Постанова № 78625981, 13.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4505/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018, суддя Спірідонов М.О., повний текст складено 31.08.18 по справі № 820/4505/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтеплобуд-Х"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення №00000991411 від 30.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковими зобов'язаннями 226206,00 гри., за штрафними санкціями 56 551,5 грн.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №00001001411 від 30.05.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних санкцій 00 грн. 00 коп..

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №00000991411 від 30.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковими зобов'язаннями 226206,00 гри., за штрафними санкціями 56 551,5 грн. та №00001001411 від 30.05.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних санкцій 00 грн. 00 коп.. Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.18р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000991411 від 30.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковими зобов'язаннями 226206,00 грн., за штрафними санкціями 56551,5 грн. та №00001001411 від 30.05.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних санкцій 00, 00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що необхідність звернення з цією апеляційною скаргою виникла внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, неповно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи, недосконало проаналізовано доводи відповідача та надані ними докази, як того вимагає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує, що приймаючи податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, податковий орган керувався висновками про те, що позивач не продавав ТМЦ у зазначених контрагентів. На підтвердження своїх доводів контролюючий орган у акті перевірки вказав, зокрема: відсутнє придбання по ланцюгу у контрагента електротехнічної продукції, яку нібито реалізовано на адресу ТОВ «Спецтеплобуд - X», по підприємствам постачальникам встановлено підміну товарних позицій, а як наслідок неможливо встановити походження товарів по ланцюгу постачання, які нібито реалізовано на адресу TOB «Спецтеплобуд - X», під час перевірки та до суду першої інстанції позивачем по взаємовідносинам з усіма сумнівними контрагентами не надано: документи, які підтверджують походження придбаного товару, а саме паспорти або сертифікати якості завірені печаткою постачальника (що передбачено окремим пунктом укладених договорів) та ТТН або будь яке інше документи щодо підтвердження перемішання товару у просторі від постачальника до покупця. Стосовно транспортування ТМЦ судом зазначено, що TOB «Спецтеплобуд - X» в особі директора ОСОБА_2 у відповідних службах доставки (ІН-ТАЙМ та ОСОБА_3) прийняв товар у кількості та асортименті відповідно до узгоджених специфікацій та видаткових накладних, а адже в даному випадку ТТН не складається. Проте зазначений факт не підтверджено жодним документом, крім того не встановлено де саме , в якій кількості та який саме товар було отримано у службі доставки, від яких саме контрагентів та чи отримано взагалі. Вказує, що договір з TOB «Групстандарт Агро» у письмовій формі взагалі не укладався, а отже на яких умовах здійснювались взаємовідносини та чи здійснено взагалі відомо лише позивачу. Також посилається на пояснення директор «фіктивного» TOB «Івамар Трейд» гр..ОСОБА_4 від 22.10.2017р., отримані ОУ ГУ ДФС у Черкаській області в рамках кримінального провадження № 32018100100000044 від 05.03.2018р., повідомив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «Івамар Трейд» не мав, підприємство зареєстрував на своє ім'я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів TOB «Івамар Трейд» не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності TOB «Івамар Трейд» не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб TOB «Івамар Трейд» не призначав. Жодні дії з поточними рахунками TOB «Івамар Трейд» в банківських установах не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою TOB «Івамар Трейд» ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме. Крім того, зазначені пояснення відображено у вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 31.05.2018р. по справі № 761/11940/18 згідно з яким гр..ОСОБА_5. визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України , а саме «фіктивність підприємництва». Також зазначає, що ГУ ДФС у Харківській області отримано податкову інформація (копії завірені належним чином додавалися до відзиву), а саме: від 20.01.2017 р. №80/08-29-12-01 щодо TOB «ВКФ «Діамант - Бізнес» за звітний період декларування ПДВ жовтень-листопад 2016 року; від 20.07.2017 року № 54 /16-31-14-05- 40473328 щодо TOB «Альмабудкор»; від 11.01.2018 № 7/26-15-14-04-03 щодо TOB «Групстандарт Агро»; від 23.08.2017 №6774/7/05-99-12-19 щодо TOB «Самміт - Агро - Трейд»; від 13.09.2017 № 65/7/16-31-14-05 щодо TOB «Індіго Фінанс» ; від 03.10.2017 № 8200/7/05-99-12-19/41380072 щодо TOB «Івамар Трейд»; пояснення ОСОБА_5 від 22.12.2017р. Зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та вказуючи на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, обмежився дослідженням формальних підстав для формування позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме наявність первинних документів. Також вказує, що позивач у позові посилається на наявність документів, які на думку ДФС не доводять дійсність господарських операцій між позивачем та контрагентами, крім того навіть якщо у позивача наявні всі документи, цього не завжди достатньо, оскільки згідно з висновком Верховного Суду України винесеним в постанові від 22.09.2015 року в справі №21-1526а15 наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. З урахуванням викладеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018. Прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтеплобуд-Х» у повному обсязі.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 26.04.2018р. по 04.05.2018р. працівниками ГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ"СПЕЦТЕПЛОБУД-Х" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "ВКФ "ДІАМАНТ-БІЗНЕС" (40718833), ТОВ "АЛЬМАБУДКОР"(40473328), ТОВ "ГРУПСТАНДАРТ АГРО" (40556545), ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" (41147764), ТОВ "ІНДІГО ФІНАНС" (39854964), ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" (41380072).

За результатами вище зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 11.05.2018 за №1850/20-40-14-11-11/34757859 яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. ц.201.1. п. 201.7 ст.201. п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме неправомірного включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару у ТОВ "ВКФ "ДІАМАНТ-БІЗНЕС", ТОВ "АЛЬМАБУДКОР", ТОВ "ГРУПСТАНДАРТ АГРО", ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД", ТОВ "ІНДІГО ФІНАНС", ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

На підставі Акту №1850/20-40-14-11-11/34757859 від 11.05.2018 контролюючим органом були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №00000991411 від 30.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковими зобов'язаннями 226206,00 грн., за штрафними санкціями 56551,5 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00001001411 від 30.05.2018 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних санкцій 00 грн. 00 коп..

Колегія суддів зазначає, що підставою для висновків викладених в вище зазначеному акті перевірки є посилання відповідача на отриману податкову інформація від 20.01.2017 р. №80/08-29-12-01 щодо ТОВ «ВКФ «Діамант -Бізнес» (податковий номер 40718833) за звітний період декларування ГІД В жовтень-листопад 2016 року, від 20.07.2017 року № 54 /16-31-14-05-40473328 щодо ТОВ «Альмабудкор» (податковий номер 40473328), від 11.01.2018 №7/26-15-14-04-03 щодо ТОВ «Групстандарт Агро» (податковий номер 401556545), від 23.08.2017 №6774/7/05-99-12-19 щодо ТОВ «Самміт - Агро -Трейд» (податковий номер 41147764), від 13.09.2017 № 65/7/16-31-14-05 щодо ТОВ «Індіго Фінанс» (податковий номер 39854964), від 03.10.2017 № 8200/7/05-99-12-19/41380072 щодо ТОВ «Івамар Трейд» (податковий номер 41380072) та пояснення ОСОБА_5 від 22.12.2017

Фахівцями ГУ ДФС у Харківській області з урахуванням ст.74 ПК України проаналізовано, використано податкову інформацію та надали належну оцінку відповідно до чинного законодавства.

Так, враховуючи вищевикладене відповідачем встановлено:

1) відсутнє придбання електротехнічної продукції, яку нібито реалізовано на адресу ТОВ «Спецтеплобуд - X».

2) По підприємствам постачальникам встановлено підміну товарних позицій, а як наслідок неможливо встановити походження товарів по ланцюгу постачання, які нібито реалізовано на адресу ТОВ «Спецтеплобуд - X».

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Спецтеплобуд - X» та контрагентами-постачальниками відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином відповідачем було зроблено висновок , що у ТОВ «Спецтеплобуд - X» не було підстав для податкового обліку операцій, що досліджувались проведеною перевіркою.

Крім того, в рамках кримінального провадження було відібрано пояснення від громадянина ОСОБА_5 (директор «фіктивного» ТОВ «Івамар Трейд») який повідомив що підприємство зареєстрував за винагороду, фінансово - господарську діяльність якого не здійснював.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом апеляцій інстанції встановлено, що ТОВ "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х" було укладено ряд договорів, а саме:

- з ТОВ "ВКФ "ДІАМАНТ-БІЗНЕС" (Продавець) договір купівлі-продажу №68 від 31.10.2016;

- з ТОВ"АЛЬМАБУДКОР" (Постачальник) договір поставки товару №184 від 23.05.2017; -з ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" (Постачальник) договір поставки №Х-18 від 06.07.2017;

- з ТОВ "ІНДІГО ФІНАНС" (Постачальник) договір поставки №Х-114 від 03.08.2017;

- з ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" (Постачальник) договір поставки №206 від 11.08.2017.

- з ТОВ "ГРУПСТАНДАРТ АГРО" в період з 26.06.2017-29.06.2017 відбувалися без-договірні поставки.

На виконання зазначених договорів ТОВ "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х" придбало електротехнічну продукцію, а саме: вилка, щіткотримач, вентиль, контактор, комплектуючі вентеля, котушка, блок, рукоятка, реле, показуючий прилад, контакт, електромонометр, електродвигун, електромагніт, панель, кулачковий елемент, діафрагма, датчик реле температури, датчик тахометра, термодатчик, автомат, резистор, вимикач.

Загалом за період, що перевірявся, згідно вказаних договорів було придбано товару з ПДВ на 1463 614,00 грн.:

- ТОВ "ВКФ "ДІАМАНТ-БІЗНЕС" у листопаді 2016 року на загальну суму 84 564 грн., тому числі ПДВ 14 094 грн.;

- ТОВ "АЛЬМАБУДКОР" у травні 2017 року на загальну суму 171 630,00 грн., у тому числі ПДВ 28 605,00 грн.;

- ТОВ "ГРУПСТАНДАРТ АГРО" у червні 2017 року на загальну суму 54 360,00 грн., у тому числі ПДВ 9060,00 грн.;

- ТОВ "САММІТ-АГРО-ТРЕЙД" у липні 2017 року на загальну суму 283 960 грн., у тому числі ПДВ 47 327 грн.;

- ТОВ "ІНДІГО ФІНАНС" у серпні 2017 року на загальну суму 95 130,00, у тому числі ПДВ 15 855,00 грн.;

- ТОВ "ІВАМАР ТРЕЙД" у серпні 2017 року на загальну суму 402 840,00грн., у тому числі ПДВ 67 140,00-грн. та вересні 2017 року на загальну суму 371 130,00 у тому числі ПДВ 61 855,00 грн.

Виходячи з вищезазначених сум податку на додану вартість сплачених у ціні придбаного товару, загальний розмір податкового кредиту ТОВ "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х" склав 243 936,00 грн..

Факт здійснення ТОВ "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х" зазначених господарських операцій зафіксовано у наступних первинних документах: специфікаціях, видаткових накладних, рахунках на оплату, платіжних дорученнях, договорах про відступлення права вимоги (копії додаються).

Зазначені первинні документи підписані уповноваженими представниками сторін, повноваження яких були перевірені та належним чином підтверджені на момент їх здійснення.

На підставі вищевказаних первинних документів, вказані операції були відображені за правилами бухгалтерського обліку та обґрунтовано вплинули на формування податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 61 Конституції України передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності, з чого випливає, що порушення, які допущені з вини контрагента платника податків, не впливають на результати діяльності останнього і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. Тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

Відповідно до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає ст.188 ПК України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189цього Кодексу).

Щодо умов поставки та порядку прийому-передачі продукції за вказаними договорами поставки судом встановлено, що виходячи зі змісту Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N363 та переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207), якщо товар, що перевозиться ще є власністю постачальника, то ТТН виписувати не потрібно.

Як було встановлено судом ТОВ "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х", в особі директора ОСОБА_7, у відділеннях служби доставки прийняло товар у кількості та асортименті відповідно до узгоджених специфікацій та видаткових накладних.

Отже в даному випадку ТТН не складалася, а необхідність у збережені експрес накладних після прийняття товару відсутня.

Також судом встановлено, що як вбачається з наданих документів, вказаний вище товар на дату складання акта перевірки був реалізований, основні контрагенти: ТОВ «УКРТРАНСДИЗЕЛЬ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕЛЕКТРОПРИВІД-ЛТД», ПРАТ «ПІВНГЗК», ТОВ «Д-Е ЗІП», ТОВ «ТЕХНОЛІГА-СХІД», ТОВ «УКРГАЗАВТОМАТИКА», ТОВ НВП «ЕНЕРГОПРИВІД», ТОВ ЗНА «ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК», ТОВ «ПРОМІНВЕСТЕКСКАВАЦІЯ», ТОВ «ВИШГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ТРАНСПОРТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ», ПП «ПРОМ-АЛЬЯНС», ТОВ «ІСТ ЛОУД ГРУП», ПАТ «ШАХТА «НАДІЯ», ТОВ «МТРЗ», ПАТ «МЕТАЛУРГТРАНСРЕМОНТ», ФОП ОСОБА_9, ПП ВКК «СОЮЗПОСТАЧАННЯ», ТОВ «Д-Е СЕРВІС», ТОВ «ІМПЕКС ГРАНІТ», ТОВ «ТПК «ЛІДЕР», ТОВ «СВП «КВАЗАР», ПРАТ «ЦГЗК», ПРАТ «ДРУЖКІВСЬКЕ РУДОУПРАВЛІННЯ», ПРАТ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКЦЕМЕНТ», ТОВ «ЗТРЗ», ТОВ «НТП «ТРАНСІНВЕСТ», ФОП ОСОБА_10.

Представник відповідача, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, зазначив, що дане питання в ході перевірки не досліджувалось.

Позивач не має власних або орендованих складських приміщень, найманих працівників, що зумовлено усталеним порядком здійснення власної господарської діяльності, а саме:

Оскільки товар, що реалізується є малогабаритним поставка та отримання товару відбувається із залученням фірм перевізників ТОВ "ІН-ТАЙМ", ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується договорами про надання послуг з організації перевезення вантажу №ХАР-194 від 03.02.2015 з ТОВ "ІН-ТАЙМ" та про надання транспортно-експедиторських послуг №27764 від 15.10.2012 з ТОВ "Нова Пошта".

При цьому представник позивача в судовому засіданні зазначив, що оплата цих послуг проводилась контрагентами позивача, тому відповідно і сплата коштів підприємством перевізникам не проводилась і відповідні документи не зберігалися на підприємстві оскільки списання коштів за ними не проводились .

Таким чином, факт отримання товару ТОВ "СПЕЦТЕПЛОБУД-Х" підтверджується видатковими накладними та копіями вантажних накладних, , що посвідчують факт відправлення вказаного товару з метою його подальшої реалізації.

Суд зазначає, що відповідачем ані в акті перевірки, а ні в судовому засіданні не заперечувався факт розрахунку позивача за отримай товар.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ТТН не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .

Щодо посилань контролюючого органу на те, що до перевірки не надано посвідчень про якість, сертифікатів якості (відповідності) на товар, як це передбачено п. 2.2 вищезазначеного договору поставки, та довідок форми 4-СГ (посівні площі) про наявність земельних ділянок для вирощування с/г продукції у виробника сої, колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.

Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки вони не містить відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.

Колегія суддів зазначає, що сертифікати якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції).

Відтак відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції, тим більше, що позивач використовує власну лабораторію, яка здійснює усі необхідні дослідження придбаного зерна.

Щодо посилань відповідача на пояснення директора ТОВ "Івамар Трейд" гр..ОСОБА_5 отримані в рамках кримінального провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Документи по відповідній кримінальній справі, які б підтверджували наведені податковим органом факти, до суду надані не були. Відсутні вони й в матеріалах справи.

Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 , сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018р. по справі № 761/11940/18 згідно з яким гр..ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України , а саме «фіктивність підприємництва», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду справі у судах попередніх інстанцій) вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вирок, на який посилається податковий орган, як на аргумент фіктивності операцій позивача з ТОВ "Івамар Трейд", винесений щодо ОСОБА_5, а не посадової особи позивача, був відсутнім на момент проведення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, що унеможливлює посилання на нього податковим органом відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, аналізуючи об'єктивну сторону діяння ОСОБА_5, суд у кримінальній справі встановив, що ОСОБА_5 жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Івамар Трейд» не мав, підприємство зареєстрував на своє ім'я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_5 не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ «Івамар Трейд» не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ «Івамар Трейд» не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ «Івамар Трейд» в банківських установах ОСОБА_5 не вчиняв. Ключами до систем дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_5 ніколи не володів, їх місцезнаходження йому не відоме.

Колегія суддів зазначає, що наведені обставини, можуть бути підставою окремої перевірки за наслідками кримінального провадження, разом із тим врахування цих обставин для визначення податкових правопорушень у межах цієї справи неможливе.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 19.09.2018 р. у справі № 809/2438/15.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтеплобуд-Х" в зазначеному вироку не згадується.

Щодо посилання відповідача на отриману податкову інформацію а саме: від 20.01.2017 р. №80/08-29-12-01 щодо TOB «ВКФ «Діамант - Бізнес» за звітний період декларування ПДВ жовтень-листопад 2016 року; від 20.07.2017 року № 54 /16-31-14-05- 40473328 щодо TOB «Альмабудкор»; від 11.01.2018 № 7/26-15-14-04-03 щодо TOB «Групстандарт Агро»; від 23.08.2017 №6774/7/05-99-12-19 щодо TOB «Самміт - Агро - Трейд»; від 13.09.2017 № 65/7/16-31-14-05 щодо TOB «Індіго Фінанс» ; від 03.10.2017 № 8200/7/05-99-12-19/41380072 щодо TOB «Івамар Трейд», колегія суддів зазначає наступне.

Така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Зворотне відповідачем не доведено.

Крім того, позивачем по справі надані документи в підтвердження понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушень з боку позивача з приводу використання та реалізації придбаного товару, судом не встановлено.

Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.

Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, Головного управління ДФС України у Полтавській області ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі № 820/4505/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 18.12.2018.