Ухвала суду № 78628125, 12.12.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

12.12.2018

Справа № 642/5715/18;

Провадження №2/642/1853/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді Бородіної О.В., за участю секретаря - Лозоватої А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про знесення будівель, відновлення меж земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про знесення будівель, відновлення меж земельної ділянки, а саме зобов"язати ОСОБА_4, ОСОБА_3 знести (демонтувати) частину даху будинку № АДРЕСА_1 та інші будівельні конструкції, господарські споруди зазначеного домоволодіння, які розташовані більше 1,0 м. від найбільше виступаючої будівельної конструкції (стіни) даху до сусідньої межі домоволодіння № АДРЕСА_2; зобов»язати відповідачів відновити повністю межу між суміжними домоволодіннями АДРЕСА_2, звільнивши земельну ділянку домоволодіння № АДРЕСА_2 від господарських (будівельних) споруд.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 13.11.2018 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.

ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову, яку просив розглянути за участю заявника та його представника. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_5 просить у якості забезпечення позову вжити заходів шляхом заборони відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 реконструйовувати дах будинку АДРЕСА_1 та виконувати будь-які інші будівельні роботи на відстані до сусідньої межі будинку № АДРЕСА_2 від найбільш виступаючої конструкції 1,0 м відповідно до п. 3.25 ДБН 360-92** «Планування та забудова міських і сільських поселень». В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_5 посилається на те, що відповідачі є власниками суміжного домоволодіння, та проводять незаконну реконструкцію даху будинку, при цьому дах будинку знаходиться у притул із парканом що відмежовує його домоволодіння, що створює додаткові незручності, а саме потрапляють дощові води, а у подальшому може потрапляти тала вода та сніг з даху будинку на земельну ділянку позивача, та може призвести до руйнування частини елементів території його домоволодіння, та позбавляє можливості раціонального використання земельної ділянки вздовж даху будинку відповідачів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 12.12.2018 року замінено прізвище відповідача з "Грінченко" на "Гучмазову".

У підготовчому судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_6 заяву про забезпечення позову підтримав та просив її задовольнити з підстав зазначених у заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечували, посилаючись на те, що будинок в якому вони проживають був побудований ще у 30-х роках. Усі добудови до будинку виконувалися ще у 1963-1964 роках. Ремонт даху покликаний тим, що дах був непридатний, протікав, але дах ремонтується в тих же розмірах будинку, як і раніше, жодних прибудов не виконувалося. Також зазначили, що ремонт даху зі сторони яка наближена до домоволодіння позивача, завершено. Ніяких інших робіт по розширенню житлової площі за рахунок захоплення території сусідньої земельної ділянки не проводиться.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових Інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З наданих позивачем доказів, та з пояснень відповідачів вбачається, що відповідачі здійснюють ремонт покрівлі домоволодіння, яке належить їм на праві власності, даних щодо завдання відповідачами шкоди майну, що належить ОСОБА_1 суду не надано.

Статтею 41 Конституції України встановлено - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналізуючи зміст заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, водночас, вжиття заходів забезпечення позову, які просить заявник, призведе до втручання у право власності відповідачів, порушить баланс інтересів та призведе до бажаного для позивача результату по справі без розгляду спору.

Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не підкріплено належними доказами по справі, зокрема не зазначено, які саме права позивача не можливо буде поновити в разі ухвалення можливого рішення про задоволення позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1-18,149-150,153,268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Харківська міська рада, про знесення будівель, відновлення меж земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Бородіна