Постанова № 78626009, 06.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2407/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "КТ-СТАЛЬ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018, (суддя Кухар М.Д., повний текст складено 27.08.18 ) по справі № 820/2407/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ-СТАЛЬ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "КТ-СТАЛЬ", звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №0007141316, №0007131316 ; №0007121316 від 26.12.2017 року; №0004321403 від 27.12.2017 року; №0004311403, №0004301403 від 28.12.2017 року, №000000871403 від 23.03.2018 року;

- стягнути з відповідача на користь ТОВ "КТ-СТАЛЬ" судовий збір.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року відмовлено в задоволенні позову.

ТОВ "КТ-Сталь" (далі Позивач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не вірно надано оцінку первинним документам, висновкам експерта, безпідставно враховано докази, отримані податковим органом з порушенням закону, що призвело до невірного вирішення справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції вірно надана оцінка доказів, встановив безтоварність господарських операцій та як наслідок неправомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат про спірним господарським операціям.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в спірний період позивач перебував на податковому обліку в ГУ ДФС у Харківській області, є платником ПДВ, основним видом діяльності є: оптова торгівля металевими виробами.

Головним управлінням ДФС у Харківській області відповідно до плану-графіку проведення планових документальних виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2017 року, наказів Головного управління ДФС у Харківській області від 13.10.2017 року №5727 «Про проведення перевірки ТОВ «КТ-Сталь» , від 10.11.2017 року №6567 «Про продовження строків проведення документальної тонової виїзної перевірки ТОВ «КТ-Сталь» проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ«КТ-Сталь» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.04.2015 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт № 21374/10-40-14-03-07/39722312 від 24.11.2017 року.

За висновками перевірки ТОВ «КТ-Сталь» встановлено порушення:

1. п.44.1. ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, п.8 П(С) БО 14 «Оренда» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. за №487/4708), п.5, п. 7 П(С)БО 15«Дохід» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290;, п.11, п.18, п.19 П(С)БО 16 «Витрати» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N9318; п.п. 2.5. п. 2 Розділу III П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 N925); підприємством ТОВ «КТ-СТАЛЬ» занижено податок на прибуток на загальну суму 558 436 грн., у тому числі: за 2015 рік у сумі 81 грн., за 2016 рік у сумі 339 205 грн.,за I квартал 2017 року у сумі 20 896 грн., за II квартал 2017 року у сумі 198 254 грн.,

2. п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Розділу V ПК України , п. 6 Розділу III., п.п. 2, п.З Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, (затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 23. 09.2014року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року' N13), п. 6 Розділу III., п.п. 2, п.З, ч. 7 п. 4 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 , ТОВ «КТ- СТАЛЬ» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 579 323 грн., в т.ч.:- у травні 2016 року на суму 108 337 грн.,- у січні 2017 року на суму 57 292 грн.,- у травні 2017 року на суму 180 651 грн.,- у червні 2017 року на суму 233 043 грн.,

також встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 податкової декларації з ПДВ) у відповідних податкових періодах, на загальну суму 168 251 грн., в т.ч.:

- по податковій декларацій з податку на додану вартість поданій за червень 201 7 року (вх. 20.07.2017 року, №9141327145) в сумі 168 251 грн.

3.- п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 ПК України , ТОВ «КТ-СТАЛЬ» несвоєчасно зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 105355,35 грн. Загальна сума штрафних санкцій-10921,6 грн.

4.- п.44.1 ст.44. п.п.14.1.36, п.п.14.1.54, п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1. п.:134 ст.134 ПК України , з урахуванням, п.7, п.8 П(С)БО 15 «Доходи», (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N290 ), підприємством безпідставно завищено суму доходів в загальному розмірі 4 750 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 4 750 грн., по взаємовідносинам з покупцем ТОВ «СК-ПРОФІЛЬ» податковий номер 34391604 в частині реалізації металопрокату, придбаного ТОВ «КТ-СТАЛЬ» у контрагента-постачальника ТОВ «ГРЕЙТОПТ ГЗ», без встановлення реальності факту (законного джерела) походження товарів.

5.- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1ст. 134 ПК України , п. 11 П(С)БО 16 Витрати" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N3 18), підприємством ТОВ «КТ-СТАЛЬ» безпідставно завищено суму витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, по взаємовідносинам з ТОВ «ГРЕЙТОПТ ТЗ» на загальну суму 4 567 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 4 567 грн.

6.- п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України , підприємством безпідставно завищено суму податкових зобов'язань в загальному розмір 950 грн., в т.ч. за лютий 2016 року на суму 950 грн., по взаємовідносинам з покупцем ТОВ «СК-ПРОФІЛЬ» в частині реалізації металопрокату, придбаного ТОВ «КТ-СТАЛЬ» у контрагента-постачальника ТОВ «ГРЕЙТОПТ ТЗ», без встановлення реальності факту (законного джерела) походження товарів.

7.-п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198. п.201.1 ст.201 Розділу V ПК України , ТОВ «КТ-СТАЛЬ» безпідставно завищено суму податкового кредиту, по взаємовідносинам з ТОВ «ГРЕЙТОПТ ТЗ» на загальну суму 913 грн., в тому числі у лютому 2016 року у сумі 913 грн.

8. п.п. 176.2 «б» п. 176.2. ст 176 ПК України, ТОВ «КТ-СТАЛЬ» не відображено у довідці за формою №1-ДФ за перевіряємий період отримання та повернення позики від засновника ТОВ «КТ-СТАЛЬ» ОСОБА_1 за ознакою доходу « 153» «Основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Кодексу)».

9. п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст.164, п.п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України , підприємству донараховано податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в загальній сумі 229,5 грн., в т.ч.:- за 2015 рік в сумі 67,5 грн.,- за 2016 рік в сумі 108,00 грн.,- за І півріччя 2017 року в сумі 54,0 грн.

10. п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX з урахуваннямп.п. 164.2.5.п. 164.2 ст. 164,п.п. 176.2 «а» п. 176.2 ст.176 ПК України ,встановлено неутримання військового збору від надання майна в оренду.

За результатами перевірки підприємству донараховано військового збору за перевірений період в загальній сумі 20,25 грн., в т.ч.:- за 2015 рік в сумі 6,75 грн., за 2016 рік в сумі 9.0 грн.,- за І півріччя 2017 року в сумі 4,5 грн.(т.1 а.с.27-231)

Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення :

№0007141316 від 26.12.2017 року за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, штрафні санкції 510, 00 грн. ;

№0007131316 від 26.12.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів, в тому числі військового збору, пені за податковим зобов'язанням 20,25 грн., за штрафними санкціями 9,56 грн., пеня 2,72, а всього 32, 53 грн.;

№0007121316 від 26.12.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів, в тому числі на доходи фізичних осіб, пені за податковим зобов'язанням 229,5 грн., за штрафними санкціями 111,38 грн., пеня 28,61, а всього 369, 39 грн. ;

№0004291403 від 28.12.2017 року про сплату податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов'язанням + 558436 грн., за штрафними санкціями 139588,75 грн., а всього 698024,75 грн.;

№0004321403 від 27.12.2017 року про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість 16 825,10 грн. ;

№0004311403 від 28.12.2017 року про сплату податку на додану вартість за податковим зобов'язанням -950,0 грн, податкового кредиту -913,0 грн,;

№0004301403 від 28.12.2017 року за платежем податок на додану вартість 724153,75 грн.

Підставою для збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, військового збору, підприємству слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Торговий дім «МАКС», ТОВ «Слобідський хліб», ТОВ «Вартіс», ПП «ОККО-Бізнес КОНТРАКТ», ТОВ «Техно Арт», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Укральянс Трейд», ТОВ «Грейтопт ТЗ», ТОВ «Реал торг +», ТОВ «Техноарт», ТОВ «НОКС ТТФ», ФОП ОСОБА_5

За наслідками оскарження зазначених рішень в адміністративному порядку, рішенням №9575/6/99-99-11-02-01-15 від 19.03.2018 року Державної фіскальної служби України податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Харківській області від 26.12.2017 року №007131316, № 0007121316, 0007141316 залишені без змін, а скарги ТОВ «КТ-СТАЛЬ» без задоволення.

Рішенням № 9499/6/99-99-11-01-01-25 від 19.03.2018 року Державна фіскальна служба України скарга частково задоволена, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Харківській області від 28.12.2017 року №000429 1403 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за рахунок зменшення витрат по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_5, витрат по придбанню автогуми для легкових автомобілів та ремонту і технічному обслуговуванню орендованих автомобілів, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення , податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у Харківській області від 27.12.2017 року № 0004321403 та від 28.12. 2017 року №0004301403, № 0004311403 залишено без змін, скарги без задоволення.

23.03.2018 року ГУ ДФС України в Харківській області винесено податкове повідомлення-рушення №00000871403 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за податковим зобов'язанням +465884 грн, за штрафними санкціями 116450, 75 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідача, оскаржив їх в адміністративному порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення податкового органу є законним та обґрунтованим, прийнято правомірно, оскільки позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентами, доцільність укладання правочинів, проте як відповідачем доведено правомірність здійснення донарахувань.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, П(С)БО 15 "Дохід", 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз. 1 п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарі в/послуг. згідно з пунктом 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг. що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства. а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України)

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту здійснення господарської операції або в разі, якщо товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність у покупця належно оформлених документів не є безумовною підставою для визначення податку на прибуток, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Судом встановлено, між ТОВ «КТ-СТАЛЬ» та ТОВ «Реал Торг Плюс» укладено договори:

- 29.01.2016 договір №РТ 2901/16-1 за умовами якого ТОВ " Реал Торг Плюс" зобов'язався надати послуги з проведення фінансово-економічної, бухгалтерської експертизи по окремих питаннях фінансово-господарської діяльності, розробки проектів документів, що стосуються питання бухгалтерського обліку та звітності, господарських договорів, інших документів правового характеру на загальну суму 66 000.00 грн.

- 16.05.2016р. договір № МП1605 за умовами якого ТОВ " Реал Торг Плюс" зобов'язався надати маркетингові послугу по пошуку покупців на загальну суму 250 000.00 грн.;

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано договір, звіти, акти приймання-робіт, докази оплати.

Відповідно до акту перевірки та суду першої інстанції, єдиною підставою для невизнання реальності вчинення зазначених господарських операцій із цим контрагентом, слугували висновки про відсутність у нього трудових ресурсів, яка встановлена звітом форми № 1 -ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», згідно якого на підприємстві ТОВ «Реал Торг Плюс» обліковувалась одна особа, відтак, останній не мав технічних та фізичних можливостей надання послуг.

Зазначені твердження податкового органу та суду судовою колегією оцінюється критично, оскільки умовами згаданих договорів не заборонено контрагенту Позивача залучати до виконання робіт інших осіб, залишаючись відповідальним за якість виконаних робіт перед замовником. Наведене також ставить під сумнів твердження податкового органу щодо об'єктивної неможливості виконання обсягу робіт за договорами лише силами виконавця.

Також відповідно до акту перевірки ТОВ "КТ-Сталь" включено до витрат, витрати по отриманню канцелярських товарів у ТОВ "Реал Торг Плюс" на загальну суму 50 248.10 грн.

Суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу щодо безтоварності зазначеної операції, посилаючись на базу даних "Автоматизованої системи давлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів співставленні даних додатку №5" АС "Податковий блок", "Архів електронної звітності" ТОВ "Реал Торг плюс" відповідно до якої за перевіряємий період не придбавались канцелярські вироби в обсягах сортименті, які в подальшому було реалізовано (передано) (відповідно до видаткових накладних) адресу ТОВ "КТ-Сталь".

Колегія суддів вважає, що зазначена обставина не є беззаперечним доказом відсутності у контрагента позивача зазначеного товару, податковим органом не надано доказів перевірки зазначеного контрагента та дотримання ним податкового законодавства в частині декларування наявного товару.

При цьому вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Отже колегія суддів відхиляє доводи податкового органу та суду щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та ТОВ «Реал Торг Плюс» зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача.

Податковим органом не зазначено про наявність недоліків при досліджені первинних документів. Враховуючи, що підприємство позивача здійснює господарську діяльність, та вільне у вчиненні господарської діяльності , податковим органом не спростовано пояснення позивача щодо використання канцелярських товарів у господарській діяльності.

Відповідачем, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «КТ-Сталь» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент отримання спірних послуг та товарів позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Отже, спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинила реальну зміну його майнового стану, що підтверджено висновком експертного дослідження, документами бухгалтерського та податкового обліку, які є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача. (Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного суду у справі №826/4571/16 від 24.04.2018 року.)

Також судом встановлено, що ТОВ "КТ-Сталь" у відповідних податкових періодах, включено до складу витрат, витрати по оренді легкових автомобілів:

за договорами найму (оренди) транспортного засобу від 01.11.2016 - легкового автомобілю Mercedes-Benz CLA 250, 2013 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан, від 27.10.2016 - легкових автомобілів Mazda 3, 2005 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан - В , Daewoo Nexia, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан. від 01.06.2017 з - легкового автомобіля Hyndai Accent. 2008 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан, від 27.10.2016 - легкового автомобілю Daewoo Nexia, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан, від 01.06.2017 - автомобіля КІА SPORTAGE, 2006 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал.

За умовами всіх договорів оренди розмір орендної плати за користування транспортним засобом становить 300,00 (триста) грн. на місяць.

Висновки суду щодо не надання позивачем зазначених договорів до перевірки та суду, доказів в підтвердження необхідності оренди автомобілів та використання їх в господарській діяльності позивача, спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколами загальних зборів підприємства щодо доцільності оренди автомобілів, Положенням про організацію та порядок використання легкового автомобільного транспорту, актами приймання-передачі автомобілів, наказами про прийняття на роботу водіїв, копіями водійських посвідчень, звітів 1ДФ за перевіряємий період із зазначенням ІПН водіїв, картками платників податків водіїв, наказами про закріплення автомобілів за водіями, доказами оплати за оренду, подорожніми листами.

Позивачем у відповідних податкових періодах включено до складу витрат , витрати по отриманню товарів ( БензинА 95) від ПП " ОККО-Бізнес Контракт" на загальну суму 294000 грн., в т.ч. ПДВ 40 000 грн.

Акт перевірки не містить зазначення про дефектність первинних документів, та складення їх з порушенням вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи податкового органу щодо відсутності у актах прийому- передачі автомобілів відомостей щодо пробігу автомобілів, що унеможливлює встановити реальну кількість та сам факт використання бензину при здійсненні фінансового-господарської діяльності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки цей чинник не є обов'язковим елементом акту приймання-передачі, а кількість витраченого бензину підтверджується подорожніми листами, а також відповідними документами щодо кількості його придбання.

Зазначеними вище документами позивачем також підтверджено доцільність укладання правочинів позивача із контрагентами з приводу придбання палива - бензину, запасних частин для автомобілів, витратних матеріалів (автогуми), а також технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Техно Арт», ПП «ОККО-БІЗНЕС».

Отже висновки податкового органу щодо не підтвердження позивачем факту оренди автомобілів та використання їх у власній господарській діяльності підприємства є необґрунтованими.

Також, між позивачем ТОВ «КТ-Сталь» та ФОП ОСОБА_5 21.03.2016р. укладено договір №21/03-ПР, за умовами якого останній зобов'язався надати консультаційній послуги у сфері інформатизації . Відповідно до п. 2.2 договору №21/03-ПР вартість послуг (робіт) визначається виходячи з кількості годин, витрачених Виконавцем на надання послуг за даним договором. Одна година Виконавця, витрачена на надання послуг, коштує 130.00 грн.

Підставою для донарахування позивачу зобов'язання, слугували висновки податкового органу про не можливість виконання цих робіт контрагентом позивача, оскільки громадянин ОСОБА_5 працює на підприємстві на посаді менеджер з постачання, що підтверджується звітом за формою 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку .

Відповідно до актів надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації, наданих ФО-П ОСОБА_5 на адресу ТОВ «КТ-СТАЛЬ» встановлено, що в середньому за період взаємовідносин ФО-П ОСОБА_5 витрачав 83,2 години на місяць, тобто 3.8 години на день, що складає біля 50% робочого часу.

Висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «КТ-Сталь » безпідставно включено витрати по отриманню інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації, від ФО-П ОСОБА_5 до складу витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку суд вважає необґрунтованими, оскільки він базується на припущеннях щодо не можливості ФОП ОСОБА_5 виконувати роботи для ТОВ «КТ-СТАЛЬ» саме у робочій час ( як фізична особа).

З таким твердженням погодитись не можна, оскільки, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, є підприємцями. Підприємництвом вважається господарська діяльність, що провадиться для досягнення економічних і соціальних результатів. Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Фізична особа- підприємець виконує роботи, надає послуги замовнику як приватний підприємець винятково на підставі цивільно-правових договорів (договору підряду, договору про надання послуг тощо).

Водночас фізична особа - підприємець має право працювати на умовах трудового договору як на тому підприємстві, на якому вона надає послуги чи виконує роботи за договором цивільно-правового характеру, так і на іншому. У такому разі, незважаючи на одночасне виконання робіт (надання послуг) фізичною особою -підприємцем, робота цієї особи на умовах трудового договору з відповідним оформленням трудових відносин не може вважатися сумісництвом.

Здійснення підприємницької діяльності не перешкоджає особі укласти трудовий договір з роботодавцем. Статус громадянина як підприємця без створення юридичної особи не впливає на обсяг його прав і обов'язків як працівника за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом.

Отже, фізична особа- підприємець має право працювати на підприємстві на умовах трудового договору. Така робота не вважається роботою за сумісництвом і особі, а отже відсутні підстави для припинення підприємницької діяльності для того, щоб оформити трудові відносини з роботодавцем.

Укладання суб'єктом господарювання цивільно-правового договору чи то з фізичною особою, чи з фізичною особою - підприємцем є виключним правом роботодавця, що забезпечено Конституцією України та Цивільним кодексом України.

Таким чином, ОСОБА_5 здійснюючи свою господарську діяльність саме як фізична особа-підприємець вправі встановлювати для себе будь-які зручні умови праці, що не суперечить діючому в Україні законодавству, а одже- працювати в будь-який час доби, що не охоплює робочі години в ТОВ «КТ-Сталь» та здійснювати будь-яку діяльність, що не потребує ліцензування згідно із Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»

Факт офіційного працевлаштування ФОП ОСОБА_5 як фізичної особи не може слугувати підставою для визнання правочину недійсним та таким, що фактично не міг відбутись.

Судом встановлено, що між ТОВ «КТ-Сталь» та ТОВ «Нокс ТТФ» було укладено договори підряду від 07.10.2016 №РС0706/16 , від 11.11.2016 №РО 1107/16 та договір від 01.03.2016 № ПРО 103/16 , за умовами яких ТОВ "Нокс ТТФ" зобов'язався надати ремонтно-будівельні роботи та послуги по прибиранню.

Відповідно до даних з ЄДР ТОВ «НОКС ТТФ» зареєстровано як юридична особа, не перебуває в процесі припинення, міститься інформація стосовно особи керівника юридичної особи і зазначенням її персональних даних, а також документів, на підставі яких вона діє.

На підтвердження фактичного виконання Договору надання послуг із прибирання №ПР0103/16 від 01.03.2016 позивачем надано Додатки до Договору із визначенням місць для прибирання, видів та періодичності прибирання приміщень, які перебувають в користуванні Позивача на підставі договорі оренди (складські приміщення), Акти надання послуг.

На підтвердження фактичного виконання Договору підряду №РО1107/16 від 11.11.2016 надано договорів, акт приймання виконаних робіт №1 за грудень 2016 року на суму 203500,00 грн., Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року.

На підтвердження фактичного виконання Договору підряду №РС0706/16 від 07.10.2016 надано акт приймання виконаних робіт №1 за грудень 2016 року на суму 118128,50 грн., Акт №1 за грудень 2016 року на суму 115800,00 грн., Акт №1 за грудень 2016 року на суму 36071,50 грн., Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року. До даних Договорів сторонами було погоджено договірні ціни.

Оплата за вказаними договорами здійснена Позивачем в безготівкових спосіб на підставі платіжних доручень.

Відповідно актів приймання виконаних робіт ремонтно-будівельні роботи виконувалися в складських приміщеннях м .Харкові, вул. Лозівська, 5, вул. Киргизьська,19, вул. Морозова,5

Доводи податкового органу та суду, що ТОВ «НОКС ТТФ» не мало фактичної можливості виконати зазначені роботи, враховуючи відсутність трудових ресурсів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Чинне законодавство не забороняє залучати до виконання робіт та послуг третіх осіб з метою економії власних ресурсів, часу тощо.

Крім того умовами згаданих договорів не заборонено контрагенту Позивача залучати до виконання робіт субпідрядні організації, залишаючись відповідальним за якість виконаних робіт перед Генпідрядником. Наведене також ставить під сумнів твердження податкового органу щодо об'єктивної неможливості виконання обсягу робіт за договорами лише силами Підрядника. Крім того, судова колегія звертає увагу, що зі змісту договорів не вбачається, що при виконанні будівельних робіт ТОВ «Нокс ТТФ» використовує лише власні матеріали та засоби.

Доводи податкового органу та суду , що роботи та послуги даним контрагентом не могли бути вчинені, зважаючи на наявність в складських приміщеннях товарів, придбаних Позивачем, не надання позивачем доказів в підтвердження внутрішнього переміщення ТМЦ, колегія суддів вважає припущеннями, оскільки доказів обстеження зазначених приміщень перевіряючими, наявність в них товару, в кількості що перешкоджає здійсненню ремонтних робіт, відповідачем не надано.

Акт перевірки містить повний перелік первинних документів, які фактично надані на перевірки та суду та підтверджують реальність вчинення господарських операцій, а також не містять зазначення щодо виявлених недоліків первинних документів.

Доводи податкового органу щодо безтоварності угоди з посилання на те, що ТОВ «Нокс ТТФ» подано до податкового органу інформацію стосовно звільнення всіх найманих працівників, в т.ч. керівника підприємства, а тому угоди підписані неповноважною особою, яка не виконувала обов'язків керівника , колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до даних з ЄДР, які в силу Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», є офіційними та не підлягають доказуванню, юридична особа ТОВ «Нокс ТТФ» зареєстрована, міститься інформація стосовно особи керівника юридичної особи і зазначенням її персональних даних, а також документів, на підставі яких вона діє.

Таким чином, доводи Відповідача стосовно звільнення керівника юридичної особи спростовуються офіційними даними, які є актуальними в тому числі станом на день розгляду справи, що підтверджується детальною інформацію з ЄДР стосовно контрагентів позивача, долученими до матеріалів справи на виконання вимог суду. Доказів наявності законодавчо встановлених заборон засновнику здійснювати господарську діяльність та підписувати угоди, відповідачем не надано.

Також , між ТОВ «КТ-Сталь» у перевіряємому періоді, включено до складу витрат видаткові накладні, отримані від ТОВ «Вартіс» з придбання металопрокату в асортименті на загальну суму 896 838,06 грн., в т.ч. ПДВ 149 473.01 грн.

Суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу щодо безтоварності господарської операції, посилаючись на узагальнену податкову інформацію Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 31.10.2016 року № 673/7/10-13-14-04 та податкову інформацію від 24.10.2016 №463/10-13-14-04 з питань проведення фінансово-господарських операцій за вересень 2016 року по ТОВ «Вартіс», в якій зазначено в наявних в ДПІ баз даних: "Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку №5" АС «Податковий блок», «Архів електронної звітності» за перевіряємий період, не має можливості встановити походження товарів, придбаних TOB «КТ-Сталь » у ТОВ «Вартіс» за вересень 2016 року, а також не надання позивачем доказів в підтвердження походження товару, подальшої реалізації або використання в господарській діяльності.

Також відповідач зазначає, що за перевіряємий період TOB «КТ-СТАЛЬ» товар (металопрокат в асортименті), придбаний у ТОВ «Вартіс» у вересні 2016 року, на адресу контрагентів-покупців не реалізовував.

Доводи податкового органу щодо безтоварності договору є неприйнятними з огляду на те, що зазначені бази даних не є беззаперечним доказом відсутності зазначеного товару у контрагента.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, колегія суддів зазначає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями з ТОВ «Вартіс» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Щодо взаємовідносин із ПП «Торговий дім «МАКС» .

04.05.2016 року між ТОВ «КТ-СТАЛЬ» та ПП «Торговий дім «МАКС» укладено Договір поставки №1П/0405, за умовами якого позивач передав товар ПП «Торговий дім «МАКС». Умови договору передбачають здійснення транспортування товару за рахунок Постачальника. Транспортування Товару здійснено фізичними особами -підприємцями , з якими позивачем було укладено договори на перевезення.

В підтвердження виконання умов договору позивач надав видаткові накладні, договір перевезення, товарно-транспортні накладні, довіреності на приймання товару контрагентом позивача.

Розрахунок за придбаний товар здійснено в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням. Рух товару відображено у бухгалтерському обліку. Зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, які знаходяться в користуванні ТОВ «КТ-Сталь» на підставі договорів оренди.

Товар, реалізований контрагенту ПП «Торговий дім «МАКС», попередньо було придбано позивачем у ТОВ «Торговий дім ВІКАНТ» , ПАТ «АрселоріМіталл Кривий Ріг», «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» , ТОВ «Покрівля та Фасад», ТОВ «Великий Шовковий Шлях», ПАТ «Українська гірнично-металургійна компанія» ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Екотрейд» , ТОВ « Каскад», ТОВ «МД Істейт»,ТОВ « Вейп Трейд», ТОВ «АВ Метал груп», ТОВ « Парк Плюс»ТОВ «Харківметал», ТОВ « Дівес»в підтвердження чого позивачем надано відповідні договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, довіреності на отримання товару позивачем, реєстр довіреностей, а також наказ про прийняття (переведення) на роботу уповноваженої (довіреної) особи.

Для транспортування Товару Позивачем було укладено договори на перевезення із ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «ЗЗБК «ЕТАЛОН».

Доводи суду та відповідача про ненадання до перевірки ТТН колегія суддів вважає такими, що не свідчать про безтоварність операцій, оскільки, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.

Судом встановлено, що видаткові накладні, підписані особисто директором ПП " Торговий Дім МАКС" ОСОБА_10, який також є засновником підприємства та головним бухгалтером.

Суд погодився з доводами податкового органу, що ТОВ " Торговий Дім Макс" не мав технічних та фізичних можливостей щодо придбання зазначеного товару, оскільки звітність ним за формою 1 -ДФ до органу фіскальної служби за 2016 р. не надавалася, що на думку суду свідчить про відсутність працівників на підприємстві, податкову декларацію з податку на прибуток за 2016р. підприємством не надавалося, товар не реалізовувався на адресу контрагентів- по купців.

Колегія суддів вважає такі висновки суду необґрунтованими, оскільки не належне декларування контрагентом позивача не свідчить про не здійснення господарської операції.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС України у Харківській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Таким чином, доводи відповідача стосовно не підтвердження господарських операцій між ТОВ "КТ-Сталь" та ПП «Торговий дім «МАКС» в частині здійснення фізичного переміщення товару, а також неможливості встановити походження товару, спростовується первинними бухгалтерськими документами.

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Слобідський хліб» .

Судом встановлено, що позивачем у серпні 2016 року, на умовах передплати (платіжне доручення від 02.08.2016 №2 на суму 123013.00 грн., від 05.08.2016 №7 на суму 500625,95 грн., від 05.08.2016 № 8 на суму 292753.00 грн., від 05.08.2016 №9 на суму 200350.50 грн.) на адресу ТОВ «Слобідський хліб» виписано податкові накладні.

Позивачем віднесено (включено) до складу податкових зобов'язань за серпень 2016 року. суми отриманої передплати (металопрокат в асортименті) від ТОВ «Слобідський хліб», на суму ПДВ 186 123,75 грн., відповідно до податкових накладних від 02.08.2016 року №11. від 05.08.2016 року № 9, 05.08.2016 року № 10, від 05.08.2016 року № 11.

В підтвердження виконання договору позивачем надано договір, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні.

Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені операції були безтоварними, оскільки договір поставки №ЗП/3/0716 від 18.07.2016, видаткові накладні №1085 від 10.08.2016, №1117 від 12.08.2016, №1128 від 16.08.2016, № 1162 від 18.08.2016 підписані ОСОБА_11, яка відповідно прийнята на роботу лише 25.08.2016. Такий висновок суду зроблений на підставі Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб , і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) за III квартал 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що вказана податкова звітність не є належним доказом в підтвердження наявності або відсутності повноважень у ОСОБА_11 підписувати документи від імені підприємства.

Доводи податкового органу щодо виплати доходу (ознака доходу « 157») на користь невстановленої особи РНОКПП294540903 у розмірі 115 000,00 грн., зазначений код не закріплений за жодним громадянином/громадянкою України, з посилання на податку звітність (форма №1-ДФ) за III квартал 2016 року колегія суддів вважає такими такими, що не свідчать про безтоварність господарської операції з позивачем, оскільки позивач не несе відповідальність за податкове звітування свого контрагента.

Між ТОВ «КТ-СТАЛЬ» та ТОВ «Слобідський хліб» укладено договір про передачу товару, що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями Умови договору передбачають здійснення транспортування товару зі складу Постачальника, що передбачає самовивіз товару покупцем.

Рух товару було відображено у бухгалтерському обліку. Зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, які знаходяться в користуванні ТОВ «КТ-СТАЛЬ» на підставі договорів оренди.

Товар, реалізований контрагенту ТОВ «Слобідський хліб, попередньо було придбано ТОВ «КТ-СТАЛЬ» на підставі правочинів, зазначених вище щодо правовідносин з ПП «Торговий дім «МАКС».

Посилання Відповідача на протокол допиту директора ТОВ « Слобідський хліб» гр. ОСОБА_12 , складеного Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Харківській області в межах кримінального провадження №32017220000000085, порушеного за ознаками кримінального правопорушення ч.1 ст. 205 КК України, згідно якого останній повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Слобідський хліб" не має, де підприємство здійснює свою діяльність йому не відомо, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки протокол допиту не є належним доказом.

Крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №816/809/17).

Крім того, відповідачем не спростовано, що згідно даних ЄДР відносно ТОВ " Слобідський хліб", запис про керівника підприємства не виключено.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушення порядку , встановленого законом.

Порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту визначено Кримінально процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Колегія суддів зазначає, надана податковим органом копія протоколу допиту свідка в кримінальному проваджені, не є належним доказам по адміністративній справі, оскільки доказів отримання зазначених документів в спосіб, встановлений законом, відповідачем не надано. Службові записки на підставі яких надано пояснення з кримінального провадження, не є свідчить про отримання їх в спосіб, встановлений законом.

Відповідачем, на вимогу суду апеляційної інстанції також не надано доказів закінчення кримінального провадження, а також вироку, що набрав законної сили в цьому кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Під час розгляду справи апеляційним судом відповідачем не заявлялося клопотання про допит гр. ОСОБА_12 безпосередньо адміністративним судом в якості свідка.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протокол допиту особи в межах кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не є належними доказами в адміністративній справі.

При цьому суд зауважує, що протокол допиту особи може бути доказом в кримінальному провадження, та оцінку цим показам надає суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

Посилання відповідача на кримінальне провадження відкрите за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.194, ч.1 ст.205, ч.2 ст.212 КК України відносно контрагента відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки не містить у собі обставин, які б свідчили про невиконання зазначених осіб своїх договірних зобов'язань саме по господарським відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 809/1139/17, 26.06.2018р. у справі № 808/2360/17.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Укр Альянс Трейд».

Судом встановлено, що в листопаді 2015р. позивач , на умовах передплати , на адресу ТОВ «УКР Альянс Трейд» поставило товар на загальну суму 15 540,13 грн., в підтвердження чого надано видаткові накладні , в яких зазначено, що товар від імені контрагента отримано ОСОБА_14, який також є засновником та головним бухгалтером підприємства.

В підтвердження виконання договору позивачем надано видаткову накладну, договір, платіжні доручення.

Суд погодився з доводами податкового органу щодо відсутності фізичних та матеріальних можливостей виконати договір контрагентом, оскільки на підприємстві контрагента позивача рахується лише 1 людина, ОСОБА_14, інші працівники відсутні , зазначене унеможливлює здійснення фінансово-господарської діяльності . ( податкова звітність форма 1 -ДФ).

Також судом першої інстанції враховано вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017 справа №335/13457/1 по обвинуваченню громадянина ОСОБА_15, уродженця міста Горлівка Донецької області. за ч.1 ст.205, ч.3 ст.27 КК України.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем докази не є достатніми та належними щодо обставин не можливості виконання спірного договору контрагентом позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом апеляційної інстанції досліджено вирок та встановлено, що вирок не містить в собі згадування підприємства позивача, правочинів, які були укладені між позивачем та ТОВ «УКР Альянс Трейд», не містить висновку щодо визнання фіктивним підприємства ТОВ «УКР Альянс Трейд» та відповідно недійсності його діяльності. Відповідачем не надано доказів наявності вироку суду відносно контрагента позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами не визнано недійсними.

Щодо посилання податкового органу на те, що в вироці 18.09.2015р. зазначено, що ОСОБА_15 маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю, пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнаних у злочинних намірах , залучив у м. Харкові ОСОБА_14, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_15 , погодився стати засновником та директором ТОВ «Укр Альянс Трейд» суд зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що від імені ТОВ « Укр Алянс Трейд» діяв ОСОБА_14, який згідно вироку не був обізнаних у злочинних намірах , підписував від імені товариства первинні документи.

Крім того у зазначеному вироці, зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій з позивачем, у вироку не встановлено.

Сам факт наявності вироків, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин , встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі № 802/1853/16-а.

Про правові наслідки щодо дій особи, щодо якої ухвалений вирок, у межах спірних вимог ст. 77 КАС встановлювали межі обов'язковості вироку для адміністративного суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналіз вироку не дає підстави про стверджувальну відповідь на ці два питання.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.

Колегія суддів зазначає, що надані докази в сукупності не свідчать про обізнаність позивача щодо фіктивного статусу ТОВ « Укр Альянс Трейд» , його необачності при виборі контрагента, реальність вчинення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими позивачем.

Так, судом встановлено, що ТОВ «КТ-СТАЛЬ» на умовах самовивозу було реалізовано ТОВ "УКР Альян Трейд" товар, що підтверджується видатковою накладною №299 від 26.11.2015 на загальну суму з ПДВ 15540,13 грн. Товар передано на підставі рахунку-фактури №430 від 12.11.2015. ТОВ «УКР АЛЬЯНС ТРЕЙД» було оплачено товар, отриманий від Позивача в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №44 від 12.11.2015.

Зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, які знаходяться в користуванні ТОВ «КТ-СТАЛЬ» на підставі договорів оренди. Товар, реалізований контрагенту ТОВ «УКР АЛЬЯНС ТРЕЙД», попередньо було придбано ТОВ «КТ-СТАЛЬ» у інших контрагентів, в підтвердження чого надано видаткові накладні.

Згідно п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи відповідно, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ГРЕЙТОПТ ТЗ» .

Так, ТОВ «КТ-СТАЛЬ» у перевіряємому періоді включено до складу податкового кредиту податкову накладні , складену у зв'язку з отриманням передплати за решітку металеву в сумі 5 480, 00 грн. отриману від ТОВ " Грейтопт ТЗ". Зазначений товар на умовах самовивозу було реалізовано ТОВ «Грейтопт ТЗ», що підтверджується видатковою накладною №15021601 від 15.02.2016 на загальну суму з ПДВ 5480,00 грн. Товар передано на підставі рахунку-фактури №73 від 12.02.2016. ТОВ «ГРЕЙТОПТ ТЗ» було оплачено товар, отриманий від Позивача в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №602 від 17.02.2016.

Зберігання товару здійснювалось в складських приміщеннях, які знаходяться в користуванні ТОВ «КТ-СТАЛЬ» на підставі договорів оренди. Товар, реалізований контрагенту ТОВ «УКР АЛЬЯНС ТРЕЙД», попередньо було придбано ТОВ «КТ-СТАЛЬ» на підставі правочинів, зазначених вище щодо правовідносин з ПП «Торговий дім «МАКС». Зокрема, ТОВ «КТ-СТАЛЬ» було придбано у ТОВ «СК-ПРОФІЛЬ» товар, що підтверджується видатковою накладною №116 від 02.03.2016 на суму з ПДВ 5700,00 грн., оплата здійснена в безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №206 від 12.02.2016, транспортування на підставі ТТН №02032016 від 02.03.2016.

Колегія суддів зазначає, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства, є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» відображення господарських операцій здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Акт перевірки не містить жодного зазначення щодо наявності недоліків в первинних бухгалтерських документах Позивача.

Дані докази підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, а також спростовують висновки перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Доводи суду та податкового органу щодо безтоварності зазначеної операції з посиланням на відсутність відомостей щодо придбання зазначеного контрагентом, які зароблені на підставі податкових баз даних у розрізі контрагентів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки база даних податкового органу не є беззаперечним доказом відсутності зазначеного товару у контрагента позивача. Доказів перевірки контрагента позивача з його питання податковим органом не надано.

Колегія суду також зазначає, що окрім безпосередньо первинних бухгалтерських документів факт реальності вчинення господарських операцій також підтверджується Висновком (Актом) експертного дослідження №28 від 26.12.2017 року, проведеного Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 108 КАС України відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд першої інстанції, не врахував експертний висновок з підстав відсутності у ньому посилання на попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Колегія суддів зазначає , що зазначений документ , має бути оцінений судом в сукупності з іншими доказами, відсутність такого застереження у висновку експерта, не позбавляє обов'язку надати оцінку зазначеному доказу.

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Рішенням ЄСПЛ від 8.12.2016 у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (заява №24003/07) встановлено порушення п.1 ст.6 конвенції щодо права підприємства-заявника на доступ до суду та виявлення національним судом надмірного формалізму. Верховним судом України при розгляді справи №13/357 зазначені висновки Європейського суду з прав людини враховані, що знайшло своє відображення у Постанові ВСУ від 11.09.2017 року. Таким чином, ВСУ на національному рівні визнав неприпустимість застосування надмірного формалізму під час відправлення правосуддя.

Враховуючи зазначене вище, колегія суду приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях.

Висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження позивачем факту вчинення господарських операцій із його контрагентами є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 77 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.

Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Твердження контролюючого органу та суду першої інстанції про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Отже, господарські операції між позивачем та контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в Акті перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1,2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області є неправомірними, підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови, якою позов ТОВ "КТ-Сталь" задовольнити, скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 6,7 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги, що підтверджується платіжними дорученнями.

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 49728 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 310, 315,317, 321,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ-Сталь" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 820/2407/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ-Сталь" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0007141316, №0007131316, №0007121316 від 26.12.2017 року; №0004321403 від 27.12.2017 року; №0004311403, №0004301403 від 28.12.2017 року, №000000871403 від 23.03.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ-Сталь" витрати зі сплати судового збору у розмірі 49728 грн. 32 коп. (сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 32 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Курило Повний текст постанови складено 17.12.2018.