Ухвала суду № 78617876, 06.12.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 грудня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/786/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Косменко Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд винести рішення, яким: визнати протиправною бездіяльність прокуратури Чернівецької області щодо неповного надання інформації на адвокатський запит від 21.07.2018 р.; зобов'язати прокуратуру Чернівецької області надати повну відповідь на адвокатський запит від 21.07.2018 року.

Ухвалою суду від 27.08.2018 р. відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

03.10.2018 р. прийнято рішення розглянути справу №824/786/18-а за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 06.12.2018 р. представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача.

Розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність прокуратури Чернівецької області щодо неповного надання інформації на адвокатський запит від 21.07.2018 р., з приводу надання документального підтвердження (належним чином завіреного) факту отримання ОСОБА_3 повідомлення про підозру від 01.10.2014 р., у кримінальному провадженні №42013270240000007 від 15.04.2013 року.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 КПК України повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

Згідно з ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.

Частиною 1 ст. 20 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 42 КПК України визначено процесуальні права та обов'язки підозрюваного. Зокрема, до таких прав відноситься: повідомлення особі про підозру, право підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, отримати їх роз'яснення, ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, вимагати відкриття матеріалів, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді.

Таким чином, суд звертає увагу, що питання з приводу повідомлення особі про підозру, а також право підозрюваного знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення, ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, вимагати відкриття матеріалів, одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді врегульовано КПК України та повинно відбуватись у відповідності до КПК України у відповідному кримінальному провадженні.

Відтак, враховуючи те, що оскаржувана бездіяльність прокуратури пов'язана із діями, визначеними КПК України, які є процесуальними, а не управлінськими, то суд приходить до висновку, що такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Він не містить ознак публічно-правового спору, не направлений на захист права позивача у сфері публічно-правових відносин із суб'єктом владних повноважень, а підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а тому не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У зв’язку із зазначеним вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 5 , 19, 183, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Ухвалу в повному обсязі складено 14 грудня 2018 р.

Суддя Т.М. Брезіна