Ухвала суду № 78602609, 16.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13694/17

Провадження № 4-с/522/160/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Носенко С.Б. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Носенко С.Б. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, по якій просив:

-скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2018 року (ВП № 56252475).

Яка обґрунтована тим, що державний виконавець усупереч вимогам ст. ст. 10, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження» не виконав усі необхідні заходи примусового виконання для виконання рішення суду.

Представник скаржника до судового засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд скарги за його відсутністю, просив її задовольнити.

Державний виконавець до судового засідання не з’явився, відзиву на скаргу не надав.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з виконавчого листа по справі № 522/13694/17 виданого Приморським районним судом м. Одеси 22 березня 2018 року, про зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування пенсії згідно Довідки про нараховане грошове забезпечення № 447 від 13.05.2017 року, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед звільненням з військової служби, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включенні щомісячна додаткова грошова винагорода, винагородо за перебування в зоні проведення АТО, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, винагорода за виконання поставлених бойових завдань на території противника, які отримував він протягом 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, в розмірі: 14 234,26 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять чотири гри. 26 коп.) гривень. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини основного розміру пенсії з 08.12.2016 року.

24 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56252475.

06 червня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

27 червня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду.

27 червня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

27 червня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». У оскаржуваній постанові зазначено, що виконати рішення суду без участі боржника не можливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про виконавче провадження», визначено умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно з положеннями ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення(поновити порушене право заявника).

Статтею 1 ЗУ «При виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження закривається у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 1,2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у звязку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в ч. 1 п. 3 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року: при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

У матеріалах справи відсутні докази щодо проведення всіх необхідних дій державним виконавцем для примусового виконання рішення суду. Останній не надав відзиву на спростування тверджень скаржника та не надав жодного доказу на підтвердження правомірності винесеного ним рішення.

Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та у спосіб, що встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд вважає що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись: ст.ст. 4, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 347-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу – задовольнити.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.06.2018 року (ВП № 56252475).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: А.Ю. Бойчук