділянки.

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Федюківської сільської ради Лисянського району Черкаської області 06.04.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 06, ОСОБА_3 заповів вищевказану земельну ділянку позивачу ОСОБА_1

Постановою нотаріуса № 1802/02-31 від 03.10.2018 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1218, ч.1 ст.1225, ст.1233 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За вимогами ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності на майно, у разі коли це право оспорюється або не визнається, а також у разі втрати документів на право власності на майно.

З огляду на викладене, визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин, беручи до уваги наявність у позивача дійсного заповіту, визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, необхідно визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, який помер 22.03.2018 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1218, 1235, 1236, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.4,5,12,13, 19, 81, 82, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Федюківської сільської ради Лисянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,56 га, кадастровий номер 7122887200:02:000:0339, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 047178, виданого на ім’я ОСОБА_2, що належав на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3, який помер 22.03.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Бесараб