Рішення № 78623066, 18.12.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2293/18

Провадження № 2/545/1381/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі

головуючого судді – Потетій А.Г.

з участю секретаря – Кудря А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Полтава матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа –інспектор роти №3 батальйону УПП у м.Полтава ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням УПП у Полтавській області,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа –інспектор роти №3 батальйону УПП у м.Полтава ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним рішенням УПП у Полтавській області, неодноразово змінюючи підстави позову про відшкодування моральної шкоди.

В останній уточненій заяві, представник позивача послався на те, що 02 квітня 2018 року інспектором роти №3 батальйону УПП у м. Полтава лейтенантом поліції ОСОБА_2 (далі за тестом Третя особа) було винесено постанову серії БР №653936 про притягнення ОСОБА_1 (далі за текстом Позивача) до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 170 грн., при цьому помилково вказано дата розгляду та дата вчинення адміністративного правопорушення - 02.03.2018 року.

Не погоджуюсь з вказаним протиправним рішенням інспектора роти №3 батальйону УПП у м. Полтава лейтенанта поліції ОСОБА_2 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та накладення стягнення - Позивач оспорив вказане рішення у судовому порядку.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 01.06.2018 р. яке набрало законної сили 12.06.2018 року - Постанову інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава лейтенанта поліції ОСОБА_2 серії БР №653936 від 02.04.2018 року про притягнення ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП скасовано, як протиправну.

Провадження по адміністративній справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

В своєму рішення суд зазначив, що: « ... інспектор повинен був встановити на підставі доказів факт керування водієм транспортним засобом, не перереєстрованим у встановленому порядку (ч.6 ст. 121 КУпАП). Оскільки такий порядок передбачений пунктом 30.1 ПДР України, тому інспектор повинен був встановити факт невнесення власником механічного транспортного засобу змін до реєстраційних документів, якщо такі необхідно було внести. Разом із тим, інспектор у постанові вказав про «керування транспортним засобом який не перереєстрований в ТСЦ протягом 10 діб з моменту встановлення ГБО», при тому не видається можливим встановити дату (час) переобладнання транспортного засобу, якщо таке дійсно мало місце, так як саме від вказаного моменту закон надає власникам механічних транспортних засобів 10 діб для внесення змін до реєстраційних документів. Порушення вказаних строків і є підставою для притягнення водіїв (власників) транспортних засобів до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких випадках суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки інспектор роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава лейтенант поліції ОСОБА_2 не зібрав жодного доказу щодо скоєння правопорушення позивачем по ч.6 ст.121 КУпАП, тому посилання відповідача лише на те, що він особисто бачив встановлене газообладнання на автомобілі, яким керував позивач - не є підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою КУпАП, крім того в постанові відповідач не вказує, що позивач порушив п.30.1 розділу 30 ПДР України і робить відповідне посилання лише у відзиві.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і у діях водія відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, провадження у справах про адміністративне правопорушення, вважається кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(Рішення Європейського суду з прав людини від 30.10.2014 року у справі «Швидка проти України»),

Статтею 82 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування, а саме: Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Протиправне притягнення Позивача до адміністративної відповідальності завдало Позивачу значних моральних страждань, які полягають у душевних стражданнях з приводу доказування своєї невинуватості, було принижено чого честь та ділову репутацію, через що було порушено нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим Позивач докладав неймовірні зусилля для його налагодження та організації.

Незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності спричинило Позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000 грн.

Моральну шкоду аргументував слідуючими обставинами.

Згідно з ст.ст..4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою вказаної правової норми передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, й відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачено ст. 23 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року по справі № 454/1213/16-ц зазначено наступне: «Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої : внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та : стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим і ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до постанови, кожна особа оцінює ступінь спричиненої моральної шкоди самостійно виходячи із глибини своїх душевних страждань та самостійно, оцінює суму моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив:

37. Суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayev v. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р .) у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), скарга Ns 4171/04, § 20 березня).

Як вбачається з практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом. Що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Незаконне притягнення Позивача до адміністративної відповідальності спричинило Позивачу значні моральну шкоду, яка він оцінює у 50 000 грн. Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 2 000 - 5000 євро. Таким чином визначений розмір спричиненої Позивачу моральної шкоди цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так, рішенням від 27.07.2004 р. по справі “Ромашов проти України" : Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної і шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те: що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити, перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково. Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку Відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для Позивача але й для Відповідача, що спонукало б Відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Представник позивача прохав: стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) шляхом списання коштів з рахунків даної установи, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 - 50 000,00 грн. моральної коди, завданої незаконним рішенням Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції.

Розгляд справи провести за відсутності позивача та його представника.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, заперечували проти задоволення позову, надавши відповідно відзив на позову заяву та в подальшому і на заяву про зміну підстав позову.

Від третьої особи на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, підтримав відзив відповідача та прохав відмовити в задоволенні позову.

В своєму відзиві, як на безпідставність позовних вимог, представник відповідач посилався на те, що відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» п. 3 Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

П. 4 У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

П. 5 Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:

наявність такої шкоди,

протиправність діяння її заподіювана,

наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана

та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювана шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Так, у своїй позовній заяві представник позивача при визначенні суми моральної шкоди вказує на те, що позивач її оцінив у 50 тис. грн.

Чому цей розмір саме 50 тис. грн., а не 5 тис. грн.. чи 500 тис. грн., чи будь яка інша сума представник позивача не зазначає.

Також представник позивача не наводить підтверджуючих фактів заподіяння гр. ОСОБА_1 моральної шкоди, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір заподіяної шкоди. До позову не додається жодних доказів, які б підтверджували спричинення моральної шкоди позивачу.

Таким чином постає питання чи було завдано позивачеві моральної шкоди взагалі та в чому вона проявляється?

Наявність постанови інспектора патрульної поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка була скасована постановою суду, жодним чином не завдала моральної втрати позивачу та не могла призвести до порушення його нормальних життєвих зв'язків. Позивачем не надано доказів на підтвердження завданої йому неправомірними діями інспектором патрульної поліції моральної шкоди, а також не надано доказів на підтвердження заподіяних йому страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу та причинний зв'язок між шкодою, на наявність якої посилається позивач, та постановою про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, у позові вказано на те, що позивач зазнав «....моральних страждань які полягають у душевних стражданнях з приводу доказування своєї невинуватості». Однак, як зазначено у рішенні Хорольського районного суду « У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.»

Гр. ОСОБА_1 навіть не прийшов у судове засідання з розгляду його справи про скасування постанови, не повідомив суд про причини своєї неявки, тобто не доклав мінімально залежних від нього зусиль для доказування неправомірності постанови. Тож, кому і яким чипом позивач доказував свою невинуватість і де саме докладав неймовірних зусиль, які оцінює у 50 тис. грн., залишається невідомим.

Так, при виявленні правопорушення, а також в подальшому при розгляді справи та прийнятті рішення про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектори патрульної поліції керувалися виключно нормами чинного законодавства:

Підстави для зупинки транспортного засобу передбачені ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», серед іншого це п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив ПДР.

Повноваженнями поліцейського патрульної поліції (відповідно до посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 р. за № 4/1) під час несення служби є: розгляд справи про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного впливу до правопорушників, які вчинили адміністративне правопорушення у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 222 КУпАП Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення:... частини перша, друга, третя і п’ята статті 122.... КУпАП.

Також відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається, якщо особа притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджену Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395, у разі виявлення правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином усі дії інспектора Сторчака О.С. щодо зупинки транспортного засобу та розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовані нормами чинного законодавства, відтак є законними і вмотивованими.

Єдиним доказом спричинення моральних страждань, яких зазнав позивач, представник позивача вказує рішення Хоролського районного суду у справі № 548/637/18. Однак, за результатом розгляду даної справи судом прийнято два рішення:

- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 653935 від 02.04.2018;

- закрити провадження по адміністративній справі.

Жодної оцінки діям інспектора патрульної поліції судом не надано, тим більше не визнано такі дії протиправними, незаконними, чи такими, що могли б завдати моральних страждань позивачеві.

Тому, сам факт скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення не свідчить про протиправність діянь інспектора патрульної поліції. Жодних протиправних діянь, які б стали причиною для скасування постанови, і як наслідок завдали гр. ОСОБА_1 моральної шкоди, інспектор патрульної поліції сторчак О.С. не вчиняв.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що дії працівників поліції, які мали місце є неправомірними.

Все вищенаведене свідчить про відсутність неправомірних дій інспектора роти № 3 батальйону УНП в Полтавській області ДПП

ОСОБА_3 відносно позивача, які б могла завдати йому моральних страждань та переживань. Також відсутні будь - які доводи, па які б посилався позивач як на обгрунтування розміру заподіяної йому шкоди, а відтак не є доведеною сама наявність такої шкоди.

Позов є безпідставним, не обгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 квітня 2018 року інспектором роти №3 батальйону УПП у м. Полтава лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії БР №653936 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 170 грн., при цьому помилково вказано дата розгляду та дата вчинення адміністративного правопорушення - 02.03.2018 року.

Не погоджуюсь з вказаним рішенням інспектора роти №3 батальйону УПП у м. Полтава лейтенанта поліції ОСОБА_2 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та накладення стягнення - Позивач оспорив вказане рішення у судовому порядку.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 01.06.2018 р. яке набрало законної сили 12.06.2018 року - Постанову інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава лейтенанта поліції ОСОБА_2 серії БР №653936 від 02.04.2018 року про притягнення ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП скасовано, як протиправну.

Провадження по адміністративній справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

В своєму рішення суд зазначив, що: « ... інспектор повинен був встановити на підставі доказів факт керування водієм транспортним засобом, не перереєстрованим у встановленому порядку (ч.6 ст. 121 КУпАП). Оскільки такий порядок передбачений пунктом 30.1 ПДР України, тому інспектор повинен був встановити факт невнесення власником механічного транспортного засобу змін до реєстраційних документів, якщо такі необхідно було внести. Разом із тим, інспектор у постанові вказав про «керування транспортним засобом який не перереєстрований в ТСЦ протягом 10 діб з моменту встановлення ГБО», при тому не видається можливим встановити дату (час) переобладнання транспортного засобу, якщо таке дійсно мало місце, так як саме від вказаного моменту закон надає власникам механічних транспортних засобів 10 діб для внесення змін до реєстраційних документів. Порушення вказаних строків і є підставою для притягнення водіїв (власників) транспортних засобів до адміністративної відповідальності.

Також зазначено, що оскільки інспектор роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Полтава лейтенанта поліції ОСОБА_2 не зібрав жодного доказу щодо скоєння правопорушення позивачем по ч.6 ст.121 КУпАП, тому його посилання лише на те, що він особисто бачив встановлене газообладнання на автомобілі, яким керував ОСОБА_1 - не є підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою КУпАП, крім того в постанові відповідач не вказує, що позивач порушив п.30.1 розділу 30 ПДР України і робить відповідне посилання лише у відзиві.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.22 ЦК України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає неспроможними твердження представника позивача, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір заподіяної шкоди. До позову не додається жодних доказів, які б підтверджували спричинення моральної шкоди позивачу.

Посилання представника позивач на практику європейського суду щодо розміру стягуваних сум при задоволенні позовних вимог осіб , що звертаються до ЄСПЛ а саме, що розмір компенсації зазвичай становить 2 000 - 5000 євро, є оціночними і в кожному конкретному випадку Європейський суд з прав людини стягуючи відповідну суму виходить із врахування конкретних обставин справи враховуючи ті моральні страждання які були завдані особі, яка звернулася за захистом а тому посилання представника відповідача , що вданому випадку розмір моральної шкоди складає 50000грн. є орієнтовним виходячи з практики Європейського суду при цьому представником не надано жодного належного обгрунтовання такої шкоди оскільки посилання на винесення відносно підзахисного постанови про притягнення до відповідальності ще не є беззаперечною підставою щодо завдання моральних страждань.

Крім того, у позові вказано, та на що звертав увагу у своєму відзиві відповідач, що позивач зазнав моральних страждань які полягають у душевних стражданнях з приводу доказування своєї невинуватості, однак, як зазначено у рішенні Хорольського районного суду у судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

А тому останній не докладав значних зусиль щодо доказування своєї невинуватості оскільки не з»являвся до суду з розгляду його справи про скасування постанови та не повідомив суд про причини своєї неявки.

Таким чином, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів , які б свідчили про те, що відповідач своїми діями завдав позивачу моральної шкоди, а тому позовні вимоги є такими що не підлягають до задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави у зв’язку зі звільнення позивача від сплати судового збору як інваліда другої групи.

Керуючись ст.ст. 12,13, 78-80, 141, 258 – 268, 280-283, 284, 352 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст. ст.22, 23,1166,1167, 1192 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити за безпідставністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646) шляхом списання коштів з рахунків даної установи, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 - 50 000,00 грн. моральної коди, завданої незаконним рішенням Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення віддруковане суддею власноручно та є оригіналом.

Головуючий: А.Г.Потетій