Рішення № 78617531, 18.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2018 р. № 520/10254/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту - відповідач, Індустріальне ОУПФУ м. Харкова), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у невиплаті пенсійних виплат за період з 01.05.2018р. по 30.09.2018р. на адресу ОСОБА_1;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Харкова, нарахувати та виплатити пенсії виплати за період з 01.05.2018р. по 30.09.2018р. ОСОБА_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що на теперішній час перебуває на обліку в Індустріальному ОУПФУ м. Харкова та отримує пенсію. В період з травня по вересень включно відповідачем не виплачена пенсія. Листом № 12856/46-02-01 від 30.09.2018 року позивача повідомлено, що виплата пенсії припинена з 01.05.2018 року згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю з проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016року №2365, соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщених осіб з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та у разі отримання інформації від Держприкордонної служби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ПМС, та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Виплата пенсії, втому числі за минулий період (01.05.2018 по 30.09.2018р.), проводитиметеся відповідно до порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» Таким чином, Позивач не отримала пенсію за період з 01.06.2018 року по 01.08.2018 року. У зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана повноважним представником 22.11.2018 року.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, та просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

З травня 2015 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (на теперішній час - Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6334003033 від 01.12.2014 року, згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

З травня по червень включно 2018 року громадянці ОСОБА_1 пенсійні виплати не проводяться на підставі інформації, отриманої з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, та понад 60 днів знаходяться на території, не підконтрольній Україні.

У червні 2018 році позивач звернулась до управління з заявою про поновлення пенсії.

В липні у 2018 році позивачу було поновлено пенсію за заявою та отримано через установу АТ «Ощадбанк».

Виникла заборгованість по пенсії за травень та червень 2018 року вважається нарахованою, але не виплачується з наступних підстав

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 - виплата сум заборгованості, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З серпня по вересень включно 2018 року виплату пенсії останній було знову призупинено на підставі інформації, отриманої з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, та понад 60 днів знаходяться на території, не підконтрольній Україні.

З жовтня 2018 року позивачу було поновлено пенсію за її заявою та виплачується через установу АТ «Ощадбанк».

Зазначає, що управління, припиняючи позивачу виплату пенсії діє в межах своєї компетенції згідно з діючим законодавством, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України, що підтверджено копією паспорту серії ВВ №654990 від 27 листопада 1998 року (а.с. 10-12), перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа згідно довідки від 01 грудня 2014 року № 6334003033 (а.с.15).

З травня 2015 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (на теперішній час - Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З травня по червень включно 2018 року позивачу пенсійні виплати не проводяться на підставі інформації, отриманої з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, та понад 60 днів знаходяться на території, не підконтрольній Україні, що не заперечувалось сторонами по справі.

У червні 2018 році позивач звернулась до управління з заявою про поновлення пенсії.

В липні у 2018 році позивачу було поновлено пенсію за заявою та отримано через установу АТ «Ощадбанк».

З серпня по вересень включно 2018 року виплату пенсії позивачу було знову призупинено на підставі інформації, отриманої з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, та понад 60 днів знаходяться на території, не підконтрольній Україні, що не заперечувалось сторонами по справі.

З жовтня 2018 року позивачу було поновлено пенсію за її заявою та виплачується через установу АТ «Ощадбанк».

З листа відповідача №12856/46-02-0 від 30.09.2018 року позивачу стало відомо, що виплата пенсій за минулий період з 01.05.2018 по 30.09.2018 буде здійснена відповідно до Постанови КМУ від 25.04.2018 року №335 "Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 року №365 (а.с.14).

Інших доказів в обґрунтування законності підстав для не виплати заборгованості по пенсії за період з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року пенсійним органом не надано.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірним питанням у справі є правомірність не виплати заборгованості позивачу.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України №1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону №1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058 передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Між тим, відповідач не надав суду рішення про припинення виплати пенсії і не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Відповідно до ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Індустріальним ОУПФУ м. Харкова у листі від 30.09.2018 року № 12856/46-02-0 вказано на те, що виплата пенсії з травня 2018 року по вересень 2018 року проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону №1058, припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтями 2 та 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у ст. 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Представником відповідача до матеріалів справи надано довідку №5636 від 28.11.2018 року, згідно якою встановлено, що позивачу виплачена пенсія за січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, липень 2018 року, жовтень 2018 року та листопад 2018 року усього на суму 307755,55 грн. (а.с.21).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.05.2018р. по 30.06.2018р. та за період з 01.08.2018р. по 30.09.2018р.

У зв'язку з чим вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у невиплаті пенсійних виплат за період з 01.05.2018р. по 30.09.2018р. на адресу ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 01.05.2018р. по 30.06.2018р. та за період з 01.08.2018р. по 30.09.2018р.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова, нарахувати та виплатити пенсії виплати за період з 01.05.2018р. по 30.09.2018р. ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Позивач, у позовній заяві, зазначає про невиплату пенсії за період з 01 травня 2018 року по 30.09.2018 року, втім, як підтверджено матеріалами справи позивачу у липні було виплачено пенсію у розмірі 4393,65 грн., що входить до періоду зазначеного позивачем.

У зв'язку з чим пенсію позивачу не було виплачено за травень 2018 року, червень 2018 року, серпень 2018 року та вересень 2018 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача підлягає задоволенню в частині зобов'язання Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова, нарахувати та виплатити пенсії виплати за період з 01.05.2018р. по 30.06.2018р. та за період з 01.08.2018р. по 30.09.2018р. ОСОБА_1.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою від 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (проспект Московський, 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021), яка полягає у невиплаті пенсійних виплат за період з 01.05.2018р. по 30.06.2018р. та за період з 01.08.2018р. по 30.09.2018р. на адресу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61091, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2).

Зобов'язати Індустріальне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (проспект Московський, 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) нарахувати та виплатити пенсійні виплати за період з 01.05.2018р. по 30.06.2018р. та за період з 01.08.2018р. по 30.09.2018р. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61091, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18 грудня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.