Рішення № 78605409, 17.12.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер: 728/1111/18

Номер провадження 2/728/412/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 сільська рада Бахмацького району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 сільська рада Бахмацького району Чернігівської області, в якому просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а саме на 14.05.2017 року.

Свої вимоги мотивував тим, що волевиявлення ОСОБА_5, яка склала 29.12.2014 року вказаний заповіт на користь дужини його брата -ОСОБА_3, не було вільним, оскільки вона була особою похилого віку. Крім того зазначає, що в заповіті не зазначено місця його складення, і так як ОСОБА_5 погано рухалася і без стронньої допомоги не могла дістатися до ОСОБА_4 сільської ради, тому в даному приміщенні воне не могла його скласти. Він особисто доглядав за ОСОБА_5, яка проживала до дня смерті в його будинку, розташованому по вул. Садовій (колишня назва Ватутіна), 51, який за час життя, 04.12.2009 року подарував йому батько ОСОБА_7 і проживав з нею на час вікриття спадщини, тобто на 14.05.2017 року. 06.11.2013 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповідала позивачу та його рідному брату - ОСОБА_8.

07.08.2018 року відповідачкою ОСОБА_3 подано відзив на позов, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову, так як вважає, що викладені в даній заяві обставини, на які посилається позивач, є необгрунтованими та безпідставними. При складенні заповіту ОСОБА_5 було роз»яснено зміст ст.ст. 1241, 1307 ЦК України і остання самостійно прочитала та підписала даний заповіт. Волевиявлення її було вільним, так як вважає, що саме вона (відповідачка) здійснювала належний догляд за ОСОБА_5 та піклувалася про неї. Зазначає також, що позивач зареєстрований і постійно проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона за власні кошти здійснила поховання ОСОБА_5, а відповідач не приймав участі у її похованні, що підтверджується довідкою ОСОБА_4 сільської ради за № 842 від 08.06.2018 року. Незважаючи на те, що будинок за № 51, розташований в с. Курінь Бахмацького району Чернігівської області по вул. Садова (колишня назва Ватутіна), за договором дарування від 04.12.2009 року був подарований батьком позивача останньому, проте не набув чинності, оскільки, в порушення вимог ст. 210 ЦК України, не було здійснено його державної реєстрації. Тому вказаний будинок з надвірними будівлями є об»єктом спадкування між позивачем ОСОБА_1Д та її чоловіком – ОСОБА_8

29.08.2018 року позивачем було подано відповідь на відзив, в змісті якого позивач просив задовольнити його позов. Щодо договору дарування будинку від 04.12.2009 року зазначає, що вказаний договір ніким не оспорений і є дійсним. 14.08.2018 року здійснено його державну реєстрацію і власником будинку за № 51 по вул. Садова с. Курінь є саме ОСОБА_1. Вважає, що саме заповіт від 06.11.2013 року дійсно виражає волю померлої ОСОБА_5, оскільки при розподілі майна їх батька ОСОБА_7 все було поділено порівну між синами ОСОБА_1 та ОСОБА_8. Вважає, що довідка ОСОБА_4 сільскої ради від 08.06.2018 року про здійснення відповідачкою поховання ОСОБА_5 не може бути належним доказом, оскільки видана за місцем вимоги, а не для подачі до суду. В ній не зазначено скільки саме коштів витрачено на поховання та де саме похована ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив і просив суд задовольнити їх, оскільки саме він здійснював догляд за ОСОБА_5, яка після смерті 26.09.2013 року його батька ОСОБА_9, проживала в належному йому будинку за № 51 по вул. Садова с. Курінь. Він піклувався про неї, доглядав, купував ліки, оскільки вона була особою похилого віку та потребувала сторонньої допомоги. Він особисто постійно проживав у належному йому будинку за вищевказаною адресою. Вважає, що волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним при складенні заповіту 29.12.2004 року на ім»я ОСОБА_3, так як вона ніколи нічого самостійно не читала. У разі скасування заповіту від 14.05.2014 року, він, як спадкоємець четвертої черги, як особа, яка постійно, більше п»яти років проживала однією сім»єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, матиме змогу успадкувати майно після померлої ОСОБА_5

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив і просив задовольнити їх, оскільки в такому випадку позивач зможе успадкувати майно після померлої ОСОБА_5, як спадкоємець четвертої черги. Підставами недійсності заповіту, складеного 29.12.2014 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, зазначає відсутність місця його посвідчення та невідповідність волевиявленню заповідча. Також вказав, що власником будинку за адресою с. Курінь вул. Садова, 51, є саме позивач згідно наданих ним підтверджуючих документів і він може проживати в ньому в будь-який час.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог і просила відмовити в їх задоволенні. Пояснила, що доводиться дружиною рідного брата позивача ОСОБА_8 ОСОБА_5 проживала однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, який доводився батьком позивачеві та її чоловіку - ОСОБА_8, за адресою вул. Садова, 51 с. Курінь. Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_5 залишилася проживати у вказаному будинку, так як власної родини та житла не мала. Вона особисто здійснювала догляд за ОСОБА_5 і з цією метою, навіть, звільнилася з роботи у м. Києві. Сама вона з чоловіком проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Про заповіт ОСОБА_5 ніколи не говорила, і лише за місяць до смерті повідомила про його наявість. При цьому вона говорила, що заповіт складений з урахуванням того, хто саме і як ставивився до неї. Де саме було складено заповіт на її ім»я, їй достеменно невідомо, але знає, що цим питанням займався ОСОБА_10, який на даний час помер.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 сільської ради Бахмацького району Чернігівської області в судове засідання не з»явився. Але від органу місцевого самоврядування надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в якій просять ухвалити рішення згідно закону (а.с. 45, 94).

Допитаний за клопотанням позивача свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що на час складення заповіту працював секретарем Курінської сільської ради. За зверненням ОСОБА_10, який діяв на прохання ОСОБА_5, приїхав до останньої за адресою вул. Садова (Ватутіна), 51 с. Курінь. Вона пояснила, що вже склала заповіт, але бажає його переписати на ім»я ОСОБА_6, оскільки остання здійснює за нею належний догляд, а хлопці, яким вона заповідала майно, їй непотрібні. В зв»язку з цим він взяв її документи, а саме паспорт, ідентифікаційним номер, поїхав в сільську раду, де написав текст заповіту на комп»ютері, повернувся назад до ОСОБА_5, де вона особисто в будинку самостійно прочитала його та підписала. Зміст заповіту він роз»яснював ОСОБА_5 Інших осіб в будинку не було. При цьому ОСОБА_10, який привозив і відвозив його, перебував на вулиці. ОСОБА_5 добре почувалася, її дієздатність було перевірено і ніяких сумнівів у нього не виникало. Місця складення заповіту у його змісті не відобразив. Щодо місця проживання позивача зазначив, що останній постійно проживає по вул Центральній, 9 в с. Курінь. Заповіт на ім»я ОСОБА_1 та ОСОБА_8 він імені ОСОБА_5 також він посвідчував.

Допитана за клопотанням позивача свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що як соціальний працівник відвідувала ОСОБА_5 двічі на тиждень за адресою с. Курінь вул. Садова, 51. В період з 2014 по 2017 роки іноді бачила в будинку ОСОБА_1, але чи проживав він там постійно, не може стверджувати. ОСОБА_3 бачила в будинку в цей період значно частіше. Про заповіти, складені ОСОБА_5, їй нічого невідомо.

Допитана за клопотанням позивача свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що доводиться позивачеві дружиною. ОСОБА_5 проживала спільно з батьком її чоловіка -ОСОБА_7 за адресою вул. Садова, 51 с. Курінь. Вони з чоловіком допомагали їм та здійснювали догляд. Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_5 залишилася проживати за вказаною адресою сама, оскільки іншої родини в неї не було. Вона склала заповіт на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в рівних частинах. Про наявність іншого заповіту не говорила. Вони з чоловіком (позивачем) проживали постійно за адресою вул. Центральна, 9 с. Курінь. Приходили в господарство на Садовій, 51 с. Курінь обробляти город. ОСОБА_1 проживав за даною адресою лише в період з серпня по вереснеь 2013 року, коли його батько захворів та потребував допомоги.

Допитані за клопотаннням відповідачки свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні підтвердили, що саме ОСОБА_3 здійснювала догляд за ОСОБА_5 і остання повідомляла, що віддячить та залишить своє майно тому, хто здійснює за нею догляд – ОСОБА_3 ОСОБА_1 постійно проживав за адресою вул. Центральна с. Курінь. На вулиці Садовій, 51 зазначеного населеного пункту ніколи не проживав, незважаючи, що це його будинок, а лише приходив обробляти город і за ОСОБА_5 не доглядав. Остання мала добру пам»ять, була при здоровому глузді.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5, яка проживала без реєстрації шлюбу з 2004 року і до дня смерті спільно з ОСОБА_7, батьком позивача та ОСОБА_8, померла 14.05.2017 року (а.с. 10).

ОСОБА_7, який доводився батьком позивачеві та ОСОБА_8, помер 26.09.2013 року (а.с. 7).

Власником будинку за адресою с. Курінь Бахмацького району Чернігівської області вул. Садова, 51, на підставі договору дарування від 04.12.2009 року, є позивач ОСОБА_1 (а.с.6, 44).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст.ст. 1247, 1248 ЦК України.

06.11.2013 року ОСОБА_5 склала заповіт на все своє майно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_8, який посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Бахмацького району Чернігівської області (а.с.8).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

29.12.2014 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, яким на випадок своєї смерті заповідала все своє майно ОСОБА_6 (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_5 22.11.2017 року, 23.01.2018 року, 22.06.2018 року відповідачка ОСОБА_3 отримала чотири свідоцтва про право на спадщину за заповітом на грошові заощадженя, пенсійні виплати та земельні ділянки (а.с. 25-34).

Вказані свідоцтва про право на спадщину видані державним нотаріусом Бахмацької районної державної нотаріальної контори Чернігівської області ОСОБА_19

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За прписами ч.1 ст. 1257 Цк України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року в редакції, яка діяла на час посвідчення заповіту, у сільських населених пунктах, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії: посвідчують заповіти (крім секретних).

Згідно п. 2.1 Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом від 11.11.2011 року № 3306/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 року № 1298/20036 (в редакції від 11.11.2011 року) нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування (наприклад: "У зв'язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою: АДРЕСА_1"). Як зазначив ВССУ у своєму листі від 16.05.2013 року відсутність у тексті заповіту напису що він складався та посвідчувався поза приміщенням нотаріальної контори, виконкому місцевої ради, але в межах нотаріального округу, не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним.

Як встановлено в судовому засіданні заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 29.12.2014 року був посвідчений секретарем Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області ОСОБА_11, який відповідно до посадової інструкції секретаря виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради здійснює нотаріальні дії.

Текст даного заповіту не містить напису щодо складення його поза межами приміщення сільської ради.

Нормою ст. 1251 ЦК України визначено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, що передбачено ч.2 ст. 1247 ЦК України.

Заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

З матеріалів справи вбачається, що заповіт ОСОБА_5 від 29.12.2014 року складено секретарем Курінської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області ОСОБА_11 зі слів ОСОБА_5. Текст заповіту набраний на комп»ютері. Заповіт прочитаний та власноручно підписаний нею у присутності секретаря сільської ради. Особу заповідача секретарем встановлено, її дієздатність перевірено.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» роз»яснено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо).

Позивачем та її представником в судовому засіданні не надано доказів того, що при складанні заповіту спадкодавець не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки, як було зазначено вище, при складанні заповіту його дієздатність перевірено і допитані в судовому засіданні свідки показали, що ОСОБА_5 мала добру пам»ять, сама читала, спілкувалася з оточуючими, не мала відхилень здоров»я, була при здоровому глузді.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, що було відображено в заповіті від 29.12.2014 року, який був досліджений в судовому засіданні. Позивачем не доведено протилежного.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 ніколи нічого не читала, оскільки мала похилий вік, не заслуговують на увагу, оскільки як було встановлено в судовому засіданні вона особисто самостійно прочитала та підписала текст заповіту.

Відсутність інформації в тексті заповіту про місце його складення та посвідчення, відповідно до листа ВССУ від 16.05.2013 року, не є підставою для визнання його недійсним, так як вказаний заповіт був посвідчений особою, уповноваженою на вчинення нотаріальних дій, його форма відповідала вимогам ст. 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі.

Рішенням третьої сесії сьомого скликання ОСОБА_4 сільської ради Бахмацького району Чернігівської області від 12.01.2016 року назву вулиці «Радянська» перейменовано на «Центральна», назву вулиці «Ватутіна» перейменовано на «Садова» (а.с.95-96).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задовленні позовних вимог слід відмовити, оскільки відсутні, передбачені ст. 1257 ЦК України підстави для визнання заповіту недійсним.

В межах заявлених позовних вимог і з тих підстав, які зазначені у позовній заяві, на які посилаєтся позивач та його представник, суд не вбачає підстав для визнання заповіту недійсним.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні позивач не є спадкоємцем у розумінні положень глави 85 та 86 ЦК України після померлої ОСОБА_5 Крім того, факт постійного проживання позивача за адресою с. Курінь вул. Садова, 51 станом на 14.05.2017 року не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, навіть, допитані за клопотанням позивача свідки, не підтвердили вказаної обставини.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1233, 1241, 1247, 1251, 1254, 1257 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 сільська рада Бахмацького району Чернігівської області про визнання заповіту недійсним та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідачка: ОСОБА_6, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Третя особа: ОСОБА_4 сільська рада Бахмацького району Чернігівської області, вул. Центральна, 37, код ЄДРПОУ 04414543.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя О.І. Глушко