Постанова № 78626030, 10.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2615/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. (ухвалене суддею Гіглава О.В.) по справі № 1640/2615/18

за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області

до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 третя особа Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Полтавській області (в подальшому - ГУ ДФС у Полтавській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (в подальшому - ФОП ОСОБА_1.), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з нього податковий борг у розмірі 27410,49 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача податку на доходи фізичних осіб в сумі 26708, 91 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ у м. Полтаві: податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік від 04.02.2016 р., в якій визначено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного року у розмірі 14,66 грн.; розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, за 2014 рік, в якому самостійно визначено розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягає сплаті до бюджету у наступному за звітним році, у розмірі 274,31 грн.; податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік від 24.01.2017 р., в якій визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 470,70 грн. та суму податкових зобов'язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного року у розмірі 39,23 грн.; податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік від 09.01.2018 р., в якій визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року у розмірі 20,70 грн. та суму податкових зобов'язань з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного року у розмірі 1,73 грн.

У зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_2 самостійно задекларованих податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 821,33 грн., в тому числі 765,71 грн. по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, та 55,62 грн. по військовому збору.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання відповідачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., контролюючим органом складено акт № 4041/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 26.06.2014 р. та 07.07.2014 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0068721701, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 28058,96 грн., з яких 18705,97 грн. за основним платежем та 9352,99 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами камеральної перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб згідно додатку 5 до податкової декларації про майновий стан та доходи відповідача № 9079760922 від 03.02.2014 р., складено акт № 5755/16-01-17-05/НОМЕР_1 від 21.10.2015 р. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0176181705, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 154,56 грн.

29.02.2016 р., контролюючим органом проведено аналіз облікової картки особового рахунку в АІС "Податковий блок" ФОП ОСОБА_1, з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який оформлений актом про порушення правил сплати ФОП ОСОБА_1 узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за актом документальної планової виїзної перевірки від 26.06.2014 р. № 4041/16-01-17-01-11/НОМЕР_1 від 29.02.2016 р. № 554/16-01-13-05-10/НОМЕР_1.

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом 29.02.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001081305, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 387,45 грн. та відповідачу нараховано пеню по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у розмірі 1686,63 грн.

Контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 539-23 від 29.05.2015 р, яку надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача.

У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу в розмірі 27410,49 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача є податковий борг, який ним не сплачено самостійно.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; - календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); - календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; - календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; - календарному року для платників податку на прибуток для податкової декларації, яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення вказаного податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України,

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності. встановлений цим кодексом (п. 101.2 ст. 101 Податкового кодексу України).

Строк давності складає 1095 календарних днів (п.101.2 ст. 102 Податкового кодексу України).

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України).

Судовим розглялом встановлено, що у 2014 році у відповідача виник податковий борг у розмірі 24360,50 грн., на який позивачем нараховано пеню у розмірі 1107,29 грн., та 274,31 грн., у зв'язку з чим вказаний борг підлягає списанню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення з відповідача податкової заборгованості у розмірі 25742,12 грн., у зв'язку з чим скасовує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. в цій частині та приймає постанову про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Також судовим розглядом встановлено, що відповідачем 24.09.2018 р. сплачено військовий збір у розмірі 55,62 грн., що підтверджуються квитанцією № 7072 від 24.09.2018 р., тобто, відповідач визнав наявність у нього податкового боргу зі сплати військового податку.

Крім того, відповідачем визнано, що в нього існує податковий борг: у розмірі 470,70 грн. з податку на доходи фізичних осіб за 2016 р.; 20,70 грн. з податку на доходи фізичних осіб за 2017 р.; 154,56 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0176181705 від 21.10.2015 р.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час розгляду справи, відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 1612,75 грн. та суд першої інстанції правильно задовольнив позов ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає в цій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 по справі № 1640/2615/18 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, рнокпп НОМЕР_1) суми коштів за податковим боргом з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у розмірі 25742 (двадцать п'ять тисяч сімсот сорок дві) гривні 12 копійок на розрахунковий рахунок 33111341016002, код бюджетної класифікації платежу 11010500, одержувач УК у м. Полтаві, ЗКПО 38019510, банк одержувача Казначейство України, МФО 899998.

В цій частини прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді В.Б. Русанова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 17.12.2018 р.