Рішення № 78614064, 12.12.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/335/16-ц

п/с № 2/174/7/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді - Данилюк Т.М.,

за участю: секретаря - Шарапової О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірськ, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, пов'язаних із знищенням майна в наслідок пожежі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до відповідачів, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, пов'язаних із знищенням майна в наслідок пожежі.

В подальшому, в заяві про збільшення та уточнення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, пов'язаних із знищенням майна в наслідок пожежі позивачка змінила неналежного відповідача ОСОБА_6 на належного відповідача - ОСОБА_3, зазначивши ОСОБА_6 третьою особою по справі.

В обґрунтування позову зазначила, що їй на праві приватної власності належить розбірний металевий торгівельний лоток, розміром 2,5 метри на 4,5 метри, розташований на території госпрозрахункового ринку «Рассвет» в м. Вільногірську Дніпропетровської області по вул. Ю.М. Устенка, буд. 1-а. Зазначений лоток використовувався нею для здійснення підприємницької діяльності, а саме для торгівлі непродовольчими товарами. Сусідній лоток ОСОБА_6, використовує для здійснення підприємницької діяльності - торгівлі товарами.

15 квітня 2016 року, відповідачі здійснювали в лотку, який використовує ОСОБА_6, для здійснення торгівлі, технічні роботи підвищеної небезпеки, а саме газозварювальні роботи, які здійснював відповідач ОСОБА_4 Близько 16.00 години, в наслідок недотримання ОСОБА_4, правил пожежної безпеки при проведенні робіт з використанням відкритого полум'я високої температури, в лотку позивача сталася пожежа, яку було ліквідовано о 16 год. 50 хв. караулом ДРПЧ Вільногірського МВ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області.

В результаті пожежі, що сталася внаслідок протиправних дій обох відповідачів в своїй сукупності, позивачу було завдано майнову шкоду, яка полягає в наступному: пожежею було знищено сам торговельний лоток, вартість якого на момент його придбання (без встановленого позивачем додаткового обладнання та здійсненого ремонту) станом на квітень 2009 року, складала 15000 грн., торгівельне обладнання, розташоване в середині лотка (столи, вішаки, дзеркала, підставки, манекени та інше) на загальну суму 7598 грн., товар, який куплений позивачем для продажу з метою здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 72 259,01 грн. В результаті сплати позивачем орендної плати за землю в розмірі 382 грн. 72 коп. на місяць, у місяці протягом якого позивач не мав можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та отримувати прибуток від цієї діяльності, який є джерелом заробітку, завдано шкоду в сумі 1148 грн.16 коп. (орендна плата за травень - липень 2016 року). Загальний розмір майнової шкоди, завданої їй спільно обома відповідачами складає 96005 грн.67 коп., яку і просить стягнути

Крім майнової шкоди, зазначеної вище, з вини відповідачів їй також було спричинено моральну шкоду, яка зокрема, полягає в наступному: знищене майно, придбане за власні кошти, які накопичувались тривалий час для здійснення підприємницької діяльності, дохід від якої є єдиними джерелом доходу сім'ї. Діями відповідачів було порушено звичайний життєвий уклад сім'ї позивачки, позивачка пережила морально-психологічний стрес, що погіршило загальне самопочуття та стан здоров'я. На ремонт та відновлення кіоску вона змушена витрачати значні для себе кошти, які необхідно буде брати в борг і витрачати з бюджету сім'ї, які планувалось витратити на інші цілі - на організацію літнього відпочинку та оздоровлення дітей, яких у позивачки троє. Таким чином, виходячи з обґрунтувань, наведених вище, завдану їй відповідачами моральну шкоду вона оцінює на загальну суму 10000 (десять тисяч) гривень. До того ж просить стягнути з відповідачів судові витрати: за проведення пожежно-технічної експертизи - 5284,80 грн., за проведення товарознавчої експертизи - 4456,80 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката - 5000 грн., та сплачений судовий збір.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала та додатково показала, що вона та ОСОБА_6, займаються торгівлею на ринку «Світанок», їхні торгівельні лотки знаходяться поруч. Вона є власником лотка на підставі договору купівлі-продажу. 05.04.2016 року їй подзвонив чоловік і повідомив, що трапилася пожежа. Внаслідок пожежі було знищено належне їй майно, вважає, що пожежа виникла в результаті зварювальних робіт, які проводив ОСОБА_7 в сусідньому лотку НОМЕР_2, де здійснює торгівлю ОСОБА_6 Після пожежі ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_3, не підходили до неї для вирішення питання про відшкодування коштів, в подальшому в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлялася про дату, місце та час розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримав позицію своєї довірительки та обставини зазначені в позові, та додатково зазначив, що пожежа сталася в результаті порушення правил пожежної безпеки ОСОБА_4, при проведенні електрозварювальних робіт, оскільки він приступив до роботи не маючи наряду-допуску, не проходив щорічного навчання з питань техніки безпеки та кваліфікаційного оцінювання.

Відповідач ОСОБА_4, в судовому засіданні показав, що він та ОСОБА_8, який є колишнім чоловіком ОСОБА_6, разом варили та будували лоток НОМЕР_2. Навесні 2016 року, пішли до директора ринку та попередили, що будуть «переварювати» новий лоток. Їм пояснили, що не заперечують, так як в кожному лотку є розетки, які можна використовувати, однак лише після закінчення роботи ринку. Вивезли все з лотка, залишили лише металеві полиці. Вирішили попередити сусідів. Підійшов чоловік позивачки та побачив, що вони проводять зварювальні роботи, тобто таким чином дізнався про це. Коли почали роботи, прийшла директор ринку та проконтролювала хід їхньої роботи. Проварили всі полиці зліва, ззаду, спереду, коли вирішили приварити полицю з права, з боку ОСОБА_1, пішов дим, вирішили, що горить фарба. Почали тушити, підбіг до ОСОБА_9 та сказав, що необхідно повідомити власників. Подзвонили, ніхто не зміг приїхати, тоді поїхали вони самі, їм дали ключі від лотка, коли приїхали пожежники відкрили двері та почали тушити, він розумів, що це трапилось з їхнього боку. Там дійсно була сітка, однак була прикріплена до стіни ОСОБА_6. Йому пропонували підписати акт пожежі, але він відмовився. Пожежу тушили 5 хвл. Для проведення зварювальних робіт наряд допуску не отримував, так як директор ринку сказала, що це не потрібно. Зварювальний апарат, яким проводились роботи його власний. Перед початком роботи в сусідній лоток не заходив та не пересвідчувався з приводу технічних характеристик її лотка, та ні з ким з цього приводу не розмовляв. Додатково зазначив, що вважає свої дії законними, наряд-допуск не брав, бо ОСОБА_6 є власницею торгівельного кіоску, тому це не потрібно. Не заперечував факту відсутності у нього кваліфікаційних посвідчень та того, що він не проходив у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення.

Представник відповідача, в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, додатково зазначив, що електрозварювальні роботи проводились правомірно з дотриманням вимог законодавства, порушень при проведенні робіт з боку ОСОБА_4 не було.

Відповідач ОСОБА_3, в судовому засіданні показав, що в 2016 році, ввечері, мати попросила ОСОБА_4 поварити полиці. Він приїхав з метою можливої допомоги йому. Варили приблизно два тижні. Коли почали роботи, з права почало диміти та виникла пожежа. Зварювальний апарат належить ОСОБА_4 Перед початком робіт нікого не було. Не переконався з приводу технічних характеристик лотку ОСОБА_1, так як вважав, що всі лотки на ринку відповідають технічним характеристикам та мають усі стіни. Хто викликав пожежників не знає. Приїжджала поліція та пожежники, складали якісь документи, які він підписував. Лотком користується його мати, лоток варив ОСОБА_4 та батько. Лоток матері під НОМЕР_2, його під номером НОМЕР_3, а ОСОБА_1 - № НОМЕР_4.

Третя особа - ОСОБА_6, в судовому засідання показала, що 25 років здійснює торгівлю в торговельному лотку № НОМЕР_3 на ринку «Світанок». Лоток будували власними зусиллями з чоловіком та ОСОБА_4 Відстань між їхнім та сусіднім лотком складає приблизно 3 см. між ними немає бокової стіни, ОСОБА_1 вішала товари на її стіну. 15 квітня 2016 року, вона була дома, подзвонив син та сказав, що сталася пожежа і горить лоток, викликали пожежників. В цей день її син та ОСОБА_4 «варили» полиці для товару.

В ході судового розгляду за клопотання позивача та її представника, були призначені пожежно-технічна та товарознавча експертизи.

Відповідачем та його представником було заявлене клопотання про виклик експерта та допит його в судовому засіданні, які в подальшому відмовились від заявленого клопотання, та судом була прийнята така відмова. Клопотання про проведення повторної чи комплексної експертизи не заявляли, хоча судом неодноразово було роз'яснено їхні процесуальні права, передбачені діючим ЦПК України..

В судовому засіданні, за клопотанням представника позивача, були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_10, в судовому засіданні показав, що він приїхав на ринок, коли вже там були пожежники, і пожежа була ліквідована. Він запитав, що сталося та йому розповіли, що були зварювальні роботи лотку в ОСОБА_6 та виникла пожежа. Приблизно 6 років тому він продав лоток ОСОБА_1, та оформили все документально. Лотки розділяє одна металева стіна, так у всіх лотках, які він знає. І це знають всі, так як на той момент воно відповідало технічній характеристиці всіх лотків.

Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні показав, що в той день, 15 квітня 2016 р., вийшов на чергування та повинен був провірити всі лотки та позачиняти ворота, коли підійшов до лотка відповідачів, вони проводили зварювальні роботи. Вогнегасника чи відра з водою при них не було. Він запитав у них, чи мають вони дозвіл на проведення таких робіт, на що вони відповіли що так. Тоді він пішов проводити обхід далі та побачив дим, чоловік, що здійснював електрозварювальні роботи зібрав речі та поїхав, коли приїхали пожежники, він повернувся. Дзвонили до директора ринку та запитували чи вона надавала дозвіл на роботи, вона відповіла, що ні. ОСОБА_12, здійснював роботи електрозваркою, а інший відповідач просто стояв.

Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні показала, що вона працює директором на ринку «Світанок», за два тижні до пожежі, знала, що будуть проводитись роботи - говорила з ОСОБА_4 про дату робіт, але які це будуть роботи їй не сказали, лише повідомили, що будуть переробляти лише двері, про зварювальні роботи її не попереджали. Будь-якого письмового підтвердження не надавала, наряд-допуск не надавала. Про пожежу їй повідомив сторож. За дозволом ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_6 не зверталися.

Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні показав, що 15.04.2016 року, йому подзвонила ОСОБА_1 та попросила під'їхати на ринок. В нього лоток через стіну від її лотка, стіна одна на двох, як у всіх контейнерів. Коли приїхав, то побачив багато диму і в правому кутку був вогонь. Товар повикидали і за допомогою пожежників погасили вогонь. В той же день він під'їхав до ОСОБА_4 та запитав в нього чи попереджав він власників, на що той нічого не відповів.

Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні показав, що 15.04.2016 року йому подзвонив ОСОБА_9 і сказав, що його лоток загорівся, бо вони здійснювали електрозварювальні роботи. Приїхав ОСОБА_16, він йому віддав ключі від лотка. Коли сам приїхав на ринок, десь через 30 хвилин, то пожежу вже загасили. На місці були ОСОБА_9, ОСОБА_16, сторож, пожежники та працівники поліції, потім підійшла директор ринку. Згоріло все - прилавки, обладнання, товар і навіть часткового кут сусіднього лотка, все майно належить їхній сім'ї. Лоток купили у ОСОБА_10, зареєстрований на дружину. Про те, що будуть проводитись електрозварювальні роботи їх не попереджали. Роботи проводили ОСОБА_16 з ОСОБА_9, намагались конфлікт владнати мирним шляхом, але не вийшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України)

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.5 ЦК України, суди при винесенні рішень, повинні виходити з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин.

Суд, ознайомившись зі змістом позову, дослідивши та оцінивши в сукупності надані по справі докази, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що факт пожежі та знищення майна зафіксовано комісією та викладено в акті про пожежу від 15.04.2016 р., відповідно до якого пожежею знищено електролічильник, дерев'яна підлога, полиці, обладнання, товар на реалізацію на загальну суму 60 000 гривень, пожежею пошкоджено металевий кіоск. Установлені прямі збитки від пожежі 70000 грн. Побічні збитки установлені в сумі 132 520 грн. Причиною пожежі визнано порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт господарського кіоску № НОМЕР_3 (т.1,а.с.6)

Актом огляду торгового лотка від 07.05.2016 року складеного в місті Вільногірську, при проведенні огляду металевої архітектурної форми - торгівельного лотка НОМЕР_2 для торгівлі непродовольчими товарами, розміром 4,5 м. (довжина) на 2,5 м. (ширина), розташованого на території госпрозрахункового ринку «Рассвет» по вулиці Устенка (Жовтневій) буд. 1-а в місті Вільногірськ Дніпропетровської області. В результаті огляду комісією встановлено, що торгівельний лоток НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, в результаті пожежі, яка виникла 15 квітня 2016 року, для подальшого використання за призначенням не придатний. В середині згоріли: дерев'яна підлога, дерев'яні полиці та прилавки, торгівельне обладнання, електролічильник, світильник, електропроводка, розетки, вимикачі. При пожежі деформувались листи металу, металевий кутник, а також зруйновано шиферне покриття торгівельного лотка (т.1,а.с.9).

Відповідно до договору оренди торгівельної площі від 01.01.2016 року НОМЕР_2 складеного в м. Вільногірську, Орендодавець - дочірнє підприємство Дніпропетровського облпотребсоюзу госпрозрахунковий ринок «Рассвет» в особі директора ОСОБА_13 передає Орендатору - ОСОБА_1 в оренду торгівельну площу розміром 11,5 кв.м., що знаходиться на території ринку, для здійснення торгівельної діяльності (т.1,а.с.10,11).

Право власності ОСОБА_1, на торговельний лоток підтверджується договором купівлі-продажу від 04.04.2009 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1, придбала металеву малу архітектурну форму (МАФ) - торговельний лоток для торгівлі непродовольчими товарами, розміром 4,5 м. (довжина) на 2,5 м.(ширина) розташованого на території госпрозрахункового ринку «Рассвет» по вул. Жовтневій, 1-А в м. Вільногірськ, загальна сума договору складає 15000 грн. (т.1,а.с. 12,13).

ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець 26.09.2007 р., відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (т.1,а.с.14)

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом та взуттям (т.1,а.с.15)

Як вбачається з посвідчення № 014110 виданого Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_15 мають право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей (т.1,а.с.16)

Вартість знищеного пожежею товару, придбаного для продажу складає 72 000 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (т.1,а.с.46,47) та копіями товарних чеків (т.1,а.с.49-56) та книгою обліку товарів, оригінал якої був досліджений в ході судового розгляду.

Розмір плати за оренду торгівельної площі ОСОБА_1, становить 382,72 грн. на місяць, що підтверджується копіями чеків (т.1,а.с.48)

Як вбачається з договору НОМЕР_2 від 01.01.2017 року, між ДП Дніпропетровської облспоживспілки - госпрозрахунковий ринок «Світанок» м. Вільногірська, в особі директора ОСОБА_13 та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_6, укладено договір оренди торгівельної площі на території, що знаходиться на території орендодавця (т.2 а.с.77).

Висновком пожежно-технічної експертизи від 19.01.2017 року (т.1, а.с.115-128) встановлено, що причиною пожежі, яка сталася 15.04.2016 року, близько 16.00 години в нежитловому приміщенні, яке належить ОСОБА_1, на праві приватної власності - розбірному металевому торгівельному лотку, розміром 2,5 м. на 4.4 метри, розташованого на території госпрозрахункового ринку «Світанок» в м. Вільногірськ Дніпропетровської області, по вул. Устенка,1, стало порушення правил пожежної безпеки під час проведення відповідачем - ОСОБА_4, електрозварювальних робіт в аналогічній архітектурній формі, яка належить відповідачці - ОСОБА_6, та безпосередньо примикає (має спільну стіну) до належного їй майна по зазначеній вище адресі.

Згідно проведених досліджень встановлено, що «осередок» пожежі (первинне загорання) відбулося в верхній частині перестінку між кіосками НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 зі сторони кіоску НОМЕР_2 внаслідок високотемпературного прогріву металевої стіни та її оплавлення при виконанні електрозварювальних робіт господарчого кіоску № НОМЕР_3.

Встановлено, що пожежа в кіоску НОМЕР_2 за адресою м. Вільногірськ, вул. Жовтнева,буд. 1а розпочалась внаслідок грубих порушень правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт господарчого кіоску № НОМЕР_3: п.1, п.2 «Загальні положення»; п.1 Зварювальні та інші вогневі роботи «Правил пожежної безпеки в Україні» затверджені Наказом Міністерства юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.

Допущені порушення вимог пожежної безпеки при виконанні електрозварювальних робіт в кіоску № НОМЕР_3 з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням пожежі в кіоску НОМЕР_2 та наслідками завданої матеріальної шкоди в кіоску НОМЕР_2.

«Первинне» виникненні пожежі пов'язане з тим, що при виконанні зварювальних робіт в кіоску № НОМЕР_3 (температура електричної дуги досягає до 7000 градусів Цельсія). Метал на суміжній стінці, який має високу теплопровідність (50…90 Вт/м. град) при товщині стіни 3-4 мм. швидко прогрівається з оплавленням металу. Температура по суміжній стінці кіоску НОМЕР_2 досягла вище 1500 градусів Цельсія, що зумовило вигоряння одежі та інших трикотажних виробів (які є горючими матеріалами та здатні в подальшому самостійно горіти та розповсюджувати горіння) та визначило поширення пожежі по всьому кіоску НОМЕР_2 з вигорянням всього майна, яке знаходилось в кіоску.

В результаті пожежі було деформовано металеві конструкції кіоску НОМЕР_2, які вимагають матеріальних затрат на їх відновлення. Пожежа в кіоску НОМЕР_2 за адресою м. Вільногірськ вул. Жовтнева 1-а розпочалась внаслідок порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт в кіоску № НОМЕР_3.

В свою чергу, висновком проведеної судової товарознавчої експертизи від 06.11.2017 року, визначено розмір майнової шкоди завданої позивачу - ОСОБА_1, як власнику майна, яке знаходилось у зазначеному лотку та було знищено внаслідок пожежі, 15 квітня 2016 року, що становить 72 269, 01 грн.(т.1,а.с.172-179).

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Згідно ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч.1,2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст.1167 ЦК України).

Згідно ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами і доповненнями), особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р. № 126, забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму.

Відповідно до п.1.1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014 року, під час підготовки до проведення вогневих робіт, керівник підприємства чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків та приватних домоволодінь), зобов'язаний оформити наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт, форма якого наведена у додатку до цих Правил. За наявності на підприємстві відомчої пожежної охорони або державної пожежної охорони, яка обслуговує підприємство на договірних засадах, наряди-допуски на виконання тимчасових вогневих робіт повинні бути погоджені з ними напередодні виконання робіт з установленням відповідного контролю.

Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою). Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням вимог щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння (глава 3 розділу V цих Правил) і вказуються в наряді-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт.

Забороняється допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 зазначено, що у випадках заподіяння шкоди потерпілому слід подати лише докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є особою, що завдала шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; і якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини особи, яка винна в завданні шкоди.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

З огляду на наведене, та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

За змістом ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно п. 8 розділу IV «Облік та аналіз пожеж» Інструкції з організації роботи підрозділів пожежної безпеки Національної поліції України затвердженої Міністерством Внутрішніх Справ України 22.11.2016 № 1227, вбачається, що документом, який засвідчує факт виникнення пожежі, є акт про пожежу. Акт про пожежу складається комісією на місці виникнення події в термін 24 години з моменту ліквідації пожежі.

Отже факт виникнення пожежі зафіксовано актом про пожежу від 15.04.2016 р., яким установлені прямі та побічні збитки від пожежі, причини виникнення пожежі - порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт господарського кіоску № НОМЕР_3.

Що підтверджується також висновком судової пожежно-технічної експертизи № 5497-16 від 19.01.2017 р., відповідно до якого причиною виникнення пожежі є порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт в кіоску № НОМЕР_3 відповідачем ОСОБА_4, який між іншим і не заперечував факту відсутності у нього кваліфікаційних посвідчень та того, що він не проходив у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення.

Позивачем надано достатньо доказів на обґрунтування факту спричинення йому саме відповідачем ОСОБА_4, майнової та моральної шкоди, внаслідок пожежі, що сталася внаслідок порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт, виду та обсягу виявлених в торговельному лотку пошкоджень та розміру майнової шкоди.

В свою чергу відповідач ОСОБА_4, протилежного суду не довів, а також не вказав інших осіб, з вини яких спричинена пожежа, не обґрунтував причини, що об'єктивно унеможливлювали б завдання шкоди саме з його вини, а його доводи про те що висновок експерта не можна брати до уваги, з огляду на те, що експерт не виїжджав на місце пожежі, суд оцінює критично, так як відповідно до п.1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції № 53/5 від 08.10.1998 року, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Таким чином, у суду не виникає сумнівів щодо правильності та обґрунтованості висновків судово-товарознавчої експертизи щодо визначеного розміру шкоди та судової пожежно-технічної експертизи, щодо причин виникнення пожежі, оскільки експертизи проведені належними експертами, з дослідженням матеріалів цивільної справи та додаткових матеріалів, останніх було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку, а доказів на спростування доводів та вимог позивачів відповідачем не надано.

До того ж, на обґрунтування своїх незаконних дій щодо проведення електрозварювальних робіт без отримання наряду-доступу, ОСОБА_4, зазначив, що так як даний торговельний кіоск збудував колишній чоловік ОСОБА_6 та в подальшому вона стала його одноосібним власником, а тому отримання такого документу не потрібне з огляду на те, що він є приватною власністю ОСОБА_6, то суд до такого твердження відноситься критично, так матеріали справи не містять та в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження права власності ОСОБА_6 на цей торговельний кіоск.

Щодо солідарної відповідальності відповідачів, то суд вважає, що в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження права власності чи користування ОСОБА_3, торгівельним лотком №29, в якому здійснювалися зварювальні роботи, як і самої причетності останнього до виникнення пожежі, правових підстав для стягнення з нього будь-якої шкоди суд не вбачає, а факт його перебування на місці виникнення пожежі не може бути підставою для стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди спричиненої її наслідками позивачу.

До того ж в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3, і третя особа - ОСОБА_6 та інші свідки підтвердили, що в лотку здійснює торговельну діяльність саме ОСОБА_6, яка є третьою особою по справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини саме відповідача ОСОБА_4, у заподіянні шкоди позивачу, оскільки ним не спростовано тієї обставини, що саме його дії призвели до пожежі, внаслідок якої було знищене належне позивачу майно та вважає, що є всі передбачені законом підстави для його відповідальності перед позивачем ОСОБА_1 та стягнення з нього в рахунок відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з знищенням під час пожежі належного їй майна - 79 857 грн., що складає вартість знищеного майна - 72259,01грн. та вартість торговельного обладнання - 7598,50 грн.

В свою чергу, щодо позовної вимоги позивача, щодо стягнення з відповідачів вартості торгівельного кіоску, то суд вважає, що вона не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки відповідно до наявного в справі акта про пожежу складеного уповноваженими особами, металевий кіоск пожежею лише пошкоджений,а не знищений, інших доказів, які підтверджували саме факт знищення матеріали справи не містять, а тому правових підстав для стягнення вартості кіоску суд не вбачає.

Не знайшла свого об'єктивного підтвердження і позовна вимога щодо стягнення орендної плати за землю у місяці, протягом яких вона не мала можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та отримувати прибуток від цієї діяльності в розмірі 1148 грн., так як відсутні докази того, що така діяльність в зазначені місяці - травень, червень, липень 2016 року позивачем дійсно не здійснювалась.

Стосовно визначення розміру компенсації для відшкодування моральної шкоди, суд керується також правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

У п. 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Керуючись правовим підґрунтям, яке проаналізоване вище, беручи до уваги той факт, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, які він переніс під час пожежі, внаслідок пошкодження належного йому майна; додатковому емоційному навантаженні та необхідності витрачати додатковий час з метою відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків; неможливості користуватись належним йому майном через його значні пошкодження, понесенні незапланованих матеріальних витрат, що завдавало йому незручності у повсякденному житті, необхідність вишукування додаткового часу і додаткових зусиль для організації свого життя, відповідач не вчинив дій щодо відшкодування спричиненої шкоди та не сприяв зменшенню негативних наслідків пожежі, з урахуванням вимог розумності та справедливості на підставі ст. 237-1 КЗпП України суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення у розмірі 2000 грн., яка є достатньою і справедливою компенсацією завданої моральної шкоди. В іншій частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, яка є явно завищеною, слід відмовити.

Що до вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на професійну, правничу допомогу адвоката, суд вважає за доцільне відмовити в його задоволенні, з тих підстав, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесення цих витрат.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, з відповідача - ОСОБА_4., підлягають стягненню на користь позивачки понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі - 1579 гривень 13 копійок та витрат за проведення пожежно-технічної експертизи в сумі 5284,80 грн. та товарознавчої експертизи в сумі 4456,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,319,386,614,1166,1190,1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 352,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди, пов'язаної із знищенням майна внаслідок пожежі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, який народився с. Попівці Кременецького району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилась в м. Вільногірськ Дніпропетровської області; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 - 79 857 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень 51 копійка в рахунок відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з знищенням під час пожежі належного їй майна.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, який народився с. Попівці Кременецького району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилась в м. Вільногірськ Дніпропетровської області; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 - 2000 (дві тисячі) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням майна внаслідок пожежі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, який народився с. Попівці Кременецького району Тернопільської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилась в м. Вільногірськ Дніпропетровської області; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме:

- витрати за проведення пожежно-технічної експертизи в сумі 5284,80 грн.;

- витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 4456,80 грн.;

- витрати по сплаті судового збору в розмірі 1579 грн. 13 коп.

В стягненні витрат по оплаті правничої допомоги адвоката - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

В свою чергу, у відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України 2017 р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області Т.М.Данилюк