Рішення № 78611410, 13.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2018м. ДніпроСправа № 904/5207/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Праці, буд. 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 78)

про стягнення 4 872,32 грн. заборгованості за отриманий товар

Представники:

Від позивача: Іванова О.М., довіреність №б\н від 11.06.2018

Від відповідача: Руденко Т.В., наказ №21-К від 21.09.2016, директор товариства

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №1324 від 15.11.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" 4 872,32 грн. заборгованості за отриманий товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за товар отриманий за накладними:

- №32 від 16.03.2010 на суму 648,90 грн.;

- №35 від 19.03.2010 на суму 4 223,42 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5207/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.12.2018.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав спливу позовної давності. Через сплив позовної давності 16.03.2013 з моменту виникнення заборгованості 16.03.2010 відповідачем зазначена вище заборгованість списана. Надані позивачем документи підтверджують факт спливу позовної давності та свідчать про те, що йому було відомо про наявну заборгованість, у той же час не містять доказів поважних причин, за яких ним було пропущено строк позовної давності.

Також відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності та відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 13.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі листа-замовлення №32 від 15.03.2010 Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (далі - відповідач) Міське комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпропетровської міської ради, яке перемейновано у Комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради, (далі - позивач) передало відповідачу товар на загальну суму 4 872,32 грн. за наступними накладними: №32 від 16.03.2010 на суму 648,90 грн., №35 від 19.03.2010 на суму 4 223,42 грн., та відповідачем прийнято товар, що підтверджується підписом на видаткових накладних та наступними довіреностями: №25 від 16.03.2010, №28 від 17.03.2010.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, дії позивача по передачі товару по видатковим накладним №32 від 16.03.2010 на суму 648,90 грн., №35 від 19.03.2010 на суму 4 223,42 грн., представнику відповідача на загальну суму 4 872,32 грн., та дії відповідача по прийняттю товару вказаного в накладних, свідчать про те, що у боржника, в даному випадку відповідача, виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача (кредитора) товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що поставка між сторонами мала позадоговірний характер.

Документи, надані позивачем, є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні, податкові накладні, надані позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення позадоговірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач не здійснив розрахунки за поставлений товар в сумі 4 872,32 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 872,32 грн. не погашена.

Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

У відповідності до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення грошової суми, то в силу наведених вище положень законодавства застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З матеріалів справи встановлено, що товар на суму 648,90 грн. за накладною №32 від 16.03.2010 та на суму 4 223,42 грн. за накладною №35 від 19.03.2010 передано відповідачу 16.03.2010 та 19.03.2010, отже оплатити його відповідач мав би 17.03.2010 та 20.03.2010, отже перебіг позовної давності почався 18.03.2010 та тривав до 19.03.2013, 21.03.2010 - до 22.03.13.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 19.11.2018, тобто після спливу трьох річного строку.

Жодних підстав, які б обґрунтовували чому позивач раніше не скористався своїм правом на пред'явлення позову до суду позивачем не наведено.

Посилання позивача на акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.07.2015, претензії №416 від 18.04.2018, №676 від 23.06.2018, №1041 від 20.09.2018, №1276/1 від 26.10.2018 не заслуговують на увагу оскільки за змістом вказаних документів підтверджується наявність заборгованості, яка виникла за договором, проте позовні вимоги ґрунтуються на позадоговірній поставці.

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Відповідачем заявлено про сплив позовної давності і господарським судом встановлено, що право та охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені, однак позовна давність спливла.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Поважності причин пропуску строку позовної давності позивач не навів.

Отже, суд дійшов висновку про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, позивач є таким, що звернувся з позовом до господарського суду з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" про стягнення 4 872,32 грн. заборгованості за отриманий товар відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 18.12.2018.

Суддя Е.М. Бондарєв