Рішення № 78617633, 18.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 826/5309/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Екотехніка-М»доОфісу великих платників податків ДФС Українипроскасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № 0009601403, В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Екотехніка-М» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № 0009601403.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, оскільки на момент застосування штрафу за неподання звіту за 2015 рік Податковий кодекс України не містив додаткової відповідальності за неподання такого звіту, а відтак застосування штрафних санкцій, введених в дію з 01.01.2017 р., до правовідносин, які виникли у 2016 році є неприпустимим.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Екотехніка-М» (ЄДРПОУ 24363204) з питань несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафних санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного декларування у поданому звіті контрольованих операцій з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Сласть» (Киргизька Республіка) на загальну суму 7 551 754,06 грн. за звітний 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2016 р. № 0691140301, винесеного за актом позапланової документальної невиїзної перевірки від 04.07.2016 р. № 184/26-15-14-03-01/24363204.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2017 р. № 4443/28-10-14-03/24363204 та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 р. № 0009601403, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 400,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 15.03.2018 р. № 8836/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755- VI.

Відповідно до п.п.39.4.1., 39.4.2. п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент неподання звітності у 2016 році) для цілей податкового контролю за трансферним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Платники податків, які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 120.3 ст.120 Податкового кодексу України (в редакції що діяла на момент неподання звітності) визначено, що неподання платником податків звіту та/або обов'язкової документації про проведені ним протягом року контрольовані операції відповідно до вимог п.39.4 ст.39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладання штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції - тобто накладення такого єдиного штрафу передбачалось як за неподання так і за несвоєчасне подання означеного звіту та не передбачалось застосування додаткових штрафних санкцій, які з'явились у Кодексі з 01.01.2017 р.

Законом України № 1797-VIІІ від 21.12.2016 р. внесено зміни до Податкового кодексу України, в тому числі в новій редакції викладено п.39.4.2 ст.39 та п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.39.4.2 ст.39 Податкового кодексу України в редакції Закону № 1797-VIІІ від 21.12.2016 р., платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

В подальшому із 01.01.2017 р. норми п.120.3 ст.120 Податкового кодексу України почали діяти в новій редакції, а саме, визначено правопорушення, яке полягає в неподанні платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансферного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансферного ціноутворення.

Як встановлено судом, контролюючим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача, якою встановлено порушення позивачем п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасного декларування у поданому звіті контрольованих операцій з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Сласть» (Киргизька Республіка) на загальну суму 7 551 754,06 грн.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2016 р. № 184/26-15-14-03-01/24363204 та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2016 р. № 0691140301, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 400,00 грн., які сплачено позивачем в повному обсязі.

Так, суд звертає увагу, що відповідальність платників податків у вигляді штрафних санкцій за неподання/несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена для таких платників з 01.01.2017 р.

Таким чином, на момент неподання звітності за період 2015 року та сплати штрафних санкцій за це правопорушення 15.07.2016 р. не було передбачено штрафної санкції за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Із Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто по події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт , під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2017 р. № 0009601403 позивача вдруге притягнуто до відповідальності за порушення пп.39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, яке полягає у порушенні строків подачі звіту про контрольовані операції за 2015 рік, суд доходить висновку про протиправність такого рішення та наявності правових підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку спрощеного провадження про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Дочірнього підприємства «Екотехніка-М» (03151, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 94 а, код ЄДРПОУ 24363204) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 20.12.2017 р. № 0009601403.

Присудити на користь Дочірнього підприємства «Екотехніка-М» (03151, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 94 а, код ЄДРПОУ 24363204) судові витрати в сумі 5 481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС України (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко