Рішення № 78614515, 11.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2018 р. Справа № 802/1249/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк А.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Чехоян В.О., Примаченко І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області в особі т.в.о. керівника апарату Собко Наталії Євгеніївни

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області в особі т.в.о. керівника апарату Собко Наталії Євгеніївни (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування заявленого позову, зазначив, відповідно до розпорядження голови Могилів - Подільської районної державної адміністрації від 12.01.2015 року № 7 «Про внесення змін до штатного розпису районної державної адміністрації», позивача було призначено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації. Згідно поданої позивачем заяви від 05.02.2018 року про звільнення з роботи з 06.02.2018 року з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 КЗпП України (в зв'язку з недотриманням керівником законодавства про працю) із зазначенням причин такого звільнення, що в подальшому, на думку позивача, надало йому право невиходу на роботу з 07.02.2018 року, позивачу відмовлено у звільненні з роботи.

Відповідно до наказу від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1.», виданого т.в.о. керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації Собко Н.Є. до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п.12 ч. 2 ст. 65; п. 4 ч. 1, 5 ст. 66 Закону України «Про державну службу». Не погоджуючись з такими діями відповідача, з метою визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1.»

- зобов'язати керівника державної служби в апараті та структурних підрозділах Могилів-Подільської райдержадміністрації (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права) в особі керівника апарату ОСОБА_5 чи особу, якою виконуються посадові обов'язки за вказаною посадою на момент постановления судового рішення у справі через голову Могилів-Подільської райдержадміністрації ОСОБА_6, поновити позивача на посаді державної служби головний спеціаліст-юрисконсульт апарату Могилів-Подільської райдержадміністрації з 27.03.2018 року.

- зобов'язати суб'єкта владних повноважень, як розпорядника коштів в особі голови Могилів-Подільської райдержадміністрації ОСОБА_6 виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу в середньому розмірі в зв'язку з його неправомірним звільненням з роботи т.в.о керівника державної служби в апараті та структурних підрозділах Могилів - Подільської райдержадміністрації (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права) в особі начальника відділу ведення Державного реєстру виборців апарату Могилів-Подільської райдержадміністрації Собко Н.Є. з 27.03.2018 року по день прийняття судового рішення про поновлення на роботі.

- зобов'язати суб'єкта владних повноважень, як розпорядника коштів в особі голови Могилів-Подільської райдержадміністрації ОСОБА_6 відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду в зв'язку з його неправомірним звільненням з роботи в розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

24.09.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого посилаючись на норми КЗпП України, зокрема норми статті 38, вказав, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до пункту 9-1 частини 3 статті 3, пункту 3-1 статті 17 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників.

Повноваження керівника державної служби здійснюють у місцевих державних адміністраціях керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права).

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів.

Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, здійснює визначені Законом України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права), відповідає за стан діловодства, обліку звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази.

Так, представник відповідача вказав, що заява ОСОБА_1 від 05.02.2018 року була написана на ім'я голови районної державної адміністрації, а не на ім'я керівника апарату районної державної адміністрації, що суперечить п. 3 ч. 1 ст. 17 та Закону України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби здійснюють у місцевих державних адміністраціях керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права). Крім того, повторна заява ОСОБА_1 згідно норм чинного законодавства про державну службу на ім'я керівника апарату не надходила.

Тому, у зв'язку з відсутністю нормативно - правового документа щодо звільнення позивача з займаної посади та припинення державної служби, здійснення всіх заходів щодо звільнення працівника (виплати всіх розрахунків та видання трудової книжки) є неправомірними.

Відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про створення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації» від 07.02.2018 року № б-рк було створено та затверджено склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в районної державної адміністрації з представників керівника державної служби та представників виборчого органу первинної профспілкової організації, які виконують свої повноваження та приймають рішення колегіально.

Згідно наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» від 14.02.2018 року № 8 - рк ініційовано дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 - головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.

З метою дотримання норм Закону України «Про державну службу» районною державною адміністрацією було направлено лист - повідомлення № 588/02.02-13 від 14.02.2018 року на ім'я ОСОБА_1, в якому зазначено про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії, щодо можливого вчинення ним дисциплінарного проступку.

У зв'язку з відсутністю головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації на службі та неявкою на засідання дисциплінарної комісії 19.02.2018 року, районна державна адміністрація направила лист ОСОБА_1 № 688/02-02.09 від 21.02.2018 року, щодо надання письмових пояснень в дисциплінарній справі. Станом на 28.02.2018 року письмових пояснень ОСОБА_1 надано не було, що підтверджено відповідним актом.

У зв'язку з викладеним, до головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Крім того, представник відповідача наголосив, що, на його думку, позивач вводить суд в оману, щодо не здійснення відповідачем ініціювання дисциплінарного впровадження, згідно частини 1 статті 68 Закону України «Про державну службу», з підстав відсутності Позивача на роботі протягом усього робочого дня ( в тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» від 12.03.2018 року № 17 - рк ініційоване дисциплінарне впровадження щодо ОСОБА_1, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.

З метою дотримання норм Закону України «Про державну службу» районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_1 направлено лист - повідомлення № 856/02.02-13 від 12.03.2018 року, в якому зазначено про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії, щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі (службі) з 15.02.2018 року по 28.02.2018 року включно без поважних причин, а також прохання надати письмове пояснення щодо причин відсутності на роботі за вищезазначений період.

Позивач на роботу (службу), засідання дисциплінарної комісії 14.03.2018 року не з'явився, а також станом на 23.03.2018 року письмових пояснень по даній дисциплінарній справі - не надав, про що було складено відповідний Акт та видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1.» від 23 березня 2018 року № 19 - к.

З огляду на викладені обставини, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає. тому просив суд, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №802/891/18-а.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, з підстав, що викладені в позовній заяві. Крім того, вказав, що дії відповідача щодо його звільнення є протиправними, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Представники відповідача заперечили проти позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також вказали, що при вчиненні дій спрямованих на звільнення позивача, відповідач діяв на підставі, в спосіб та в порядку визначеним чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позовних вимог, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до розпорядження голови Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 12.01.2015 року № 7 ОСОБА_7 призначено на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта апарату Могилів-Подільської районної державної адміністрації.

05.02.2018 року ОСОБА_1 на ім'я керівника Могилів-Подільської районної державної адміністрації було подано заяву про звільнення з роботи з підстав визначених п.3 ст. 38 КЗпП України (недотримання керівником законодавства про працю). Так, як керівником Могилів-Подільської районної державної адміністрації не було забезпечено належні умови праці ОСОБА_1 та за наявності інших порушень з боку відповідача, ОСОБА_1, після подання заяви про звільнення, вважає, що ним не могло здійснюватись виконання обов'язків за займаною посадою.

Станом на 05.02.2018 року (день подачі заяви про звільнення), керівником Могилів-Подільської районної державної адміністрації не було прийнято рішення про звільнення. Проте, 06.02.2018 року ОСОБА_1 вручено звернення керівника Могилів-Подільської районної державної адміністрації, в якому було рекомендовано звернутися з відповідною заявою про звільнення повторно, так як, на його думку, в поданій заяві не було конкретизовано норми, порушені керівником Могилів-Подільської районної державної адміністрації в частині не забезпечення належної роботи юридичної служби Могилів-Подільської районної державної адміністрації, що не відповідає дійсності.

06.02.2018 року позивачем відповідно до наданої керівникові Могилів-Подільської районної державної адміністрації відповіді, було додатково роз'яснено сутність звернення від 05.02.2018. Проте, 06.02.2018 року рішення про звільнення позивача за ч. 3 ст. 38 КЗпП України прийнято не було

07.02.2018 року листом №517/02-02.13 за підписом голови РДА ОСОБА_6 позивача письмово повідомлено, що районна державна адміністрація не вбачає в своїх діях порушення частини 3 статті 38 Кодексу Законів про Працю України. Крім того, ОСОБА_7 відмовлено у звільненні станом на 06.02.2018 року.

Відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про створення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації» від 07.02.2018 року № б-рк створено та затверджено склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в районної державної адміністрації з представників керівника державної служби та представників виборчого органу первинної профспілкової організації, які виконують свої повноваження та приймають рішення колегіально.

14.02.2018 року, згідно наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» № 8 - рк ініційовано дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 - головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.

14.02.2018 року Могилів - Подільською районною державною адміністрацією на адресу ОСОБА_1 направлено лист - повідомлення № 588/02.02-13 з інформацією про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії щодо можливого вчинення ним дисциплінарного проступку.

21.02.2018 року, у зв'язку з відсутністю головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації на службі та неявкою на засідання дисциплінарної комісії 19 лютого 2018 року, Могилів - Подільська районна державна адміністрація направила лист ОСОБА_1 № 688/02-02.09 щодо надання письмових пояснень по дисциплінарній справі.

Станом на 28.02.2018 року письмових пояснень ОСОБА_1 не надано, що підтверджено відповідним актом.

У зв'язку з викладеними обставинами, 28.02.2018 року наказом керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації № 16- рк до державного службовця ОСОБА_1, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Вказане розпорядження стало предметом оскарження в адміністративній справі № 802/891/18-а.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 28.02.2018 року №16-рк "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1." відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року - без змін.

12.03.2018 року, відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» № 17 - рк ініційоване дисциплінарне впровадження щодо ОСОБА_1, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.

12.03.2018 року, відповідачем на ім'я ОСОБА_1 направлено лист - повідомлення № 856/02.02-13 з інформацією про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії, щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі (службі) з 15.02.2018 року по 28.02.2018 року включно без поважних причин. Крім того, у вказаному листі запропоновано позивачу надати письмове пояснення щодо причин відсутності його на роботі у зазначений період.

14.03.2018 року позивач надав заяву про непогодження надання пояснень, оскільки така пропозиція містить прямі ознаки завчасного визначеного результату засідання дисциплінарної комісії.

Факт відсутності позивача на роботі за зафіксовані актами відсутності на роботі (службі) ОСОБА_1 протягом усього робочого дня (в тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та підтверджується інформацією із табеля обліку робочого часу за лютий, березень місяці 2018 року.

Позивач на роботу (службу), засідання дисциплінарної комісії 14.03.2018 року не з'явився, а також станом на 23.03.2018 року письмових пояснень у дисциплінарній справі не надав, про що було складено відповідний Акт та видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1.» від 23.03.2018 року № 19 - к.

Вважаючи, що наказ «Про звільнення ОСОБА_1.» від 23.03.2018 року № 19 - к протиправним, з метою його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частини 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За визначенням наведеним в пункті 17 частини 1 статті 4 цього Кодексу, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення державних службовців у межах спірних правовідносин регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) як загальним законом, та Законом України "Про державну службу" № 889-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).

Таким чином, правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України "Про державну службу", який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Преамбулою Закону України "Про державну службу" визначено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1 статті 3 Закону України "Про державну службу").

Дія цього Закону поширюється на державних службовців зокрема місцевих державних адміністрацій.

Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1.», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір це - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини 1 статті 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до пункту 9-1 частини 3 статті 3, пункту 3-1 статті 17 Закону України «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників.

Повноваження керівника державної служби здійснюють у місцевих державних адміністраціях керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права).

Відповідно до частин 1 і 3 статті 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів.

Керівник апарату місцевої державної адміністрації організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, здійснює визначені Законом України «Про державну службу» повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права), відповідає за стан діловодства, обліку звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази,

Як зазначалося вище, заява ОСОБА_1 від 05.02.2018 року була написана на ім'я голови районної державної адміністрації, а не на ім'я керівника апарату районної державної адміністрації, що суперечить частині першій пункту 3 статті 17 і Закону України «Про державну службу».

З огляду на викладене, на адресу позивача від голови Могилів-Подільської районної державної адміністрації надіслано лист від 06.02.2018 року №501/02-02,13 із метою з'ясування конкретних норм, які на думку позивача порушені суб'єктом призначення.

Разом з тим, суд зазначає, що заява позивача про звільнення, відповідно до норм чинного законодавства України, мала би адресуватися керівнику державної служби. Водночас, в конкретному випадку керівником державної служби у місцевих державних адміністраціях є керівник апарату місцевої державної адміністрації.

Відтак, суд констатує, що позивач звернувся із заявою по звільнення відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України до неналежного суб'єкта.

При цьому, повторна заява від позивача згідно норм чинного законодавства України про державну службу на ім'я керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації не надходила.

Таким чином, суд доходить висновку, що у зв'язку з відсутністю нормативної підстави для звільнення, а саме заяви про звільнення позивача з займаної посади та припинення державної служби, що адресована належному суб'єкту, здійснення всіх заходів спрямованих на звільнення працівника (проведення остаточних розрахунків та видача трудової книжки) є неправомірними.

Як зазначалося, відповідно до наказу керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації «Про створення дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ у районній державній адміністрації» від 07.02.2018 року № б-рк створено та затверджено склад дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ в Могилів -Подільської районної державної адміністрації з представників керівника державної служби та представників виборчого органу первинної профспілкової організації, які виконують свої повноваження та приймають рішення колегіально.

Згідно наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» від 14.02.2018 року № 8 - рк було ініційовано дисциплінарне провадження щодо головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації ОСОБА_7

14.02.2018 року Могилів - Подільською районною державною адміністрацією на адресу ОСОБА_1 направлено лист - повідомлення № 588/02.02-13 з інформацією про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії щодо можливого вчинення ним дисциплінарного проступку.

21.02.2018 року, у зв'язку з відсутністю головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації на службі та неявкою на засідання дисциплінарної комісії 19 лютого 2018 року, Могилів - Подільська районна державна адміністрація направила лист ОСОБА_1 № 688/02-02.09 щодо надання письмових пояснень по дисциплінарній справі.

Станом на 28.02.2018 року письмових пояснень ОСОБА_1 не надано, що підтверджено відповідним актом.

У зв'язку з викладеними обставинами, 28.02.2018 року наказом керівника апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації № 16- рк до державного службовця ОСОБА_1, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Суд, також бере до уваги, що вказане розпорядження стало предметом оскарження в адміністративній справі № 802/891/18-а.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 28.02.2018 року №16-рк "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1." відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року - без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд зважаючи на преюдиційність обставин встановлених в адміністративній справі № 802/891/18-а, вважає їх такими, що не потребують доказуванню, а правомірність дій відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності встановлена рішенням суду, що набуло законної сили.

Разом із цим, позивач продовжував систематично продовжував вчинювати дисциплінарні проступки, а саме прогул (відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Вказані обставини, а саме: факт відсутності позивача на роботі підтверджується актами відсутності на роботі (службі) ОСОБА_1 протягом усього робочого дня (в тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин та підтверджується інформацією із табеля обліку робочого часу за лютий, березень місяці 2018 року. Зокрема, відповідно до інформації із табелю обліку використання робочого часу і підрахунку заробітку за лютий, березень 2018 року, позивач був відсутній на роботі у всі робочі дні із 07.02.2018 року по 26.03.2018 року. Крім того, вказані обставини підтверджуються відповідними актами.

Разом з цим, доводи позивача, що він у вказані періоди перебував на роботі, однак був відсутній на робочому місці, суд оцінює критично, з огляду на їх необґрунтованість та відсутністю відповідних доказів у матеріалах справи.

В силу вимог частини 2 статті 17 Закону України «Про державну службу» керівник державної служби: призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону; присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В"; здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в державному органі; приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В"; виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями; здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 68 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Згідно статей 75 та 77 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

Як зазначалося вище, з підстав відсутності позивача на роботі протягом усього робочого дня ( в тому числі відсутності на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, відповідно до наказу керівника апарату районної державної адміністрації «Про ініціювання дисциплінарного провадження у районній державній адміністрації» від 12.03.2018 року № 17 - рк було ініційоване дисциплінарне впровадження щодо ОСОБА_1, головного спеціаліста - юрисконсульта апарату районної державної адміністрації.

З метою дотримання норм Закону України «Про державну службу» районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_1 направлено лист - повідомлення № 856/02.02-13 від 12.03.2018 року, в якому зазначено про дату, місце та час проведення засідання дисциплінарної комісії, щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі (службі) з 15.02.2018 року по 28.02.2018 року включно без поважних причин, а також прохання надати письмове пояснення щодо причин відсутності на роботі за вищезазначений період.

Проте, позивач на роботу та на засідання дисциплінарної комісії 14.03.2018 року не з'явився, а також станом на 23.03.2018 року письмових пояснень по даній дисциплінарній справі - не надав, що підтверджується відповідний Акт.

Як наслідок проведеного дисциплінарного провадження, за підсумками якого встановлено порушення позивачем вимог норм чинного законодавства України, керівником апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1.» від 23 березня 2018 року № 19 - к.

Суд перевіривши фактичні обставини справи, та наявні в матеріалах справи докази, не встановив порушень зі сторони відповідача вимог чинного законодавства України під час проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 про факти відсутності позивача на роботі з 15.02.2018 року по 28.02.2018 року включно без поважних причин. Крім того, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого керівником апарату Могилів - Подільської районної державної адміністрації видано наказу «Про звільнення ОСОБА_1.» від 23 березня 2018 року № 19 - к, оскільки такий прийнято на підставі, в межах повноважень та в порядку визначеному чинним законодавством Україні в сфері проходження та звільнення з державної служби.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1.» слід відмовити.

Щодо позовних вимог щодо поновлення позивача на посаді державної служби та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що такі є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1.».

Таким чином, для задоволення вказаних позовних вимог у даній справі необхідно встановити вину власника або уповноваженого ним органу щодо незаконного звільнення позивача із займаної посади та факт існування вимушеного прогулу з 27.03.2018 року по день прийняття судового рішення про поновлення позивача на роботі.

Оскільки у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу керівника державної служби в апараті Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 23.03.2018 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1.» відмовлено, вину відповідача щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 не встановлено, а факт існування вимушеного прогулу не підтверджено, похідні вимоги задоволенню також не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд зауважує, що відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За умови не доведення позивачем протиправності дій відповідача у межах заявлених позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для відшкодування судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 24000, АДРЕСА_1)

Відповідач: Могилів-Подільська районна державна адміністрація Вінницької області в особі т.в.о. керівника апарату Собко Наталії Євгеніївни (код ЄДРПОУ 04051135, адреса: 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 1)

Повний текст рішення виготовлено: 18.12.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна