Рішення № 78614308, 11.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа №1640/2726/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Котенка М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ примусового виконання рішень в особі УДВС ГТУЮ у Полтавській області, про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ примусового виконання рішень в особі УДВС ГТУЮ у Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та Акт №15 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою - НТ* від 06.07.2018 Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області за фактом отримання ОСОБА_1 травми 29.09.2017;

- зобов'язати Лубенське відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався 29.09.2017;

- зобов'язати Лубенське відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області в ході повторного службового розслідування за фактом отримання травми 29.09.2017 скласти акти за формами Н - 1* та Н - 5*, з висновком комісії, що нещасний випадок стався з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків 29.09.2017;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 06.07.2018 після проведеного повторного службового розслідування ОСОБА_1 було видано Акт №15 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ* від 06.07.2018 та Акт за формою Н-5* від 06.07.2018, відповідно до яких комісія з розслідування нещасного випадку повторно, в супереч судовим рішенням, прийшла до висновку, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків внаслідок порушення службової (трудової) дисципліни.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі.

24.10.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи Відділу примусового виконання рішень в особі УДВС ГТУЮ у Полтавській області, у яких зазначено, що боржником-Лубенським відділом поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області виконано рішення суду у повному обсязі згідно з виконавчим документом, а саме: проведено повторне комісійне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 29.09.2017, за результатами якого складено акт Н-5 та акт НТ №15 від 06.07.2018.

26.10.2018 до суду надійшла заява Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій третя особа доводи, викладені у відзиві Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області підтримала, позовні вимоги ОСОБА_1 просила залишити без задоволення.

29.10.2018 до суду надійшов відзив Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області, у якому відповідач зазначав, що оскаржувані рішення та акти форми НТ №15 від 06.07.2018 та Н-5 від 06.07.2018 прийнято та складено з дотриманням порядку з урахуванням всіх встановлених обставин нещасного випадку. Наполягав, що вимоги позивача є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

29.10.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначав, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі №816/2106/17 визнано протиправними та скасовано акти розслідування нещасного випадку за формою Н-5* від 07.11.2017 та Акт №9 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ* від 07.11.2017 за фактом отримання травми ОСОБА_1; зобов'язано Лубенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 29.09.2017 року з ОСОБА_1 повторно з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Однак, відповідач повністю проігнорував висновки суду у рішенні від 27.12.2017 у справі №816/2106/17.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Треті особи явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе розглядати справу за даної явки та наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 25.11.2010 року по 06.11.2015; в органах Національної поліції України - з 07.11.2015 року.

28.09.2017 року до Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області надійшов лист лікаря-психіатра Лубенського поліклінічного відділення Лубенської центральної міської лікарні щодо надання 29.09.2017 року допомоги та виділення співробітників поліції для госпіталізації психічно хворого для примусової госпіталізації. У зв'язку з надходженням даного запиту начальником сектору превенції Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області було надано вказівку старшому дільничному офіцеру ОСОБА_1 та старшому дільничному офіцеру ОСОБА_4 виконати запитуване супроводження.

29.09.2017 року вказані офіцери прибули до чергової частини Лубенського ВП, де отримали окремі спеціальні засоби - бронежилети. Окремі спецзасоби (наручники та газові балончики) мали свої - за поясненням позивача, яке відповідачем не спростовувалося. В подальшому супроводжували лікаря та на автомобілі "швидкої медичної допомоги" прибули до місця проживання психічно хворої особи, яку з місця помешкання й у присутності його матері почали супроводжувати по сходах будинку до автомобіля для доставлення до лікувального закладу. Під час руху по сходах психічно хвора особа штовхнула ОСОБА_1, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на сходи, при цьому отримав травму голови.

В подальшому позивач, ОСОБА_1, неодноразово, починаючи з 29.09.2017 року, звертався до лікувальних закладів. Йому було встановлено діагноз: "Закрита черепно-мозкова травма", "струс головного мозку", призначено відповідне лікування. З 30.09.2017 року по 13.10.2017 року проходив стаціонарне лікування в медичній установі.

Після повідомлення позивачем керівництва про факт його травмування та після надходження до Лубенського ВП повідомлення лікувального закладу про госпіталізацію ОСОБА_1 комісією ГУНП в Полтавській області було проведено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Лубенського ВП ОСОБА_1

Також наказом по Лубенському ВП № 42 від 02.10.2017 року було створено комісію з розслідування нещасного випадку, який стався 29.09.2017 з капітаном поліції, дільничним офіцером сектору превенції ОСОБА_1

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого 27.10.2017, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у період проходження служби при обставинах, не пов'язаних із виконанням службових обов'язків; за порушення п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про національну поліцію", ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 1 р. 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВВС № 1179-2016, п. 49 Додатку 1 до Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затверджених наказом МВС України № 940-2012, п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002 - комісія вважала за необхідне оголосити ОСОБА_1 сувору догану).

07.11.2017 року затверджено акт №9, складений комісією Лубенського ВП з розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, за формою НТ* "Про нещасний випадок невиробничого характеру". Згідно цього акту, нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

В цей же день, 07.11.2017, затверджено акт за формою Н-5* розслідування нещасного випадку, що стався 29.09.2017 року зі старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 Згідно даного акту, комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок трапився зі ОСОБА_1 в період проходження ним служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, унаслідок порушення ним службової дисципліни, що виявилося в порушенні п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 1 р. 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВВС № 1179-2016, п. 49 Додатку 1 до Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затверджених наказом МВС України № 940-2012, п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі №816/2106/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, м.Лубни Полтавської області задоволено частково: визнано протиправними та скасовано акти розслідування нещасного випадку за формою Н-5* від 07.11.2017 та Акт №9 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ* від 07.11.2017 за фактом отримання травми ОСОБА_1; зобов'язано Лубенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 29.09.2017 з ОСОБА_1 повторно з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі №816/2106/17 залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018, набрало законної сили 04.04.2018.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі №816/2106/17 Лубенським відділом поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області повторно складено та затверджено Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та Акт №15 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою - НТ* від 06.07.2018 за фактом отримання ОСОБА_1 травми 29.09.2017.

Зі змісту зазначених актів судом встановлено, що комісія повторно прийшла до висновку, що нещасний випадок трапився зі ОСОБА_1 в період проходження ним служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, унаслідок порушення ним службової дисципліни, що виявилося в порушенні п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 1 р. 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВВС № 1179-2016, п. 49 Додатку 1 до Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затверджених наказом МВС України № 940-2012, п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002.

Позивач не погодився із зазначеними актами, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини щодо отримання травми під час виконання службових обов'язків унормовані наступним чином.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (надалі - Закон №2694).

Статтею 1 Закону № 2694 визначено поняття охорони праці - як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону, працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За приписами ст. 22 Закону №2694, встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є "Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404(надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

У відповідності до п. 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Пунктом 2.2 зазначеного Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до п. 3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; - підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пунктом 3.11 Порядку № 1346 передбачено, що комісія визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Саме посилаючись на останній пункт Порядку №1346, відповідач склав оскаржувані акти з висновком про те, що нещасний випадок, що стався зі ОСОБА_1, трапився у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Учасниками справи не оспорювався як сам факт отримання травми ОСОБА_1, так і поставлений діагноз, факт лікування, обставини, при яких була отримана травма.

Згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Спір між учасниками даної справи має місце лише в тому, чи має місце факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 в обставинах, у яких ним було отримано травму.

Не погоджуючись з такими рішення, позивач звернувся до суду.

Правовідносини щодо отримання травми під час виконання службових обов'язків внормовані наступним чином.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (надалі - Закон № 2694).

Статтею 1 Закону № 2694 визначено поняття охорони праці - як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону, працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За приписами ст. 22 Закону №2694, встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є "Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404(надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

У відповідності до п. 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Пунктом 2.2 зазначеного Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до п. 3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; - підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пунктом 3.11 Порядку № 1346 передбачено, що комісія визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Саме посилаючись на останній пункт Порядку № 1346, відповідач склав оскаржувані акти з висновком про те, що нещасний випадок, що стався зі ОСОБА_1, трапився у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Учасниками справи не оспорювався як сам факт отримання травми ОСОБА_1, так і поставлений діагноз, факт лікування, обставини, при яких була отримана травма.

Згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Спір між учасниками даної справи має місце лише в тому, чи має місце факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 в обставинах, у яких ним було отримано травму.

Порушення службової дисципліни, інкриміноване позивачу в даному разі, на думку відповідача виразилося в порушенні п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п. 1 р. 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС № 1179-2016, п. 49 Додатку 1 до Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затверджених наказом МВС України № 940-2012, п. 3.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346-2002.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Згідно п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179-2016, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Додатком № 1 до Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах і навчальних закладах МВС України, затверджених наказом МВС України № 940-2012, затверджено перелік кримінальних правопорушень, інших правопорушень, надзвичайних ситуацій та інших подій, інформація про які подається до МВС України, головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, Головного управління внутрішніх військ МВС України. Відповідно до п. 49 вказаного Додатку, до такого переліку віднесено загибель, поранення або нанесення тілесних ушкоджень, травмування працівника ОВС, військовослужбовця внутрішніх військ, їх близьких родичів, знищення або пошкодження їхнього майна у зв'язку з виконанням працівником чи військовослужбовцем службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки та у боротьбі зі злочинністю.

Порушення вказаних норм, як на думку відповідача, полягало у тому, що позивач, приступаючи до виконання завдання зі супроводження психічно хворого до лікувального закладу, не отримав та не скористався захисним спеціальним спорядженням - захисним шоломом, всупереч вказівці керівництва.

Разом з тим, правову оцінку аналогічним доводам відповідача було надано у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 та постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 у справі №816/2106/17. За наслідками розгляду справи №816/2106/17 суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскаржувані акти НТ* та Н-5 прийняті необґрунтовано, на підставі помилкових висновків про наявність у діях позивача порушення службової дисципліни, а тому вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Таким чином, суди задовольняючи відповідні позовні вимоги, вважали за необхідне захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання Лубенського ВП повторно провести розслідування нещасного випадку, що мав місце зі ОСОБА_1

Суд зауважує, що частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд звертає увагу, що Лубенський відділ поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області був відповідачем у справі №816/2106/17, відповідно, був обізнаним з підставами та мотивами скасування актів.

Водночас, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Оскільки судовими рішеннями у справі №816/2106/17, які набрали законної сили, встановлено, що нещасний випадок стався з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, то достовірність, зазначеної інформації на підставі рішення суду, що набрало законної сили, не може ставитися Лубенським відділом поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області під сумнів за відсутності відповідних доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та Акт №15 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою - НТ* від 06.07.2018 Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області за фактом отримання ОСОБА_1 травми 29.09.2017 є протиправними та підлягають скасуванню.

Так само суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання Лубенське відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався 29.09.2017.

Крім того, з урахуванням встановлених обставин, формального виконання відповідачем рішення суду у справі №816/2106/17 та позиції відповідача у даній справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання Лубенського відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області в ході повторного службового розслідування за фактом отримання травми 29.09.2017 скласти акти за формами Н - 1* та Н - 5*, з висновком комісії, що нещасний випадок стався з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків 29.09.2017.

При цьому, з приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, коли рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено помилковість висновків про наявність у діях позивача порушення службової дисципліни, про настання нещасного випадку з ОСОБА_1 в період проходження служби, який не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; доведено протиправність оскаржуваних актів НТ* та Н-5, . Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Крім того, з урахуванням фактичного ігнорування відповідачем аналогічних висновків суду у справі №816/2106/17 про настання нещасного випадку з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, суд вважає обґрунтованим даний спосіб захисту прав позивача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За змістом наведених норм встановлення обов'язку суб'єкта владних повноважень подати до суду звіт про виконання судового рішення є правом суду, що розглядає справу, та може застосовуватись у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що відповідач буде ухилятись чи навмисно затягувати виконання судового рішення.

У даній справі відповідні обставини відсутні, а тому суд не знаходить підстав для застосування заходів судового контролю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1) до Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області (вул. Монастирська, 4, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ примусового виконання рішень в особі УДВС ГТУЮ у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36014), про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та Акт №15 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою - НТ* від 06.07.2018 Лубенського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області за фактом отримання ОСОБА_1 травми 29.09.2017.

Зобов'язати Лубенське відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався 29.09.2017, з урахуванням висновків суду.

Зобов'язати Лубенське відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області в ході повторного службового розслідування за фактом отримання травми 29.09.2017 скласти акти за формами Н - 1* та Н - 5*, з висновком комісії, що нещасний випадок стався з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків 29.09.2017.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 18 грудня 2018 року.

Суддя Г.В. Костенко