Рішення № 78614851, 13.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

13.12.2018р. справа №520/9852/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сліденко А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Комісара О.О., представника відповідача, Липецької сільської ради Харківської області - Сіліної С.В., представника відповідача, Харківської районної ради Харківської області - не прибув, представника відповідача, Відділу освіти Харківської РДА Харківської області - Ольховського П.І., представника третьої особи - Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області - Варнавського А.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області старший радник юстиції Яковлев А.С. до Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, Харківської районної рада Харківської області, Відділу освіти Харківської районної Державної адміністрації Харківської області про1) визнання протиправною бездіяльності Липецької сільської ради Харківського району Харківської області, Харківської районної Ради Харківської області і Відділу освіти Харківської районної Державної адміністрації Харківської області в частині невиконання вимог ст.ст. 122, 123 ЗК України та Розпорядження Кабінету Міністрів України №802-р від 17.10.2012, щодо винесення сесію Липецької сільської ради Харківського району Харківської області вирішення питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області; 2) зобов'язання Липецької сільської ради Харківського району Харківської області і відділ освіти Харківську районну раду Харківської області вжити заходів щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області, а саме зобов'язати розглянути питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області та виготовити відповідну документацію із землеустрою (землевпорядну документацію), -встановив:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області у якості суб'єкта владних повноважень, стверджуючи про існування загрози порушення інтересів Держави на функціонування закладу освіти у «штатному» режимі та про відсутність органу управління, котрий згідно з законом повинен захищати інтереси Держави у даному випадку, звернувся до суду як позивач, заявивши у порядку адміністративного судочинства вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Липецької сільської ради Харківського району Харківської області з приводу невиконання вимог ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України та Розпорядження Кабінету Міністрів України №802-р від 17.10.2012 р. стосовно винесення на сесію Липецької сільської ради Харківського району Харківської області (далі за текстом - Сільська рада) вирішення питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області (далі за текстом - Школа); 2) визнання протиправною бездіяльності Харківської районної Ради Харківської області (далі за текстом - Районна рада) з приводу невиконання вимог ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України та Розпорядження Кабінету Міністрів України №802-р від 17.10.2012 р. стосовно винесення на сесію Липецької сільської ради Харківського району Харківської області (далі за текстом - Сільська рада) вирішення питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області (далі за текстом - Школа); 3) визнання протиправною бездіяльності Відділу освіти Харківської районної Державної адміністрації Харківської області (далі за текстом - Відділ освіти) з приводу невиконання вимог ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України та Розпорядження Кабінету Міністрів України №802-р від 17.10.2012 р. щодо винесення сесію Липецької сільської ради Харківського району Харківської області вирішення питання щодо оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області; 4) зобов'язання Липецької сільської ради Харківського району Харківської області розглянути питання з приводу оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області (далі за текстом - Школа) та виготовити відповідну документацію із землеустрою (землевпорядну документацію); 5) зобов'язання Відділу освіти Харківську районну раду Харківської області розглянути питання з приводу оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0 га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області (далі за текстом - Школа) та виготовити відповідну документацію із землеустрою (землевпорядну документацію); 6) зобов'язання Харківської районної ради Харківської області розглянути питання з приводу оформлення права постійного користування на земельну ділянку площею 2,0га земель с. Липці Харківського району Харківської області для обслуговування Слобожанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Харківської районної ради Харківської області (далі за текстом - Школа) та виготовити відповідну документацію із землеустрою (землевпорядну документацію).

Підставами податкового позову є доводи про те, що станом на теперішній час за спливом усіх термінів протиправно залишається неоформленим право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщені будівлі та споруди навчального закладу.

Відповідач, Сільська рада, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що до Сільської ради не надходило звернення зацікавленої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, школа не належить до відання Сільської ради.

Відповідач, Районна рада, правом на подачу письмових заперечень не скористався, уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив.

Відповідач, Відділ освіти, поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що Відділ освіти не причетний до законодавчо запроваджених процедур розпорядження активами навчального закладу та оформлення правовстановлюючих документів на них.

Третя особа, Школа у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

За матеріалами справи судом установлено, що на території с. Липці Харківського району Харківської області в адміністративній будівлі за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, б. 4 функціонує Школа.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань усі згадані у позові прокурора особи (Сільська рада, Районна рада, Відділ освіти, Школа) є окремими та самостійними суб'єктами права із статусом юридичної особи.

Розпорядженням КМУ від 17.10.2012 р. №802-р передбачено Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, іншим центральним органам виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, Міністерству фінансів, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям здійснити протягом 2012 і 2013 років заходи, пов'язані з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (п.1); Державному агентству земельних ресурсів та його територіальним органам забезпечити проведення землевпорядних робіт і оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, в установленому законодавством порядку (п.2); 3. Міністерству фінансів передбачити відповідні бюджетні призначення для фінансування заходів, передбачених цим розпорядженням (п.3).

З положень розпорядження КМУ від 17.10.2012 р. №802-р вбачається, що Уряд України встановив строки (протягом 2012-2013 р.р.) виконання певних дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки для 1) Міністерства освіти, молоді та спорту України, 2) для Міністерства фінансів України, 3) для Державного агентства земельних ресурсів, 4) для центральних органів виконавчої влади, 5) для обласних державних адміністрацій.

Зазначені у позові прокурора відповідачі не належать до кола суб'єктів, згаданих у розпорядженні КМУ від 17.10.2012 р. №802-р.

Тому, дія розпорядження КМУ від 17.10.2012 р. №802-р не може бути поширена на Сільську раду, Районну раду, Відділ освіти та Школу.

З огляду на викладене, доводи прокурора у цій частині суд визнає помилковими.

При цьому, суд звертає увагу прокурора, що п.3 розпорядження КМУ від 17.10.2012 р. №802-р обов'язок фінансування дій по оформленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки було покладено Урядом України виключно на Міністерство фінансів України.

Між тим, доводи позову прокурора та подані прокурором докази не підтверджують тих обставин, що Міністерством фінансів України були виділені кошти по оплаті дій і робіт з оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки і ці кошти надійшли до учасників спірних правовідносин - Сільської ради, Районної ради, Школи.

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що за загальним правилом бездіяльність може мати місце лише у випадку, коли особа станом на конкретну календарну дату не виконала покладеного законом обов'язку, а під ознаки протиправної бездіяльність підпадає виключно за наявності у зобов'язаної особи об'єктивної змоги вчинити певне діяння.

Так, у постанові Верховного суду України від 13.06.2017 р. у справі за позовом особи до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності з приводу невиготовлення та ненадання у встановлений законом строк рішення від 26.11.2015 р. №898/0/15-15, зазначено, що «Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.».

У позові прокурора не зазначено жодної конкретної календарної дати, після настання якої форма правової поведінки учасників справи набула вираження протиправної бездіяльності.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання форми правової поведінки учасників справи у спірних правовідносинах як протиправної бездіяльності, адже приписами розпорядження КМУ від 17.10.2012 р. №802-р на цих осіб не було покладено жодних обов'язків та не встановлено жодних строків вчинення певних дій.

Вирішуючи спір, суд зважає на приписи ст. 24 Земельного кодексу України, якими передбачено, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За визначенням ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до п. «ґ» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності;

За правилом ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах такою особою є саме Школа як окремий та самостійний суб'єкт суспільних відносин із статусом юридичної особи.

Водночас із цим, суд зауважує, що Школа може і 1) звернутись з відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, і 2) після одержання згаданого дозволу звернутись з відповідним клопотанням про надання асигнувань на оплату робіт з виготовлення проекту землеустрою, але згідно із законом не обтяжена обов'язком на вчинення таких дій.

При цьому, суд відмічає, що за приписами ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки до Сільської ради у спірних правовідносинах не надходило клопотання зацікавленої особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, то цей суб'єкт не мав ані підстав, ані приводів для реалізації наданого законом повноваження згідно з ст. 122 Земельного кодексу України.

Частиною 6 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів надходження до Сільської ради у спірних правовідносинах виготовленого проекту землеустрою, а відтак цей суб'єкт не мав ані підстав, ані приводів для реалізації наданого законом повноваження згідно з ст. 122 Земельного кодексу України.

Окремо суд звертає увагу прокурора як позивача на те, що згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За правилом ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З положень наведених норм права випливає, що законодавець пов'язує виникнення у особи права на користування земельною ділянкою з подією набуття цією особою права власності на будівлю (споруду).

У ході розгляду справи, суд на виконання вимог ст. 9 КАС України у цілях з'ясування об'єктивної істини по справ витребував одночасно у всіх учасників справи, зокрема, 1) документи про технічні характеристики споруд та будівель Школи (паспорти, акти введення в експлуатацію), 2) документи про реєстрацію речових прав на споруди і будівлі Школи.

Жодним учасником справи витребуваних судом документів подано не було.

Відтак, при відправленні правосуддя суд виходить з відсутності таких документів, обставини чого були підтверджені й наданими у засіданні поясненнями директора Школи.

Не оформлення документів та речових прав на будівлю Школи згідно з законом є суттєвою обставиною, котра заважає оформленню речового права на земельну ділянку під будівлею Школи.

Вказана обставина залишилась поза увагою прокурора при зверненні до суду, хоча саме ця обставина є окремою і цілком достатньою самостійною підставою для відмови у позові.

Розв'язуючи спір за вимогою про зобов'язання Сільської ради, Районної ради, Відділу освіти виготовити відповідну документацію із землеустрою (землевпорядну документацію), суд бере до уваги, що згідно з ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Склад документації із землеустрою визначений ст. 25 Закону України «Про землеустрій».

У силу ч. 2 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Отже, виготовлення документації з землеустрою (землевпорядної документації) у силу приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» здійснюється виключно спеціальними суб'єктами права.

Тому відсутні законодавчі підстави для покладання цього обов'язку на Школу, Сільську раду, Районну раду, Відділ освіти.

Окрім того, у резолютивній частині позову керівником місцевої прокуратури заявлені вимоги до неіснуючого суб'єкта права - Відділу освіти Харківської районної ради Харківської області, які не підлягають задоволенню також і з причини відсутності цієї особи серед функціонуючих наразі юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписи ч. 1 ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України вимагають від адміністративного суду забезпечити захист прав та інтересів невладного суб'єкта.

Проведений судовий розгляд показав, що заявлена владним суб'єктом вимога порушує права та охоронювані законом інтереси особи у галузі земельної справи, а тому не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 17 грудня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.