Ухвала суду № 78613526, 18.12.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9729/18

Провадження № 2-зз/201/119/2018

УХВАЛА

18 грудня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі клопотання ОСОБА_1 про заміну (скасування) заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Агра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2018 року було задоволено заяву представника ПрАТ «Агра» ОСОБА_2 про забезпечення позову, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/9729/18 за позовом ПрАТ «Агра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належить ОСОБА_1 у межах розміру суми позовних вимог на суму 88797,10 грн.

07 грудня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну (скасування) заходів забезпечення позову, указаних в ухвалі суду від 17 вересня 2018 року, шляхом застосування єдиного заходу забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів у сумі 88797,10 грн., наявних на рахунку відповідача № 26003060365901, відкритому у АТ КБ «Приватбанк».

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що на підставі ухвали суду від 17 вересня 2018 року було відкрите виконавче провадження та винесена постанова про арешт коштів боржника. Відповідач є фізичною особою-підприємцем та у нього наявні рахунки у найбільших банках країни. Оскільки ухвалою накладено арешт на грошові кошти у межах 88797,10 грн. та не зазначено, у які саме банківські установи грошові кошти підлягають арешту, то належні йому грошові кошти у сумі 88797,10 були арештовані одразу у декількох банках, у зв’язку із чим загальна сума арештованих коштів значно перевищує розмір позовних вимог. Більш того, був накладений арешт на належне відповідачу нерухоме майно та на корпоративні права, у зв’язку із чим відповідач позбавлений законного права брати участь у загальних зборах учасників товариств, у яких він є одним із учасників та вільно розпоряджатися іншим належним йому майном. Тобто, незважаючи на явне досягнення мети забезпечення позову, відповідач фактично позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїми корпоративними правами, а також нерухомим майном. Тому відповідач вважає за доцільне застосувати забезпечення позову виключно шляхом накладення арешту на грошові кошти у сумі ціни позову лише на одному банківському рахунку, відкритому у АТ КБ «Приватбанк».

Ознайомившись із доводами заяви про заміну (скасування) заходів забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 156 ЦПК України передбачено, що за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.

Як видно з матеріалів справи, у межах даної цивільної справи, шляхом накладання за ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2011 року, арешту на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_1 у межах розміру суми позовних вимог на суму 88797,10 грн. було забезпечено позов.

Згідно із довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 07 грудня 2018 року на рахунок № 26003060365901 накладено арешт згідно ВП 57251828 від 19 вересня 2018 року на суму 88797,10 грн., кошти на рахунку заблоковані для користування.

З урахуванням вищевикладеного, а також беручи до уваги співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити та замінити захід забезпечення позову, ужитий ухвалою суду від 17 вересня 2018 року з накладення арешту на все належне відповідачу майно та грошові кошти на накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 88797,10 грн., що знаходяться на рахунку № 26003060365901, відкритому в АТ КБ «Приватбанк», оскільки такий вид забезпечення позову буде розумним, співмірним та відповідатиме обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-155, 156, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_1 про заміну (скасування) заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Агра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Замінити заходи забезпечення позову, ужиті ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2018 року, з накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належить ОСОБА_1 у межах розміру суми позовних вимог на суму 88797,10 грн. на накладення арешту на грошові кошти у сумі 88797,10 грн., наявних на рахунку ОСОБА_1 № 26003060365901, відкритому у АТ КБ «Приватбанк».

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред’явлення ухвали до виконання – три роки.

Примірник ухвали про заміну заходів забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев