Ухвала суду № 78626991, 18.12.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 611/722/18

Номер провадження 1-кп/623/257/2018

УХВАЛА

іменем України

18 грудня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі колегії суддів:

головуючого судді Герцова О.М.,

судді Бєссонової Т.Д.,

судді Винниченка П.П.

при секретарі Бобриш М.С.,

за участю прокурора Ткаченка О.В.,

захисника Шведової Т.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК України.

Захисник ОСОБА_1 заявила клопотання, в якому просила змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на необґрунтованість ризиків, зазначених прокурором.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечував.

Потерпілий ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання захисника.

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів, посилаючись на ризики, встановлені пунктами 1, 3, 5 частиною 1 статті 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 заперечували проти клопотання прокурора.

Заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, захисника, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 178 КПК України.

Відповідно до листа від ВССУ від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що наведені прокурором доводи свідчать про наявність ризиків, встановлених статтею 177 КПК України, наявна обґрунтована підозра про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, однак жодним чином не обґрунтовані та не доведені обставини, визначені пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України.

Жодних доказів на підтвердження того, що обвинуваченому призначався інший запобіжний захід, який порушувався обвинуваченим ОСОБА_2 прокурором не надано.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо особи, суди повинні виходити з принципу презумпції свободи. Цей принцип означає, що особа повинна залишатися на свободі до тих пір, доки працівники правоохоронних органів не доведуть необхідність її затримання або тримання під вартою.

В пунктах 38, 40 рішення Європейського суду з прав людини (справа "Хайредінов проти України" №38717/07) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади. Національні органи влади зобов'язані встановити наявність конкретних фактів, відповідних підставам для подальшого тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини сформулював загальний стандарт - чим довше тримається особу під вартою, тим більш вагомими мають бути аргументи на користь продовження дії цього запобіжного заходу.

У рішення ЄСПЛ «Доронін проти України» від 19 лютого 2009 року ЄСПЛ визнав порушення пункту 3 статті 5 Конвенції, оскільки судові рішення про продовження строку тримання заявника під вартою не можна вважати такими, що ґрунтуються на підставах, які є «відповідними і достатніми», а судом не розглядалось можливості застосування альтернативних запобіжних заходів.

Відповідно до пункту 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов'язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах. Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з- під варти.

Відповідно до вимог частини 3 статті 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Слоев проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог пункту 4 статті 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Колегія суддів враховує тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, те, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки.

При таких обставинах, колегія суддів вважає за доцільне змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт без застосування електронного засобу контролю на 2 місяці, який передбачає обов'язок обвинуваченого знаходитись у своєму житлі у певний період доби та забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування радіоелектронних контролюючих приладів на два місяці - до 15 лютого 2019 року.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 залишати житло (місце постійного проживання) - АДРЕСА_1, в період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин кожного дня, без дозволу прокурора або суду.

Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2:

- прибувати за викликом до прокурора або суду.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, (Харківська область, Барвінківський район, село Богодарове) без дозволу прокурора або суду;

- у разі наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками по даному кримінальному провадженню.

Порушення умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування більш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому негайно після її оголошення.

ОСОБА_2 негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Барвінківського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Герцов

Суддя: Т.Д. Бєссонова

Суддя: П.П. Винниченко