Рішення № 78625539, 10.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2281/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2281/18

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго”

про стягнення 166 830,79 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №14-206 від 26.10.2018р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з КП ТМ «Южтеплокомуненерго» 166 830,79 грн., з яких: 154 721,86 грн. пені та 12 108,93 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором постачання природного газу №3072/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу.

У відзиві на позовну заяву за вх.№23273/18 від 13.11.2018р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що газ, який поставляється позивачем відповідачу використовується останнім виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а тому відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та тепло генеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» відповідача звільнено від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у сфері теплопостачання, що також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постановах від 22.03.2018р. у справі №914/123/17, від 02.05.2018р. у справі №914/102/17.

10.12.2018р. за вх..№25456/18 господарським судом одержано заяву, згідно з якою відповідач просить суд розглянути справу за відсутності його представника та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2018р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 10.12.2018р. не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на розписці про оголошення перерви у судовому засіданні від 19.11.2018р. При цьому господарським судом задоволено заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності за вх..№25456/18 від 10.12.2018р., про що у судовому засіданні 10.12.2018р. господарським судом постановлено відповідну ухвалу в протокольній формі.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 10.12.2018р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено:

21.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник, позивач) та ОСОБА_1 підприємством теплових мереж “Южтеплокомуненерго” (Споживач, відповідач) укладений договір №3072/16-ТЕ-23 постачання природного газу, згідно з яким Постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п.2.1 договору Постачальник передає Споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ обсягом до 4950 (чотири мільйона дев’ятсот п’ятдесят тисяч) куб.м. у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень – 1950, лютий – 1500, березень – 1500.

Відповідно до п.3.4 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно з п.5.1 договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758.

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1806,15 грн., крім того ПДВ - 20% - 361,23 грн., всього з ПДВ – 2167,38 грн.

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору Споживач зобов’язаний своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором.

Згідно з п.8.2 договору у разі невиконання Споживачем умов 6.1 цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.12 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

31.12.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 21.12.2015р. №3072/16-ТЕ-23, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.п.5.1, 5.2 договору к наступній редакції:

« 5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов’язковими за цим договором з моменту введення їх в дію.»

« 5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того: податок на додану вартість за ставкою – 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 401 грн., крім того, ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 481,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 2171,74 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 2606,09 грн.»

31.03.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 21.12.2015р. №3072/16-ТЕ-23, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.п.5.1, 5.2, 6.1 договору к наступній редакції:

« 5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором в період з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016р. №234.»

« 5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором в період з 01.04.2016р. по 30.04.2016р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн., крім того: податок на додану вартість за ставкою – 20%. Всього до сплати з ПДВ – 2124,89 грн.»

« 6.1. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу».

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу природний газ за відповідними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2016р. на суму 4 672 272,75 грн.;

- від 29.02.2016р. на суму 2 760 060,89 грн.;

- від 31.03.2016р. на суму 2 699 292,13 грн.;

- від 30.04.2016р. на суму 45 413,11 грн.

Поставлений позивачем природний газ відповідачем оплачено повністю, проте з порушенням встановленого договором строку його оплати.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір №3072/16-ТЕ-23 постачання природного газу від, згідно з яким позивач зобов’язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов’язався його прийняти та оплатити.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між тим, як вище встановлено господарським судом поставлений позивачем природний газ оплачено відповідачем повністю, проте з порушенням встановленого договором строку такої оплати.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

30.11.2016р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідно до ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі №927/1152/16 та від 10.04.2018р. у справі №916/3054/16.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом діяльності ОСОБА_1 підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго” є код КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний).

Згідно з умовами п.1.2. укладеного між сторонами договору газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

При цьому згідно з довідкою позивача по операціях по підприємству КПТМ “Южтеплокомуненерго” та розрахунком заявлених позивачем до стягнення сум, заборгованість за поставлений у період січень 2016р. – квітень 2016р. природний газ погашена в повному обсязі 11.08.2016р., тобто до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

За таких обставин, враховуючи що заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашено до набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та індексу інфляції на суму заборгованості за поставлений у період січень 2016р. – квітень 2016р. природний газ, а тому у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” слід відмовити.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у задоволенні позову.

2.Судові витрати щодо сплати судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 17 грудня 2018 р.

Суддя Г.Є. Смелянець