Рішення № 78617515, 18.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 грудня 2018 р. № 820/5827/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,64600, код НОМЕР_1) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Руднєва, буд. 36, корп. 2,м. Харків,61050, код ЄДРПОУ26281249) третя особа: Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків,61066, код ЄДРПОУ37874947) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (надалі за текстом- ТУ ДСА України в Харківській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДКСУ в Харківській області, третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не здійснення нарахування голові Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_1, суддівську винагороду за квітень-жовтень 2017 року в сумі 184817,62 грн..

Крім того, позивач просить суд постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за жовтень 2017 року в сумі 24064,51 грн., допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Зазначає, що посадовий оклад судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру визначеного ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI. Однак, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в порушення зазначених норм, нарахувало та виплатило позивачеві суддівську винагороду у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду 04.12.2017 року вирішено питання щодо відкриття провадження адміністративної справи, закінчити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Крім того, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 року вищезазначену адміністративну справу було зупинено.

08.10.2018 року ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду було поновлено провадження у справі № 820/5827/17.

Представник відповідача, ТУ ДСА України в Харківській області у наданому до суду запереченні на адміністративний позов (13.12.2017 року за вх.№01-26/44571), проти заявленого позову заперечував в повному обсязі та зазначив, що 01.01.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, яким внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Закону України "Про судоустрій та статус України". Положення зазначеного Закону установлює, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн. Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку та виплати суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу 32 000,00 грн., у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ГУ ДКСУ в Харківській області не скористався своим правом відносно надання пояснень щодо позову або відзиву, що унормовані с. 165 КАС України.

Позивач - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві прохальної частини позивач просив суд розгляд справи проводити без участі останнього.

18.12.2018 року через канцелярію суду надійшла заява від представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з службовою зайнятістю представника.

Представник третьої особи до судового засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про призначення суддів" №1308/2005 від 22 вересня 2005 року ОСОБА_1, призначий на посаду судді Лозівського міського суду Харківської області строком на п'ять років.

Наказом начальника територіального управління державної судової адміністрації у Харківській області від 12 жовтня 2005 року № 02-5/110 ОСОБА_1, зараховано до штату Лозівського міського суду Харківської області на посаду судді.

Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 року №2594-VІ позивач був обраний на посаду судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області безстроково.

Відповідно до рішення Вищої ради юстиції України від 05.09.2012 року № 996/0/15-12 ОСОБА_1, призначений на посаду голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області строком на п'ять років, з 05.09.2012 року по 04.09.2017 року.

Наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.04.2014 року за № 07-03/15 звільнено з адміністративних посад голову Лозівського міськрайонного суду Харківської області зокрема ОСОБА_1.

Рішенням зборів суддів Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.04.2014 року № 2 суддю Ткаченка О.А., обрано головою Лозівського міськрайонного суду Харківської області, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08 квітня 2014 року №1188-VІІ), що підтверджується витягом з протоколу № 2 від 28.04.2014 року.

Згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VІІІ) ОСОБА_1, обраний на посаду голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області на підставі рішення зборів суддів Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.04.2015 року № 6.

З 12.04.2017 року суддя Ткаченко О.А., здійснює повноваження голови Лозівського міськрайонного суду Харківської області відповідно до рішення зборів суддів Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2017 року № 2 строком на три роки з 12.04.2017 року по 11.04.2020 року, згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

З територіального управління ДСА України у Харківській області позивачем отримано інформацію (довідка № 04-50/514 від 17.11.2017 року) щодо суми суддівської винагороди, яка була нарахована та виплачена за період квітень - жовтень 2017 року у розмірі 184 817,62 грн., виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 148 778,20 грн. Тобто, позивачем отримана суддівська винагорода та її складові, виходячи з посадового окладу 1600,00 грн..

Позивач, не погоджуючись із розміром нарахованої та виплаченої останньому суддівської винагороди, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 22 Розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Як вже вище зазначалось, позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, на посаду був призначений до набрання чинності Законом № 1402-VIII.

Пунктом 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Частиною 3 статті 133 Закону України від 07.07.10 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

З 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.16 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Як вбачається з частини 3 статті 133 Закону № 2453-VI вказана норма містить сталу складову: « 10» та динамічну: «мінімальних заробітних плат».

Конституційний Суд України в рішенні від 19.04.2000 року №6-рп/2000 охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно - документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, положення Закону № 1774 не регулюють відносини судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У даному випадку, не відбулось звуження прав позивача, оскільки розмір суддівської винагороди порівняно з минулими періодами не змінився.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року №1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32 000 грн., не передбачені, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 825/933/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, в межах розгляду цієї справи судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача, які б потребували судового захисту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про звернення до негайного виконання постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за жовтень 2017 року в сумі 24064,51 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Оскільки під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то у суду відсутні підстави для звернення рішення суду до негайного виконання (в частині стягнення суддівської винагороди за жовтень 2017 року в сумі 24064,51 грн.), у зв'язку з чим у задоволенні клопотання позивача необхідно відмовити.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення суддівської винагороди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2018 року.

Суддя Супрун Ю.О.