Постанова № 78603176, 12.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7745/18

Номер справи місцевого суду: 521/18658/17

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

з участю секретаря Ковязіної А.Д.

імена (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_2

представник позивача - ОСОБА_3

відповідач - Державний заклад «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України»

представники відповідача - Попадюк Анжела Володимирівна, Конарєв Андрій Вікторович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про переведення, про поновлення на роботі, про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (суддя Поліщук І.О.)

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який згодом був уточнений, до Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про переведення, про поновлення на роботі, про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з листопада 2014 року ОСОБА_2 працює на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії Іллічівської лікарні. 04.09.2017 року приблизно о 10:00 годині завідуючий відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії Іллічівської лікарні ОСОБА_6 направив його у відділення гінекології для огляду пацієнтки ОСОБА_7 Після клініко-діагностичних досліджень та обстежень ОСОБА_7 04.09.2017року, завідуючим відділенням гінекології ОСОБА_8 та лікарем-гінекологом гінекологічного відділення ОСОБА_9 було прийняте рішення про ургентне оперативне втручання. Позивач оглянув пацієнтку, опитав її, ознайомився з її медичною карткою стаціонарного хворого №9535, після чого роз'яснив ОСОБА_7 запропонований метод знеболення, можливі наслідки, та отримав від неї письмову згоду на знеболення та операційне втручання, про що були внесені відповідні записи до медичної картки. 04.09.2017 року о 10:50 годині пацієнтка була доставлена в операційну та об 11:00 годині позивачці був введений наркоз, після чого в 11:15 годині розпочалася операція. Об 11:36 годині у пацієнтки ОСОБА_7 сталася зупинка серцевої діяльності, після чого позивачем відразу були розпочаті реанімаційні процедури. Був викликаний завідуючий відділенням ОСОБА_6 Також до реанімаційних процедур був додатково залучений лікар-анестезіолог ОСОБА_10 та був доставлений кардіограф. Реанімаційні процедури були проведені вдало і в 12 годин 03 хвилини у пацієнтки відновився серцевий ритм. Були викликані консультанти Одеського центру екстреної медичної допомоги. ОСОБА_7 знаходилася в стані медикаментозної седації.

Наказом головного лікаря ДЗ ««Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» від 18 вересня 2017 року створено комісію з проведення службового розслідування щодо надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_7 Складено акт службового розслідування від 29 вересня 2017 року, з яким позивач не згоден з наступних підстав: у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії на час проведення ургентної операції були відсутні кардіомонітори, які могли бути використані під час операції; а він не є відповідальною особою за оснащення лікарні, зокрема операційної, тому він не мав можливості здійснити кардіомоніторинг під час операції за допомогою кардіомонітору у зв'язку з його відсутністю. Також, у акті службового розслідування відповідач не вказав, на підставі чого був зроблений висновок про те, що застосування кардіомоніторингу під час операції могли попередити тяжкі ускладнення та допомогли б своєчасній діагностиці серцевого ритму, оскільки застосування кардіомонітору сприяло б кращому контролю за станом пацієнтки, але у цій конкретній ситуації порушення серцевого ритму та зупинка серця були діагностовані своєчасно, реанімаційні заходи були здійсненні своєчасно та у повному обсязі, що дозволило відновити пацієнтці серцевій ритм з поверненням до свідомості. Крім цього, після відновлення серцевої діяльності ОСОБА_7, було з'ясовано, що пацієнтка страждала сильним головним болем, епізодами підвищенням артеріального тиску до 160/90, але при підготовці до операції ОСОБА_7 приховала вказані вище хвороби. Також, вже після операції позивачу стало відомо про те, що хвора ОСОБА_7 перед операцією приймала самостійно, без призначень лікаря, Спазмалгон. Очевидно, що якби позивачу були відомі ці обставини, то операційне втручання мало б здійснюватися без застосування положення Тренделенбурга, оскільки заповнення черевної порожнини вуглекислим газом у такому положенні (положення лежачи на спині під приблизно 45° з піднесеним по відношенню до голови тазом) могло призвести до надлишкового навантаження на серцево-судинну та дихальну систему. За таких обставин позивач вважає, що під час анестезіологічного забезпечення операційного ургентного втручання ОСОБА_7 04.09.2017 р. не порушив своїх трудових обов'язків та не порушив стандарти надання медичної допомоги.

Крім цього, позивач зазначив, що Наказом № 40-кп в частині від 15 травня 2017 року відповідач, без його згоди, перевів його на посаду лікаря-анестезіолога стажиста до 16.11.2017 року, про що позивач не знав та його про даний перевід не було ознайомлено, дізнався про нього під час отримання наказу про звільнення 17.11.2017 року. З посадовою інструкцією за новою посадою він також ознайомлений не був. Таким чином, за наявності такого наказу відповідач взагалі не мав права доручати його здійснювати самостійне анестезіологічне забезпечення ургентної операції. Щодо оскарження наказу про звільнення позивач зазначає, що Наказом №79-к3 від 16.11.2017 року його звільнено з посади лікаря-анестезіолога внаслідок недостатньої кваліфікації згідно п.2 ст.40 КЗпП України. Вважає, що відповідач при цьому порушив його трудові права та вимоги трудового законодавства, оскільки його невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації відповідачем не перевірялася, атестації не проводилася, а також відповідач не отримав згоди профспілкового комітету на його звільнення, питання про надання такої згоди взагалі не розглядалося, позивача не запрошували на розгляд цього питання.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач незаконно звільнив його з посади лікаря-анестезіолога, що є підставою для визнання наказу протиправним та його скасування з покладанням на відповідача обов'язку здійснити позивачу оплату за вимушений прогул, починаючи з 16.11.2017 року по день фактичного поновлення на посаді. Моральну шкоду обґрунтовував тим, що внаслідок незаконного переведення його на посаду стажиста, а також внаслідок подальшого безпідставного оголошення йому догани і протиправного звільнення, позивачу спричинені душевні страждання. Втрата роботи та безпідставне звинувачення позивача у недостатній кваліфікації призвели до порушення його звичного образу життя, до втрати нормальних життєвих зв'язків, до спричинення шкоди його діловій репутації, для відновлення яких йому необхідно прикласти значні зусилля.

З підстав викладених у позові, просив суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ головного лікаря ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» ОСОБА_11 від 09.10.2017 р. №01/7-8к у частині оголошення йому догани; поновити строк на оскарження наказу від 15.05.2017 р. № 40-кп в частині переведення позивача на посаду лікаря-анестезіолога стажиста; визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» ОСОБА_11 від 16.11.2017 р. №79-кз-1 про його звільнення з посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології за невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації згідно п.2 ст.40 КЗпП України; стягнути з ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 110 000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» в судовому засіданні позов не визнав.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про переведення, про поновлення на роботі, про стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю посилаючись на те, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, судом порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд не надав оцінки доказам, аргументам у справі, не надав оцінки свідченням свідків, на підставі чого безпідставно відмовив у задоволені позову про скасування наказів про переведення, накладення дисциплінарного стягнення, про звільнення, та про стягнення моральної шкоди, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 прийнятий на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ (палатою інтенсивної терапії) з 05.02.2016 року, що підтверджується записами з наданої трудової книжки серії НОМЕР_1.

Документами, що знаходяться в матеріалах справи підтверджується, що 12.05.2017 року начальником відділу кадрів на ім'я головного лікаря ДЗ «ІБЛ та ВТ МОЗ України» складено рапорт, в якому зазначається, що при перевірці термінів закінчення попередньої атестації лікарів та своєчасного проходження атестації лікарями було виявлено наступне. У лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_2 16.05.2017 року закінчився 5-ти річний термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста. На неодноразові звернення начальника відділу кадрів про надання документів щодо проходження курсів підвищення кваліфікації з подальшою атестацією ОСОБА_2 не прореагував. З метою виконання Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.12.1997 р. № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів» просив перевести лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_2 на посаду лікаря-стажиста з 17.05.2017 р. по 16.11.2017 р.

15.05.2017 року адміністрацією ДЗ « Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» прийнято наказ № 40-кп-6 від 15.05.2017 року «Про переводи», згідно з яким ОСОБА_2 - лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ, код-17, переведено на посаду лікаря-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 р. по 16.11.2017 р. на підставі: рапорту начальника відділу кадрів ОСОБА_12

З повідомлення головного лікаря від 03.07.2017 року вбачається, що адміністрація ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» повідомляє профспілковий комітет закладу про те, що 16.05.2017 у лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_2 закінчився термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». Наказом №40-кп-6 від 17.05.2017 року ОСОБА_2 був переведений лікарем-анестезіологом стажистом. Впродовж березня - червня 2017 начальник відділу кадрів ОСОБА_12 звертала увагу лікаря анастезіолога ОСОБА_2 на те, що йому необхідно вирішити питання атестації. Також, про ситуацію, яка склалася з лікарем-анестезіологом ОСОБА_2 був неодноразово проінформований завідуючий відділенням ОСОБА_6, однак лікар-анестезіолог ОСОБА_2 ніяких документів, що підтверджують його кваліфікацію (ПАЦ, ТУ) до відділу кадрів не надав.

Відповідно до розділу 1 ч.2,3 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 359 від 19.12.1997 року) у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України № 650 від 02.10.2015 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 176/28306, визначено, що Основними завданнями атестації лікарів є визначення рівня професійної підготовки лікарів та можливості подальшого використання спеціалістів, підвищення їх кваліфікації. Передбачено види атестації лікарів: 1) атестація на визначення знань і практичних навиків з присвоєнням ( підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст»; 2) атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії; атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії. Атестація на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням ( підтвердженням) звання «лікар-спеціаліст» проводяться в комісіях, що створюються при вищих медичних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти. Відповідно до розділу 11 п.7 Положення - особі, якій за результатами атестації на визначення знань та практичних навиків присвоєно ( підтверджено ) звання « лікар - спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності, вищим медичним навчальним закладом видається сертифікат лікаря-спеціаліста за формою, наведеною у додатку 2 цього Положення.

З сертифікату № 002254 вбачається, що ОСОБА_2, 30 січня 2008 року атестувався на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Одеському державному медичному університеті, наказом по Одеському державному медичному університету від 31 січня 2008 року за № 32-о присвоєно( підтверджено) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю медицина невідкладних станів. Сертифікат дійсний до 31 січня 2013 року.

З Сертифікату № 004469/370, строк дії якого до 17 травня 2017 року, вбачається, що наказом по Одеському національному медичному університету від 17 травня 2012 року за № 612 ОСОБА_2 присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». ОСОБА_2 видано Сертифікат № 004469/370, строк дії якого до 17 травня 2017 року.

Згідно Розділу 11 Положення про порядок проведення атестації лікарів, атестації на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання «лікар-спеціаліст» з конкретної лікарської спеціальності підлягають особи, які закінчують навчання в інтернатурі, а також особи, які у порядку, передбаченому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1992 року за № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», допущені до лікарської діяльності та пройшли курси спеціалізації або стажування. Особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю та особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію, не можуть займатися лікарською діяльністю за цією спеціальністю без попереднього проходження стажування відповідно до вимог Положення про порядок направлення на стажування лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного доступу до лікарської діяльності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 1993 року за № 48, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01 квітня 1993 року за № 19. Атестацію на визначення знань та практичних навиків проводять за Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 листопада 2002 року за № 385, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7181. Термін дії сертифіката лікаря (провізора) - спеціаліста становить 5 років.

Департамент кадрової політики та запобігання корупції Міністерство охорони здоров'я України надав роз'яснення щодо правильного використання посад «лікар (провізор) - стажист», згідно з яким у разі закінчення терміну дії сертифіката лікаря (провізора - спеціаліста», одного року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії чи отримання звання лікаря (провізора) - спеціаліста з іншої спеціальності, лікар (провізор) підлягає терміновому направленню на стажування (спеціалізацію) і до отримання звання «лікар (провізор) спеціаліст» зараховується (переводиться) на посаду «лікар-провізор». Згідно роз'яснення щодо правильного використання посад «лікар (провізор) - стажист» наданим МОН, вбачається, що у разі закінчення терміну дії сертифіката лікаря (провізора) - спеціаліста, одного року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії чи отамання звання лікаря - (провізора) - спеціаліста з іншої спеціальності, лікар-провізор підлягає терміновому направленню на стажування (спеціалізацію) і до отримання звання «лікар (провізор) - спеціаліст» зараховується (переводиться) на посаду «лікар (провізор) - стажист». При цьому лікарська (провізорська) посада на час спеціалізації (стажування) повинна бути заміщена посадою лікаря (провізора) - стажиста з цієї спеціальності (п.2.1.3 наказу МОЗ України від 22.07.93 року № 166 « Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів).

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування наказу, оскільки наказ № 40-кп від 15 травня 2017 року про переведення ОСОБА_2 лікаря - анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ на посаду лікар-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 року по 16.11.2017 року є законним.

Стосовно вимог щодо поновлення строку для оскарження наказу про переведення, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видача трудової книжки. Ст.234 КЗпП України, вказує, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпЗ України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до Посадової Інструкції лікаря анестезіолога, позивач в своєї роботі зобов'язаний керуватися Конституцією України та чинним законодавством, нормативно-правовими документами України в сфері охорони здоров'я наказами та розпорядженнями керівництва закладу.

На підставі викладеного, суд прийшов до вірного висновку, що позивач зобов'язаний бути обізнаним щодо наказів МОЗ України, з роз'ясненнями Департаменту кадрової політики та запобігання корупції Міністерства охорони здоров'я України щодо правильного використання посад «лікар (провізор) - стажист», а тому не міг не знати про наказ № 40-кп від 15 травня 2017 року про його переведення як лікаря - анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ на посаду лікаря-анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 року по 16.11.2017 року, у зв'язку з чим визнав, що строк для оскарження наказу пропущений з неповажних причин.

Також суд вірно надав правову оцінку наказу № 40-кп про переведення ОСОБА_2 та відмовив у задоволенні позовних вимог в цієї частині на законних підставах.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Судом встановлено, що з Наказу №01/7-8к від 09.10.2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_2.» вбачається, що через порушення стандартів надання медичної допомоги з анестезіології та акушерства і гінекології, на підставі Акту службового розслідування від 29.09.2017 р., керуючись п.1 ст.147 КЗпП України, лікарю-анестезіологу відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії ОСОБА_2 за порушення трудової дисципліни, а саме недотримання стандартів надання медичної допомоги - оголошено догану.

Акт службового розслідування від 29.09.2017 року, став підставою для прийняття оскаржувального позивачем наказу № 01/-7-8 від 09.10.2017 року, підписаний комісією у складі голови комісії ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 З мотивувальної частини Акту від 29.09.2017 року вбачається, що наказом головного лікаря «ІБЛ на ВТ МОЗ України» від 18.09.2017 року № 01/7-89 створено комісію з проведення службового розслідування щодо надання медичної допомоги ОСОБА_7 Комісією проведений розгляд наступних документів: журнал обліку прийому хворих у стаціонар та відмов від госпіталізації за ф.001/0, медична картка стаціонарного хворого № 9535, журнал запису оперативних втручань у стаціонарі ф.№008/о; пояснювальні записки: в.о. зав. гінекологічним відділенням, лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_8, лікаря акушера - гінеколога ОСОБА_9, зав. ВА з ПІТ лікаря-анестезіолога ОСОБА_6; лікаря-анестезіолога ОСОБА_2, лікаря-анестезіолога ОСОБА_10, сестри медичної операційної хірургічного відділення ОСОБА_18, молодшої медичної сестри операційного блоку ОСОБА_19, лікаря-інтерна відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_20, лікаря-інтерна відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_21, лікаря-інтерна відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_22, медичної сестри - анестезістки ОСОБА_23, сестри медичного кабінету функціональної діагностики ОСОБА_24 Комісією встановлено, що 30.08.2017 року до приймального відділення ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» самостійно звернулася ОСОБА_7 зі скаргами на кров'янисті відділення зі статевих шляхів. На підставі скарг хворої ОСОБА_25, анамнезу, об'єктивних даних, діагноз при поступленні: Аномальна маткова кровотеча, позаматкова вагітність? Кіста правого яєчника? Правосторонній гідросальпінкс? 04.09.2017 року після огляду лікарів: в.о. гінекологічним відділенням ОСОБА_8, гінеколога ОСОБА_9 на підставі об'єктивних та лабораторних даних було прийняте рішення про ургентне та оперативне втручання. Передопераційний діагноз: Позаматкова вагітність? Перекрути правих придатків? Передбачуваний об'єм операції: Лапароскопія. Ревізія органів малого тазу та черевної порожнини. Кінцевий об'єм втручання визначити після ревізії. Згода пацієнтки отримана. Призначена консультація анестезіолога. 04.09.2017 року хвора ОСОБА_7 була оглянута лікарем анестезіологом ОСОБА_2 В операційну хвора доставлена о 10-50 годині. Ввідний наркоз інтубація о 11-10 годині, початок операції о 11-15 годині. В асептичних умовах типово проведено лапароскопію. Створено карбоперитоніум. Лікарем анестезіологом ОСОБА_2 пацієнтка ОСОБА_7 переведена у положення Тренделербурга. Об 11 годині 36 хвилин лікарем - анестезіологом констатовано порушення серцевої діяльності. Зупинка серця. Операцію зупинено. В операційну викликані: зав. ВА з ПІТ ОСОБА_6 та лікар-анестезіолог ОСОБА_10, розпочаті реанімаційні заходи. О 12-03 години відмічаються відновлення серцевого ритму, продовжуються реанімаційні заходи. 05.09.2017 року хвору ОСОБА_7 переведено у відділення анестезіології з ПІТ, де вона знаходилася по 07.09.2017 року. 07.09.2017 року о 11-00 хвилин хвора ОСОБА_25 була переведена бригадою ООКЛ бригадою ОЦЕМД для подальшого лікування. Діагноз при переведенні: Пост реанімаційна хвороба 4 доба (зупинка серцевої діяльності 04.09.2017 року). Постанексична енцефалопатія. ОДН тяжкого ступеню (ОРДС). Перекрути правих придатків. Правосторонній гідросальпінкс. Спайковий процес органів малого тазу. Хронічний альгезивний пельвіо перітоніт. На підставі викладеного комісія зробила висновки: 1. Частота інтраопераційних зупинок серця заданими світової літератури складає 6,8-9,7 на 10 000 анестезій. Більшість пов'язаних з анестезією зупинок серця обумовлено порушенням забезпечення вентиляції, медикацією, гіпотензією після індукції. 2. Всі лапороскопічні операції супроводжуються ризиком виникнення потенційно небезпечних ускладнень по причині гіперкарбії та підвищення інтраабдомінального тиску. 3. Оперативне втручання хворій ОСОБА_7 здійснено обґрунтовано, за ургентними показаннями. Лапороскопічний доступ був найбільш оптимальним та не мав протипоказань. Хірургічних ускладнень під час операції не було. 4. Імовірною причиною несприятливої реакції з боку серцево-судинної і дихальної системи у хворої ОСОБА_7 явилися наступні чинники: перенесена на передодні ГРВІ, нейроциркуляторна дистонія в анамнезі, карбоксиперитоніум та положення Тренделенбурга під час операції. 5.Ретельне виконання стандарту інтраопераційного моніторингу пацієнтки, а саме моніторинг оксигенації, вентиляції легень, кровообігу попереджує ці реакції. 6. Лікар-анестезіолог ОСОБА_2 діагностував брадікардію на 20 хвилині від початку операції. Після введення Атропіну ЧСС збільшилося до 65 ударів за хвилину, однак на протязі хвилини серце зупинилося. Фізіологічною особливістю міокарду є зміна серцевого ритму або провідності, що передує асистолії. В історії хвороби не зафіксовані зміна на ЕКГ та не міститься аускультативних даних, які передували зупинці серця. 7. Реєстрація і запис ЕКГ (виклик медсестри ОСОБА_24 з портативним кардіографом, хоча згідно записам в історії хвороби велося ЕКМ) почалося лише об 11-52 ( на 16-тій хвилині моменту зупинки серця). 8. Своєчасна діагностика порушень серцевого ритму за умови виконання стандарту інтра операційного моніторингу могла попередити тяжкі ускладнення, що виникли у хворої ОСОБА_7

Також судом були взяті до уваги пояснення свідків ОСОБА_26, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_27, ОСОБА_28 за клопотанням позивача, та надана їм правова оцінка, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, також судом в якості свідків були допитані працівники Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України, лікарі ОСОБА_13 , ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які пояснили суду, що входили до складу комісії з проведення службового розслідування щодо надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_7 Всі свідки підтвердили, що ретельно вивчали та досліджували документи, медичну документацію стосовно даного випадку, пояснювальні записки лікарів, медичних сестер, які виконували свої професійні обов'язки в операційній у той день. Вивчалося і пояснення лікаря - анестезіолога ОСОБА_2. Всі докази свідчили, що саме не своєчасна діагностика порушень серцевого ритму, невиконання стандарту інтра операційного моніторингу лікарем - анестезіологом ОСОБА_2 привело до тяжких ускладнень, що виникли у хворої ОСОБА_7

Згідно з висновком експерта № 1092 -3097/17 від 20.10.2017 року відділу судово-медичної експертизи трупу КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» експертом визначено, що клінічна смерть пацієнтки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 настала на операційному столі від ускладнень наркозу (в наслідок гострого кислотно-аспіраційного трахео - бронхо пневмоніту (Синдрому Мендельсона) попадання в дихальні шляхи кислого шлункового змісту, який є агресивним середовищем навіть у невеликому обсязі) з швидким розвитком набряку легенів і зупинкою серця, а далі, тривале знаходження хворої в стані клінічної смерті (на протязі 27 хвилин), спричинило пост-реанімаційну хворобу від якої наступних на 13 днів у стаціонарах розвинулася поліорганна недостатність. Таким чином, смерть ОСОБА_7 знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з гострим кислотно-аспираційним трахео-бронхо-пневмонітом (Синдром Мендельсона) під час наркозу при лапароскопічній гінекологічній операції.

Також судом надана оцінка показанням свідків ОСОБА_29 - завідуюча анестезіології Одеської обласної клінічної лікарні, ОСОБА_9 - лікар гінеколог, ОСОБА_8 - лікар гінеколог ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України».

Пунктами 1, 22 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Також судом була досліджена Посадова інструкція № 4.12/2 лікаря-анестезіолога, код КП 2221.2 відділення анестезіології з ПІТ Державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров'я України» згідно з якою основним завданням лікаря-анестезіолога відділення анестезині з ПІТ (далі - лікаря-анестезіолога) є організація анестезіологічної допомоги, реанімації та інтенсивної терапії у лікарні. Лікар-анестезіолог зобов'язаний: 2.1. Використовувати сучасні методи діагностики та лікування. 2.2. Проводити огляд хворих в передопераційному періоді не пізніше, як за день до запланованого оперативного втручання.2.3. Надавати анестезіологічну допомогу при оперативних втручаннях, проводити реанімацію хворих, які того потребують.2.4. Визначати метод знеболювання, лікарські препарати.2.5. Здійснювати інтенсивне спостереження за станом хворих у післяопераційному періоді до відновлення свідомості, подиху та стабілізації кровообігу. 2.6. Дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму у відділенні та лікарні.2.7. Вести постійне спостереження за функціями життєво-важливих органів хворих, результати реєструвати у відповідних документах. 2.8. Призначати та відміняти лікувальні гази (кисень). 2.9. Дотримуватися лікарської етики та деонтології; зберігати лікарську таємницю.2.10. Здійснювати контроль роботи середнього та молодшого медичного персоналу, виконання ним лікарських призначень.2.11. Постійно удосконалювати свої знання та практичні павички шляхом відвідування лікарських консультацій, днів спеціаліста, засідань обласної ради, курсів підвищення кваліфікації кожні п'ять років. 2.12. Виконувати документовані вимоги системи управління установи щодо сфери надання якісної анестезіологічної допомоги, реанімації та інтенсивної терапії.

Статтею 147 -1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу ( обрання,затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Під порушенням трудової дисципліни слідує розуміти винне протиправне невиконання або не належне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків. Вина, як одна із ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Підставою для застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння ( дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором ( контрактом), колективним договором. Відповідно до ст..149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен жадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом в ході розгляду справи досліджувалися всі документи, які були підставою для складання Акту службового розслідування 29.09.2017 року, який став результатом роботи комісії з проведення службового розслідування щодо надання медичної допомоги пацієнтці ОСОБА_7 Серед досліджених судом документів знаходиться пояснення лікаря - анестезіолога ОСОБА_2, в якому він пояснює причину зупинку серця пацієнтки під час операції, що свідчить про дотримання адміністрацією ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» положень статті 149 КЗпП України.

На підставі, з'ясованих обставин судом надана оцінка про те, що наказ від 09.10.2017 року про накладання дисциплінарного стягнення ОСОБА_2, є таким що відповідає правилам ст.ст.139, 147, 147-1 КЗпП України, оскільки в судовому засіданні було доведено, що під час анестезіологічного забезпечення операційного ургентного втручання ОСОБА_7 04.09.2017 року, позивач порушив свої трудові обов'язки та стандарти надання медичної допомоги.

Судом також встановлено, що відповідно до наказу № 40 -кп-6 від 15.05.2017 року ОСОБА_2 лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ, переведено на посаду лікаря - анестезіолога стажиста відділення анестезіології з ПІТ з 17.05.2017 року по 16.11.2017 року. Вказаний наказ оскаржується позивачем, правова оцінка наказу № 40 -кп-6 від 15.05.2017 року про переведення ОСОБА_2, надана судом вище у мотивувальній частині рішення.

Документами підтверджується, 03.07.2017 року головний лікар ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» повідомила голову профспілкового комітету проте, що 16.05.2017 року у лікаря-анестезіолога ОСОБА_2 закінчився термін дії сертифікату лікаря - спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». Наказом № 40-кп-6 від 17.05.2017 року ОСОБА_2 був переведений лікарем - анестезіологом стажистом. Впродовж березня - червня 2017 року начальник відділу кадрів ОСОБА_12 звертала увагу ОСОБА_2, що йому необхідно вирішити питання атестації. Також про ситуацію, яка склалася з лікарем - анестезіологом ОСОБА_2 був не однократно проінформований завідуючий відділенням ОСОБА_6. На даний час лікар-анестезіолог ОСОБА_2 ніяких документів, що підтверджують його кваліфікацію ( ПАЦ, ТУ) до відділу кадрів не надав.

Як вбачається з Акту від 08 листопада 2017 року, складеному та підписаному заступником головного лікаря з медичної частини А.В. Попадюк, начальником відділу кадрів ОСОБА_12, головою профспілкового комітету ОСОБА_30, акт укладений про те, що лікарю-анестезіологу відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_2 було запропоновано переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою від якої відмовився. 10.11.2017 року головним лікарем складено подання з якого вбачається, що адміністрація ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» повідомляє профспілковий комітет закладу про те, що 16.05.2017 у лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ ОСОБА_2 закінчився термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Анестезіологія». Наказом №40-кп-6 від 17.05.2017 року ОСОБА_2 був переведений лікарем-анестезіологом стажистом. Впродовж липня-листопада 2017 начальник відділу кадрів ОСОБА_12 звертала увагу лікаря анастезіолога ОСОБА_2 на те, що йому необхідно вирішити питання атестації. Також про ситуацію, яка склалася з лікарем-анестезіологом ОСОБА_2 був неодноразово проінформований завідуючий відділення ОСОБА_6 На даний час лікар-анестезіолог ОСОБА_2 ніяких документів, що підтверджують його кваліфікацію (ПАЦ, ТУ) до відділу кадрів не надав. Від переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, яка йому була запропонована замість посади лікаря-анестезіолога відділення анестезіології, ОСОБА_2 відмовився. На підставі викладеного у мотивувальний частині просить дати згоду на звільнення за п.2 ст.40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді, у випадку якщо ОСОБА_2 в визначений строк не надасть документи підтверджуючі його кваліфікацію.

Також судом досліджувалася виписка із засідання профспілкового комітету ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» № 50 від 13.11.2017 року. На засіданні слухали подання адміністрації ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» дати згоду на звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді у випадку якщо ОСОБА_2 до 16.11.2017 року не надасть документи підтверджуючи його кваліфікацію. На профспілковому комітеті враховано, що 16.05.2017 року у лікаря-анестезіолога ОСОБА_2 закінчився термін дії сертифікату лікаря-спеціаліста за спільністю «анестезіологія» у зв'язку з чим ОСОБА_2 було переведено в «стажиста» до вирішення питання проходження атестації, але не більш ніж 6 місяців згідно законодавства. За цей період лікар не пройшов атестацію та не продовжив термін дії свого сертифікату без поважних на те причин. У зв'язку з цим ОСОБА_2 було запропоновано переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, на посаду яка вданий час була вакантна у нашому закладі, але ОСОБА_2 відмовився. Ухвалили: у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не надав документи, підтверджуючи його кваліфікацію у зазначений термін, дати згоду адміністрації ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» на звільнення ОСОБА_2 на підставі п.2 ст.40 КЗпП у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді, а також з відмовою на переведення на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою.

16 листопада 2017 року комісією працівників ДЗ «ІБЛ на ВТ МОЗ України» у складі головного лікаря ОСОБА_11, заступника головного лікаря з медичної частини А.В.Попадюк, начальника відділу кадрів ОСОБА_12, складено акт проте, що лікарю-анестезіологу ОСОБА_2 було повідомлено, про те, що 16 листопада 2017 року закінчився 6-ти місячний термін перебування його на посаді лікаря анестезіолога - стажиста. На питання головного лікаря надати пояснення тому, чому він не атестувався, ОСОБА_2 відповів «з технічних причин».

Наказом №79-кз від 16.11.2017 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_2, таб. № 9710, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ПІТ, код-17, звільнено за невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації п.2 ст.40 КЗпП України 16.11.2017 року. Підстава: рапорт начальника відділу кадрів ОСОБА_12 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затверджене наказом МОЗ України від 19.12.1997 р. № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів» (у редакції наказу МОЗ України від 02.10.2015 № 650).

Відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Судом при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову про визнання незаконним наказу про звільнення позивача з роботи за ст.40 п.2 КЗпП України, враховувалося п.1.1 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України №359 від 19.12.1997 року, згідно з яким атестація лікарів проводиться з метою підвищення відповідальності за ефективність і якість роботи, раціональнішої розстановки кадрів фахівців з урахуванням їх професійної майстерності, досвіду та складності виконуваних робіт. Атестація є важливою формою морального та матеріального стимулювання, спрямована на удосконалення діяльності закладів охорони здоров'я щодо подальшого поліпшення надання медичної допомоги населенню. Основним завданням атестації є визначення рівня професійної підготовки лікарів, оцінка трудової діяльності, можливості подальшого використання спеціалістів, підвищення їх кваліфікації (п.1.2 розділу І Положення). У разі закінчення терміну дії сертифіката лікаря (провізора)-спеціаліста, одного року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії чи отримання звання лікаря (провізора)-спеціаліста з іншої спеціальності, лікар (провізор) підлягає терміновому направленню на стажування (спеціалізацію) і до отримання звання «лікар (провізор)-спеціаліст» зараховується (переводиться) на посаду «лікар (провізор)-стажист». Якщо лікар (провізор) протягом року після закінчення 5-річного строку з моменту попередньої атестації з присвоєнням (підтвердженням) атестаційної категорії не виявив бажання і не подав документи на чергову атестацію (пункт 1.10 Положення, затвердженого наказом МОЗ України від 19.12.97 №359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів», п.2.1 Положення про проведення атестації провізорів, затвердженого наказом МОЗ України від 12.12.06 №818 «Про вдосконалення атестації провізорів і фармацевтів»), то його зараховують на посаду «лікар (провізор) - стажист» з певної спеціальності. Після зарахування (переводу) на посаду «лікар (провізор)-стажист», така особа зразу ж направляється для проходження стажування (спеціалізації) з послідуючою атестацією з присвоєнням звання спеціаліста з конкретної лікарської (провізорської) спеціальності, що дає право займатися лікарською (провізорською) діяльністю за вказаною спеціальністю. У разі відмови від стажування (спеціалізації), лікар (провізор)-стажист (за згодою) з додержанням вимог наказу МОЗ України від 25.12.92 №195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» може бути переведений на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, а у разі відмови - підлягає звільненню по ст.40, п.2 КЗпП України. З цих підстав, суд проаналізувавши вищенаведені нормативно-правові акти, приходить до висновку про правомірність звільнення позивача з посади лікаря - анестезіолога відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.

Також судом було враховано, що відповідно до Посадової інструкції, позивач зобов'язаний в своїй роботі керуватися чинним законодавством; нормативно-правовими документами України в сфері охорони здоров'я; наказами та розпорядженнями керівництва закладу; документами системи управління якістю закладу; положенням про відділення анестезіології з ПІТ; Колективним договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку закладу; законодавчим актами та інструкціями з охорони праці та пожежної безпеки; цією посадовою інструкцією. Відповідно до п.2.11. Посадової Інструкції ОСОБА_2, як лікар-анестезіолог зобов'язаний постійно удосконалювати свої знання та практичні навички шляхом відвідування лікарських консультацій, днів спеціаліста, засідань обласної ради, курсів підвищення кваліфікації кожні п'ять років., відповідно до п 4.6. несе відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії. 6. Кваліфікаційні вимоги. Згідно до п. 6.1. Посадової Інструкції на посаду лікаря-анестезіолога призначається лікар, який: має відповідну підготовку та досвід роботи за фахом; пройшов спеціалізацію, підвищення кваліфікації і атестований з анестезіології та інтенсивної терапії; отримав дозвіл па проведення робіт, пов'язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Висновку суду відповідають обставинам справи про те, що відсутні підстави для скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення, про звільнення з посади, на підставі чого судом на законних підставах в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України незаконне звільнення являється для суду підставою для ухвалення рішення про поновлення на роботі і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено, що звільнення ОСОБА_2 було законним, суд також на законних підставах відмовив позивачу і у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, судом вірно зазначено наступне.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказів та поновлення на роботі, суд також на законних підставах відмовив у їх задоволенні, крім того, доказів щодо заподіяння позивачу моральної шкоди та щодо обґрунтування її розміру до суду надано не було.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_2

З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд відмовляючи у задоволені позову в частині оскарження наказу №40-кп не застосував ст. 32 КЗпП України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до нормативно-правових актів, ОСОБА_2 не надав підтверджуючих документів стосовно його кваліфікації, а з сертифікату вбачається строк дії до 17 травня 2017 року.

Доводи стосовно того, що суд безпідставно та необґрунтовано визнав неповажними причини пропуску строку на оскарження наказу про переведення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом було встановлено, що строк для оскарження наказу про переведення був пропущений з неповажних причин, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи про те, що суд не надав оцінки доказам свідків, аргументам ОСОБА_2, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки суд під час розгляду справи з'ясував всі обставини справи, а також надані сторонами докази, прийняв до уваги пояснення свідків, про що свідчать матеріали справи.

Також слід зазначити, що суд приймаючи рішення керувався нормами чинного законодавства, при цьому судом досліджені всі надані сторонами докази, та взяті до уваги пояснення та заперечення, з яким сторони зверталися до суду під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17 грудня 2018 року.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець