Рішення № 78625736, 05.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1611/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

при розгляді справи за позовом: Державної установи "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 42);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Арктур" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 11/13, офіс 131);

про стягнення 849 994 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 147-228 від 07.09.2018р.

ОСОБА_2 - довіреність № 147-227 від 07.09.2018р.

від відповідача: ОСОБА_3 - ордер ОД № 192850, дата видачі 05.11.2018р.

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018р. Державна установа "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України" звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Арктур", в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 849 994 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані понесенням Державною установою "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України" збитків внаслідок неналежного виконання ТОВ "Судноплавна компанія "Арктур" умов договору чартеру морського судна "Верещагино" від 20.06.2011р. в частині повернення морського судна у морехідному стані, з урахуванням нормального зносу обладнання.

Як вказує позивач, за результатами оцінки технічного стану переданого відповідачем судна було встановлено технічну непридатність останнього для подальшого користування Державною установою "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України", зокрема, через непридатність використання кришок циліндрів головного двигуна судна.

Листом від 02.03.2017р. №146-44 позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою провести заміну та установку вказаних кришок циліндрів головного двигуна судна за власний рахунок у строк до 31.02.2017р., яка залишилась без відповіді та задоволення, що і зумовило звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. відкрито провадження у справі № 916/1611/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 10.09.2018р. о 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.09.2018р. підготовче засідання у справі №916/1611/18 відкладено на "01" жовтня 2018 р. о 14:30.

Приймаючи до уваги неможливість проведення 01.10.2018р. о 14год.30хв. судового засідання по справі №916/1611/18, ухвалою суду від 20.09.2018р. підготовче засідання у справі №916/1611/18 призначено на "05" жовтня 2018р. о 10год.30хв.

05.10.2018р. до суду від відповідача надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи на направлення поштової кореспонденції на означену в клопотанні адресу.

У судовому засіданні 05.10.2018р. представником позивача було надано суду клопотання про залучення до матеріалів справи звіту про оцінку вартості матеріального збитку та рецензії на звіт.

Ухвалою суду від 05.10.2018р. строк підготовчого провадження у справі №916/1611/18 продовжено до 12.11.2018р. підготовче засідання у справі №916/1611/18 відкладено на "19" жовтня 2018 р. о 10:00.

18.10.2018р. до канцелярії суду від відповідача за вх.№21247/18 надійшло клопотання, в якому він просить суд призначити новий строк для подання відзиву, а також відкласти розгляд справи, яке обґрунтовано необхідністю отримання допомоги фахівця в галузі права.

Ухвалою суду від 19.10.2018р. підготовче засідання у справі №916/1611/18 відкладено на "05" листопада 2018 р. о 16:30.

02.11.2018р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.147-153), згідно якого ТОВ "Судноплавна компанія "Арктур" проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Так відповідач зазначає, що за відсутності підписаного між Державною установою "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України" та Державною установою "Відділення гідроакустики Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України" акту приймання-передачі судна "Верещагіно", у позивача відсутнє право звертатися до суду із позовом про захист його прав.

Також, відповідач зазначає про те, що договір чартеру від 2011р. є неукладеним, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості про вартість майна, а отже положення такого неукладеного договору з подальшою пролонгацією, у тому числі пункти Договору 4.2 та 4.3 (за якими судно має бути повернуто у морехідному стані), не породжують жодних юридичних наслідків для відповідача, тому позов у справі не обґрунтований.

Крім того, відповідач зазначає про невідповідність договору вимогам ст.ст. 203 та 215 ЦК України, з огляду на недотримання при укладанні договору положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та «Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 906., якими передбачено передачу в оренду державного майна виключно на конкурсних засадах.

Окрім зазначеного, відповідач також наголошує на тому, що оскільки судно "Верещагино" не було виключено із Державного суднового реєстру України і до нього за заявою власника не вносилися будь – які зміни відомостей щодо зміни власника зазначеного судна, то зобов’язання по утриманню та ремонту покладається саме на власника судна - державу в особі повноважних установ, а не на Державної установи "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України".

При цьому, відповідач також зазначив, що передача судна "Верещагіно" за договором оренди взагалі не відбулась, оскільки сторонами не було підписано акт приймання-передачі. А це свідчить про те, що пункт Договору, на який посилається позивач, щодо повернення майна у морехідному стані, є неспроможний.

Більш того, як стверджує відповідач, судно "Верещагино" як протягом усього періоду оренди, так і по теперішній час, знаходилося у неморехідному стані із простроченими документами згідно до вимог Регістра, що підтверджується наданими самим позивачем письмовими доказами.

Той недолік, за усунення якого пред’явлено позов, у будь-яких письмових документах не відображено, а з огляду на те, що судно не експлуатувалося та весь час було у неморехідному стані, без екіпажу та із невідремонтованими двигунами, то провини відповідача у пошкодженні циліндрів двигуна бути не може.

05.11.2018р. у судовому засіданні оголошено протокольну перерву до "09" листопада 2018р. о 12год.00хв.

Водночас, у судовому засіданні представниками сторін було подано клопотання, згідно якого останні зазначили, що вони не заперечують розпочати розгляд справи по суті у судовому засіданні 09.11.2018р.

09.11.2018р. від позивача до канцелярії суду надійшли заперечення на відзив (т.2 а.с.1-4), в яких останній наголосив на тому, що твердження відповідача про відсутність акту приймання-передачі судна "Верещагіно" не відповідає дійсності, у підтвердження чого надав копію такого акту.

Крім того, на думку позивача, твердження відповідача про те, що саме власник судна мав здійснити його реєстрацію у Державному судновому реєстрі України або судновій книзі України після передачі судна в оренду є хибним, оскільки зазначена реєстрація відбувається за заявою власника/судновласника, або ж орендаря, який на термін дії договору оренди стає судновласником.

Крім того, як вказує позивач, необґрунтованими є також твердження відповідача про укладення договору з порушенням вимог статей 203, 204, 205 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки розмір плати за використання судна визначено протоколом погодження договірної ціни, що є додатком до договору.

09.11.2018р. представники сторін у судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не сповістили. Враховуючи подане сторонами раніше клопотання щодо відсутності заперечень розпочати справу по суті, у судовому засіданні 09.11.2018р. оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №916/1611/18 та призначення розгляду справи по суті в тому ж судовому засіданні.

23.11.2016р. до суду від відповідача надійшли заперечення (пояснення) до відповіді позивача на відзив на позовну заяву (т.2 а.с.31-340), згідно яких останній наголосив про те, що не можна вважати належним та допустимим доказом факту передачі судна між державними підприємствами представлений позивачем ОСОБА_4 №1 приймання-передачі від 28 лютого 2017 року, копія якого викладена на двох сторінках, та перша сторінка зазначеного акту не підписана повноважними членами комісії, у тому числі і представником ТОВ СК «Арктур». Звідси випливає, що Державна Установа «Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України» - є неналежним позивачем.

Також відповідач зауважив, що позивач не спростував, що сторони договору чартеру судна досягли домовленості про вартість майна з урахуванням її індексації. Щодо цього доводу позивач помилково зазначає: що у договорі обумовлено сторонами розмір орендної плати додаток № 2. Проте додаток № 2 не містить вартість судна, встановлену експертною оцінкою на час передачі судна в оренду. Та, відповідно, не містить розрахунок орендної плати, відносно саме експертної оцінки державного майна у відповідності до положень чинного законодавства на час правовідносин.

Крім того, як вказує відповідач, позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідачеві судно було передано від правопопередника позивача до відповідача. ОСОБА_4 приймання теплохода «Верещагино» - не є двостороннім документом актом приймання передавання. У ньому взагалі не зазначена повноважна особа, що передає майно.

26.11.2018р. до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (т.2 а.с.39).

У судовому засіданні 26.11.2018р. судом оголошено перерву до 05.12.2018р.

28.11.2018р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (т.2 а.с.58).

В подальшому, 05.12.2018р. представником відповідача до канцелярії суду також були надані пояснення по справі, в яких останній звернув увагу суду на те, що позивачем у своїй позовній заяві не обґрунтовано, який саме склад збитків є підставою позову.

Також відповідач наголосив суду про відсутність обов’язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Арктур" приводити судно у морехідний стан, оскільки судно, всупереч ст.143, 207 КТМ України, було передано у не морехідному, тобто непридатному для використання стані.

Більш того, як вказує відповідач, договором не визначено зобов’язану сторону щодо приведення судна у морехідний стан.

Підсумовуючи, відповідач, посилаючись на ст.207 КТМ України, зазначає про те, що ТОВ "Судноплавна компанія "Арктур" не несе обов’язку по приведенню судна у морехідний стан, а лише зобов’язаний за власний рахунок при використанні утримувати судно у належному стані та повернути його.

Про те, що обов’язок по приведенню судна у морехідний стан не покладено на відповідача свідчить і те, що згідно з п.4 протоколу засідання комісії з питань передачі основних засобів та інших необоротних матеріальних активів від 22.12.2016р., за участю представників сторін було вирішено укласти з ТОВ "Судноплавна компанія "Арктур" договір з надання послуг технічного менеджменту щодо приведення морського судна "Верещагино" у морехідний стан.

Проте вказаний договір так і не був укладений сторонами, а отже і не був встановлений обов’язок відповідача щодо приведення судна у морехідний стан.

Також відповідач зауважив про відсутність доказів, підтверджуючих понесення позивачем заявлених до стягнення збитків.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2018р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2018р. проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності, давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Надаючи оцінку змісту спірних правовідносин, суд зазначає, що позивачем заявлені збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України).

При цьому, за загальними принципами відповідальності за завдання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, які у даному випадку входять до предмету доведення, а саме: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода, спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення збитків у сумі 849 994 грн., безпосередньо пов'язує їх виникнення із порушенням ТОВ "Судноплавна компанія "Арктур" встановлених умовами договором чартеру морського судна "Верещигино" без екіпажу від 20.07.2011р. зобов’язань щодо повернення судна у морехідному стані (п.4.2. договору). Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також зазначає про фактичне порушення відповідачем пунктів 7.2.1. та 7.2.2. договору щодо забезпечення нормальної експлуатації судна та умов для його утримання.

Як встановлено судом, 20.06.2011р. між Відділенням гідроакустики Морського гідрофізичного інституту Національної академії наук України (Орендодавець) (правонаступником якого є Державна установа "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Арктур" (Орендар) було укладено договір чартеру морського судна "Верещагино", відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає судно в платне термінове користування для ведення господарської діяльності без зміни прапору, форми власності та зміни порту приписки судна.

У відповідності до п.1.2. договору власником судна є держава України у особі Національної академії наук України.

Згідно до п. 4.2. договору після закінчення чартеру судно повинно бути повернуто орендарем орендодавцеві в морехідному стані, з урахуванням нормального зносу з встановленим на ньому обладнанням, майном і документами, наявними на момент приймання судна в оренду на протязі 3-х днів

Пунктом 7.2.1. договору передбачено, що Орендар зобов'язаний забезпечити нормальну експлуатацію судна у відповідності до правил технічної експлуатації суден і вимогам міжнародних конвенцій.

Орендар зобов'язаний створити умови для нормального утримання судна, його механізмів, пристроїв і запасних частин відповідно до звичайної морської практики. Забезпечити наявність на борту судна класифікаційних документів для збереження класу судна та інших необхідних посвідчень, придатних протягом всього часу (п.7.2.2. договору).

Згідно п. 7.2.4 договору Орендатор за свій рахунок виконує капітальний та поточний ремонт судна.

Термін дії договору сторонами неодноразово продовжувався, та останньою додатковою угодою №4 від 22.12.2016р. був встановлений до 28.02.2017р. включно (т.1 а.с.19).

Стаття 759 ЦК України встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до положень ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору чартеру, використовується у галузі торгового мореплавства та є державної власністю, до спірних правовідносин застосовуються також норми Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ) та норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так ст. 203 КТМ встановлено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

При цьому, ст. 207 КТМ встановлює обов’язок судновласники передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором чартеру (фрахтування) судна на певний час.

Аналогічні положення містяться у п. 4 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно до якого орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Отже з аналізу зазначених положень законодавства вбачається обов'язок Орендодавця щодо передачі судна в оренду у належному, придатному для використання стані.

Водночас, як встановлено судом з акту приймання судна "Верещагино" від 20.07.2011р. (т.1 а.с.17), та сторонами по справі не заперечується, останнє було передано ТОВ "Судноплавна компанія "Арктур" у неморехідному стані.

Більш того, як встановлено судом з матеріалів справи, а саме акту прийому-передачі справ капітанами з додатками (т.1 а.с.31-46), судно тривалий час з 2010 року виведено з експлуатації.

При цьому, здійснюючи аналіз умов договору чартеру, суд вказує, що повернення судна в морехідному стані, з урахуванням нормального зносу, а також здійснення ремонту судна передбачає лише підтримання стану, в якому судно було передано в оренду.

Натомість, суд вказує, що відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6), і застосування цих засад полягає в тому, що тексти, зокрема, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб'єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Тлумачення позивачем умов п.4.2 договору в контексті обов’язку приведення судна у морехідний стан, незалежно від встановленого факту передачі судна у неморехідному стані, жодним чином не відповідає вищезазначеним загальним засадам цивільного законодавства.

Суд при цьому враховує, що згідно з п.4 протоколу засідання комісії з питань передачі основних засобів та інших необоротних матеріальних активів від 22.12.2016р., за участю представників сторін було вирішено укласти з ТОВ "Судноплавна компанія "Арктур" окремий договір з надання послуг технічного менеджменту щодо приведення морського судна "Верещагино" у морехідний стан (т.2 а.с.40-41), що свідчить про непослідовність позиції позивача при тлумаченні п.4.2 договору.

Твердження позивача про порушення відповідачем умов п.7.2.1, 7.2.2 договору, а саме незабезпечення відповідачем нормальної експлуатації судна, внаслідок чого державі було завдано збитків у заявленій до стягнення сумі, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях.

Як вбачається з наданого позивачем технічного акту експертного огляду EE-MN-20/02/18-01 від 20.02.2017р. (т.1 а.с.47), останнім встановлено виключно можливі причини виникнення тріщин в районі форсуночної склянки циліндрових кришок, серед яких порушення правил експлуатації головного двигуна 8NVD48A2U згідно інструкції з експлуатації; недотримання інтервалів обслуговування головного двигуна 8NVD48A2U згідно інструкції з експлуатації; висока температура води, що охолоджує головний двигун 8NVD48A2U.

При цьому, жодних доказів експлуатації судна відповідачем, з урахуванням його передачі у неморехідному стані, а також з урахуванням змісту вищенаведеного акту прийому-передачі справ капітанами (т.1 а.с.31) позивачем суду не надано. Також матеріали справи не містять і доказів сплати відповідачем орендної плати за користування судном, що, з огляду на п.5.5 договору, який відповідає змісту ст.212 КТМ, також свідчить про непридатність судна для експлуатації внаслідок неморехідного стану.

За таких обставин, судом не встановлено обставин порушення відповідачем умов договору, тобто факту протиправної поведінки ТОВ „СК „Арктур”, що також виключає і наявність вини у такому порушенні.

Суд також звертає увагу на недоведеність наявності збитків, про стягнення яких просить позивач, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відсутність доказів понесення позивачем заявлених до стягнення сум, як того вимагають спеціальні норми Господарського кодексу України (ст.ст.224, 225 ГК України), які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання та підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України, що містять відповідне загальне регулювання (ст.22 ЦК України), також виключає можливість задоволення вимог про стягнення збитків.

Окрім зазначеного, суд також бере до уваги те, що зміст документів, які складалися при передачі судна "Верещагино" на баланс Державної установи "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України" (т.2 а.с.5, 6), свідчить про нульову, з урахуванням фізичного зносу, залишкову вартість судна, що також вказує на стан судна та неправомірність тверджень щодо наявності збитків у вигляді зменшення вартості майна.

Більш того, як встановлено судом з пояснень представника позивача, що також підтверджується дефектно-технологічної відомістю №ВО-05 від 28.06.2017р., якою встановлено перелік робіт, необхідних для відновлення належного стану судна, заміна відповідних кришок циліндрів головного двигуна судна не призведе до відновлення морехідного стану судна, а відповідно і до відновлення порушеного права Державної установи "Науковий гідрофізичний центр Національної академії наук України".

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 849 994 грн. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та умовах вищевказаного договору, у зв'язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи зазначене, з урахуванням встановлення судом факту відсутності юридичного складу, необхідного для стягнення збитків, суд не надає оцінки іншим доводам відповідача, наведеним в обґрунтування заперечень проти позову.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають.

Керуючись ст.ст.129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 17 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська