Постанова № 7861989, 09.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-1566/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.;

при секретарі судового засідання Андрушакевич Т.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: Грицак О.О. (довіреність від 03.03.2009 року № 04-721);

від відповідача: Іванців Р.Б. (довіреність від 25.03.2009 року);

від третьої особи 1: Дудка М.М. (довіреність від 26.03.2009 року);

від третьої особи 2: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Стебницької міської ради, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стебницький професійний ліцей про стягнення економічних санкцій у сумі 155170 грн. 65 коп.,-

в с т а н о в и в :

Державна інспекція контролю за цінами у Львівській області звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд прийняти рішення про стягнення із Державного комунального підприємства «Стебниктепло- комуненерго» 155170 грн. 65 коп., в дохід бюджету м. Дрогобича.

Підставами подання позову є порушення Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» державної дисципліни цін, а саме завищення тарифів на послуги з центрального опалення для мешканців гуртожитків Стебницького професійного ліцею. Рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради від 18.03.2006 року № 196 та від 30.10.2008 року № 183 встановлено тарифи на послуги теплопостачання Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» для населення, бюджетних установ та організацій. В порушення вказаних рішень, відповідачем, мешканцям гуртожитків Стебницького професійного ліцею надавались послуги за вищими тарифами, тобто тими, що встановлені для бюджетних установ та організацій.

Протокольними ухвалами судового засідання 01.04.2009 року, відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням сторін, залучено до участі у справі, в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Стебницької міської ради та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стебницький професійний ліцей.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю, з мотивів, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що твердження відповідача про те, що відсутність факту реєстрації гуртожитку Стебницького професійного ліцею у виконавчому комітеті Стебницької міської ради та неповідомлення ліцеєм про наявність такого гуртожитку є обґрунтуванням правомірності застосування Державним комунальним підприємством «Стебник теплокомуненерго» тарифів як для бюджетних установ, не відповідає чинному законодавству, оскільки враховуючи положення діючих нормативно-правових актів, мешканці гуртожитків є населенням, яке проживає в будинках житлового фонду, а тому при розрахунках за послуги з теплопостачання для цієї категорії населення повинні застосовуватись тарифи, встановлені рішеннями виконавчого комітету Стебницької міської ради від 18.10.2006 року № 196 та від 30.10.2008 року № 183. Також зазначає те, що посилання відповідача на відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо визначення Стебницького професійного ліцею як виконавця комунальних послуг не може братись до уваги як заперечення статусу навчального закладу як виконавця послуг, а мешканців гуртожитку як споживачів цих послуг. Твердження відповідача про те, що при відсутності рішення органу місцевого самоврядування про визначення навчального закладу виконавцем послуг з теплопостачання, а також укладених договорів між мешканцями гуртожитку та навчального закладу, Стебницький професійний ліцей не може вважатись виконавцем цих послуг, суперечить положенням ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які при визначенні поняття виконавця не передбачають такої обовязкової ознаки, як наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідного статусу, а лише передбачають необхідність діяльності субєкта господарювання по наданню житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Згідно із п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38 «Про затвердження комунальних послуг, які можуть надаватись державними навчальними закладами» передбачено, що у сфері житлово-комунальних послуг надається така послуга як проживання в гуртожитку, яка включає в тому числі і послугу з теплопостачання, яка є обовязковою умовою забезпечення проживання в гуртожитках.

Представник відповідача у судове засідання зявився, проти позовних вимог заперечив, подав заперечення на адміністративний позов, в якому пояснив, що твердження позивача про порушення Державним комунальним підприємством «Стебниктепло- комуненерго» державної дисципліни цін, а саме завищення тарифів на послуги з центрального опалення для мешканців гуртожитків Стебницького професійного ліцею не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки Стебницький професійний ліцей, виходячи із норм чинного законодавства України, гуртожитків немає. Зазначає те, що згідно листа виконавчого комітету Стебницької міської ради від 23.12.2008 року № 1970, станом на грудень 2008 року жодна з будівель Стебницького професійного ліцею, в якості гуртожитку, зареєстрована не була і до житлового фонду міста не відносилась. У своєму запереченні наголошує також на тому, що при укладанні договорів на постачання теплової енергії між Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» та Стебницьким професійним ліцеєм, відповідач не був повідомлений про наявність на балансі у Стебницького професійного ліцею гуртожитку, який підлягає постачанню тепловою енергією. Державне комунальне підприємство «Стебниктеплокомуненерго» проводило нарахування вартості послуг з теплопостачання виходячи із даних, наведених в укладеному між сторонами договорі, а відтак відповідач не міг жодним чином провести нарахування послуг теплопостачання окремо для приміщення гуртожитку Стебницького професійного ліцею, оскільки не володів необхідними даними для проведення відповідних розрахунків. Листом виконавчого комітету Стебницької міської ради від 23.12.2008 року № 1970 відповідача зобовязано застосовувати до всіх приміщень майнового комплексу Стебницького професійного ліцею тарифів для бюджетних установ, оскільки даний ліцей є установою освіти, яка фінансується з відповідного бюджету. Стебницький професійний ліцей не є виконавцем послуги теплопостачання, а є споживачем цих послуг відповідно до договору № 10 від 16.02.2004 року. Діяльність даного споживача фінансується з бюджету, а отже тарифи на теплопостачання для цього споживача застосовано як для бюджетних установ, відповідно до рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 18.10.2006 року № 196 та 30.10.2008 року № 183. Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та укладеного договору, споживачем послуг теплопостачання є саме Стебницький професійний ліцей, а не мешканці гуртожитку, що належать даному навчальному закладу. При розрахунку кількості необхідного газу для виробництва теплової енергії для Стебницькому професійному ліцею надається газ, виходячи з укладених підприємством договорів зі своїми споживачами. У звязку із цим увесь газ, що одержується підприємством для виробництва теплової енергії Стебницькому професійному ліцею, постачається виключно по ціні як для бюджетних установ. На підставі вищевикладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Стебницький професійний ліцей, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Подав до суду клопотання від 11.06.2009 року № 90 з проханням розглядати справу за відсутності його представника.

У судовому засіданні представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Стебницької міської ради, позовні вимоги не визнала, проти позову заперечила усно.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та третьої особи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

17 грудня 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області, відповідно ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.200 року № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», за результатами проведення планової перевірки Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» з питань дотримання та застосування цін на продукцію, роботи та послуги, був складений акт № 001105. Перевіркою було встановлено одержання необґрунтованої виручки в сумі 51723 грн. 55 коп., внаслідок порушення порядку застосування тарифів на послуги теплопостачання, що надавались Стебницькому професійному ліцею, за рахунок застосування тарифів, встановлених для бюджетних споживачів, замість тарифів, встановлених для населення, при нарахуванні плати за центральне опалення гуртожитку ліцею, чим порушено рішення виконавчого комітету Стебницької міської ради від 18.10.2006 року № 196 та від 30.10.2008 року № 183 в період з січня по 24 листопада 2008 року.

23 грудня 2008 року, на підставі акту планової перевірки Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», внаслідок порушення вимог рішень виконавчого комітету Стебницької міської ради від 18.10.2006 року № 196 та від 30.10.2008 року № 183, яке виразилось в одержанні необґрунтованої виручки в результаті порушення порядку застосування тарифів на послуги центрального опалення для мешканців гуртожитків Стебницького професійного ліцею, Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області, керуючись ст. 14 Законом України «Про ціни і ціноутворення», було винесено рішення № 360 про застосування до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 155170 грн. 65 коп.

Вказане рішення, 24.12.2008 року, було направлено відповідачу рекомендованим листом, про що свідчить, наявне у справі поштове повідомлення, з відміткою поштового відділення про вручення даного рішення 27.12.2008 року.

Судом встановлено, що 16 лютого 2004 року між Стебницьким професійним ліцеєм та Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» було укладено угоду № 10 про постачання теплової енергії. За цією угодою відповідач бере на себе зобовязання постачати Стебницькому професійному ліцею теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Стебницький професійний ліцей зобовязується забезпечити використання теплової енергії у відповідності з Правилами користування тепловою енергією.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін і тарифів відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, відповідно до ст. 4 наведеного Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Крім цього, вказаний орган виконавчої влади визначає також повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів) та щодо контролю за цінами.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Відповідно до ст. 14 вказаного Закону, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

У відповідності до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень виконавчих комітетів міських, сільських та селищних рад належить встановлення тарифів на комунальні послуги.

Рішеннями виконавчого комітету Стебницької міської ради від 18.10.2006 року № 196 та від 30.10.2008 року № 183, на підставі листа Державного комунального підприємства «Стебниктеплокломуненерго» про затвердження тарифів на послуги теплопостачання відповідно до Закону України «Про житлові-комунальні послуги» №1875-ІV від 24.06.2004 року, постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2005 року № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», керуючись ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи висновки Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, було вирішено затвердити тарифи на послуги теплопостачання та регулювання відносин між Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» і споживачами на підставі «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21 листопада 2005 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, Законом України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02 червня 2005 року.

Листом від 11.12.2008 року № 236 Стебницький професійний ліцей повідомив відповідача про те, що загальна площа гуртожитку становить 2654 кв.м., де житлова площа 2257 кв.м. Площа, яку займають учні ліцею, становить: загальна 1592,4 кв.м., житлова 1354,2 кв.м. Також, даним листом відповідача повідомлено про те, що з жовтня 2006 року по листопад 2008 року площа, на якій проживають учні, не змінювалась.

Згідно наявного, в матеріалах справи, листа від 24.06.2009 року № 99, Стебницький професійний ліцей повідомив Державну інспекцію з контролю за цінами у Львівській області про те, що на балансі ліцею по вул. В. Великого, 2, знаходиться гуртожиток, який належить до житлового фонду як будівля, призначена для проживання громадян (учнів).

В матеріалах справи міститься паспорт, відповідно до якого за Стебницьким професійним ліцеєм обліковується гуртожиток, що відноситься до основних будівель ліцею.

Згідно ст. 4 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту. До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним обєднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

Відповідно до ст. 6 даного Кодексу жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Відповідно до п.п. 2.3 Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, гуртожитки це спеціально споруджені або переобладнані для проживання, в тому числі, і для студентів, будинки.

Згідно п.8 Примірного положення про гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 13.11.2007 року № 1004 під гуртожитки надаються спеціально збудовані або перебудовані з цією метою будинки. Не допускається розміщення житлових приміщень для проживання студентів у підвалах, мансардах і цокольних поверхах. Студентські гуртожитки можуть створюватись в орендованих будинках (приміщеннях), що пристосовані під гуртожиток. Відповідно п. 52 керівництво вищого навчального закладу та адміністрація гуртожитку здійснюють безпосереднє керівництво господарською діяльністю та експлуатацією гуртожитку, організацією проживання та побуту студентів з додержанням санітарних, екологічних та протипожежних норм.

Суд встановив, що враховуючи положення діючих нормативних актів, мешканці гуртожитків є населенням, яке проживає в житлових будинках державного житлового фонду, а тому при розрахунках за послуги для цієї категорії споживачів повинні застосовуватись тарифи, встановлені рішеннями виконавчого комітету Стебницької міської ради від 18.03.2006 року № 196 та від 30.10.2008 року № 183. Слід врахувати ту обставину, що зазначеними рішеннями виконавчого комітету Стебницької міської ради встановлені тарифи для мешканців житлових будинків державного житлового фонду. Тому, не має значення в даному випадку реєстрація гуртожитків як таких. Все одно вони залишаються житловими будинками державного житлового фонду. Отже, Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області правильно встановлено ту обставину, що для даної категорії мешканців застосовують тарифи, встановлені рішенням виконавчого комітету Стебницької міської ради, як для першої групи споживачів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такими послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватись державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38, у сфері житлово-комунальних послуг до таких, крім іншого, віднесено надання в міжсезонний період (канікули, відпустки) гуртожитків вищих навчальних закладів, інтернат них закладів, училищ, туристських баз, дитячо-юнацьких таборів та інших закладів освіти для тимчасового проживання та харчування як окремих громадян, так і студентських (учнівських) екскурсійних та туристичних груп, а також проживання в гуртожитках навчальних закладів.

Отже, навчальні заклади є виконавцями житлово-комунальних послуг стосовно мешканців гуртожитків, з огляду на те, що надання таких послуг спеціально передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 38 від 20 січня 1997 року та не суперечить вимогам Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Сам факт зазначення Стебницького професійного ліцею в угоді про постачання теплової енергії із Державним комунальним підприємством «Стебниктеплокомуненерго» у статусі споживача, не спростовує тієї обставини, що виходячи з дійсних обставин справи він є виконавцем таких послуг.

Дані твердження підтверджуються також тим, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем таких послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, що являє собою результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із п. 22 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобовязана утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду, а керівник цих підприємств, установ та організацій несуть відповідальність за правильну експлуатацію та утримання гуртожитків.

Отже, споживачами житлово-комунальних послуг у даному випадку, у тому числі і послуг з теплопостачання, є мешканці гуртожитків, оскільки обовязок по проведенню господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у цих приміщеннях, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил покладено на адміністрацію навчальних закладів, як виконавця таких послуг.

В даному випадку, Державним комунальним підприємством «Стебниктепло- комуненерго», як виробником, відпускається теплова енергія навчальному закладу Стебницькому професійному технічному ліцею, як виконавцю послуг для мешканців студентського гуртожитку, що перебуває на балансі навчального закладу, та які, в даному випадку, і є кінцевими споживачами теплопостачання.

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що незважаючи на відсутність формально укладених договорів між мешканцями гуртожитку та адміністрацією навчальних закладів, на балансі яких вони знаходяться, між ними існують фактичні договірні відносини із чіткими правами та обовязками щодо умов та порядку проживання у гуртожитках.

Оскільки проживання у гуртожитках не є обовязковим для всіх студентів навчального закладу, які навчаються у ньому, а відтак з урахуванням можливості поселення у гуртожитки інших осіб у випадках, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38, суд вважає, що проживання у гуртожитку не є складовою освітніх послуг. Крім того, Перелік платних послуг, які можуть надаватись державними навчальними закладами, затверджений постановою Кабінетів Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38, розмежовує послуги у сфері освітньої діяльності та у сфері житлово-комунальних послуг.

Суд встановив, що згідно довідки від 14.04.2009 року № 438/07 природний газ, який використовувався Державним комунальним підприємством «Стебниктепло- комуненерго» для виробництва теплової енергії, яку спожив Стебницький професійний ліцей, постійно оплачувався по ціні газу для бюджетних установ та організацій.

Відповідно до розрахунку суми необґрунтовано нарахованої та фактично отриманої виручки Державного комунального підприємства «Стебниктеполкомуненерго» за період з жовтня 2007 року по листопад 2008 року сума необґрунтовано нарахованої плати Стебницького професійного ліцею становить 74701 грн. 17 коп., а сума необґрунтовано отриманої в звязку з цим виручки Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», за період з січня по 24 листопада 2008 року, становить 51723 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вилученню в дохід відповідного бюджету підлягає вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки, а також штраф в її двократному розмірі. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Таким чином, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктом господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, при порушенні встановленого порядку застосування цін і тарифів, що регулюються уповноваженими органами, необґрунтовано одержана субєктом підприємницької діяльності сума виручки, підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно із вимогами законодавства.

Суд встановив, що 23 грудня 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» була направлена претензія № 360 з вимогою про сплату економічних санкцій, розрахованих та застосованих у відповідності до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», п.п. 3.1, 3.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами від 03.12.2001 року № 298/519, а саме: суму порушення 51723 грн. 55 коп. плюс штраф у двохкратному розмірі (51723 грн. 55 коп. х 2).

Згідно твердження представника відповідача - в разі порушення порядку застосування тарифів на теплопостачання, повинна застосовуватись норма ч. 5 ст. 31 Закону України «Про теплопостачання», яка є спеціальною поряд із нормою ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Так, відповідно до пояснень представника відповідача, згідно ч. 5 ст. 31 Закону України «Про теплопостачання» уповноважені органи застосовують до субєктів господарювання юридичних осіб штрафні санкції.

Суд встановив, що положення Закону України «Про теплопостачання» в частині застосування до субєктів господарювання штрафних санкцій за необґрунтоване застосування штрафів на постачання теплової енергії не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки Державною інспекцією цін у Львівській області застосовано економічні санкції, які згідно ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» застосовуються за одержання необґрунтованої виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін.

Згідно із ст. 239 Господарського кодексу України окремо встановлено такий вид адміністративно-господарських санкцій, як адміністративно-господарський штраф, та передбачено, що до субєктів господарювання можуть застосовуватись інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом України та іншими законами, до яких і належать економічні санкції, застосування яких передбачено згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Частиною 3 ст. 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф може застосовуватись у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не було доведено правомірності застосування тарифів на послуги з центрального опалення для мешканців гуртожитків Стебницького професійного ліцею як для бюджетних установ.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому адміністративний позов належить задовольнити.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7- 14, 18, 19, 24 ч. 1, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» (місцезнаходження: 82172, Львівська обл., м. Стебник, вул. Мельника, буд. 7, код ЄДРПОУ 22407995), на користь бюджету м. Дрогобича, економічні санкції в сумі 155170 (сто пятдесят пять тисяч сто сімдесят) грн. 65 коп.;

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 14 липня 2009 року.

Суддя (підпис) А.Г. Гулик

З оригіналом вірно.

Суддя А.Г. Гулик

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-1566/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

09 липня 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гулика А.Г.;

при секретарі судового засідання Андрушакевич Т.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: Грицак О.О. (довіреність від 03.03.2009 року № 04-721);

від відповідача: Іванців Р.Б. (довіреність від 25.03.2009 року);

від третьої особи 1: Дудка М.М. (довіреність від 26.03.2009 року);

від третьої особи 2: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Стебницької міської ради, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стебницький професійний ліцей про стягнення економічних санкцій у сумі 155170 грн. 65 коп.,-

встановив:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов`язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, а з повним текстом постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 14 липня 2009 року.

Керуючись ст.ст. 7- 14, 18, 19, 24 ч. 1, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» (місцезнаходження: 82172, Львівська обл., м. Стебник, вул. Мельника, буд. 7, код ЄДРПОУ 22407995), на користь бюджету м. Дрогобича, економічні санкції в сумі 155170 (сто пятдесят пять тисяч сто сімдесят) грн. 65 коп.;

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Г. Гулик