Рішення № 78613436, 29.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року № 810/1580/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Василенко Г.Ю., секретар судового засідання Медвідь Х.І.,

за участю представників:

позивача - Юрко В.О.

відповідача - Круглій М.Ю., Давиденко Я.М.

третіх осіб - Станіславчук М.А., Маслакової І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадської організації "Стоп корупції" до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Комунальне підприємство "Ритуал" Білогородської сільської ради, Відділ містобудування та архітектури Києво- Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державне підприємство "Науково - дослідний і проектний інститут містобудування" про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Громадська організація «Стоп корупції» звернулась до суду з позовом до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Комунальне підприємство «Ритуал» Білогородської сільської ради, ОСОБА_6, Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державне підприємство «Науково-дослідний проектний інститут містобудування», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії VII скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 99/1 від 08 липня 2016 року, яким затверджено детальний план території для організації кладовища, орієнтовною площею 13 га в районі вулиці Аграрна в селі Білогородка Києво-Святошинського району.

Ухвалою від 22 травня 2018 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду на 21 червня 2018 року.

Ухвалою від 21 червня 2018 року суд залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Відділ містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Державне підприємство «Науково-дослідний проектний інститут містобудування» та призначив наступне судове засідання на 05 вересня 2018 року.

В судовому засіданні 05 вересня 2018 року протокольною ухвалою відмовлено ОСОБА_7 в зупиненні провадження у зв'язку встановленням правонаступництва. Крім того в судовому засіданні встановлено, що третя особа у справі ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Оголошено перерву та призначено судове засідання на 26 вересня 2018 року, яке у зв'язку із хворобою судді було знято з розгляду та призначене на 14 листопада 2018 року.

Під час судового засідання 14 листопада, представником третьої особи надано додаткові докази, у зв'язку з чим, представник позивача просив суд оголосити перерву для ознайомлення з доказами.

27 листопада 2018 року відбулось судове засідання. Судом витребувано підтверджуючі документи у відповідача, а тому оголошено перерву до 29 листопада 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, пояснивши, що відповідачем протиправно та з порушенням норм діючого законодавства прийнято рішення № 99/1 від 08 липня 2016 року, яким затверджено детальний план території для організації кладовища, орієнтовною площею 13 га в районі вулиці Аграрна в селі Білогородка Києво-Святошинського району, а саме надані під кладовище земельні ділянки знаходяться поза межами населеного пункту, що встановлені Генеральним планом села 1998 року; зареєстровані на праві приватної власності; громадські слухання та обговорення щодо розроблення детального плану не проводились. Крім того, представник позивача зазначив, що проведеною перевіркою Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області виявлено чисельні порушення містобудівного законодавства при проектуванні детального плану території.

Представники відповідача подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просили суд відмовити в задоволення позову. В судовому засіданні обґрунтували свою позицію тим, що оскарженим рішенням відповідача не порушені законні права та інтереси конкретно позивача; детальний план розроблявся по Генеральному плану села 2005 року; громадські слухання із мешканцями села проводились, а щодо перевірки ДАБІ, то її результати оскаржені в суді. На підтвердження своїх заперечень представники подали письмові докази.

Представник третьої особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України підтримали вимоги позивача, пояснивши що дійсно була проведена перевірка дотримання вимог містобудівного законодавства під час якої встановлено багато порушень, тому вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представники третіх осіб Комунального підприємства «Ритуал» Білогородської сільської ради та Державного підприємства «Науково-дослідний проектний інститут містобудування» заперечували проти позовних вимог, просили відмовити в задоволенні позову, пояснивши, що в селі виникла гостра проблема із відсутністю місць на діючому цвинтарі, а тому звернулись до сільської ради за вирішенням цієї проблеми. Згідно рішення відповідача від 02.04.2016 року вирішено розробити детальний план для організації кладовища. ДП «Науково-дослідний проектний інститут містобудування» розробив детальний план території, який отримав усі необхідні погодження та відповідає усім нормам законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін та представників третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

Розроблення, погодження та затвердження детального плану території, регулюється Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» (далі - ДБН), Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 (далі - Порядок № 290).

Частиною 3 пункту 1 статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтно організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 290 передбачено, що рішення про розроблення: генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована і межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Підпунктом 4.3 пункту 4 Порядку № 290 передбачено, що замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї про розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Судом встановлено, що рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 02 квітня 2016 року № 65 «Про розроблення детального плану території», вирішено розробити детальний план території для організації кладовища, встановити строки розроблення та джерела його фінансування.

15 квітня 2016 року між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, фізичною особою ОСОБА_6 та ДП «НДПІ містобудування» укладено Договір № 2016-56 (далі - Договір) на розроблення детального плану території для організації кладовища, орієнтовною площею 13 га в районі вул. Аграрної в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що для виконання робіт та документації замовник зобов'язується надати Виконавцю необхідні вихідні дані: документи на право користування земельною ділянкою, топооснову, геологію.

Пунктом 4.2 ДБН передбачено, що детальний план розробляється на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

На виконання вимог ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області було надано викопіювання з проекту генерального плану забудови, за підписом Білогородського сільського голови М.А.Зуєва за землевпорядника ОСОБА_9. Відповідно до даного викопіювання територія для організація кладовища знаходиться в межах населеного пункту на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Так, у 2005 році розроблено проект землеустрою щодо встановлення і зміни меж населених пунктів Білогородка та Шевченкове. Даний проект пройшов погодження та затвердження рішеннями Києво-Святошинської районної ради Київської області, Києво-Святошинської районної адміністрації Київської області та Рішенням Київської обласної ради четвертого скликання 2006 року затверджено межі окремих населених пунктів Київської області, зокрема і села Білогородка.

Відповідно до положень Земельного кодексу межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж. Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру.

Отже, як було встановлено у судовому засіданні, земельні ділянки що виділені під розміщення кладовища знаходяться в межах населеного пункту, а отже посилання представника позивача на те, що земельні ділянки знаходяться поза межами населеного пункту спростовуються наявними у справі документами та не можуть взятись судом до уваги.

В подальшому, на підстав вихідних даних, наданих Відповідачем, ДП «НДПІ містобудування» розроблено містобудівну документацію «Детальний план території для організації кладовища, орієнтовною площею 13 га в районі вул. Аграрної в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області», яку в подальшому передано Державному підприємству «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проектреконструкція» для проведення експертної оцінки.

06 червня 2016 року надано експертну оцінку № 83/16, відповідно до якої встановлено, що зміст зазначеної документації відповідає законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови території, а також вимогам завдання на розроблення містобудівної документації.

Підпунктом 4.12 пункту 4 Порядку № 290 передбачено, що детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту, розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 дні з дня його подання.

Згідно з п.4.9. вказаного Порядку замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні: забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні.

08 липня 2016 року, після проведення громадських слухань, які відбулись 17 червня 2016 року щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (об'ява в газеті про такі слухання та протокол громадських слухань наявні в матеріалах справи), Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, прийнято рішення № 99/1 «Про затвердження детального план території для організації кладовища в районі вул. Аграрна, с. Білогородка».

Суд встановив, що відповідач, як замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні, належним чином виконав свій обов'язок щодо забезпечення проведення громадських слухань, а отже, посилання позивача на те, що затвердження детального плану території для організації кладовища відбулось без громадських слухань та без врахування думки мешканців села Білогородка, є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

14 липня 2017 року відповідачем повторно отримано експертну оцінку ДП «Укрдержбудекспертиза» № 00-1260-17/ЕО/МД, відповідно до якої Детальний план території для організації кладовища, орієнтовною площею 13 га, в районі вул. Аграрна в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області в цілому відповідає законодавству та діючим будівельним нормам.

Щодо посилання позивача на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 належать на праві приватної власності, що суперечить вимогам Закону України "Про поховання та похоронну справу" та Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", то судом на підставі Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що зазначені земельні ділянки знаходяться у комунальній власності, що крім всього це зазначено та підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та поділу і об'єднання їх від 2008 року та 2015 року відповідно. Отже, під час затвердження детального плану території вони перебували у комунальній власності. При внесенні даних до Реєстру була допущена технічна помилка, яка в подальшому була виправлена державним реєстратором що не може слугувати доказом того що в дійсності землі з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 знаходились у приватній власності.

Також, при прийнятті рішення у даній справі суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Аналогічна правова позиція підтверджується, зокрема, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, зі змісту яких випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2015 року в справі № 21-617а14 зроблено правовий висновок, що завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, звертаючись з даним адміністративним позовом, позивач не зазначив, у чому полягає порушення відповідачем його прав та інтересів або прав та інтересів інших осіб. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням його прав та інтересів або прав та інтересів членів громадської організації "Стоп корупція", жодного звернення від мешканців села не надано, а також не вказано, яким чином скасування рішення, яким затверджено детальний план території відновить його порушені права та інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього, тобто, відсутність у будь-кого прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям спірного рішення не породжує для нього і права на судовий захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 28.02.2017 (справа №21-3829а16).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити Громадській організації "Стоп корупції" в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 грудня 2018 р.