Рішення № 78611570, 10.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/118/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 Справа № 908/2028/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л., при секретарі судового засідання Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/2028/18

за позовною заявою: Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ФРОСТ", 72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 23

про стягнення 92 054,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Зінченко С.О., довіреність від 26.06.18 №220/414Д

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

04.10.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н та дати з вимогами Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ФРОСТ" (ТОВ "КОМПАНІЯ ФРОСТ") про стягнення 92 054,16 грн. за договором від 08.09.17 № 286/2/17/141 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України). Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ст. ст. 193, ч. 2 ст. 218 ГК України, а також порушенням відповідачем строків поставки товару за договором від 08.09.17 № 286/2/17/141 про поставку товарів для державних потреб, за що умовами договору передбачено сплата пені та штрафу.

04.10.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 09.10.18 судом позовну заяву Міністерства оборони України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2028/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 07.11.18.

У судовому засіданні 07.11.18 судом оголошено перерву на 10.12.18. про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.18 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання у цій справі (07.11.18 та 10.12.18) не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у строк визначений судом не надав.

Про дату, час і місце судових засідань у справі № 908/2028/18 ТОВ «Компанія «Фрост» повідомлено належним чином, шляхом направлення на юридичну адресу відповідача (72312, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 23) копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії ухвали від 07.11.18 про оголошення перерви у справі № 908/2028/18.

Вручення ТОВ «Компанія «Фрост» зазначених копій ухвал суду у цій справі підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу від відповідного відділення поштового зв'язку з відміткою про їх отримання представником відповідача за довіреністю 26.10.18 та 29.11.18 відповідно.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України закріплено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обстави повторна неявка у судове засідання представника відповідача, якого належним чином повідомлено про дату, місце та час зазначеного судового засідання не є перешкодою для розгляду цієї справи по суті за наявними матеріалами справи.

У засіданні суду 10.12.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.17 між Міністерством оборони України (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ФРОСТ" (Постачальник) укладено договір № 286/2/17/141 про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язався у 2017 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (3931) (39310000-8) (сковороди електричні СЕСМ-0,5), зазначений у специфікації, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Ціна, кількість та строки постачання (п. 1.2. договору) Товару визначаються специфікацією, викладеною в такій редакції:

Специфікація

Найменування товару - сковороди електричні СЕСМ-0,5;

Нормативна технічна документація- ГОСТ 12.2.092.-94;

Строк постачання до 30.09.17 включно;

Загальна кількість 30 шт.;

Ціна за 1 шт - 21 670,00 грн. без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами;

Загальна сума вартості продукції - 650 100,00 грн. без ПДВ з тарою, витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами.

Ціна товару з ПДВ становить 780 120,00 грн. та включає доставку.

Пунктом 5.1. договору визначено, що товар поставляється на умовах DDP - склад Замовника відповідно до міжнародних правил тлумачення «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Термін постачання та встановлення обладнання визначено у графіку постачання Замовника, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з абз. 1 п. 5.2. договору, місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені в графіку постачання міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотримання передбачених нею вимог асортименту, кількості, адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень.

Відповідно до підпункту 6.3.1. п. 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (абз. 1 п. 10.1. договору).

Згідно з Додатком 12.1.1 до Договору від 08.09.17 № 286/2/17/141, Міністерству оборони України на 2017 рік сплановано постачання обладнання для закладів громадського харчування 3931) (39310000-8) (сковороди електричні СЕСМ-0,5): у кількості 10 шт до в/ч А 1361 (м. Харків) до 30.09.17 включно; у кількості 10 шт до в/ч А А2756 (м. Одеса) до 30.09.17 включно; у кількості 10 шт до в/ч А 1329 (Вінницька обл., м. Козятин) до 30.09.17 включно.

Вбачається, що на виконання умов договору від 08.09.17 № 286/2/17/141 відповідачем поставлено обладнання для закладів громадського харчування (3931) (39310000-8) (сковороди електричні СЕСМ-0,5):

- до в/ч А 1329 (Вінницька обл., м. Козятин) у кількості 10 шт. на загальну суму 216 700,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийму № 244, який 03.11.17 затверджений командиром військової частини А 1329 полковником Михалковим І.І. та підписаний представником відповідача. Згідно з актом приймання розпочато та закінчено 03.11.17 ;

- до в/ч А 1361 (м. Харків) у кількості 10 шт. на загальну суму 216 700,00 грн. з ПДВ; що підтверджується актом прийму № 163, який 21.11.17 затверджений тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини А 1361 підполковником Крохмаль А.О. та підписаний представником відповідача. Згідно з актом приймання розпочато 10.11.17, закінчено 21.11.17 ;

- 30.11.17 до в/ч А2756 (м. Одеса) у кількості 10 шт. на загальну суму 216 700,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийму № 255, який 30.11.17 затверджений командиром військової частини А 2756 полковником Король .С.С. та підписаний представником відповідача. Згідно з актом приймання розпочато та закінчено 30.11.17 .

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 37 445,76 грн. пені та 54 608,40 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки обладнання за договором від 08.09.17 № 286/2/17/141.

Розглядаючи спір по цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до умов договору останнім днем поставки товару є 30.09.17.

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи актів приймання обладнання вбачається, що зобов'язання щодо поставки 30 одиниць товару загальною вартістю 780 120,00 грн. відповідачем виконано із порушенням строку, встановленого пунктом 1.2. договору та Додатку 12.1.1 до договору, а саме поставку обладнання до:

- в/ч А 1329 (Вінницька обл., м. Козятин) у кількості 10 шт. на загальну суму 216 700,00 грн. з ПДВ прострочено на 60 днів, а саме з 01.10.17 по 02.11.17;

- в/ч А 1361 (м. Харків) у кількості 10 шт. на загальну суму 216 700,00 грн. з ПДВ прострочено на 33 дні, а саме з 01.10.17 по 09.11.17;

- в/ч А2756 (м. Одеса) у кількості 10 шт. на загальну суму 216 700,00 грн. з ПДВ прострочено на 40 днів, а саме з 01.10.17 по 29.11.17.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 і ч. 2 ст. 217 ГК України). Штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч. 1 ст. 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень ч. 1 ст. 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Частиною 2 цієї статті визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 216 ГК України закріплено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Судом враховано, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку, слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, у абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України закріплено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.3. договору передбачено види порушень та санкції за них. Зокрема, згідно з підпунктом 7.3.7. п. 7.3. договору, за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості товару.

Отже, позивач відповідно до умов договору і положень чинного законодавства має право на застосування штрафних санкцій до відповідача у зв'язку з порушенням останнім строку виконання господарського зобов'язання (поставки товару).

З урахуванням викладеного, перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені за порушення умов договору від 08.09.17 № 286/2/17/141, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 34 585,32 грн., з якої:

- 15 602,40 грн. пені за період з 01.10.17-29.11.17 нарахованої на суму 260 040,00 грн.;

- 8 581,32 грн. пені за період з 01.10.17-02.11.17 нарахованої на суму 260 040,00 грн.;

- 10 401,60 грн. пені за період з 01.10.17-09.11.17 нарахованої на суму 260 040,00 грн.

Як наслідок, судом вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задовольняються в сумі 34 585,32 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через безпідставність.

Враховуючи прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором щодо поставки обладнання більше ніж на 30 днів, судом визнаються законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 % вартості товару поставку якого прострочено.

З огляду на вірність викладеного у позовній заяві розрахунку штрафу (780 120,00 грн. х 7%= 54608,40 грн.), судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 54 608,40 грн. штрафу.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог судом покладаються на відповідача, а саме 1707,25 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, главою 10 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ФРОСТ" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Ломоносова, 23, код ЄДРПОУ 36968997) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022, р/р МОУ № 31251207418611 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, КПКВ 2101020) - 34 585 (тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 32 коп. пені, 54 608 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот вісім) грн. 40 коп. штрафу за порушення умов договору від 08.09.2017 № 286/2/17/141 та 1707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 25 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

Повне рішення складено 17.12.18.

Суддя В.Л. Корсун