Рішення № 78612389, 07.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 грудня 2018 р. Справа № 0240/2105/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Дмитрук Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування акту,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування акту.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача з висновками Акту перевірки спеціалізованого розслідування нещасного випадку від 09 лютого 2018 року за формою Н-5, який стався 03.11.2017 з ОСОБА_1 у період проходження служби, що не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, а також з висновками Акту №3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 12 лютого 2018 року за формою НТ, який стався 03.11.2017 з ОСОБА_1 у період проходження служби, складених комісією Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Зокрема позивач стверджує, що нещасний випадок з ним стався у період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Ухвалою від 24.07.2018 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження на 13.08.2018.

Ухвалою від 13.08.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судових засідань, підготовче судове засідання було відкладено до 10.09.2018.

Ухвалою від 10.09.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судових засідань, підготовче судове засідання було відкладено до 24.09.2018.

Ухвалою від 24.09.2018 продовжити строк проведення підготовчого провадження та відкладено проведення підготовчого судового засідання на 22.10.2018. Також, судом розглянуто клопотання про виклик свідків у судове засідання.

Ухвалою від 22.10.2018 , постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судових засідань, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 19.11.2018. Під час проведення підготовчого судового засідання судом було розглянуто клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду та з'ясовано, що останній пропущено з поважних причин.

В судовому засіданні 19.11.2018 під час розгляду справи по суті в якості свідків були допитані ОСОБА_5, ОСОБА_6, які 03.11.2017 згідно наказу №250 від 31.10.2017 були залучені разом з позивачем до оперативно-профілактичного відпрацювання в м. Вінниці.

Зокрема, свідки повідомили, що 02.11.2018 на вечірній нараді о 18:00 заступником начальника відділу кримінальної поліції Вінницького відділку поліції ОСОБА_7 їм в усній формі було надано вказівку про те, що вони разом з позивачем, тобто у складі 3-х осіб будуть здійснювати патрулювання міста Вінниці з метою встановлення та затримання осіб, що вчиняють у м. Вінниці крадіжки з підвалів та автомобілів у нічний час в період з 00:00 год. до 06:00 год. 03.11.2018. Також зазначили, що по прибуттю 03.11.2017 об 00:00 год. до Вінницького відділу поліції м. Вінниця для проведення інструктажу, останнього проведено не було. Разом з тим на виконання наказу про проведення відпрацювання ними разом з позивачем на його власному автомобілі приступили до проведення профілактичних заходів та близько 00:10 год. на регульованому перехресті в м. Вінниця по вул. Келецька та вул. 600 річчя потрапили в ДТП, за участю автомобіля позивача та автомобіля "АУДІ А-4" д.н. НОМЕР_2, винуватцем ДТП був ОСОБА_8 який порушив вимоги правил дорожнього руху. В наслідок ДТП позивач отримав значні ушкодження та був доставлений у лікарню.

Таким чином, на переконання свідків ДТП сталась під час виконання ними службових обов'язків.

Також в судовому засіданні 19.11.2018 в якості свідків були допитані ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які працювали разом з позивачем в райвідділі, які повідомили суду, що в день коли позивач потрапив в ДТП вони на патрулюванні не перебували, але зазначили, що з Наказами про проведення відповідних заходів їх завжди повідомляли в усній формі, а на патрулювання заступали о 00:00 год.

Після заслуховування показів свідків в судовому засіданні 19.11.2018 судом було оголошено перерву до 07.12.2018.

В судовому засіданні 07.12.2018 позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях наданих в ході розгляду справи, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №34160 від 10.08.2018). Зокрема вказав, що зважаючи на отриману інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 03.11.2017 за участі позивача начальником ГУНП у Вінницькій області, з метою з'ясування усіх обставин вказаної події, Наказом № 1743 від 13.11.2017 призначено службове розслідування, в зв'язку з чим утворено спеціальну комісію. Надалі, комісією було проведено розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1, за результатами якого складено акти за формою НТ та Н-5. За висновком комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби не при виконанні ним службових обов'язків. Згідно переліку документів, які долучались до акта розслідування нещасного випадку, комісією було у тому числі розглянуто висновок службового розслідування. Зокрема, при прийнятті висновків комісією враховано, що Наказом № 580 від 31.10.2017 було затверджено час несення служби під час проведення заходів, а саме з 01: 00 год. до 06:30 год. Відповідно о 01:00 год., проводився детальний інструктаж особового складу задіяного до відпрацювання. Явка особового складу згідно наказу вимагалась в цивільному одязі та з спеціальними засобами. Разом з тим, як зауважив представник відповідача, у спецповідомлені про внесення відомостей до ЄРДР було зазначено те, що ОСОБА_1 перебував поза службою в цивільному одязі та без табельної зброї.

Також, представник відповідача зауважив, що відповідно до власноруч написаних пояснень ОСОБА_11 останній вказав, що 03.11.2017 близько 00:10 год., він рухався за кермом автомобіля по вул. Келецькій зі сторони вул. Космонавтів в сторону вул. Пирогова на інструктаж у Вінницький ВП ГУНП у Вінницькій області, так як мав заступити на службу для відпрацювання та протидії нічних крадіжок.

Таким чином, на думку відповідача, наведені позивачем у позовній заяві твердження про те, що інструктаж мав бути і його не було о 00:00 год. та він приступив до проведення відпрацювання перед ДТП є помилковим та спростовується вищенаведеними доказами.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, доводи представника відповідача, покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що позивач з 02.07.2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ та 22.05.2018 був звільнився за власним бажанням в званні старшого лейтенантаполіції, що підтверджується відповідними записами трудової книжки позивача серії АЕ №788455 від 02.07.2010 (а.с. 9-10).

Як вбачається з Наказу № 580 від 31.10.2017 та додатків № 2,3 до нього, т.в.о начальника Вінницького відділку поліції «Про проведення заходів направлених на встановлення та затримання осіб, що вчиняють у м. Вінниці крадіжки з підвалів та автомобілів у нічний час» та розрахунку особового складу відділу кримінальної поліції Вінницького відділку поліції, що залучаються до оперативно-профілактичного відпрацювання м. Вінниці на 03.11.2017, 04.11.2017 позивач був залучений до оперативно-профілактичного відпрацювання в м. Вінниці (а.с. 23-26). Згідно додатків до Наказу, окрім позивача до оперативно-профілактичного відпрацювання в м. Вінниці також були залучені лейтенант поліції ОСОБА_5 та старший лейтенант ОСОБА_6

Також судом встановлено, що 03.11.2017 позивач разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рухаючись на автомобілі «Фольксваген Гольф» Д.Н. НОМЕР_3 під керуванням позивача на регульованому перехресті в м. Вінниця по вул. Келецька та вул. 600 річчя потрапили в ДТП за участю автомобіля «АУДІ А-4» д.н. НОМЕР_2.

В результаті ДТП співробітник ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій грудної клітини, забійну рану лобної ділянки голови був доставлений до нейрохірургічного відділення МКЛ ШМД м. Вінниці, про що свідчить інформація зазначена в Довідці військово-лікарської комісії № В-137 від 08.05.2018 (а.с. 28) та узгоджується з відомостями зазначеними в спецповідомленні про внесення відомостей до ЄРДР від 03.11.2017 за №3440/12/01-2017 (а.с. 58).

Згідно довідки МСЕК від 04.06.2018 процент втрати працездатності ОСОБА_1 від нещасного випадку склав 20 % (а.с. 29-30).

За результатами розслідування нещасного випадку комісією ГУ НП у Вінницькій області було складено акт за формою Н-5 від 09.02.2018 (а.с. 11) та Акт №3 за формою НТ від 12.02.2018 (а.с. 20-22) в яких комісія дійшла висновків, що нещасний випадок позивачем трапився в період його проходження служби і не пов'язаний із виконанням службових обов'язків.

З вказаними висновками актів розслідування нещасних випадків позивач не погодився, оскільки вважає їх протиправними та такими що підлягають скасуванню, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд враховує наступне.

Так, у судовому засідання представником відповідача було зазначено, що нещасний випадок з позивачем трапився в період проходження служби, але не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, оскільки останній трапився близько 00:10 год. під час прямування позивача на інструктаж до Вінницького ВП ГУНП, який мав відбутись о 01:00 год.

Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача звертає увагу, що п. 1 Наказу № 580 від 31.10.2017 чітко визначено час несення служби під час проведення оперативно-профілактичних заходів, а саме з 01:00 год. до 06:30 год. Також, в п. 2.4 Наказу зазначено, що у визначені в наказі дні у продовж проведення відповідних заходів о 01:00 год., проводиться детальний інструктаж особового складу задіяного до відпрацювання. Пунктом 3.1 Наказу заступника начальника Вінницького ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_4 зобов'язано забезпечити щоденну явку особового складу у цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї та з спеціальними засобами о 01:00 год. до актового залу Вінницької ВП ГУНП для проведення інструктажу.

Також представник відповідача зауважив, що наведені у Наказі та оскаржуваних Актах відомості в повній мірі узгоджуються з письмовими поясненнями позивача, наданими останнім 02.12.2017, в яких позивач самостійно зазначив, що прибути до виконання своїх посадових обов'язків повинен був о 01:00 год.

Разом з тим, під час розгляду справи по суті, зважаючи на отримані від представник відповідача пояснення, представником позивача було заявлено клопотання про допит в якості свідка самого позивача.

Згідно ч. 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення ним про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

При цьому, згідно положень ст. 93 КАС України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Так, склавши присягу позивач повідомив, що за декілька днів до окреслених в оскаржуваних Актах подій, на вечірній нараді о 18:00 заступником начальника відділу кримінальної поліції Вінницького відділку поліції ОСОБА_7 йому та його колегам ОСОБА_5, ОСОБА_6 в усній формі було надано вказівку про те, що вони в складі 3-х осіб будуть здійснювати патрулювання м. Вінниці з метою встановлення та затримання осіб, що вчиняють у м. Вінниці крадіжки з підвалів та автомобілів у нічний час в період часу з 00:00 год. до 06:00 год. 03.11.2018. На відпрацювання позивач з колегами повинні були приїхати у цивільному одязі без табельної вогнепальної зброї та з спеціальними засобами.

Також, позивач повідомив, що прибув до Вінницького ВП ГУНП на власному транспортному засобі за вказівкою керівництва, оскільки штатні патрульні машини не відповідають вимогам для проведення оперативно-профілактичні заходи, позаяк мають виражені ознаки належності до транспортних засобів поліції, як то проблискові маячки, сині номерні знаки, а відтак не підходять до скритого патрулювання. Крім того зауважив, що відповідні відпрацювання були не перші та неодноразово проводились попередньо на протязі півроку, при цьому інструктаж завжди відбувався о 00:00 год.

Прибувши о 00:00 год. до Вінницького ВП ГУНП та за відсутності керівництва на робочому місці, позивач зателефонував підполковнику поліції ОСОБА_4, та отримав від останнього усну вказівку проводити оперативно-профілактичні заходи, відповідно до отриманих на передодні роз'яснень.

Отримавши усну вказівку керівництва на проведення відповідних заходів, позивач разом з його колегами ОСОБА_5, ОСОБА_6 вирушили містом на належному позивачу транспортному засобі. В подальшому близько 00:50 на регульованому перехресті в м. Вінниця по вул. Келецька та вул. 600 річчя потрапили в ДТП за участю автомобіля «АУДІ А-4» д.н. НОМЕР_2, водія якого в подальшому було визнано винним у порушення правил дорожнього руху та визнано винним у скоєнні ДТП.

Також, з приводу наявних в матеріалах справи власних письмових пояснень, позивач пояснив, що зміст останніх заперечує. Вказав, що відповідні пояснення були у нього відібрані під час перебування у лікарні, а їх зміст сформований за вказівкою заступника начальника ВКЛ Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_7 та не відповідає дійсним обставинам, що мали місце 03.12.2018.

Надані під присягою пояснення позивача також були підтверджені й поясненнями отриманими під присягою у свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 Зокрема вказані особи зазначили, що 03.11.2017 близько 00:00 год. вони разом з позивачем прибули до Вінницького ВП ГУНП для отримання інструктажу, однак за відсутності посадових осіб, уповноважених на його проведення, приступили до здійснення патрулювання. При цьому, свідки вказали, що відповідні патрулювання проводились неодноразово та інструктаж по ним завжди проводився о 00:00 год. Також зазначили, що повідомлений їм напередодні патрулювання зміст Наказу №580 від 31.10.2017 містив час початку проведення оперативно-профілактичних заходів о 00:00 год. Крім того пояснили, що потрапили в ДПТ близько 01:00 год., перебуваючи разом з позивачем в його власному транспортному засобі під час здійснення патрулювання.

Відповідні обставини також були підтверджені й іншими працівниками районного відділу в якому працював позивач, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які, окрім іншого, повідомили суду, що в день коли позивач потрапив в ДТП вони на патрулюванні не заступали, але зазначили, що з Наказами про проведення відповідних заходів їх завжди повідомляли в усній формі, а на патрулювання заступали о 00:00 год.

Таким чином, всі допитані в судовому засіданні свідки, незалежно один від одного підтвердили, що до виконання службових обов'язків при відпрацюванні оперативно-профілактичних заходів визначені відповідним Наказом особи приступили о 00:00 год. 03.11.2017, та за вказівкою керівництва здійснювали патрулювання на власному транспорті позивача.

Також, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує, що основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (далі - Закон №2694).

Статтею 1 Закону №2694 визначено поняття охорони праці - як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

За приписами ст. 22 Закону №2694, встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

У відповідності до п. 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Пунктом 2.2 зазначеного Порядку №1346 визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Відповідно до п. 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

За змістом п. 3.9 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби, зокрема під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили.; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу.

Пунктом 3.10 Порядку №1346 визначено, що комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби, в тому числі у випадках, передбачених чинним законодавством України.

З наведених положень Порядку №1346 вбачається, що у разі настання нещасного випадку під час припинення або запобігання злочинам або правопорушенням, а також під час використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу керівника підрозділу, нещасний випадок вважається таким, що трапився в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

В контексті наведеного слід звернути увагу, що згідно встановлених під час розгляду справи обставин, за яких позивач потрапив у ДТП, враховуючи надані під присягою покази свідків, суд вважає доведеним факт, що нещасний випадок (ДТП) з позивачем стався 03.11.2017 в період проходження ним служби при виконанні службових обов'язків.

Крім того, суд вараховує, що позивач потрапив в ДТП 03.11.2017 керуючи власним транспортним засобом під час його використання в інтересах підрозділу з дозволу керівника підрозділу, що також було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником відповідача. При цьому, таким чином, лише та обставина, що настання нещасного випадку з позивачем трапилось під час використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу керівника підрозділу, відповідно до положень п. 3.9 Порядку №1346 дає додаткові підстави стверджувати, що нещасний випадок з позивачем трапився з ним в період проходження служби при виконанні службових обов'язків

Отже, судом встановлено, комісія з розслідування нещасного випадку ГУ НП у Вінницькій області складаючи акт Форми Н-5 від 09.02.2018 розслідування нещасного випадку та акт №3 Форми НТ від 12.02.2017 про нещасний випадок невиробничого характеру було надано оцінку обставинам, за якої стався нещасний випадок із позивачем, без з'ясування всіх обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасувати акту комісії Форми Н-5 від 09.02.2018 розслідування нещасного випадку та акту №3 Форми НТ від 12.02.2017 про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався 03.11.2017 зі оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Вінницького ВВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1

Оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача за фактом нещасного випадку, що стався з позивачем 03.11.2017 скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок за формою Н-1 із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків та взяти зазначений випадок на облік - є похідною від вказаної вище позовної вимоги, яку суд задовольнив, тому вказана вимога також підлягає до задоволення.

Надаючи правову оцінку посиланням відповідача на те, що покладення обов'язку щодо складення акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків - є втручанням у дискреційній повноваження відповідача, судвиходив з наступного.

Як було встановлено судом, складаючи акт Форми Н-5 від 09.02.2018 розслідування нещасного випадку та акт №3 Форми НТ від 12.02.2018 не було в повні мірі надано оцінки обставинам, за якої стався нещасний випадок із позивачем. При цьому під час розгляду справи судом було встановлено, що доводи суб'єкта владних повноважень є протиправними та спростовуються іншими доказами, зокрема показами свідків.

У контексті наведеного суд враховує, що відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі №816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Акт спеціального розслідування нещасного випадку від 09 лютого 2018 року за формою Н-5, який стався 03 листопада 2017 року з ОСОБА_1 у період проходження служби, як такого, що не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Вінницькій області скласти Акт спеціального розслідування нещасного випадку Форми Н-5, який стався 03 листопада 2017 року з ОСОБА_1 у період проходження служби, зазначивши, що цей випадок пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Визнати протиправним та скасувати Акт № 3 про нещасний випадок невиробничого характеру від 12 лютого 2018 року за формою НТ, який стався 03 листопада 2017 року з ОСОБА_1 у період проходження служби.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Вінницькій області за наслідками нещасного випадку, який стався 03 листопада 2018 року з ОСОБА_1 у період проходження служби скласти Акт про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків за формою Н-1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) (судовий збір, що був сплачений згідно квитанції №0.0.1076037554.1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_13 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 17.12.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна