Рішення № 78600132, 11.12.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/654/13- ц

Номер провадження 2/489/2695/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання – Супрун Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1, яким просили стягнути з останньої заборгованість за кредитом в розмірі 26 319 грн. 12 коп.

Вказували, що 28.11.2007 року відповідач отримала кредит в розмірі 1 050 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Проте відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконала, в зв’язку з чим станом на 03.01.2013 року утворилась заборгованість за кредитом.

Згідно наданих заперечень (відзиву) відповідач позовні вимоги не визнавала та просила застосувати строк позовної давності до заявлених вимог, оскільки з 2009 року вона не користується кредитною карткою та відповідно наданим кредитом.

28.01.2013 року Ухвалою суду було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

05.02.2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва ухвалено по вказаній справі заочне рішення, яке Ухвалою від 09.10.2018 року скасовано, а справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з’явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином. Від нього на адресу суду надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності до позову.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

28.11.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (правонаступник - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») був укладений Договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 1 050 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжній картці зі сплатою відсотків за її використання в розмірі 30,00% на рік на залишок заборгованості, а також зобов’язався сплачувати інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

На виконання умов договору відповідачу була видана кредитна карта за №7777030001543019.

Вказаний кредитний договір складається з Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку.

Згідно з пунктом 3.1 Умов та правил для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначено в заяві та у Пам'ятці клієнта, підписанням заяви банк і клієнт укладають договір про надання банківських послуг.

Пунктами 3.2, 3.3 Умов та правил передбачено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який час змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з пунктом 9.12 Умов та правил договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Пунктом 3.1.3 розділу ІІ Умов та правил передбачено, що після закінчення строку дії картки банком видається нова картка (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій за картрахунком.

За п. 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт зобов’язувався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перерахунком платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Проте в порушення умов, передбачених кредитним договором, відповідач грошові зобов’язання перед кредитодавцем належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_2, станом на 03.01.2013 року, заборгованість відповідача складає 26 319 грн. 12 коп., а саме: 9 931 грн. 96 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 14 657 грн. 68 коп. – заборгованість за відсотками; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина), 1 229 грн. 48 коп. – штраф (процентна складова).

У відповідності до положень статей 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов’язанням.

Згідно із частинами 1,2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч. 2 ст. 1067 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано до суду розрахунок заборгованості, довідку про видані кредитні карти відповідачу та виписки по рахункам відповідача за виданими кредитними картами.

Проте, суд критично ставиться до наданих довідки та виписок по рахункам відповідача, оскільки вони стосуються кредитних карт за договорами №4149605353954183 від 04.09.2007 року та №4149605377190798 від 27.08.2008 року, в той час як предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача по кредитному договору, укладеному між сторонами 28.11.2007 року, за яким видана кредитна карта №7777030001543019.

Також суд враховує те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.4-5), по-перше не містить даних щодо погашення заборгованості відповідачем за кредитним договором в цілому, а лише відображає погашення відповідачем відсотків по кредиту, по-друге, він не є первинним документом, який підтверджує дійсний розмір заборгованості та порядок сплати кредиту, що вказані банком у позовній заяві.

Інших доказів на підтвердження суми заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором від 28.11.2007 року (а.с.6), визначеної позивачем у пред’явленому позові, суду під час розгляду справи позивачем не було надано.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст. 81-89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вбачає, що позивачем не доведено належними доказами наявність заборгованості відповідача за кредитним договором від 28.11.2007 року, через що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив про застосування строків позовної давності, оскільки Банком було пропущено строк звернення з даним позовом про стягнення заборгованості, проте суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню, оскільки позов не підлягає задоволенню по суті, через що одночасно строк позовної давності при вирішенні спору судом не може бути застосований.

Керуючись ст.ст. . 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

Відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, номер та серія паспорта ЕО 199368, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повне судове рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова