Ухвала суду № 78625494, 17.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"17" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2697/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Оборотової О.Ю. розглянувши заяву про забезпечення позову Фірми «МК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (вх. № 2-6331/18 від 14.12.2018р.)

по справі № 916/2697/18

за позовом Фірми "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача ОСОБА_1 розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради

про визнання поновленими договорів. зобов’язання відновити тимчасові споруди та зобов’язання не перешкоджати у користуванні.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2697/18 за позовом Фірми "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності продовженими, зобов’язання відновити тимчасові споруди та зобов’язання не перешкоджати у користуванні місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2697/18, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

14.12.2018р. до господарського суду Одеської області від Фірми "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд заборонити будь-яким особам проводити демонтажні, будівельні роботи за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 63, зобов’язати відповідача утриматися від дій щодо перешкоджання господарській діяльності Фірми «МК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та заборонити відповідачу укладати з будь-якими особами договори щодо користування ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 63

В обґрунтування поданої заяви, Фірма "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, посилається на те, що невстановленими особами створені перешкоди у користуванні місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, та існує загроза забудови ділянки новими тимчасовими спорудами, яка належить позивачу на праві користування.

Суд, розглянувши та дослідивши заяву Фірми "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч. 11 вказаної статті встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у даній справі є визнання договорів про право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності продовженими. зобов’язання відновити тимчасові споруди та зобов’язання не перешкоджати у користуванні.

В обґрунтування позовних вимог Фірма "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю посилається на наявність законного права продовжувати користуватись тимчасовими спорудами.

У заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить заборонити будь-яким особам проводити демонтажні, будівельні роботи за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 63, зобов’язати відповідача утриматися від дій щодо перешкоджання господарській діяльності Фірми «МК» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю та заборонити відповідачу укладати з будь-якими особами договори щодо користування ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. С. Ядова, 63

Досліджуючи вимоги та обставини, на які позивач посилається в обґрунтування вимог як позовної заяви, так і заяви про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову за своєю правовою природою є тотожними із заявленими позовними вимогами, оскільки по суті фактично у позовній заяві (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зміну предмету прозову) та заяві про забезпечення позову позивач просить зобов'язати відповідача не вчиняти дії по перешкоджанню здійсненню користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується

За даних обставин, враховуючи, що заходи забезпечення позову є тотожними заявленим позовним вимогам (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зміну предмету прозову), покладені позивачем в основу заяви про забезпечення позову доводи стосуються питання обґрунтованості позовних вимог і є предметом дослідження під час розгляду спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви Фірми "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову слід відмовити.

Окрім того, заявником зазначено, шо «є підстави вважати» про здійснення невідомими особами заходів щодо забудови ділянки під тимчасовими спорудами міні-ринку «МК» новими тимчасовими спорудами, та укладення відповідачем договорів про право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності зі іншими особами. Однак, належні та допустимі докази на підтвердження даних фактів заявником не додано.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали фотозйомки, додані заявником до заяви про забезпечення позову, не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки суд не може встановити де, і коли саме були зроблені дані фото та ситуація яка зображена на них. Заява до правоохоронних органів сама по собі також не є належним доказом в обґрунтування обставин, викладених в заяві про забезпечення позову, оскільки складена заявником в односторонньому порядку.

Посилання позивача на те, що невстановлені особи здійснюють будь-які дії, що на думку заявника порушують його права та охоронювані законом інтереси не підтверджені, у зв’язку з чим суд прийшов до висновку про необґрунтованість підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 26.12.11 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає заяву Фірми "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову необґрунтованою, у зв’язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Фірми "МК" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю №2-6331/18 від 14.12.2018р. про забезпечення позову – відмовити.

Ухвалу складено та підписано 17.12.2018 року.

Ухвалу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали господарського суду Одеської області.

Суддя О.Ю. Оборотова