Рішення № 78612123, 10.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2018Справа № 910/12346/18За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про стягнення 121145,56 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Ткаченко Н.В.

від відповідача - Могилін С.С.

В судовому засіданні 10.12.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про стягнення 121145,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач (первісний кредитор) не перераховує позивачу (новому кредитору) грошові кошти отримані від боржника на підставі укладеного договору № 1050-Ф від 14.03.2018 про відступлення права вимоги. В зв"язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми боргу у судовому порядку.

Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.10.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 24.09.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/12346/18, постановлено, розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2018.

22.10.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що грошові кошти, які просить стягнути позивач були перераховані йому не боржником, а виконавчою службою, яка їх стягнула з боржника. Відповідач зазначає, що саме з вини позивача своєчасно не було замінено сторону виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 08.11.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2018.

В судовому засіданні 10.12.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.03.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (новий кредитор) укладено договір № 1050-Ф про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п.1 договору, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору. надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до низ, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - "Права вимоги". Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором

За цим договором новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів. Відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимоги належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, сплати штрафних санкцій розмірах, передбачених Основними договорами та передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань, а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом та/або штрафних санкцій за порушення умов Основного договору, нарахованих в майбутньому. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів (п. 2 договору).

Згідно п. 3, 3.1, 3.2 договору Банк та Новий кредитор зобов'язані повідомити Боржників про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту набрання чинності цим-Договором у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним Основним договором, шляхом направлення Банком відповідних повідомлень Боржникам у строк, зазначений у цьому пункті Договору. Сторони погоджуються, що, відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, Новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих обставин у зв'язку із неповідомленням або несвоєчасним/неналежним повідомленням Боржників про відступлення Прав вимоги за Основними договорами на підставі цього Договору, у зв'язку із чим виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами на користь банку, у тому числі надходження на користь Банку грошових коштів в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, до моменту повідомлення відповідного із Боржників про відступлення Прав вимоги на підставі цього Договору вважається належним виконанням відповідним із Боржників зобов'язань за Основними договорами. Новий кредитор також погоджується, що Банк не відповідає перед Новим кредитором, якщо одержані Новим кредитором від Боржників суми за Основними договорами будуть меншими від сум, які очікував отримати від Боржників Новий кредитор при укладення цього Договору, в тому числі меншими від сум, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, або сплачених Новим кредитором Банку за цим Договором. У разі отримання коштів від Боржників у рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами після відступлення прав грошової вимоги Новому кредитору, Банк зобов'язаний перерахувати ці кошти Новому кредитору протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх отримання (включно) на рахунок № 26501016484001, відкритий у ПАТ -Альфа-Банк», МФО 300346. Новий кредитор зобов'язаний повідомити органи Державної виконавчої служби (для заміни сторони виконавчого провадження згідно до Закону України «Про виконавче провадження») про відступлення права вимоги за Основними договорами протягом 25 двадцяти п'яти) календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором та отримання документів, що підтверджують Право вимоги до відповідних Боржників, у порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідним Основним договором. Сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами. Відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 2740767,93 грн надалі за текстом - ціна відступлення. Сторони погодили, що ціна відступлення сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором відповідно до п. 15 цього договору на підставі протоколу складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

До матеріалів справи долучено підтвердження оплати за підписом відповідальної особи банку Дергачова Н.В., в якому зазначено про оплату суми коштів у розмірі 2740767,93 грн 22.02.2018.

Сторонами не заперечувалась обставина, що кошти за договором відступлення були перераховані новим кредитором та отримані банком.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно п. 4 договору Наявні у Банку документи, що підтверджують Права вимоги до Боржників, передаються Банком Новому кредитору за відповідним актом не пізніше 60 календарних днів із дати укладання цього Договору, а також розширений Реєстр Прав вимоги формою встановленою у Додатку №1 до даного Договору, а також розширений Реєстр Прав вимоги в електронному вигляді - протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати укладання Договору у електронному вигляді.

До матеріалів справи долучено акт від 14.03.2018 прийому-передачі документації згідно договору № 1050-Ф про відступлення прав вимоги від 14.03.2018. Згідно вказаного акту в тому числі була передана кредитна справа ОСОБА_6 за кредитним договором 0267/08/07-Anewv. Акт підписаний та скріплений печатками обох контрагентів.

03.09.2018 відповідачем направлено позивачу лист відповідь № 3346/5.3, в якому зазначено, що оскільки, позивачем не було замінено сторону виконавчого провадження в рамках якого було перераховано виконавчою службою кошти банку у сумі 106120,13 грн, у банку відсутні підстави для перерахування вказаних коштів новому кредитору, оскільки, кошти були отримані на виконання чинного рішення суду.

Відповідач у своєму відзиві підтвердив обставини, що 11.04.2018 на рахунок банку надійшли кошти від Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ, з призначенням платежу: "пер. кошти на користь ПАТ "Банк Форум" з/р 50771898/6 від 10.04.2018 з ОСОБА_6." Тобто в рамках виконавчого провадження № 50771898 з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/5535/14-ц від 18.03.2015 було перераховано банку кошти у сумі 106120,13 грн.

Відповідач підтвердив, що заборгованість боржника ОСОБА_6 за кредитним договором 0267/08/07-Anewv від 04.09.2008 була відступлена за договором № 1050-Ф від 14.03.2018 позивачу.

Згідно відстеження поштового відправлення № 0230023300783 на офіційному сайті Укрпошти, воно не було вручено адресату з інших причин. У рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0230023300783 зазначено про його направлення ОСОБА_7 за адресою: 69000, АДРЕСА_1.

Проте, боржником за кредитним договором є ОСОБА_6, що знаходиться за адресою: 69000, АДРЕСА_2.

Отже доказів направлення повідомлення про зміну кредитора в зобов'язанні суду не надано.

В судовому засіданні представником відповідача вказано, що ОСОБА_6 змінила прізвище в зв'язку зі вступом у шлюб, і надані суду докази підтверджують направлення повідомлення саме їй, проте суд не вбачає обґрунтованості у вказаному поясненні, оскільки, повідомлення про відступлення було направлено чоловікові ОСОБА_7, а не жінці і за іншою адресою місцезнаходження, ніж вказана самим відповідачем.

Отже докази того, що боржник був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги та переходу прав кредитора саме до ТОВ "ФК Женева".

Вказані обставини визнаються сторонами справи, а тому не доводяться на підставі ст. 75 ГПК України.

Відповідач зазначив, що ним було належним чином повідомлено боржника про відступлення права вимоги, а тому відповідач виконав належним чином свої зобов'язання за договором відступлення № 1050-Ф від 14.03.2018. В підтвердження вказаних обставин відповідач надав копію повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення від 15.03.2018 № 1083-97/5.3, в якому зазначено про відступлення ТОВ "ФК Женева" прав вимоги за кредитним договором 0267/08/07-Anewv від 04.09.2008 на підставі договору № 1050-Ф від 14.03.2018. Зазначено, що ТОВ "ФК Женева" набуло статусу кредитора з 14.03.2018. Відповідачем долучено рекомендоване повідомлення про вручення

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки). Сторони домовились, що усі витрати, пов'язані із укладенням і посвідченням цього Договору покладаються на Нового кредитора. Будь-які зміни та доповнення до цього Договору є чинними за умови підписання їх Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (за наявності) (п. 15 договору).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Оскільки, доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги суду не надано, суд вбачає, що його зобов'язання за кредитним договором на підставі ст. 599 ЦК України припинились, в зв'язку з належним виконанням.

Оскільки сторони в договорі передбачили обов'язок і банку і нового кредитора повідомити боржника про відступлення права вимоги за договором № 1050-Ф від 14.03.2018, проте способом повідомлення зазначено - "направлення банком відповідних повідомлень боржникам", то саме банк зобов'язаний був виконати обов'язок з належного повідомлення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що банк свого зобов'язання не виконав.

З ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018 № 333/5535/14-ц вбачається, що 13.04.2018 ТОВ "ФК Женева" звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження: заміну стягувача Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» у виконавчому провадженні № 50771898 з примусового виконання виконавчого листа № 333/5535/14-ц на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА». Вказаною ухвалою задоволено заяву та замінено стягувача (банк) на ТОВ "ФК Женева".

З урахуванням вимог договору позивач мав повідомити виконавчу службу про відступлення прав вимоги для заміни сторони виконавчого провадження протягом 25 календарних днів, тобто до 09.04.2018 включно.

Доказів того, що позивач у встановлені договором строки повідомив саме виконавчу службу про необхідність заміни сторони виконавчого провадження, суду не надано. Однак суд звертає увагу відповідача, що обставини звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження і повідомлення виконавчої служби про необхідність заміни сторони виконавчого провадження є різними не тотожними діями. Тобто строк на заміну сторони виконавчого провадження не був обумовлений договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже правом замінити сторону виконавчого провадження наділений крім державного і приватного виконавця, в тому числі банк і зацікавлена особа.

Натомість до заміни сторони виконавчого провадження, навіть у разі повідомлення виконавця про зміну кредитора, підстав для перерахунку коштів, що надійшли від боржника новому кредитору у виконавчої служби не було.

Вказане свідчить про відсутність вини позивача у тому, що кошти були перераховані банку, а не новому кредитору.

Відповідно до п. 13 розділу 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень Приватний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов'язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Суд звертає увагу, що з огляду на вищезазначене - кошти від боржника на рахунок виконавчої служби могли надійти і до 09.04.2018 (дати, коли новий кредитор зобов'язаний був повідомити виконавчу службу про відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже зобов'язання боржника за кредитним договором виникли не з рішення суду, яким з нього стягнуто заборгованість, а з правочину - кредитного договору 0267/08/07-Anewv від 04.09.2008.

Отже обставина щодо примусового виконання рішення суду саме державною виконавчою службою не змінює сторону зобов'язання і не спростовує тієї обставини, що на рахунок виконавчої служби кошти надійшли саме від боржника і банку кошти були перераховані саме належні боржнику, а не державній виконавчій службі, а тому заперечення відповідача з приводу того, що відсутні підстави для виконання ним своїх зобов'язань за договором про відступлення права вимоги № 1050-Ф від 14.03.2018 (п. 3.1 договору), оскільки, кошти надійшли на його рахунок не від боржника, а від виконавчої служби є необґрунтованими.

Крім того, у договорі про відступлення права вимоги № 1050-Ф від 14.03.2018 сторонами не обумовлено з яких саме рахунків, готівкою чи у будь-який інший спосіб мають надійти кошти від боржника

Отже надходження коштів від боржника на рахунок відповідача з рахунку виконавчої служби, не спростовує обов'язку банку виконати свої зобов'язання взяті на себе за договором № 1050-Ф від 14.03.2018. Крім того, суд звертає увагу, що з призначення платежу, вказаного виконавчою службою чітко вбачається, від якого боржника надійшли кошти. Після відступлення права вимоги, за яке банк отримав визначену у договорі суму, він не має правових підстав для отримання коштів в погашення зобов'язань боржників за кредитними договорами, в тому числі і договором 0267/08/07-Anewv від 04.09.2008.

Сторони в договорі № 1050-Ф від 14.03.2018 обумовили поведінку первинного кредитора, у разі безпідставного отримання від боржника коштів, після відступлення права вимоги, зокрема встановивши обов'язок відповідача протягом 3 робочих днів з дати отримання перерахувати кошти новому кредитору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вбачає доведеною обставину щодо отримання відповідачем від боржника ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 106120,13 грн 11.04.2018 на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором 0267/08/07-Anewv від 04.09.2008, право вимоги за яким було відступлено позивачу на підставі договору № 1050-Ф від 14.03.2018.

Відповідач не виконав свій обов'язок по перерахуванню коштів у сумі 106120,13 грн у строк до 16.04.2018 включно на рахунок позивача, чим порушив свої зобов'язання, взяті на себе за договором № 1050-Ф від 14.03.2018. В зв'язку з вищезазначеним вимога позивача щодо стягнення суми основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням перерахування коштів позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15025,43 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7 договору за прострочення у перерахуванні Новому Кредиторові коштів відповідно до п.3.1. Договору, Банк сплачує Новому Кредиторові неустойку із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої в період прострочення, від суми несвоєчасно здійснених платежів, за кожний день такого прострочення.

Судом встановлено прострочення відповідача, проте суд вбачає, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, безпідставно включено в період останній день протягом якого відповідач мав право перерахувати отримані від боржника кошти, а тому суд здійснив власний розрахунок пені за період з 17.04.2018 по 12.09.2018, згідно якого сума пені становить 14926,60 грн і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" (02100, м. Київ, бульвар. Верховної Ради, 7; ідентифікаційний код 21574573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12, ідентифікаційний код 40888017) основний борг у розмірі 106120 (сто шість тисяч сто двадцять) грн 13 коп., пеню у розмірі 14926 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн 60 коп. судовий збір у розмірі 1815 (одна тисяча вісімсот п'ятнадцять) грн 70 коп.

В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 98,83 грн - відмовити.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.12.2018

Суддя І.В.Усатенко