Рішення № 78620065, 10.12.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3916/17

Провадження № 2-490/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

справа № 372/3916/17

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач: ПАТ КБ «ПриватБанк»,

третя особа: ОСОБА_3,

за участю представника позивачів Дементьєва В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3, про визнання договорів поруки припиненими,

в с т а н о в и в:

20.12.2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3, в якому просять визнати поруку за Договором № Б/Н укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 29.06.2006 року, та поруку за Договором № Б/Н укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 29.06.2006 року, припиненими. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивачі зазначили, що 29.06.2006 року між «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № К2А3GK00260001, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом видачі готівкових засобів через касу банку на строк з 29.06.2006 року по 29.06.2021 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 63 073,00 доларів США. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань, взятих за кредитним договором № К2А3GK00260001 від 29.06.2006 року були укладені договори поруки № Б/Н від 29.06.200 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та «ПриватБанк». Після укладення кредитного договору № К2А3GK00260001 від 29.06.2006 року банком внесені істотні зміни, якими останній змінив процентну ставку і відповідно щомісячну суму та схему погашення за користування кредитом, збільшивши її 20.11.2008 року з 12,00% на 14,04%. Тому, позивачі вказують на те, що банком не дотримані та грубо порушені вимоги діючого законодавства України, які визначені законом як істотні та є необхідні для договорів поруки, а тому підлягають визнанню припиненими у судовому порядку. Крім того, останній платіж по кредитному договору зроблений ОСОБА_3 15.05.2009 року, після чого остання припинила внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту та відсотків. Тому, оскільки боржник здійснив останній платіж 15.05.2009 року, строк припинення поруки сплив 21.06.2014 року, тобто через 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Ухвалою судді від 21.12.2017 року позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 15.01.2018 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання за загальним правилами позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.05.2018 року клопотання представника позивача Дементьєва В.Ф., задоволено, та витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірені копії та оригінали для огляду в судовому засіданні документи.

Ухвалою суду від 25.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року клопотання представника позивача Дементьєва В.Ф., задоволено, та повторно витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином завірені копії та оригінали для огляду в судовому засіданні документи.

Представник позивачів та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду заву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, та направив відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № K2А3GK00260001 від 29.06.2006 року, згідно якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у розмірі 55 000,00 доларів США, а ОСОБА_3 зобов'язалася повернути кредит в строк до 29.06.2021 року шляхом сплати щомісячних платежів, що складаються з заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами в строки та порядку встановленими договором кредитування.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № K2А3GK00260001 від 29.06.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договори поруки.

Після укладення кредитного договору № K2А3GK00260001 від 29.06.2006 року, банком внесені зміни, якими змінив процентну ставку з 12,00% на 14,04%.

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. За наслідками розгляду даного позову 25.12.2015 року було винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 04.02.2016 року. 01.11.2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Обухівського районного суду Київської області від 25.12.2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 04.02.2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано наступними нормами чинного законодавства.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв'язку зі зміною зобов'язання позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором без згоди поручителів, позивачів у справі, внаслідок чого збільшено обсяг їх відповідальності, поруки є припиненими з підстав, що визначені ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз положень статті дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно до п. 12 договорів поруки, порука припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

З копії розрахунку заборгованості від 03.04.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 останній платіж по кредитному договору внесла на рахунок банку 15.05.2009 року, а банком було пред'явлено позов до ОСОБА_3 та поручителів у травні 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки протягом п'яти років з моменту виникнення заборгованості банк не пред'явив вимоги до поручителів, зобов'язання за договорами поруки слід вважати припиненим також і на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 258-259, 265, 268, 352-355 ЦПК України, ст. 559 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3, про визнання договорів поруки припиненими, задовольнити.

Визнати поруку за Договором № Б/Н укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 29.06.2006 року, припиненою.

Визнати поруку за Договором № Б/Н укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 29.06.2006 року, припиненою.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1).

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_2).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).

Третя особа: ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, адреса проживання: АДРЕСА_2).

Повний текст рішення виготовлений 19.12.2018 року.

Суддя: