Ухвала суду № 78602903, 14.12.2018, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/444/15-ц

Провадження № 4-с/513/3/18

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

14 грудня 2018 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата скаргу ОСОБА_1, з викликом заінтересованої особи: Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання,

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить скасувати повідомлення старшого державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 20 серпня 2018 року про повернення виконавчого листа без виконання та поновити йому строк оскарження.

В обґрунтування послався на те, що повідомлення державного виконавця є незаконним, оскільки винесене з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначив, що повідомлення він отримав поштою 04 вересня 2018 року, що є підставою для поновлення йому строку на оскарження.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 04 жовтня 2018 року скарга була прийнята до провадження, до участі у справі залучено як заінтересовану особу Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, а також про розгляд справи повідомлявся прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області.

ОСОБА_1, належним чином неодноразово повідомлений про розгляд скарги, до суду не з’явився, не повідомив суд про поважні причини неявки (а.с. 21, 27, 28).

Прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області та представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, належним чином повідомлені про розгляд справи, до суду не з’явились, не повідомили суд про поважні причини неявки (а.с. 29, 31).

Державний виконавець Саратського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, належним чином повідомлений про розгляд справи, до суду не з’явився. Надав до суду заперечення за скаргою, в яких просив відмовити в задоволенні скарги, пославшись на те, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу винесена на законних підставах згідно п.7 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.11).

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України». Обов'язковість рішень суду є також однією з основних засад судочинства в Україні (п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 квітня 2016 у справі № 513/444/15-ц (провадження № 2/513/13/16) задоволено частково позов прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та примусове припинення права власності на земельну ділянку.

Припинено право власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_3 Молдова, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, на земельну ділянку площею 4,17 гектарів, ділянка № 100, кадастровий номер 5124584600:01:001:0476, вартістю 91048 гривень, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 853067, виданого на підставі розпорядження Саратської райдержадміністрації від 08 липня 2003 року № 478/А-03, шляхом її примусового відчуження зі збереженням за ОСОБА_1 права на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки.

Визнано недійсним державний акт серії ЯА № 853067 на право власності на земельну ділянку площею 4,17 гектарів, ділянка № 100, кадастровий номер 5124584600:01:001:0476, вартістю 91048 гривень, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петропавлівської сільської ради Саратського району Одеської області, виданий ОСОБА_1 на підставі розпорядження Саратської райдержадміністрації від 08.07.2003 року № 478/А-03. ( т. 1 а.с. 185-187).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року апеляційної скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відхилено. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 квітня 2016 року залишено без змін (т. 2 а.с. 65-69).

Постановою Верховного Суду від 23 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін (т. 2 а.с. 132-136).

06 грудня 2016 року Саратським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист.

20.08.2018 року повідомленням старшого державного виконавця Саратського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було розглянуто заяву щодо примусового виконання виконавчого листа № 513/444/15-ц, виданого 06 грудня 2016 року, виконавчий лист повернутий ОСОБА_4 без прийняття до виконання на п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: дане рішення не передбачає заходів примусового виконання рішення (т. 2 а.с. 158).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 18 вищевказаного Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

У разі пред’явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, передбачені положенням ст. 63 Закону.

Водночас, резолютивною частиною рішення суду від 12 квітня 2016 року не передбачено заходів примусового характеру, які випливають з положень ст. 10, 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо: виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем в повній мірі дотримано вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: при прийнятті процесуального повідомлення про повернення виконавчого документа були враховані положення ст. ст. 4, 10, 63 ЗУ «Про виконавче провадження», так як резолютивною частиною виконавчого документа не передбачено заходів примусового характеру в даному випадку щодо стягнення на користь ОСОБА_1 вартості зазначеної земельної ділянки, а припинено його право власності на зазначену земельну ділянку шляхом примусового відчуження зі збереженням за ОСОБА_1 права на отримання повного відшкодування вартості зазначеної земельної ділянки, що не містить заходів зобов’язальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, або іншої посадової особі органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що старший державний виконавець Саратського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 правомірно склала повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, в зв’язку з цим в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 447- 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

в задоволенні скарги ОСОБА_1, з викликом заінтересованої особи: Головне Управління Держгеокадастру в Одеській області, на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. І. Бучацька