Рішення № 78605169, 10.12.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/12830/17

Провадження №2/592/445/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Корольової Г.Ю.

за участю секретаря Клюшник В.Г.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ «Європейський страховий союз» про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який був уточнений і в якому просить стягнути з ОСОБА_2 та її користь матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, в розмірі 42612,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 9000,00 грн., витрати за зберігання тз у розмірі 7 220 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 2000 грн.та відшкодувати судові витрати. Крім того, просить вирішити питання про передачу право власності на автомобіль марки Fiat TIPO, 1992 року випуску від ОСОБА_4 до ОСОБА_5. А саме віддати залишки автомобіля, пошкодженого під час ДТП від власника ОСОБА_4 винуватцю в ДТП ОСОБА_2, вартістю згідно оцінки експерта в розмірі 15 978,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що 11.03.2017 року близько 14 год.30 хв. у м. Суми на вул. Леваневського поблизу ЗГТ «8 Школа» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом ВАЗ-111830, н.з. ВМ 4477АС, належний їй транспортний засіб марки Fiat TIPO, 1992 року випуску, д.р.н. 081-11 СА, під керуванням водія ОСОБА_6 зазнав механічних пошкоджень, йому було завдано матеріальних збитків. Винним у ДТП відповідно до судового рішення було визнано ОСОБА_2 Загальна вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу марки Fiat TIPO, 1992 року випуску, склала 48 612,00 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Європейський страховий союз», але остання втратила ліцензію і Моторне (транспортне) страхове бюро України перерахувало страхове відшкодування лише в розмірі 6000,00 грн. на користь ОСОБА_4 Різниця між фактичними витратами на відновлення транспортного засобу та розміром страхового відшкодування становить 42 612,00 грн., яку позивач і просить стягнути з винної у ДТП особи водія ОСОБА_2 Водночас позивачка ОСОБА_4 вказує, що внаслідок ДТП їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яку вона зазнала у звязку із пошкодженням її майна, відсутністю транпорстного засобу та можливості користування ним, яку оцінює у 9000 грн. Крім того, просить стягнути на її користь витрати, пов’язані із зберіганням транспортного засобу на стоянці у розмірі 7 220 грн. та за проведення експертизи у розмірі 2000 грн. Крім того, позивачем зазначається на повернення відповідачу залишків від автомобіля, які оціненні у 15 978 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, в якому зазначав, що дійсно сталась транспортна пригода, під час якої був пошкоджений автомобіль позивача, але не погоджується на відшкодування шкоди з нього, враховуючи, що він як учасник дорожнього руху підлягає обов’зяковому страхуванню і на час скоєння ДТП він мав страховий полюс, а тому не несе відповідальності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, повідомлені належним чином про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

11.03.2017 року близько 14 год.30 хв. у м. Суми на вул. Леваневського поблизу ЗГТ «8 Школа» сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Fiat TIPO, 1992 року випуску, д.р.н. 081-11 СА, під керуванням водія ОСОБА_6 та автомобіля ВАЗ-111830, н.з. ВМ 4477АС, під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №079291 власником ТЗ Fiat TIPO, 1992 року випуску н.з. 081-11СА є ОСОБА_4.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.05.2017 у справі № 592/5155/17, водія ОСОБА_2 було визнано винним у ДТП, що сталась 11.03.2017, притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено стягнення у вигляді штрафу.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом( ст. 82 ЦПК України).

Розмір ремонтно-відновлювальних робіт, спричиненого збитку визначено в сумі 48612,00 грн. та підтверджується висновком №019/2017 автотоварознавчого дослідження, а вартість досліджуваного транспортного засобу у пошкодженому стані складає 15 979 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ-111830, н.з. ВМ 4477АС, ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «Європейський страховий союз», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.07.2016 року по 24.07.2017 року.

Згідно рішення МТСБУ – Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11.07.2018 року відповідно до рішення Президії МТСБУ від 22.03.2018 (протокол №418/2018) за зобов’зянням ПрАТ «Європейський Страховий Союз» затверджено граничну суму виплати у розмірі 6 000 грн. на рахунок позивача ОСОБА_4 було перераховано страхове відшкодування в розмірі 6000,00 грн.

На теперішній час невідшкодованою потерпілій особі залишається різниця між фактичними витратами на відновлення транспортного засобу та розміром страхового відшкодування, яка становить 42 612,00 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обовязок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Позивачем ОСОБА_4 були надані усі наявні та необхідні для встановлення обставин у справі докази, в тому числі і на підтвердження розмір спричинених йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків вартості ремонтно-відновлювальних робіт належного йому транспортного засобу.

Згідно ст.1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміту відповідальності (розмір шкоди – 48 612 грн, ліміт відповідальності - 50 000 грн), ПрАТ «Європейський Страховий Союз» не відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування в повному розмірі, а повідомило про те, що доплата відшкодування буде проводитись у випадку, якщо ПрАТ «Європейський Страховий Союз» буде визнано у встановленому порядку банкрутом та коштів та майна страховика не вистачить для задоволення вимог позивача.

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

В свою чергу відповідач ОСОБА_2 окрім відзиву на позов не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

Виходячи з того, що вартість досліджуваного транспортного засобу у пошкодженому стані складає 15 979 грн., , спричинений збиток визначено в сумі 48612,00 грн. і на рахунок позивачки з боку МТСБУ відшкодовано 6 000 грн., на користь позивачки слід стягнути у розмірі 26 615 грн. Беручи до уваги, що відповідач не бажає, щоб йому були віддані залишки пошкодженого автомобіля позивача та враховуючи його стан здоров’я, суд залишає пошкоджений автомобіль у власності позивача.

Крім того, позивач ОСОБА_4 зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2, їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до розяснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди», обовязковому зясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, стану здоров’я відповідача, який має 2 групу інвалідності, постійно проходить курс лікування, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди в сумі 4000,00 грн.

Крім того, суд не погоджується з витратами, пов’язаними із зберіганням пошкодженого автомобіля на стоянці у розмірі 7220 грн., оскільки позивач і раніше користувався послугами цієї автостоянки і не погоджував з відповідачем умовами зберігання пошкодженого транспортного засобу, а нею особисто був обраний такий спосіб зберігання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.1166,1188,1192 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_2) у відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 26 615 грн. та моральної шкоди у розмірі 4 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_2) за проведення експертної оцінки транспортного засобу у розмірі 2000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 478,12 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г.Ю. Корольова