Ухвала суду № 78625415, 10.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.12.2018 р. Справа № 914/4176/14

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Айзенбарт А.І., розглянувши матеріали справи

за скаргою:Приватного підприємства «Продсервіс Україна 2012», м. Київна бездіяльність:державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопільу справі:№914/4176/14за позовом:Приватного підприємства «Продсервіс Україна 2012», м. Київдо відповідача-1:Приватного підприємства «Оптторгресурс», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневедо відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Лімітед», м. Тернопільпро:стягнення 1538258,55 грн. збитків та 153825,85 грн. штрафу Представники сторін:від скаржника:ОСОБА_1 – представниквід відповідача-1:не з’явилисявід відповідача-2:ОСОБА_2 – представниквід ВДВС:не з’явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області від ПП «Продсервіс Україна 2012» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Ухвалою від 19.11.2018р. суд прийняв скаргу до розгляду, який призначив на 29.11.2018р., викликав у судове засіданні представника Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, витребував у Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області матеріали виконавчого провадження ВП №47734471, зобов’язав Тернопільський МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області подати належним чином завірені копії всіх матеріалів виконавчого провадження ВП №47734471 та письмові пояснення на скаргу.

Ухвалою від 29.11.2018р. суд відклав розгляд скарги на 10.12.2018р., повторно викликав у судове засідання представника Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області та витребував у Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області для огляду матеріали виконавчого провадження ВП №47734471, належним чином завірені копії всіх матеріалів виконавчого провадження ВП№47734471 та письмові пояснення (заперечення) на скаргу.

Представник скаржника (позивача) в судове засідання 10.12.2018р. з’явився, просив скаргу задоволити повністю. Подану скаргу представник обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2015р. у справі №914/4176/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП «Оптторгресурс» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 153825,85 грн. штрафу, 3076,21 грн. судового збору та 805,01 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи; стягнуто з ТОВ «Ресурс Лімітед» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору та 8050,99 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи. Незважаючи на те, що виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду було відкрите 03.06.2015р., таке до сих пір не виконано. У зв’язку з цим, скаржник (стягувач) звернувся до Тернопільського МВ ДВС із запитом про стан виконавчого провадження. Листом від 12.10.2018р. №77/09-60-3.1 ГТУЮ у Тернопільській області повідомило скаржника про вчинені виконавчі дії щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області. На думку скаржника, зі змісту одержаного листа не вбачається, що державним виконавцем вчиняються реальні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а тому скаржник був змушений звернутися з даною скаргою до суду, відповідно до якої просить визнати бездіяльність державного виконавця Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області при виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2015р. у справі №914/4176/14 неправомірною, зобов’язати державного виконавця Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області усунути вказані в скарзі порушення Закону України «Про виконавче провадження шляхом звернення стягнення на майно боржника, розташоване за адресою: бульвар Т. Шевченка, 23, м. Тернопіль; до визначення вартості вказаного майна і його примусової реалізації, обмежити право боржника користуватися цим майном, шляхом його опечатування та вилучення із передачею на зберігання стягувачу – ПП «Продсервіс Україна 2012», про що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винести відповідну постанову.

Відповідач-1 явки повноважного представника в судове засідання 10.12.2018р. не забезпечив.

Представник відповідача-2 в судове засідання 10.12.2018р. з’явився, просив суд у задоволенні скарги відмовити. Через канцелярію суду представником відповідача-2 подано відзив на скаргу з додатками (вх. №46995/18 від 10.12.2018р.), клопотання про повернення скарги (вх. №46996/18 від 10.12.2018р.) та клопотання про витребування оригіналів документів (вх. №46997/18 від 10.12.2018р.).

Заперечення на подану скаргу відповідач-2 обгрунтовує тим, що твердження стягувача про порушення державним виконавцем вимоги ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідають дійсності, оскільки вказана норма встановлює не обов’язок державного виконавця обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення майна у боржника, а вказує перелік дій, які державний виконавець повинен вчинити у випадку, якщо ним прийнято рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення майна. Також на думку відповідача-2, не відповідають дійсності твердження скаржника про те, що державним виконавцем не винесено постанови про звернення стягнення на майно, оскільки лист органу ДВС від 12.10.2018р. №77/09-60-3.1 свідчить про протилежне. Крім цього, відповідач-2 вважає, що покликання скаржника на одержання боржником від ТОВ «Ресторан Україна» орендної плати є безпідставним та не підтвердженим належними доказами. З приводу прохальної частини скарги, відповідач-2 зазначає, що державним виконавцем здійснено ряд дій, спрямованих на звернення стягнення на майно боржника, що підтверджується листом від 12.10.2018р.; державним виконавцем проведено опис майна та передано його на відповідальне зберігання ОСОБА_3; обмеження користування нерухомим майном є незаконним втручанням в господарську діяльність ТОВ «Україна» Ресторан.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про витребування оригіналів документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи те, що у клопотанні про витребування оригіналів документів відповідачем-2 не наведено жодних обставин, які на його думку, викликають сумнів у відповідності належним чином завірених копій їх оригіналам, беручи до уваги те, що витребування оригіналів документів є правом, а не обов’язком суду, останній прийшов до висновку про безпідставність поданого клопотання та залишення такого без задоволення.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про повернення скарги, суд ухвалив залишити клопотання без задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів справи, одержавши від Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області лист-відповідь про стан виконавчого провадження від 12.10.2018р. №77/09-60-3.1, ПП «Продсервіс Україна 2012» у встановлений ГПК України строк звернулося з відповідною скаргою до суду. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2018р. (суддя Пазичев В.М.) скаргу ПП «Продсервіс Україна 2012» повернуто заявнику у зв’язку з не усуненням недоліків скарги у визначених ухвалою суду від 23.10.2018р. строк. Зважаючи на те, що скаржник, невідкладно усунувши недоліки скарги (долучивши докази направлення скарги державному виконавцю та сторонам по справі) повторно 13.11.2018р. звернувся до суду, суд визнав причину пропуску строку для звернення до суду зі скаргою поважною, а тому 19.11.2018р. виніс ухвалу про прийняття скарги на бездіяльність органу ДВС до розгляду.

Покликання відповідача-2 на те, що строк для звернення до суду із скаргою закінчився 18.12.2015р., судом повністю відхиляється, так як встановлений законом десятиденний строк на подання скарги розпочинається з моменту, коли особа дізналася про порушення її права, в даному випадку цей строк обчислюється з моменту одержання скаржником листа-відповіді від органу ДВС від 12.10.2018р. №77/09-60-3.1.

Тернопільський МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області явки повноважного представника в судове засідання 10.12.2018р. повторно не забезпечив, вимог ухвали суду від 29.11.2018р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2015р. у справі №914/4176/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП «Оптторгресурс» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 153825,85 грн. штрафу, 3076,21 грн. судового збору та 805,01 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи; стягнуто з ТОВ «Ресурс Лімітед» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору та 8050,99 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

На примусове виконання рішення, судом були видані відповідні накази.

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 23.12.2015р. та від 03.10.2016р. відмовлено ТОВ «Ресурс Лімітед» у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2015р.

Як зазначає скаржник, незважаючи на пред’явлення наказу про стягнення з ТОВ «Ресурс Лімітед» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору та 8050,99 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи до виконання, відкриття виконавчого провадження, рішення суду залишається невиконаним впродовж майже трьох років, оскільки державним виконавцем не було вчинено належних дій та заходів щодо виконання рішення, що зокрема, і слугувало підставою для звернення до суду із скаргою.

Незважаючи на вимоги суду щодо надання матеріалів виконавчого провадження, такі представлені Тернопільським МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

Як вбачається з інформації про виконавче провадження (одержаної судом з Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України, веб-сайт: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), державним виконавцем Мелихом А.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2015р.

09.06.2015р. державним виконавцем Мелихом А.І. винесено постанову про арешт майна боржника, однак вказана постанова була скасована без затвердження з відміткою «помилка виконавця».

12.06.2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (щодо грошових коштів, які знаходять у боржника та розміщені на рахунку 26000199086, відкритому в АБ «Укргазбанк») та 03.11.2015р. постанову про стягнення виконавчого збору.

01.02.2016р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

15.04.2016р. виконавче провадження ВП №4773447 було передано до Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, а 26.04.2016р. прийняте до виконання головним державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ОСОБА_4

10.11.2017р. та 16.11.2017р. головним державним виконавцем Пуршегою І.В. винесено постанови про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

08.10.2018р. головним державним виконавцем Пуршегою І.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що надходять згідно договору оренди від 15.08.2015р. від орендаря ТзОВ «Ресторан Україна», а також на всі інші відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.

Інші відомості про вжиті державним виконавцем заходи, проведені виконавчі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в Автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України відсутні.

Звертаючись зі скаргою до суду, скаржник зазначає, що державний виконавець не звернув стягнення на належне боржнику приміщення по бульв. Т. Шевченка, 23 у м. Тернополі, не звернув стягнення на кошти, витрачені боржником на реконструкцію належного йому приміщення по бульв. Т. Шевченка, 23 у м. Тернополі, яка була розпочата через 3 місяці після відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не обмежив право користування майном боржника, не опечатав його та не вилучив із передачею на зберігання стягувачу, державний виконавець не звернув стягнення на кошти, що надходять боржнику від оренди власного приміщення, а тому просить задоволити скаргу.

Встановивши наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на день відкриття виконавчого провадження), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого Міністерства юстиції України, судом встановлено, що 03.06.2015р. державним виконавцем Мелихом А.І. Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47734471, якою, зокрема, відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2015р. №914/4176/14 про стягнення з ТОВ «Ресурс Лімітед» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору та 8050,99 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду 10.06.2015р.

У встановлений державним виконавцем строк, рішення суду самостійно виконано боржником не було.

Згідно ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла станом на 03.06.2015р.), постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

З наявного в матеріалах справи витягу з відомостей про виконавче провадження ВП №47734471 судом також встановлено, що 03.06.2015р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме/нерухоме майно, що належить боржнику ТОВ «Ресурс Лімітед» у межах суми звернення стягнення та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

Попри це, згідно примітки у відомостях про виконавче провадження ВП №47734471, постанова про накладення арешту майна боржника була скасована 09.06.2015р. у зв’язку з помилкою державного виконавця. Відтак, наведене свідчить про те, що незважаючи на невиконання боржником рішення суду в самостійному порядку, державним виконавцем не було винесено постанови про арешт на майно боржника. Доказів протилежного органом державної виконавчої служби представлено суду не було.

У відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла станом на 10.08.2017р.), про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Так, згідно п. 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Відповідно до п. 2-4 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затв. наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5 (надалі – Положення) у редакції, станом на 10.08.2017р.), виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. Постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи. Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.

З наведеного слідує, що Система спрямована на зберігання документів виконавчого провадження, які приймаються державним виконавцем в процесі виконання судового рішення в електронному вигляді та надання сторонам виконавчого провадження повної інформації про хід виконавчого провадження, виконавче провадження (шляхом надання доступу до інформації, що міститься в Системі).

У наявному в матеріалах справи листі ГТУЮ у Тернопільській області від 12.10.2018р. №77/09-60-3.1, останнім зазначається про те, що 10.08.2017р. державним виконавцем описано нежитлове приміщення за адресою: бульвар Т. Шевченка, 23 у м. Тернополі, доступ до якого надано боржником; про опис та арешт майна боржника державним виконавцем складено відповідну постанову, копії якої направлено боржнику для виконання та стягувачеві для відома; зберігачем майна призначено керівника юридичної особи боржника ОСОБА_3, у зв’язку з цим, опечатування майна не проводилося.

Проте, вищевикладене у листі ГТУЮ у Тернопільській області не знаходить свого документального підтвердження, оскільки в Автоматизованій системі виконавчого Міністерства юстиції України відсутня інформація про те, що у межах ВП №47734471 виносилася постанова про опис та арешт майна боржника. Більше того, зі змісту скарги вбачається, що ні постанова, ні повідомлення про проведення опису майна боржника, стягувачем від органу ДВС не отримувалися.

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість покликань скаржника на невиконання державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника, шляхом накладення арешту.

З приводу посилань скаржника на те, що державний виконавець не обмежив право користування майном боржника, його не опечатав та не вилучив із передачею на зберігання стягувачу, суд зазначає, що навіть у випадку винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, прийняття рішення про обмеження права користування боржником майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам, є правом, а не обов'язком державного виконавця в силу приписів п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вказані посилання на переконання суду, є безпідставними.

Щодо покликань скаржника у скарзі на те, що державним виконавцем не звернуто стягнення на кошти, витрачені боржником на реконструкцію належного йому приміщення по бульв. Т. Шевченка, 23 у м. Тернополі, яка була розпочата через 3 місяці після відкриття виконавчого провадження, то такі, на думку суду, є необгрутованими, оскільки стягувачем не надано суду жодних доказів того, що у приміщенні (належного боржнику) здійснена та закінчена у встановленому законом порядку реконструкція та/або доказів наявності у боржника джерел фінансування, окрім тих, на які державним виконавцем був накладений арешт, а також доказів того, що державний виконавець мав можливість дізнатися про існування вказаних обставин у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», однак необхідних дій (заходів) не вчинив.

Як встановлено судом, 08.10.2018р. головним державним виконавцем Тернопільського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що надходять згідно договору оренди від 15.08.2015р. від орендаря ТзОВ «Ресторан Україна», накладено арешт на всі інші відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ТОВ «Ресурс Лімітед» у межах суми щомісячного доходу 10000 грн. Тобто, звернення стягнення державним виконавцем на оренду плату відбулося у розмірі, встановленому у вказаному вище договорі оренди, відповідно доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так, положеннями п. 1, 3, 6, 7, 14, 16, 18, 18, 21, 22 ч. 3 ст. 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Також, ч. 5 ст. 18 Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Крім цього, приписами ч. 8 ст. 48 Закону визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно листа ГТУЮ у Тернопільській області від 12.10.2018р. №77/09-60-3.1, з отриманих відповідей з ДФС державному виконавцеві повідомлено, що нові рахунки боржником не відкривалися, при цьому, остання відповідь датована ще 24.05.2017р.

З наведеного вбачається, що протягом тривалого часу (починаючи з 25.05.2017р. і закінчуючи днем розгляду скарги) державним виконавцем не було вчинено жодних дій для перевірки майнового стану боржника, зокрема, виявлення грошових коштів та майна боржника, шляхом подання відповідних запитів, одержання витягів з реєстрів та ін.

В Автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України, інформація щодо вчинення державним виконавцем зазначених вище дій відсутня.

Також, у листі від 12.10.2018р. №77/09-60-3.1 ГТУЮ у Тернопільській області зазначає, що у зв’язку з тим, що технічна документація нібито арештованого майна не відповідає реальному плануванню та площі приміщення, державний виконавець звернувся до МБІТІ з листом від 24.07.2017р. Проте, незважаючи на тривалу відсутність відповіді про розгляд вказаного листа, державним виконавцем (як свідчить сам зміст даного листа) не вжито жодних заходів щодо виготовлення технічної документації.

У справі «Новоселецький проти України» (заява №47148/99) Європейський Суд з прав людини відзначив, що коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю. Якщо відповідно до положень статті 1 Протоколу №1 держава зобов'язана вжити заходи у вигляді розслідування, то останнє повинно бути проведене об'єктивно, у розумні строки і неупереджено. Суд нагадує, що мінімальний та ефективний критерій розслідування залежить від обставин справи, які оцінюються на основі сукупності фактів та беруться до уваги разом з реальною роботою, проведеною при розслідуванні (п.п. 102-103).

При цьому хоча у справі «Новоселецький проти України» мова йшла про розслідування злочину, аналогічні принципи та підходи потрібно застосувати і в цій справі. Адже саме на державу покладається обов’язок забезпечити ефективне виконання судових рішень або, принаймні, вчинити всі необхідні та достатні дії з метою такого виконання. Отже, в силу зазначеного на державного виконавця покладався обов’язок вжити відповідних заходів з примусового виконання рішення суду об’єктивно, у розумні строки, неупереджено, вчиняючи реальні дії. Суд наголошує, що мова в цьому контексті йде не стільки про фактичне виконання судового рішення, а скільки про вжиття всіх належних та ефективних заходів з метою такого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ч. 1 ст. 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У справі «Жовнер проти України», заява No 56848/00, рішення від 29.06.2004р., Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдючи шкоди одній із сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby c. Grece) від 19.03.1997р.

Незважаючи на невиконання боржником рішення суду самостійно, державним виконавцем не було накладено арешту на майно боржника, не вжито своєчасно належних та достатніх заходів щодо розшуку майна боржника, перевірки його майнового стану і т.п., державним виконавцем не було вжито передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів та дій, спрямованих на реальне виконання судового рішення, суд вважає доводи скаржника, викладені в скарзі обґрунтованими.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 343 ГПУ України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України в п. 9.13. постанови №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи наведене, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Тернопільського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та зобов’язання державного виконавця здійснити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2018р. у справі №914/4176/14.

Керуючись ст. ст. 234, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ПП «Продсервіс Україна 2012» задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2018р. у справі №914/4176/14 про стягнення з ТОВ «Ресурс Лімітед» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору та 8050,99 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

3. Зобов’язати державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області усунути порушення та здійснити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на виконання наказу Господарського суду Львівської області від 28.05.2018р. у справі №914/4176/14 про стягнення з ТОВ «Ресурс Лімітед» на користь ПП «Продсервіс Україна 2012» 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору та 8050,99 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

4. У решті вимог скарги відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Суддя Мазовіта А.Б.