Рішення № 78611462, 13.12.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2018 Справа № 905/1615/18

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київ

до відповідача Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області

про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 459401,18 грн.,

Представники сторін:

від позивача - Мендрух О.М. довіреність №01.3-1567 від 27.08.2018р;

від відповідача - не з'явився;

В судовому засіданні 22.11.2018р. оголошувалась перерва до 13.12.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй», м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області про стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2017р. по травень 2018р. у розмірі 377347,85 грн. та трьох відсотків річних за період з 15.09.2017р. по 31.05.2018р. у розмірі 82053,33 грн., що загалом становить 459401,18 грн.,

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення строку виконання відповідачем оплати за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525,530,625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4,162-164 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1615/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.08.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/1615/18 за правилами загального позовного провадження.

23.10.2018р. у підготовчому судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018 р.

24.10.2018р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01.3-2002 від 22.10.2018р., в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на існування кримінального провадження №22017000000000435, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 110-2 та ч.2 ст. 204 КК України у відношенні позивача, у зв`язку з чим ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва накладено арешт на рахунок 26008053613545 позивача, відкритий в Краматорській філії ПАТ КБ «Приватбанк». Оскільки, позивач у своїх майнових вимогах просив суд стягнути з відповідача заборгованість саме на рахунок, арешт з якого не знято, просив зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи, яка перебуває у кримінальному провадженні.

Також, 24.10.2018р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

19.11.2018р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача за №08/11-в від 08.11.2018р., у якій позивач, враховуючи невідомість походження наданих відповідачем у якості доказів ухвал про накладення арешту на рахунок позивача, а також можливість їх підроблення з метою зупинення провадження по справі, а також, їх відсутність у Єдиному державному реєстрі судових рішень, просив не враховувати їх у якості належних доказів під час розгляду зазначеної справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених сторін істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд встановив таке.

16.04.2013р. між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ялта град строй" (Учасник) укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №2-19, за умовами якого учасник зобов'язується протягом 2013-2014 років виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Красний Лиман - Артемівськ - Горлівка, км 97+021 - км 97+460, км 97+533 - км 99+104 (вул. Кузнєцова - Зубарєва), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п.3.1. ціна договору становить 11083996, 15грн., у т.ч. ПДВ 20% 1847332 грн. 69 коп.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником протягом 20 банківських днів, при наявності коштів на бюджетних рахунках, після підписання Сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2).

Відповідно до п.4.2. договору, до акта приймання виконаних будівельних робіт додається довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф.КБ-3).

Відповідно до п.5.1. договору, строк надання послуг - до 31.12.2014 року.

Відповідно до п.10.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року. Строк дії договору та виконання зобов'язань щодо виконання робіт можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. по справі №905/3238/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» задоволені повністю. Вирішено стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" заборгованість за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013 року в сумі 3 854500, 11 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 57 817 грн. 50 коп. Зазначене рішення набрало законної сили.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 27.11.2017р. по справі №905/2190/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» задоволені частково. Вирішено стягнути з Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" три відсотки річних у розмірі 345004, 16 грн. за період з 21.09.2014р. по 14.09.2017р., інфляційних втрат у розмірі 3353754,98 грн. за період з 01.10.2014р. по 31.08.2017р. та витрати зі сплати судового збору у сумі 55481,39 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно ч.4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013р. та правові наслідки за порушення грошового зобов`язання, встановлені рішеннями господарського суду і не підлягають доведенню.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором про закупівлю послуг за державні кошти №2-19 від 16.04.2013р. борг в сумі 3854500,11 грн. на теперішній час не погашений, доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, на час розгляду справи, рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2017р. у справі №905/3238/16 не виконане, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Відтак, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі інфляційні витрати у сумі 377347,85 грн. за період з вересня 2017р. по травень 2018р. та 3% річних у розмірі 82053,33 грн. за період з 15.09.2017р. по 31.05.2018р.

У п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р. приведено висновки, за змістом яких саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат проведений позивачем у сумі 377347,85 грн. за період з вересня 2017р. по травень 2018р., суд дійшов висновку про його відповідність обставинам справи у зв'язку з чим задовольняє позовні вимог щодо стягнення інфляційної індексації в сумі 377347,85 грн. за зазначений період.

Перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних за період з 15.09.2017р. по 31.05.2018р., суд дійшов висновку що їх розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 82053,33 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відтак, твердження відповідача, що накладення арешту на рахунок позивача є підставою для зупинення провадження у справі, суд залишає поза увагою, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач. Крім того, доводи відповідача стосуються питань, пов`язаних з подальшим виконанням рішення і не можуть бути предметом розгляду у даній справі.

В зв'язку з чим, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» до Служби автомобільних доріг у Донецькій області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 459401,18 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Уральська, буд.12, ЄДРПОУ 25946285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (02098, м.Київ, вул. Шумського, 5, офіс 372/2, код ЄДРПОУ 35559557) інфляційні витрати в розмірі 377347,85 грн., 3% річних в розмірі 82053,33 грн., а також, витрати по сплаті судового збору у розмірі 6891,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через господарський суд Донецької області в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2018р.

Суддя О.В. Чернова

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/