Ухвала суду № 78617562, 18.12.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/2610/18

18 грудня 2018 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 37999,28 грн., прийняту 03.11.2011 у виконавчому провадженні № 29436148 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції ОСОБА_2;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 56874698, прийняту 27.07.2018 головним державним виконавцем Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3

Ухвалою суду від 04.12.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску. Водночас до позовної заяви слід було додати оригінал квитанції про доплату судового збору в розмірі 704,80 грн., перерахованого за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів УК у місті Тернополі/м.Тернопіль/22030101, код отримувача 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 34311206084008, код класифікації доходів бюджету 22030101, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На усунення недоліків позовної заяви представник позивача подав до суду оригінал квитанції № 0.0.1207006211.1 від 10.12.2018 про доплату судового збору в розмірі 704,80 грн. та заяву від 12.12.2018, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 37 999,28 грн., винесеної 03.11.2011 у виконавчому провадженні № 29436148 старшим державним виконавцем ВДВС Підволочиського РУЮ ОСОБА_4 і постанови про відкриття виконавчого провадження № 56874698, винесеної 27.07.2018 головним державним виконавцем Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ОСОБА_3 та поновити такий строк звернення до суду.

Зокрема, представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначає, що причинною пропуску десятиденного строку звернення до суду є те, що 12.09.2018 згідно інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України у Єдиному реєстрі боржників, ОСОБА_1 дізналася, що остання включена до цього Реєстру як боржник у ВП № 56874698 про стягнення виконавчого збору по виконавчому документу, виданому Підволочиським РВ ДВС, який перебуває на виконанні у Підволочиському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. Надалі, 12.09.2018 позивач звернулася до вказаного органу ДВС із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

22.10.2018 ОСОБА_1 ознайомилася із матеріалами виконавчого провадження № 56874698 та одержала копії постанови від 03.11.2011 у ВП № 29436148 про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 27.07.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56874698. Таким чином, позивач стверджує що їй стало відомо про наявність таких постанов Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, їх зміст, та, відповідно, про порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1

01.11.2018 представник позивача звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування оскаржених постанов. Однак, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі № 500/2358/18 повернуто позивачу позовну заяву.

Надалі, 27.11.2018 ОСОБА_1 повторно звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

З огляду на зазначене, представник позивача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин.

Однак, суд не погоджується із такими доводами представника позивача щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду з приводу оскарження зазначених постанов Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, що 03.11.2011 на підставі виконавчого листа № 2-340 від 25.07.2011, виданого Підволочиським районним судом Тернопільської області, старший державний виконавець відділу ДВС Підволочиського РУЮ ОСОБА_2 виніс постанову № 29436148 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 37999,28 грн.

Надалі, 27.07.2018 головний державний виконавець Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області ОСОБА_3 при примусовому виконанні постанови № 29436148 від 03.11.2011, винесеної Підволочиським РВ ДВС, виніс постанову № 56874698 про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 118 КАС України та частини першої статті 120 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частиною першою статті 122 КАС визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до статті 287 КАС, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таку позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (пункту 1 частина друга статті 287 КАС).

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як слідує із заяви від 12.12.2018 про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача, як на підставу пропуску десятиденного строку звернення до суду посилається, зокрема на те, що лише 22.10.2018 позивачу стало відомо про наявність оскаржених постанов Підволочиського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області, їх зміст, та, відповідно, про порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 На підставі чого, 01.11.2018 представник позивача звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування оскаржених постанов. Однак, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі № 500/2358/18 повернуто позивачу позовну заяву, що стало підставою для повторного звернення до Тернопільського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою, тобто 29.11.2018.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.

Також, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Зі змісту п. 51 рішення Європейського Суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", п. 570 рішення Європейського Суду з прав людини від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти "Росії", правової позиції викладеної Верховним Судом України у справі № 6-2469цс16 вбачається, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Водночас, суд звертає увагу на те, що строк на звернення до адміністративного суду починається не тільки з дня, коли особа дізналась про своє порушене право, але і з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у статті 287 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому, заявляючи клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, позивач повинен довести не тільки факт, що йому не було відомо про порушення його прав, свобод чи інтересів, але і той факт, що він не міг дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який діяв на момент винесення оскарженої постанови від 03.11.2011 (далі – Закон № 606-XIV) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Частиною першою статті 12 Закону № 606-XIV визначено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Водночас, частиною другою статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Аналізуючи зазначені норми Закону № 606-XIV, суд дійшов висновку, що позивач мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав раніше, оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого була винесена оскаржена постанова. Як сторона виконавчого провадження, ОСОБА_1 наділена правом та реальною можливістю цікавитись перебігом вказаного виконавчого провадження та знайомитись з його матеріалами.

Більше того, в обґрунтування пропуску строку звернення представник позивача зазначає підстави, які виникли з дати винесення постанови від 27.07.2018 № 56874698, а саме щодо постанови від 03.11.2011 № 29436148 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 37999,28 грн. представником позивача не наведено об’єктивних підстав щодо наявності поважних причин пропуску більше, як на 6 років строку звернення з дати винесення оскаржуваної постанови від 03.11.2011 до дати відкриття виконавчого провадження з виконання такої, тобто до 27.07.2018.

З огляду на зазначене, позивачем не наведено жодних поважних причин, у зв’язку з якими суд міг би прийти до висновку про поновлення встановленого законом процесуального строку. Будь-яких інших причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б можна було визнати поважними, позивачем не вказано, а судом не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС визначено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що позовну заяву подано з пропущенням десятиденного строку звернення до адміністративного суду, а також те, що позивач не надав належні докази поважності причин його пропуску, а суд у заяві не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 123, 169, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви позивача від 12.12.2018 про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 37999,28 грн., прийняту 03.11.2011 у виконавчому провадженні № 29436148 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Підволочиського районного управління юстиції ОСОБА_2; про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 56874698, прийняту 27.07.2018 головним державним виконавцем Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мірінович У.А.

Копія вірна

Суддя Мірінович У.А.