Рішення № 78617300, 17.12.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 р. Справа №480/4130/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладеного у листі від 26.09.2018 № Д-10992-4415/21-18 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га двома наділами по 0,30 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області здійснити негайний повторний розгляд поданої заяви ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га двома наділами по 0,30 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населеного пункту на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області та надав копію викопіювання кадастрової карти з зазначенням земельної ділянки площею 0,60га двома наділами кругом болота.

Позивач на свою заяву отримав повідомлення про відмову задоволення поданої заяви, аргументовану тим, що до заяви додано графічний матеріал, де зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, але на викопіюванні позначено дві земельні ділянки, у зв'язку з чим Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не змогло встановити місце розташування земельної ділянки, яка планується до відведення.

Позивач вважає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі відповідача не наведено жодної з них.

20.11.2018 відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства позивач має право на безоплатне отримання у власність лише однієї земельної ділянки, в той час як на доданих до заяви викопіюваннях з кадастрової карти позначено дві окремі земельні ділянки. Таким чином, під час прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, відповідач керувався ч. 6 та ч. 7 ст.118 ЗК України, оскільки у наданих позивачем графічних матеріалах не визначено чіткого місця розташування однієї з двох земельних ділянок. Отже, відмова позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є правомірною.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту (а.с. 20-21).

Листом від 26.09.2018 № К-10992-4415/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення його заяви виходячи з наступного. Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення садівництва подають клопотання де відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При розгляді наданих ОСОБА_1 графічних матеріалів встановлено, що на викопіюванні позначено дві земельні ділянки, у зв'язку з чим не можливе встановити місце розташування земельної ділянки, яка планується ОСОБА_1 до відведення орієнтовною площею 2,00 гектара. Головне управління здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління. Керуючись статтею 19 Конституції України, відповідно до якої органі, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Головне управління не має правових підстав для вирішення питання, що порушене у клопотанні ОСОБА_1 Враховуючи вищевикладене, у разі повторного звернення до Головного управління необхідно уточнити місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення та позначити на графічних матеріалах одну земельну ділянку орієнтовною площею 0,60 га (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

На підставі пунктів 1 та 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Тобто, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

У даному випадку таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Так, розглянувши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, листом від 26.09.2018 № К-10992-4415/21-18 Головне управління Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість її задоволення у зв'язку з тим, що при розгляді наданих ОСОБА_1 графічних матеріалів встановлено, що на викопіюванні позначено дві земельні ділянки, у зв'язку з чим не можливе встановити місце розташування земельної ділянки, яка планується ОСОБА_1 до відведення (а.с. 9).

При цьому, відповідачем у вказаному листі не зазначено посилання на підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачену ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Стаття 118 Земельного кодексу України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить таких підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як неможливість встановити місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що під час прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, відповідач керувався ч. 6 та ч. 7 ст.118 ЗК України, оскільки у наданих позивачем графічних матеріалах не визначено чіткого місця розташування однієї з двох земельних ділянок.

Проте, суд не бере до уваги вказаний аргумент відповідача, оскільки у листі від 26.09.2018 № К-10992-4415/21-18 посилання на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відсутні, при цьому процитовано лише норму ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, яка передбачає необхідність подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади з метою одержання земельної ділянки у власність.

Вищевказаний лист, також, не містить належної аргументації з посиланням на конкретні норми законодавства, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на відведення у власність земельної ділянки площею 0,60 га, у разі якщо на графічних матеріалах позначено дві земельні ділянки площею по 0,30 га.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

Проте, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не надало позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, при цьому, відповідач не посилається на підстави, передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладена у листі від 26.09.2018 № К-10992-4415/21-18 є необґрунтованою та протиправною.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування викладеної у листі від 26.09.2018 № К-10992-4415/21-18 відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, стосовно позовних вимог про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га двома наділами по 0,30 га та зобов'язання здійснити повторний розгляд такої заяви, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, у заяві від 27.08.2018 позивач просив відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, при цьому про відведення земельної ділянки у власність двома наділами по 0,30 га позивач у своїй заяві не зазначав. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не приймало рішення про надання чи про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення позивачу земельної ділянки у власність двома наділами по 0,30 га, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області здійснити негайний повторний розгляд заяви позивача, виходячи з наступного.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З огляду фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що ефективним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому позовні вимоги щодо негайного розгляду заяви задоволенню не підлягають.

Стосовно відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-7 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію угоди про надання правничої допомоги від 04.10.2018, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Собини П.М., ордер ПТ № 093957, розрахунок витрат часу на вчинення окремих процесуальних дій поза межами судового засідання від 22.10.2018, квитанцію від 22.10.2018 б/н на суму 3000, 00 грн.

Пунктом 1.1 угоди від 04.10.2018 встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цією Угодою, Клієнт дає завдання, а Виконавець приймає на себе обов'язки у відповідності із завданням Замовника надавати за плату правову допомогу: ОСОБА_1 щодо оскарження бездіяльності, відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області та зобов'язання вчинити дії. Також, вказаною угодою визначено, що гонорар адвоката становить три тисячі гривень за участь в суді першої інстанції.

До розрахунку витрат на правову допомогу від 22.10.2018 адвокатом включено наступні послуги: консультація по земельному питанню - 30 хв., вивчення документації - 1 год., вивчення нормативної бази - 1 год., пошук земельної ділянки на кадастровій карті - 30 хв., виїзд на місце розташування земельної ділянки та порівняння розташування наявної у ОСОБА_1 земельної ділянки в користуванні з кадастровою картою - 1 год., написання позовної заяви - 2 год. Вартість однієї години в розмірі 500 грн. Загальний розмір витраченого часу - 6 год.

Відповідач подав до суду письмове заперечення, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки, на його думку, надані ОСОБА_1 документи не є належним підтвердженням здійснення господарської операції по наданню правничої допомоги, та зазначив, що дана справа є типовою адміністративною справою, а тому розмір витрат на послуги адвоката не є співмірним з обсягом наданих послуг.

Суд часткового погоджується із доводами відповідача про непідтвердженість витрат позивача на правову допомогу, оскільки останнім не було надано ані складеного на підставі угоди акту прийняття-передачі наданих послуг за підписами замовника та виконавця, ані детального опису наданих правових послуг, зокрема не зазначено з якого саме земельного питання було надано консультацію, яка документація вивчалась та яким чином вона пов'язана із захистом інтересів позивача у даній праві, а такі послуги як пошук земельної ділянки на кадастровій карті та виїзд на місце розташування земельної ділянки по суті не є юридичними послугами та безпосередньо не стосуються оскарження позивачем відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Також, на думку суду, вивчення нормативної бази не може вважатись окремою послугою правового характеру, оскільки сама суть кваліфікованої правової допомоги передбачає наявність у адвоката спеціальних знань, у тому числі й володіння нормативною базою.

Водночас, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на правову допомогу в частині послуги по складанню адвокатом позовної заяви, оскільки наявна в матеріалах справи позовна заява підписана адвокатом Собиною П.М. При цьому, на думку суду, сума витрат на послугу з написання позовної заяви - 1000, 00 грн. (2 год. по 500 грн.) узгоджується із часом, витраченим адвокатом на виконання цієї роботи, обсягом наданих послуг, складністю справи, отже відповідає критеріям співмірності, перебаченим ст. 134 КАС України, а тому підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області сплачений ним судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області, викладеної у листі від 26.09.2018 № К-10992-4415/21-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Добрянської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, ідентифікаційний код 39765885) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко