Рішення № 78612257, 22.11.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1702/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С»

до Фізичної особи-підприємця Мусатової Вікторії Миколаївни

про стягнення 58 714,55 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

Позивача: Василенко О.О.

Відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Мусатової Вікторії Миколаївни (надалі - відповідач) про стягнення 58 714,55 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1702/18, підготовче засідання призначено на 28.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 911/1702/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.09.2018 року розгляд справи № 911/1702/18 перенесено на 04.10.2018 року у зв'язку з терміновим відрядженням судді А.Ю. Кошика.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 04.10.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 04.10.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи відкладався на 22.11.2018 року.

В судовому засіданні 22.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання 22.11.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 22.11.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 16.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «С К С» (позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мусатовою В.М. (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 5603 (надалі - Договір) відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продовольчу та(або) непродовольчу продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати Товар на умовах визначених Договором.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач, як Постачальник, здійснював поставку Товару, який був замовлений Покупцем, на умовах Договору. Факт постачання Товару підтверджується товарно-транспортними накладними: від 26.03.2018 року №KS000108588 на 3 720,78 грн., від 26.03.2018 року № KS000108619 на 17002,08 грн., від 20.03.2018 року №KS000093014 на 16 991,28 грн., від 20.03.2018 року № KS000093015 на 3 720,78 грн., від 13.04.2018 року № KS000149073 на 3 831,30 грн., від 13.04.2018 року № KS000149096 на 3 240,00 грн., від 13.04.2018 року № KS000149107 на 6 442,14 грн., всього було поставлено Товар на суму 54 948,36 грн.

Про факт поставки Товару та його прийняття покупцем свідчать підписи представника Покупця на відповідних накладних.

Відповідно до умов п. 3. 2 Договору оплата Товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту передачі партії Товару Покупцю.

Однак, в порушення умов Договору відповідач (Покупець) своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 54 948,36 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54 948,36 грн. основного боргу. Також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару, позивач просить стягнути з відповідача за період з 17.04.2018 року по 28.06.2018 року 165,70 грн. інфляційних та 3 600,49 грн. пені.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати Товару на суму 54 948,36 грн.

Згідно з приписами ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як визначено ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ погоджено сторонами в п. 5.1. Договору.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що інфляційні та пеня нараховані на прострочену суму основного боргу за фактичний період прострочення, що відповідає фактичним обставинам та вимогам законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення 165,70 грн. інфляційних та 3 600,49 грн. пені підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» до Фізичної особи-підприємця Мусатової Вікторії Миколаївни про стягнення 58 714,55 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мусатової Вікторії Миколаївни (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35, код 38591109) 54 948,36 грн. заборгованості, 165,70 грн. інфляційних, 3 600,49 грн. пені та 1762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик