Ухвала суду № 78612732, 18.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10809/15-ц

Провадження № 2-др/161/1/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Гриня О.М.,

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ВіЕсБанк», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації. Просить ухвалити додаткове рішення та стягнути на його користь з ПАТ «ВіЕс Банк» судові витрати за проведення судової лінгвістичної експертизи відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 квітня 2016 року у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2017 року провадження у справі за даною заявою було зупинено до вирішення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ України.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2018 року вказане провадження було поновлено, оскільки обставини, що викликали його зупинення усунено.

Сторони в судове засідання не з’явились.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв’язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача вважає її такою, що не підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 ЦПК України.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2016 року позов задоволено частково, визнано поширену ПАТ «ВіЕсБанк» інформацію, зазначену в листі від 28 серпня 2014 року адресованому «керівникам суддів загальної юрисдикції», листі від 06 серпня 2014 року, адресованому «всім Банкам України» недостовірною, такою що порочить честь, гідність, завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_2. Зобов’язано ПАТ «ВіЕсБанк» спростувати інформацію, поширену в листі від 28 серпня 2014 року, адресованому Голові Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, Голові апеляційного суду Волинської області, Голові Луцького міськрайонного суду Волинської області, Рожищенського районного суду Волинської області, наступного змісту «під час розгляду Луцьким міськрайонним судом Волинської області в 2011-2012 роках зазначеної справи №2-8100/11 за позовом Банку до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_4, вступивши в злочинну змову з гр. ОСОБА_2 маючи намір вивести з-під іпотеки Офіс шляхом шахрайства та переслідуючи мету невиконання зобов’язань перед Банком за кредитним договором, та залучивши до своїх протиправних дій гр. ОСОБА_5 і ОСОБА_6, спланували схему рейдерського заволодіння Офісом з використанням Луцького міськрайонного суду Волинської області та Рожищенського районного суду Волинської області», «… в подальшому за попередньою домовленістю зазначеної групи осіб, гр. ОСОБА_2, змінивши територіальну підсудність справи шляхом залучення співвідповідачем фізичної особи поручителя, зареєстрованої в місті Рожище, подав до Рожищенського районного суду Волинської області надуманий позов до гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 (які проживають в місті Луцьк) про стягнення боргу, з мотивів начебто наявності в гр.гр. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 боргу перед ОСОБА_2 за договором позики , у той час як насправді договір позики був фіктивним, укладеним про людське око, без намірів створити юридичні наслідки, а боргу – не існувало», «було виявлено факт рейдерського заволодіння групою осіб нерухомим майном, що перебуває у ПАТ «ВІЕС Банк» з використанням судової системи», «в силу роду своєї діяльності вони є вхожі в кабінети керівників суду загальної юрисдикції…» шляхом надсилання у той же спосіб вказаними адресатам листів спростування. Зобов’язано ПАТ «ВіЕсБанк» спростувати інформацію, поширену в листі від 08.09.2014 року, вих. №02-4/19810, надісланому засобами електронного зв’язку, адресованому всім Банкам України, а саме: «ОСОБА_2 та пов’язані з ним особи рейдерським шляхом заволоділи вищевказаним офісом» шляхом надсилання у той же спосіб вказаним адресатам листів спростування. Стягнуто з ПАТ «ВіЕсБанк» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 (одна) гривня. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.35-38 т.3).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11.01.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.102-104 т.3).

Однак, постановою Верховного суду 31.10.2018 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 11.01.2017 року було скасовано з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ВіЕсБанк», ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовлено (а.с.151-155 т.3).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Отже, додаткове рішення суд може ухвалити лише щодо раніше ухваленого цим судом рішення, яким закінчено розгляд справи: рішення суду першої інстанції, ухваленого за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_7