Рішення № 78613065, 11.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. Справа№200/11558/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Шинкарьової І.В., при секретарі - Заїченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії протиправними , зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

9 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить :

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи в районі крайньої півночі на пільгових умовах та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахування проведених виплат, з 04 березня 2018 року.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що згідно запису в трудовій книжці позивач народився, проходив службу в Армії та працював в районах Крайньої Півночі в періоди:

- з 24 березня 1964 року по 06 вересня 1966 року - Хабаровський таксомоторний парк;

- з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - служба в Армії;

- з 06 серпня 1969 року по 12 листопада 1971 року у Хабаровської автошколі;

- з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року у Камчатському транспортному управлінні;

- з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року - проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області;

- з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року у Камчатському транспортному управлінні.

З листа відповідача від 26 вересня 2018 року позивач дізнався, що відповідачем при розрахунку пенсії не зарахував до пільгового стажу періоди роботи та служби у районі Крайньої півночі. На підставі цього, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено перше судове засідання на 20 листопада 2018 року о 12:00 год. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1, про що повідомлені сторони належним чином.

Розгляд відкладено з 20 листопада 2018 року на 11 грудня 2018 року о 10:30, про що повідомлені сторони належним чином.

Відповідачем від 03 грудня 2018 року надано відзив, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Маріупольській області є правомірними. Необхідною умовою для застосування кратності є укладення строкового трудового договору або надання трудової книжки в якій містяться відомості про право на пільги. Проте позивачем не було надано таких договорів, а у трудовій книжці вказані недостатні відомості для застосування кратності страхового стажу.

У судове засідання сторони не з'явились, від позивача та представника відповідача надішли заяви про розгляд справи без участі.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_1) є пенсіонером за віком з 04 березня 2018 року знаходиться на обліку у відповідача.

Відповідач - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

У вересні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо нарахування позивачу пенсії.

У відповіді на звернення №764/К-01-01-01 Маріупольським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області було зазначено, що пенсія призначена та обчислена згідно з чинним законодавством.

Позивачу, з відповіді №764/К-01-01-01, стало відомо, що відповідачем не зараховано в пільговий стаж роботу в районах Крайньої Півночі з 24 березня 1964 року по 06 вересня 1966 року - Хабаровський таксомоторний парк; з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - служба в Армії; - з 06 серпня 1969 року по 12 листопада 1971 року у Хабаровської автошколі; - з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року у Камчатському транспортному управлінні; - з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року - проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області; - з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року у Камчатському транспортному управлінні.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що позивач працював з 24 березня 1964 року по 06 вересня 1966 року - Хабаровський таксомоторний парк; - з 06 серпня 1969 року по 12 листопада 1971 року у Хабаровської автошколі; - з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року у Камчатському транспортному управлінні; - з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року у Камчатському транспортному управлінні.

З воєнного квітка № 1003324 вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - служба в Армії; з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року - проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність не врахування до пільгового стажу періодів з 24 березня 1964 року по 06 вересня 1966 року; з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року; з 06 серпня 1969 року по 12 листопада 1971 року; з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року; з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року; з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року.

Відповідно до ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 р. Камчатська обл., Хабаровський край (Аяно-Майський та Охотський райони) віднесене до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.

Згідно Указу Президента Росії №46 від 24 січня 1992 р. місто Печора Печорського району Комі АССР віднесене до району Крайньої Півночі.

Із досягненням 60-річного віку позивач звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою та доданими документами для призначення пенсії за віком.

Проте відповідачем Маріупольським об'єднаним УПФУ позивачу не врахувало стаж роботи на пільгових умовах, як особу яка працювала в умовах, яке віднесене до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі. Спірні періоди роботи позивача враховано в одинарному розмірі.

Позивач посилається на те, що весь стаж роботи в районах Крайньої Півночі йому не зараховується на пільгових підставах. Тому дані дії відповідача вважає неправомірними та незаконними.

ОСОБА_1 посилається на те, що стаж його роботи доведено записами у трудовій книжці позивача періоду роботи

з 24 березня 1964 року по 06 вересня 1966 року - Хабаровський таксомоторний парк;

з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - служба в Армії;

з 06 серпня 1969 року по 12 листопада 1971 року у Хабаровської автошколі;

з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року у Камчатському транспортному управлінні;

з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року - проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області;

з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року у Камчатському транспортному управлінні.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (із змінами і доповненнями): «Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» надавались, зокрема, такі пільги: «зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шести місяців роботи при обрахуванні стажу, який дає право на отримання пенсії по старості і по інвалідності».

Крім того, ч. 2 даної статті передбачено, що: «пільги, передбачені даною статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівняних до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою і уклали строковий трудовий договір в цих районах».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка». Отже, вимога Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Маріупольській області про надання будь-яких інших документів, які підтверджували б трудовий стаж позивача, є неправомірною.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1958-IV від 09.07.2003 року (із змінами і доповненнями): Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, законодавець дав вибір посадовим особам, відповідальним за призначення пенсії, між трудовою книжкою, договором, чи довідкою, як доказами наявного пільгового трудового стажу, а не висунув вимогу про їх сукупність.

Відповідно п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року, передбачає, що: «У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників».

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (із змінами і доповненнями): «Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» надавались, зокрема, такі пільги: «зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шести місяців роботи при обрахуванні стажу, який дає право на отримання пенсії по старості і по інвалідності».

Відповідно до ч. 2 даної статті передбачено, що: «пільги, передбачені даною статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівняних до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою і уклали строковий трудовий договір в цих районах».

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 24 березня 1964 року по 06 вересня 1966 року - працював учнем автослюсаря у Хабаровський таксомоторний парк; з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - проходив військову службу у Радянський армії ; з 06 серпня 1969 року по 12 листопада 1971 року працював авто шофером у Хабаровської автошколі;з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року працював авто шофером 3го розряду у Камчатському транспортному управлінні;з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області; з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року працював водієм 1го класу у Камчатському транспортному управлінні, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці .

Крім трудової книжки, як доказ, наявний військовий квіток № 1003324, з якого вбачається, що позивач дійсно проходив з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року військову службу у Радянський армії та з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 р. Камчатська обл., Хабаровський край (Аяно-Майський та Охотський райони) віднесене до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.

Згідно трудової книжки з 24 березня 1964 по 06 вересня 1966 року позивач працював в Хабаровському таксомоторист парке автослюсарем. Трудова книжка позивача не містить дані про район розташування Хабаровського таксомоторист парка.

Згідно трудової книжки з 06 серпня 1969 по 12 листопада 1971 року позивач працював в «ХАБ. Автоколоні №1269» на посадах автослюсаря, шоферу. Трудова книжка позивача не містить дані про район розташування «ХАБ. Автоколоні №1269».

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р. №1029 не передбачено віднесення усього Хабаровського краю до району Крайньої Півночі/прирівняному.

Уточнюючих довідок, договорів або іншої інформації що місцезнаходження Хабаровського таксомоторист парка або «ХАБ. Автоколоні №1269» позивач та відповідачем не надано.

Місце Хабаровськ не відноситься до району/прирівняному Крайньої Півночі.

Отже суд приходить до висновку, що періоди роботи з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - проходив військову службу у Радянський армії ; з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року працював авто шофером 3го розряду у Камчатському транспортному управлінні; з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області; з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року працював водієм 1го класу у Камчатському транспортному управлінні підлягають зарахуванню до стажу роботи, який дає право позивачу на пільгову пенсію.

Суд приходить до висновку, що позивач, набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (із змінами і доповненнями), тому дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до стажу періодів роботи на пільгових умовах є протиправними.

Щодо вимоги про перерахунок та зарахування стажу з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - проходив військову службу у Радянський армії ; з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року працював авто шофером 3го розряду у Камчатському транспортному управлінні; з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області; з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року працював водієм 1го класу у Камчатському транспортному управлінні, суд враховує наступне.

Нормами чинного законодавства, а саме, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121, постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладене на Пенсійний фонд України

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів та положень чинного законодавства, тобто, є владними дискреційними функціями суб'єкта владних повноважень, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Оскільки нормами прямої дії Закону на відповідача покладений обов'язок прийняття рішення про призначення та виплату пенсії, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог саме у такий спосіб як повторне зобов'язання виконати покладені на нього владні дискреційні функції.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З аналізу норм законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини, вбачається , що відповідач, як орган владних повноважень, не виконуючи визначені законом владні дискреційні функції щодо призначення і виплати пенсії позивачу, діяв з порушенням закону і справедливості.

Оскільки прийняття рішення про перерахунок та виплату пенсії є владними дискреційними функціями органу Пенсійного фонду, такий обов'язок покладений на орган Пенсійного фонду нормами чинного законодавства, на час розгляду справи відповідачем визначені Законом владні дискреційні функції не виконані, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов'язання відповідача розглянути питання про перерахунок пенсії позивачу з урахуванням норм чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення та висновків суду про порушення суб'єктом владних повноважень Закону щодо визначеного чинним законодавством права позивача на призначення та отримання пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року сплату судового збору в сумі 704,80 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого позивачем судового зору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 352 (Триста п`ятдесят двi гривнi) 40 коп.

Керуючись ст. ст. 241, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», п. «д» ч. 1, 2 ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи в районі крайньої півночі на пільгових умовах та зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахування проведених виплат, з 04 березня 2018 року - частково задовольнити.

Визнати неправомірними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - проходив військову службу у Радянський армії ; з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року працював авто шофером 3го розряду у Камчатському транспортному управлінні; з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області; з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року працював водієм 1го класу у Камчатському транспортному управлінні.

Зобов'язати Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 18 вересня 1966 року по 07 липня 1969 року - проходив військову службу у Радянський армії ; з 10 грудня 1971 року по 16 травня 1972 року працював авто шофером 3го розряду у Камчатському транспортному управлінні; з 17 травня 1972 року по 09 листопада 1983 року проходив військову службу у військовій частині 6551 м. П.Камчатський Камчатської області; з 29 грудня 1983 року по 02 листопада 1988 року працював водієм 1го класу у Камчатському транспортному управлінні в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах , а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат, з 04 березня 2008 року.

В задоволені іншої частини адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27 а, код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Держави судові витрати з судового збору у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Шинкарьова І.В.