Рішення № 78612770, 06.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 р. Справа№0540/7809/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Лопушанського Д.О., представника позивача Ярошевича І.С., представника відповідача Голуба І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «КДЗ» до Головного управління Держпраці у Донецькій області про скасування постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, Приватне акціонерне товариство «КДЗ», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Держпраці у Донецькій області, про скасування постанов про накладення штрафу. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем після інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, було складено акт №ДЦ523/554АВ, на підставі якого було прийнято дві постанови про накладення штрафу №ДЦ523/554/АВ/МГ-ФС на суму 74460,00 гривень та №ДЦ523/554/АВ/ТД-ФС на суму 31719960,00 гривень. З посиланням на статтю 19 Конституції України, пункт 10 "Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 10.08.2018 року №ДЦ523/554/АВ/МГ-ФС на суму 74460,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 10.08.2018 року №ДЦ523/554/АВ/ТД-ФС на суму 31719960,00 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликався на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про не проведення у 2017 році індексації заробітної плати працівникам підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки, по-перше, ОСОБА_4 з травня по грудень 2017 року тричі підвищувався посадовий оклад і в цей період величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації в розмірі 103 відсотка, а тому відповідно до "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, були відсутні підставі для проведення такої індексації. По-друге, у листопаді 2017 року ОСОБА_3 була нарахована індексація в сумі 59,48 гривень. Відповідач дійшов помилкового висновку, що 284 особи були допущені до роботи без законних на то підстав, оскільки вказані особи виконували роботи на підставі укладених з ними цивільно-правових угодах.

У відзиву на адміністративний позов відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Покликався на те, що індексація заробітної плати працівникам підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проведена. На думку відповідача базовим місяцем для індексації заробітної плати даних осіб є травень 2017 року і тому в листопаді 2017 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Під час інспекційного відвідування були перевірені цивільно-правові договори за 2017-2018 роки. Аналіз зазначених договорів дає підстави вважати, що фактично фізичні особи, які їх уклали, виконували трудові обов'язки, оскільки підприємство забезпечувало їм безпечні умови праці, цим особам були присвоєні табельні номери, вони підкорялися правилам внутрішнього трудового розпорядження, працювали за графіком, предметом цих договорів був процес праці, а не її кінцевий результат (том 4, а.с. 56-64).

03 вересня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

20 вересня 2018 року позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

23 листопада 2018 року закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду на 06 грудня 2018 року.

29 листопада 2018 року позов забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі спірних постанов про накладення штрафу.

У судовому засіданні, яке відбулося 06 грудня 2018 року, представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав пояснення неаналогічні викладеним у відзиву на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові та електронні докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

06 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області виданий наказ №766 «Про проведення інспекційного відвідування Приватного акціонерного товариства «КДЗ» (код ЄДРПОУ 00191738). Підставою для проведення інспекційного відвідування зазначені листи Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, звернення ОСОБА_5 (том 4, ас. 66-67).

06 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видані направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (том 4, а.с. 68-60).

06 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання (том 4, а.с. 70-71).

19 липня 2018 року за наслідками інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Донецькій області складений "Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДЦ523/554/АВ" (далі - Акт). За висновками Акту позивачем допущені наступні порушення:

- в порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на ПрАТ "КДЗ" 284 фізичні особи були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (том 1 , а.с. 48-76 );

- в порушення вимог частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" на ПрАТ "КДЗ" по двом працівникам індексація заробітної платі не проводилася (том 1, а.с.76-77 ).

23 липня 2018 року позивачем на ім'я управління з питань праці Головного управління Держапраці у Донецькій області подані "Зауваження ПрАТ "КДЗ" до "Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДЦ523/554/АВ" від 19.07.2018" (том 1 , а.с. 79).

01 серпня 2018 року Головне управління Держпраці у Донецькій області листом за №04.3-13-6/8022-18 повідомило позивача про те, що висновки акту інспекційного відвідування щодо порушень вимог законодавства про працю відповідають нормам чинного законодавства та скасуванню не підлягають (том 1, а.с. 80-81).

10 серпня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ 523/554/АВ/МГ-ФС.

На підставі Акту за порушення вимог частини 6 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці" за не проведення у листопаді 2017 року індексації заробітної плати працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ПрАТ "КДЗ" накладений штраф у розмірі 74460,00 гривень (том 1, а.с. 82).

10 серпня 2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ 523/554/АВ/ТД-ФС.

На підставі Акту за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України за допущення 284 фізичних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника до роботи, на ПрАТ "КДЗ" накладений штраф у розмірі 31719960,00 гривень (том 1, а.с. 83).

При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно частини 4 статті 2 Закон №877-V заходи контролю здійснюються […] органами [...] державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами [...].

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади […] який реалізує державну політику [...] з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю [...] з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 Положення №96 Державна служба України з питань праці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю [...] юридичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 1 Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Голова Донецької обласної державної адміністрацій координує діяльність Управління Держпраці і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Повноваження Управління Держпраці поширюються на територію Донецької області.

Відповідно до пункту 2 "Порядка здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі Порядок №295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами

№ДЦ 523/554/АВ/МГ-ФС.

Згідно частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Закон України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населения», в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017, (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

З метою реалізації положень Закону №1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 був затверджений "Порядок проведення індексації грошових доходів населення" (далі - Порядок №1078). На час виникнення спору Порядок №1078 діяв в редакції постанови Кабінету Міністрів України №141 від 28.02.2018.

Згідно пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З наявного в матеріалах справи Акту вбачається, що завідуючій здравпунктом ПрАТ «КДЗ» ОСОБА_4 наказом по підприємству з 01.05.2017 встановлений посадовий оклад у розмірі 2930,00 гривень, з 01.10.2017 року у розмірі 3000,00 гривень, з 01.12.2017 року 3150,00 гривень (том 1, а.с. 47 зв. бік - 48).

За даними Державної служби статистики України, розмішеними на офіційному сайті (http://www.ukrstat.gov.ua), індекс споживчих цін за 2017 рік становив: січень - 101,1; лютий - 101,0; березень - 101,8; квітень - 100,9; травень - 101,3; червень - 101,6, липень - 100,2, серпень - 99,9, вересень - 102,0, жовтень - 101,2, листопад - 100,9, грудень - 101,0.

Таким чином, індексація грошових доходів ОСОБА_4 не проводиться, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлений в розмірі 103 відсотка.

Стосовно не проведення у листопаді 2017 року індексації заробітної плати працівника ПрАТ «КДЗ» ОСОБА_3 (начальник теплотехнічної лабораторії), поза увагою інспекторів відповідача залишилось суттєва обставина, що позивачем у листопаді 2017 року нарахована індексація працівнику у розмірі 59,48 гривень (том 9, а.с. 56-60).

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ 523/554/АВ/МГ-ФС від 10 серпня 2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами

№ДЦ 523/554/АВ/ТД-ФС.

За приписами частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботи, визначені цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При трудовому договорі підлягання внутрішньому трудовому розпорядку означає зокрема, що робочий час встановлює не особа, яка за угодою має виконувати роботу, а роботодавець (наприклад, охорона приміщення у дні та години, визначені роботодавцем із додержанням норм законодавства про працю щодо тривалості робочого часу). Особливість трудового договору - також те, що оплата за виконану роботу y формі заробітної плати проводиться регулярно, у встановлені для її виплати строки.

Міністерством праці та соціальної політики у листі від 26 грудня 2003 року №06/1-4/200 серед особливостей, які відрізняють один вид договору від іншого, виокремлено такі:

- за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується зарплата. встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо,

- за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. За таким договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільне-правовими договорами. Водночас відповідно до пункту «a» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Основна ознака, яка відрізняє трудові відносини від підрядних це те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, і організацію. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

За трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (статті 139-152 КЗпП України), тобто адміністрація контролює сам процес виконання працівником його обов'язків. За порушення працівника можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності, а за цивільно-правовим договором замовника цікавить, як правило, лише результат, а не процес виконання договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу за актом виконаних робіт. Відповідальність виконавця роботи за порушення цивільне-правових договорів насамперед має встановлюватися самим договором (пеня, штраф тощо). У трудових відносинах такі види санкцій не допускаються

У цивільне-правових відносинах діє принцип свободи договору (пункт 3 статті 3, ст. 627 ЦК України), тобто сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Більше того, на підставі частини 3 статті 6 ЦК України сторони в цивільно-правовому договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегульовувати відносини на власний розсуд.

У трудових відносинах (стаття 29 КЗпП України) на роботодавця покладається низка обов'язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунуто, і можливі наслідки їхнього впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони.

Відповідно до статті 153 КЗпП України роботодавець зобов'язаний забезпечити працівникам безпечні та нешкідливі умови праці. Безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що їх використовує працівник, а також санітарна-побутові умови мають відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен упроваджувати сучасні засоби техніки безпеки і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виробничому травматизму та виникненню професійних захворювань працівників. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, пов'язаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Згідно зі статтею 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Тобто у цивільно-правових відносинах визначальними для умов праці виконавця є те, про що домовились сторони. У найпоширенішому на практиці заміннику трудових договорів - цивільно-правовому договорі підряду - відповідно до статті 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника). Так, власний ризик виконавця робіт істотно відрізняє договір підряду від трудового договору.

За приписами пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно з частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 та статті 24 КЗпП України визначено "Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.

Згідно частини 2 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України встановлена відповідальність саме за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору».

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та фізичними особами були укладені цивільно-правові договори на виконання певних робіт (том 1, а.с. 223-250; том 2, а.с. 1-250; том 3, а.с. 1-250; том 4, а.с. 1-45; том 5, а.с. 69-253; том 6, а.с. 1-250; том 7, а.с. 1-250; том 8, а.с. 1-250; том 9, а.с. 1-54).

Зміст зазначених договорів не суперечить ЦК України, іншим законам України, які прийняті відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження фактичного допуску до роботи 284 осіб.

Більш того, в Акті відповідач встановив той факт, що між позивачем та фізичними особами були укладені цивільно-правові договори. Згідно Положення №96 посадовим особам Державної служби України з питань праці не надано право тлумачити положення цивільно-правових договорів і, за наявності вказаних договорів, робити висновок про те, що фізичні особи виконували роботи не обумовлені будь-яким договором.

Судом враховано, що вищезазначені договори не визнані в судовому порядку недійсними, або такими, що приховують інші правочини, зокрема трудові договори.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ 523/554/АВ/ТД-ФС від 10 серпня 2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Перевіривши рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень - на предмет дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони не ґрунтуються фактичних обставинах справи та суперечать чинному законодавству.

Оскільки дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відшкодуванню підлягають судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову (476916,30 гривень) та за подання заяви про забезпечення позову від 28 листопада 2018 року (528,60 гривень).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «КДЗ» (місцезнаходження: 85301, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шмідта, буд.3, код ЄДРПОУ 00191738) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, б. 82, код ЄДРПОУ 39790445) про скасування постанов про накладення штрафу задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ523/554/АВ/ТД-ФС від 10 серпня 2018 року про накладення на ПрАТ «КДЗ» штрафу у розмірі 31719960 (тридцять один мільйон сімсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДЦ523/554/АВ/МГ-ФС від 10 серпня 2018 року про накладення на ПрАТ «КДЗ» штрафу у розмірі 74460 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «КДЗ» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 477444 (чотириста сімдесят сім тисяч чотириста сорок чотири) гривні 90 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 06 грудня 2018 року.

Повний текст рішення складений 17 грудня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Циганенко А.І.