Рішення № 78625549, 11.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2475/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1-П.С.,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” про відшкодування збитків в сумі 7432,81 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство „Нібулон” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” про стягнення збитків в сумі 7432,81 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до залізничної накладної № 51053205 від 04.08.2018 р. вантажовідправником та вантажоодержувачем в одній особі - ТОВ СП „Нібулон” був відвантажений насипом вантаж (пшениця) у вагоні № 95379038.

Як вказує позивач, при прийманні на 11 колії станції Миколаїв-Вантажний вагону № 95379038 було встановлено та зафіксовано в акті загальної форми № 3515 від 09.08.2018 р., що в першому нижньому розвантажувальному люці з правої сторони від сходів є зазор 40 см, який зажатий поліетиленовим пакетом. Під час переважування вагону № 95379038 по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 1400 кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 09.08.2018 р., складеним працівниками ТОВ СП „Нібулон”. У зв’язку з цим ТОВ СП „Нібулон” у той самий день виявлення ознак нестачі - 09.08.2018 р. телефонограмою від 09.08.2018 р. № 09/35 та листом від 09.08.2018 р. № 09-1/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та скласти комерційний акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України. Проте, станцією Миколаїв-Вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист № 272/М від 10.08.2018 р.). У зв’язку з цим ТОВ СП „Нібулон” в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів, подало скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 10.08.2018 р. № 10-3/35.

Як зазначає позивач, листом від 13.08.2018 р. № ДН5-17/68 Виробничий підрозділ „Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій” Регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” повідомив позивача про відсутність підстав для складання комерційного і що питання недостачі вантажу повинно вирішуватися без участі представників філії. У зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу ТОВ СП „Нібулон” листом від 14.05.2018 р. № 14-1/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-Вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону № 95379038 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області. Листом від 14.08.2018 р. № 281/М керівництво станції Миколаїв-Вантажний повторно відмовило у комісійній видачі вантажу.

Водночас, як вказує позивач, 14.08.2018 р. щодо вагону № 95379038 було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи № 120-1099, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. Крім того, 14.08.2018 р. комісією у складі працівників ТОВ СП „Нібулон” було складено акт приймання продукції за кількістю № 22 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 щодо вагону № 95379038.

Наразі позивач зауважив, що усі вищезазначені документи (акти приймання вантажу по кількості та акти експертизи РТПП Миколаївської області) були складені лише за участю представників ТОВ СП „Нібулон”, оскільки залізниця не виявила бажання, відмовилася та не направила свого представника для участі у складанні цих актів.

При цьому позивач зазначає, що вищевказаними актами експертизи та актами приймання продукції було встановлено, що у вагоні № 95379038 з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині першого від сходин розвантажувального люка, в місці з’єднання кришки і бункера виявлений зазор завдовжки 50 см, який затиснутий поліетиленом світлого кольору, в щілинах видно затиснуте зерно пшениці. Крім того, після зняття пломб на верхніх завантажувальних люках при огляді поверхні і місткості вантажу було виявлено, що між першим та другим від сходів на довжині близько 2,0 м є конусоподібні поглиблення вантажу у вигляді воронки порожнини) завглибшки близько 0,35м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз у бік першого розвантажувального люка, який має зазор з затиснутим поліетиленом та зернами пшениці, з протилежної сторони від штурвалів. Тому позивач вважає, що усі вище перелічені докази містять однаковий висновок про те, що візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститись недоліку вантажу.

На думку позивача, наявність зазору, непередбаченого технічною конструкцією вагону, затиснутий поліетилен світлого кольору та затиснуті зерна пшениці свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Так само, наявність зазору, у якому видно вантаж та наявність воронкоподібних поглиблень (порожнин) вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Вищевказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а тому позивач вважає, що відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця). Так, нестача вантажу підтверджується актом експертизи РТПП Миколаївської області № 120-1099 від 14.08.2018 р., актом приймання продукції за кількістю № 22 від 14.08.2018 р. та актом переважування вагону від 14.08.2018 р. Додатково під час складання акту експертизи РТПП Миколаївської області було виконано фотографування відповідного вагону з виявленою нестачею вантажу.

Наразі позивач зазначає, що згідно довідки від 04.10.2018 р. № 12766/3-18/27, виданої вантажовідправником ТОВ СП „Нібулон” (зазначений у п. 1 залізничної накладної № 51053205 від 04.08.2018 р.), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні № 95379038 складає 6250,00,00 грн. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів. Відтак, загальна вартість нестачі вантажу у вагоні № 95379038 згідно розрахунку позивач становить 7432,81 грн.

Так, позивач надає копію витягу з вагового журналу за 03.08.2018 р. щодо зважування завантаженого вагону № 95379038 за накладною № 51053205 від 04.08.2018 р., а також технічний паспорт на ваги, що знаходяться на станції Сватово Донецької залізниці (станції відправлення вантажу за спірною накладною) та вказує, що із зазначених документів вбачається, що у вагон № 95379038 на станції відправлення було завантажено 62150,00 кг вантажу, що також підтверджується і відомістю вагонів до спірної накладної. Маса переданого до перевезення вантажу визначена на справних вагонних вагах № У-2051-14, про справність цих ваг свідчать відповідні відмітки у технічному паспорті про проходження повірок та оглядів. По прибуттю вантажу у зазначеному вагоні було виявлено нестачу переданого до перевезення вантажу в розмірі 1500 кг. Отже, позивач стверджує, що залізниця за залізничною накладною № 51053205 від 04.08.2018 р. у відповідному вагоні на станції призначення видала на 1500,00 кг вантажу менше, ніж було передано до перевезення.

Таким чином, позивач вважає, що у даному випадку наявні усі складові, необхідні для притягнення залізниці до відповідальності, а саме: факт нестачі та її розмір встановлений належними та допустимим доказами (акт експертизи РТПП, акт приймання продукції за кількістю, акт переважування, тощо); вартість нестачі визначена позивачем відповідно до вимог діючого законодавства; відсутні підстави для звільнення перевізника (залізниці) від встановленої законом відповідальності за нестачу вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2018 р. позовну заяву ТОВ СП „Нібулон” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2475/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.11.2018 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 71-73). Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до залізничної накладної № 51053205 від 04.08.2018 року завантаження вагону № 95379038 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці. Згідно вищезазначеної накладної вагон № 95379038 з вантажем прибув на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці зі справними запірно-пломбувальними пристроями, що документально підтверджується залізничною накладною. Як зазначає відповідач, 09.08.2018 р. вагон № 95379038 був переданий вантажоодержувачу без зауважень, про що свідчить пам’ятка про подавання вагонів форми ГУ-45 № 990 від 09.08.2018 року, яка засвідчена підписом вантажоодержувача ОСОБА_4 Тому відповідач вказує, що вищезазначені обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою та у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у схороненому стані. Водночас, як вказує відповідач, у акті експертизи, що складений регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області 14.08.2018р. за № 120-1099 вказано наступне: „При огляді вагона встановлено: вагон опломбований 7 непорушеними пломбами ЗПП з відтиском: „Універсал М ОСОБА_1, УЗ”, номер пломби”, на металевій плашці значиться : „Сватово ТОВ СП „Нібулон” відтиск пломб відповідає даним, вказаним в накладній”, що свідчить саме про непорушність ЗПП та відсутність доступу про вантажу. При цьому відповідач додає, що вищезазначена експертиза була розпочата 09.08.2018 р., а закінчена лише 14.08.2018 р., тобто після спливу 5 діб з моменту передачі вагонів вантажовідправнику, весь цей час вагони знаходились на під’їзній колії позивача. Залізниця про проведення експертизи була повідомлена лише 14.08.2018 р., тобто у день її закінчення. Так, посилаючись на п. „а” ст. 111 Статуту залізниць України, відповідач вказує, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу. Враховуючи наведене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

29.11.2018 р. позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с. 78-90), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з наведенням додаткового обґрунтування. Так, стосовно визначення маси вантажу під час відправлення вантажу позивач зазначає, що відповідачем зазначено, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника відповідача. Проте, як вказує позивач, будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийняті вантажу до перевезення та укладанні договору перевезення (накладної) не було, відповідні докази відсутні та відповідачем не надані, а також не надано і доказів невірного визначення маси вантажу при навантаженні вантажу у відповідний вагон. До того ж позивач посилається на статтю 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право залізниці перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу. Щодо безпідставної відмови відповідача скласти комерційний акт та можливості покладення на залізницю відповідальності за нестачу вантажу без комерційного акту позивач, посилаючись на ст. 52, п.п. а ст. 129 Статуту залізниць України, вказує, що керуючись вказаними нормами законодавства, ТОВ СП „Нібулон” супровідними листами заявило про існування обставин невідповідності маси вантажу у спірному вагоні та вимагало перевірити масу вантажу, а відтак відповідно до вказаних норм законодавства залізниця була зобов’язана скласти відповідний комерційний акт, однак від його складання остання відмовилася, а також відмовилась проводити комісійну видачу вантажу та в задоволенні скарги на відмову у складанні комерційного акту було також безпідставно відмовлено, про що зазначено у позовній заяві. Також, посилаючись на пп. б) ст. 130 Статуту залізниць України, п.п. 3.3., 3.4. роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.20102 р. № 04-5/601, позивач стверджує, що не тільки комерційний акт може бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Стосовно технічної несправності спірного вагону позивач зазначає, що, на думку відповідача, вагон з виявленою нестачею за спірною накладною прибув на станцію призначення в технічно справному стані, однак відповідачем не враховано положення ст. 111 Статуту залізниць України, яка фактично складається з двох частин, перша передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов - вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника. Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, на станцію призначення відповідний вагон прибув технічно несправним (пошкодженим). Щодо моменту виявлення технічної несправності вагону та ознак нестачі вантажу позивач, посилаючись на п.п. 3.22, 3.9 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.20102 р. № 04-5/601, вказує, що у даній справі відповідні технічні несправності вагона, у якому було виявлено нестачу вантажу (зазори та щілини у розвантажувальних люках, порожнини вантажу у вигляді воронки, характерні для стікаючого вантажу) мали прихований характер і виникли у процесі перевезення вантажу. Стосовно охорони на території ТОВ СП “Нібулон” позивач зазначає, що відповідно до розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України від 25.08.2004 р. № 599-р на території ТОВ СП “Нібулон” у м. Миколаєві відкрито пункт пропуску через державний кордон для міжнародного морського вантажного сполучення з постійним і цілодобовим режимом функціонування. Так, на думку позивача, лише факт наявності такого пункту пропуску свідчить про високий рівень охорони на території ТОВ СП “Нібулон”. Поряд з цим позивач вказує, що на території ТОВ СП “Нібулон” створено та діє власна служба охорони, одним з основних завдань якої є організація та забезпечення охорони, перепускного режиму на підприємстві, його відособлених структурних підрозділів, у тому числі перевантажувального терміналу (п. 2.1 положення про службу охорони центрального апарату управління ТОВ СП “Нібулон”, затверджене 01.04.2013 р.). Крім того, позивач зазначає, що на території ТОВ СП “Нібулон” діє Положення про пропускний та внутрішньооб’єктовий режим на території перевантажувального термінала ТОВ СП “Нібулон”, затверджене наказом ТОВ СП “Нібулон” від 28.07.2016 р. № 960, погоджене з начальником Херсонського прикордонного загону та начальником Миколаївської митниці. Також відповідно до наказу ТОВ СП “Нібулон” від 30.12.2016 р. № 1731 службою охорони ТОВ СП “Нібулон” забезпечується цілодобова охорона усіх залізничних вагонів, які надходять на перевантажувальний термінал з моменту подання вагону на під’їзну колію ТОВ СП “Нібулон” до моменту їх вивантаження, а у випадках виявлення ознак нестачі вантажу (у тому числі в разі виявлення розбіжності по масі брутто вагону) - до моменту складання, передбачених законодавством документів, що фіксують факт нестачі вантажу. Отже, позивач вважає, що, враховуючи заходи з охорони території перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон”, викрадення вантажу з вагону під час його знаходження на території TOB СП “Нібулон” фактично унеможливлене.

Щодо відсутності зауважень у пам’ятці про забирання вагонів та виникнення нестачі нібито після видачі вагону вантажоодержувачу (щодо вагону № 95379038) позивач зазначає, що процедура складання пам’яток про подавання вагонів врегульована Правилами, користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113. Вказаними Правилами не передбачено ані права, ані обов’язку вантажоодержувача вносити до пам’яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону. Відтак, цей документ не свідчить про будь-які інші обставини крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством не передбачено обов’язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості чи досліджувати обставини технічної справності (несправності) вагона під час підписання відповідної пам’ятки. Отже, позивач зазначає, що відсутність таких зауважень у відповідній пам’ятці не спростовує жодних обставин, наведених ТОВ СП “Нібулон” у позовній заяві так само як і не доводить відсутності вини перевізника у нестачі вантажу.

Стосовно презумпції вини перевізника у нестачі вантажу позивач зазначає, що за відсутності доказів неправильного розміщення (кріплення) вантажу у вагоні чи неправильного визначення відправником маси вантажу - тягар доказування відсутності вини перевізника покладається саме на залізницю, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2016 по справі № 916/945/16 (про що також зазначалось у позовній заяві).

У судовому засіданні господарського суду 29.11.2018 року по справі № 916/2475/18 було протокольно оголошено перерву до 11.12.2018 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Згідно залізничної накладної № 51053205 від 04.08.2018 р. вантажовідправником – ТОВ СП „Нібулон” зі станції Сватове Донецької залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний було відправлено вантаж – пшениця (насипом) у вагоні № 95379038. Одержувачем вантажу є ТОВ СП „Нібулон”.

09.08.2018 р. при прийманні на 11 колії станції Миколаїв-Вантажний вагону № 95379038 було встановлено, що в першому нижньому розвантажувальному люці з правої сторони від сходів є зазор 40 см, який зажатий поліетиленовим пакетом, про складено акт загальної форми № 3515 від 09.08.2018 р.

09.08.2018 р. під час переважування вагону № 95379038 на вагах перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” було виявлено невідповідність маси брутто вантажу у зазначеному вагоні в розмірі 1400 кг.

Листом від 10.08.2018 р. № 272/М заступника начальника станції Миколаїв-Вантажний було повідомлено ТОВ СП “Нібулон”, що в результаті огляду представниками станції вагону № 95379038 на колії станції за участю агента комерційного станції та прийомоздавальника ТОВ СП “Нібулон” виявлено, що ЗПП відправника у наявності не пошкоджені, відбитки відповідають вказаним у перевізних документах, інших комерційних несправностей не виявлено; вагон забраний зі станції без зауважень, про що свідчить пам’ятка на подавання вагонів № 990. На підставі зазначеного станція вказала, що немає підстав для комісійної видачі вагону № 95379038.

Зважаючи на відмову відповідача у комісійній видачі вагону № 95379038, позивачем 10.08.2018 р. було подано скаргу за № 10-3/35 на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційних актів у порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів.

Листом від 13.08.2018 р. № ДН5-17/68 Виробничим підрозділом “Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій” була надана відповідь на скаргу ТОВ СП “Нібулон” від 10.08.2018 р. № 10-3/35, якою повідомлено, що підстав для складення комерційного акту немає та питання недостачі вантажу повинно вирішуватися без участі представників філії, зважаючи на що у задоволенні вказаної скарги відмовлено.

Зважаючи на відмову працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП “Нібулон” листом від 14.08.2018 №14-1/35, який отримано відповідачем 14.08.2018 р. о 14год. 36хв., було повідомлено останнього, що приймання вантажу з вагону № 95379038 по масі буде проводитися на території перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” 14.08.2018 р. о 17 год. 00 хв. за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, а також було запропоновано керівництву станції Миколаїв-Вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону № 95379038 по кількості та складенні актів про приймання вантажу по кількості та акту експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

14.08.2018 р. заступником начальника станції Миколаїв-Вантажний листом за № 281/М було повторно повідомлено ТОВ СП “Нібулон”, що немає підстав для комісійної видачі вагону № 95379038.

14.08.2018 р. стосовно вагону № 95379038 було розпочато приймання вантажу за участю експертів РТПП Миколаївської області, за результатами якого було складено акт експертизи № 120-1099, відповідно до п. 6 якого завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішнього огляду вагона.

Крім того, 14.08.2018 р. комісією у складі: вагаря ОСОБА_5, прийомоздавальника ОСОБА_6, змінного майстра ОСОБА_7, які працюють на ТОВ СП “Нібулон”, було складено відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 №П-6 акт приймання продукції за кількістю № 22 щодо вагону № 95379038, в якому зазначено, що при зовнішньому огляді вагона виявлено: з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині першого від сходин розвантажувального люка в місці з’єднання кришки і бункера виявлений зазор завдовжки 50 см, який затиснутий поліетиленом світлого кольору, в щілинах видно затиснуте зерно пшениці. При знятті пломб на верхніх завантажувальних люках при огляді поверхні і місткості вантажу виявлено: між першим та другим люками від сходів на довжині близько 2,0 м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0,35 м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік першого розвантажувального люка, який має зазор з затиснутим поліетиленом та зернами пшениці, з протилежної сторони від штурвалів. У вказаному акті приймання продукції за кількістю № 22 зазначено, що нестача вантажу складає 1500 кг. на суму 9375 грн.

За таких обставин, позивач вказує, що при перевезенні пшениці у вказаному вагоні № 95379038 перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу, тому відповідач як перевізник має відшкодувати вартість втраченого вантажу, що за розрахунком позивача складає 7432,81 грн., з урахуванням вартості однієї тони вантажу 6250,00 грн. з ПДВ. Так, на підтвердження нестачі вантажу позивач посилається на акт експертизи РТПП Миколаївської області № 120-1099 від 14.08.2018 р., акт приймання продукції за кількістю № 22 від 14.08.2018 р. та акт переважування вагону від 14.08.2018 р.

Разом з тим відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Наявна в матеріалах справи залізнична накладна № 51053205 свідчить про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.

Згідно ст. 2 Статуту залізниць України Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на залізницю відповідальність у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є саме втрата вантажу з вини залізниці.

Згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У залізничній накладній № 51053205 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося вантажовідправником, маса визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150-тонних).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов’язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

В ст. 3 ч. 8 Правил складання актів Міністерства Транспорту України № 334 від 28.05.2002 р. зазначено, що акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань. З цього випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення, саме про це йдеться в ч. 1 ст. 33: „ОСОБА_4 загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності”.

Як вбачається з акту загальної форми № 3515, складеного 09.08.2018 р. станцією Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, при огляді вагону № 95379038 на 11 колії виявлено, що в першому нижньому розвантажувальному люці з правої сторони від сходів наявний зазор 40 см, зажатий поліетиленовим пакетом.

Так, 09.08.2018 р. на вагах перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” було здійснено переважування вагону № 95379038, внаслідок чого було виявлено невідповідність маси брутто вантажу у зазначеному вагоні в розмірі 1400 кг, що є ознаками нестачі вантажу у цьому вагоні, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 09.08.2018, складеного працівниками ТОВ СП “Нібулон”, про що було повідомлено начальника станції Миколаїв-Вантажний листом від 09.08.2018 р. № 09-1/35 та телефонограмою від 09.08.2018 р. № 09/35 із зазначенням, що при передачі вагонів на колії № 11 на станції Миколаїв-Вантажний у вказаному вагоні були виявлені ознаки комерційної несправності - у першому від сходів розвантажувальному люці зазор 40 см, затиснутий поліетиленовим пакетом, а також із вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та складення комерційного акту, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України.

В листа заступника начальника станції Миколаїв-Вантажний від 10.08.2018 р. № 272/М на адресу ТОВ СП “Нібулон” зазначено, що під час огляду представниками станції вагону № 95379038 на колії станції за участю агента комерційного станції та прийомоздавальника ТОВ СП “Нібулон” було виявлено, що ЗПП відправника у наявності не пошкоджені, відбитки відповідають вказаним у перевізних документах, інших комерційних несправностей не виявлено; вагон забраний зі станції без зауважень, про що свідчить пам’ятка на подавання вагонів № 990. У зв’язку з вказаним обставинами в листі значено, що у станції не було підстав для комісійної видачі вагону № 95379038.

Відмова відповідача у комісійній видачі вагону № 95379038 була оскаржена позивачем 10.08.2018 р., про що свідчить скарга за вих. № 10-3/35 на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційних актів в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів. На вказану скаргу Виробничим підрозділом “Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій” була надана відповідь в листі від 13.08.2018 р. № ДН5-17/68, згідно якої підстав для складення комерційного акту немає та питання недостачі вантажу повинно вирішуватися без участі представників філії, тому у задоволенні вказаної скарги відмовлено.

Між тим частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів встановлено Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за №567/6855.

Таким чином, слід зазначити, що за правилами ст. 129 Статуту та ст. 2 Правил складання актів, комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. При цьому, такі обставини можуть бути виявлені, як залізницею, так і одержувачем чи відправником вантажу. Форму такого акта визначено у додатку 1 до Правил складання актів.

Відповідно ст.4 Правил, комерційні акти складаються:

- на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу;

- при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього;

- у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона;

- на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Згідно із ст.ст. 7, 8 Правил, недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

За приписами ст.10 вказаних Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Пунктом 16 вказаних Правил складання актів, встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування – протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

Згідно п. 3.4 Роз’яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами), якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122; у разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу”.

Як свідчать матеріали справи, дійсно 09.08.2018 р. ТОВ СП “Нібулон” було повідомлено начальника станції Миколаїв-Вантажний телефонограмою № 09-35, яку прийняла ОСОБА_8 (тел. 49-23-79) о 19 год. 20 хв. (а.с. 20) та листом № 09-1/35, що під час переважування вагону № 95379038 на вагах перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” було виявлено невідповідність маси брутто вантажу у зазначеному вагоні в розмірі 1400 кг, що є ознаками нестачі вантажу у цьому вагоні, а тому позивач вимагав прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаного вагону та складенні комерційного акту, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України.

Зважаючи на відмову працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП “Нібулон” листом від 14.08.2018 №14-1/35, який отримано відповідачем 14.08.2018 р. о 14 год. 36 хв. повідомив відповідача, що приймання вантажу з вагону № 95379038 по масі буде проводитися на території перевантажувального терміналу ТОВ СП “Нібулон” 14.08.2018 р. о 17 год. 00 хв. за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області, а також було запропоновано керівництву станції Миколаїв-Вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону № 95379038 по кількості та складенні актів про приймання вантажу по кількості та акту експертизи Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

За результатами проведеної Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області експертизи по визначенню кількості вантажу шляхом зважування та зовнішнього огляду вагону був складений акт № 120-1099 від 14.08.2018 р. Так, експертом при огляді пломбування вагона № 95379038 встановлено наступне: вагон опломбований 7 непорушеними пломбами ЗПП з відтиском: “Універсал М ОСОБА_1, УЗ, номер пломби”, на металевій плашці значиться “СВАТОВО ТОВ СП НИБУЛОН”, відтиск пломби відповідає даним, вказаним у накладній. При зовнішньому огляді вагона виявлено: у вагоні з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині першого від сходин розвантажувального люка в місці з’єднання кришки і бункера виявлений зазор завдовжки 50 см, який затиснутий поліетиленом світлого кольору, в щілинах видно затиснуте зерно пшениці. При знятті ЗПП у присутності експерта на завантажувальних люках та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки виявлено: між І (першим) та ІІ (другим) люками від сходів на довжині близько 2,0 м є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0,35 м, з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу вниз, у бік першого розвантажувального люка, який має зазор з затиснутим поліетиленом та зернами пшениці, з протилежної сторони від штурвалів. Експертом здійснено фотографування. Візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститися недоліку вантажу. На вимогу замовника експертизи проведено зважування вагона, в результаті виявилося: значиться в документах маса в кг: брутто – 82550, тара – 20400, нетто – 62150; фактично виявилося після зважування маса в кг: брутто – 81050, тара – 20400, нетто – 60650. Зважування і огляд вагону здійснювалися комісійно з представниками ТОВ СП “Нібулон”. В п. 14 акту експертизи від 14.08.2018 р. експертом викладений наступний висновок: при зважуванні і огляді залізничного вагону (хопер) № 95379038 за непорушеними пломбами відправника, завантаженого зерном пшениці фактична маса нетто складає 60650 кг, що на 1500 кг менше даних, вказаних у накладній № 51053205; щільність закриття першого розвантажувального люка не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.

Відповідно п. 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000 р. за № 852/5083 у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача. Одержувач має право взяти участь у експертизі вантажу. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертом і всіма уповноваженими особами, присутніми при проведенні експертизи. Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті. Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Згідно з п. 3.13. Роз’яснень ВГСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) якщо станція призначення ухиляється від пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред'явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. У разі відсутності доказів такого повідомлення акт експертизи, складений без участі відповідного представника залізниці, не може вважатися належним доказом у господарському спорі.

Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений належним чином про час проведення експертизи (а.с. 26), однак наявний в матеріалах справи акт експертизи № 120-1099 від 14.08.2018 р., яким встановлено нестачу вантажу, складено без участі представника залізниці, оскільки останній не з’явився для участі у прийманні вантажу та складенні актів. Також судом не приймаються до уваги ствердження відповідача про те, що експертиза була розпочата 09.08.2018 р., а закінчена 14.08.2018 р., і в цей день залізниця була повідомлена про її проведення. Адже експертне дослідження, яке полягало у визначенні кількості вантажу шляхом зважування та зовнішній огляд вагону здійснювався саме 14.08.2018 р., а заявка ТОВ СП “Нібулон” була подана до РТПП Миколаївської області 09.08.2018 р.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що вказаний акт експертизи від 14.08.2018 р. є підставою для майнової відповідальності відповідача за нестачу вантажу у вагоні № 95379038 згідно вимог діючого законодавства.

Також про нестачу вантажу у розмірі 1500 кг свідчить і акт переважування від 14.08.2018 р., що здійснене вантажоодержувачем - ТОВ СП “Нібулон”.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що нестача вантажу у вагоні № 95379038 при його перевезенні виникла з причин, що залежать саме від залізниці, оскільки наявність воронкоподібних поглиблень (порожнин) вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення, а тому вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагонів, що є підставою для покладення відповідальності за нестачу на залізницю як перевізника.

При цьому посилання відповідача на пам’ятку про подавання вагонів форми ГУ-45 № 990 від 09.08.2018 р., що засвідчена підписом вантажоодержувача ОСОБА_4, як на доказ передавання вагону № 95379038 вантажоодержувачу без зауважень, не приймаються судом до уваги, оскільки вказана пам’ятка свідчить лише про те, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон.

Наразі суд вважає безпідставними посилання відповідача у відзиві на позов на положення підпункту “а” ст. 111 Статуту залізниць України, за якими залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами. Так, вказана норма Статуту залізниць передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку одночасної наявності таких умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні та з непошкодженими пломбами відправника. Проте, у даному випадку наявність зазору завдовжки 50 см, який затиснутий поліетиленом світлого кольору, та наявність конусоподібного поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) завглибшки візуально до 0,35 м у вищевказаному вагоні виключають можливість звільнення залізниці від відповідальності за нестачу вантажу. Інших підстав та належних доказів відсутності вини залізниці у нестачі вантажу у даному вагоні відповідачем не надано. Отже, суд доходить до висновку про недоведеність залізницею обставин відсутності її вини у нестачі вантажу, а тому доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу у вагоні № 95379038 відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниць України є необґрунтованими.

Таким чином, господарський суд вважає правомірним покласти відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 95379038 саме на відповідача як перевізника.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивачем надано до суду довідку від 04.10.2018 р. № 12766/3-18/27, видану вантажовідправником ТОВ СП „Нібулон”, згідно якої вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні № 95379038 складає 6250,00 грн. (у т. ч. ПДВ).

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах:

вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах:

вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах:

мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

Так, з урахуванням наведеного, позивачем здійснено розрахунок вартості нестачі вантажу 1500 кг пшениці у вагоні № 95379038, виходячи з вартості однієї тони 6520,00 грн. з урахуванням ПДВ та за вирахуванням норми природної втрати (62150 кг х 0,5% = 310,75 кг). У зв’язку з цим розмір вартості втраченого вантажу складає 7432,81 грн. (1500 кг – 310,75 кг) х 6,25 тис.грн.).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ СП „Нібулон” про стягнення з відповідача вказаної вартості втраченого вантажу у вагоні № 95379038 є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” ПАТ „Українська залізниця” про відшкодування збитків в сумі 7432,81 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд 19; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1; код ЄДРПОУ 14291113) суму збитків від нестачі вантажу в розмірі 7432/сім тисяч чотириста тридцять дві/грн. 81 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2018 р.

Суддя В.С. Петров