Рішення № 78599447, 17.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/15185/18

Провадження №: 2/755/6074/18

"17" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі документами в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва

цивільну справу № 755/15185/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до ОСОБА_1,

про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації,

УСТАНОВИВ:

09.10.2018 ПАТ «СК «АХА Страхування» звернулось із позовними вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 30456,55 грн. в порядку суброгації, які мотивує тим, що 10.03.2016 між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого ПАТ «СК «АХА Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «OpelInsignia» д.н.з. НОМЕР_2, його окремих запчастин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.31.07.2016 відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу «NissanNavara» д.н.з.НОМЕР_5під керуванням відповідача. Позивачем, на підставі відповідних документів, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 30456,55 грн. З огляду на викладене позивач просить стягнути із відповідача вказану суму на відшкодування шкоди, а також 1 762,00 грн сплаченого судового збору.

17.10.2018 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі та постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог (а.с. 55-57).

Ухвалою суду від 13.11.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засіданні із викликом сторін (а.с. 73,74).

08.11.2018 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки зазначає, що транспортний засіб «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5 належить «ПРОТОН» СП З О.О., тому у відповідача не може бути застрахована цивільно-правова відповідальність на неналежний йому транспортний засіб. Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду на належний «ПРОТОН» СП З О.О. транспортний засіб «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5 наявний страховий сертифікат «Зелена картка» РL/07 1744929. Відповідач працює в «ПРОТОН» СП З О.О. з 15.01.2016 згідно трудового договору №5 від 15.01.2016, тобто на дату скоєння ДТП знаходився у трудових правовідносинах з «ПРОТОН» СП З О.О. та виконував свої трудові обов'язки. Після скоєння ДТП ОСОБА_1 повідомив про настання страхового випадку «ПРОТОН» СП З О.О., що є юридичною особою за законодавством Республіки Польща, та страхову компанію. За змістом ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Разом з тим, за умови існування полісу страхування, відшкодування шкоди має бути здійснено страховою компанією.

У своїй відповіді на відзив від 27.11.2018 ПАТ «СК «АХА Страхування» зазначає, що в довідці про дорожньо-транспортну пригоду на належний «ПРОТОН» СП З О.О. транспортний засіб «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5 наявний страховий сертифікат «Зелена картка» РL/07 1744929 терміном дії якого закінчився 08.07.2016, тобто до настання страхового випадку (до 31.07.2016). При зверненні позивача до МТСБУ щодо стягнення заборгованості по факту ДТП від 31.07.2016 та участю транспортних засобів «OpelInsignia» д.н.з. НОМЕР_2, та «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5 йому було відмовлено у такій виплаті через неможливість підтвердження страхового покриття на дату дорожньо-транспортної пригоди, оскільки подія відбулась поза межами строку дії договору, та у МТСБУ відсутні підстави для здійснення регламентної виплати за рахунок фонду страхових гарантій. Діючого страхового сертифікату «Зелена карта» на дату ДТП 31.07.2016 відповідачем не надано, а термін дії страхового сертифікату «Зелена карта» РL/07 1744929 закінчився 08.07.2016, що встановлено у схемі місця ДТП та підтверджено відповіддю МТСБУ. До відзиву відповідачем долучено копію страхового сертифікату «Зелена карта» РL/21/4335936 зі строком дії з 07.11.2018 по 19.09.2019, тому станом на 31.07.2016 він не міг бути укладений. Долучена позивачем копія пенсійного посвідчення про присвоєння відповідачу І групи інвалідності свідчить, що таке посвідчення було видане 06.10.2016, тобто після ДТП 31.07.2016. Відповідачем долучено трудовий договір №5 від 15.01.2016 з «ПРОТОН» СП З О.О., однак не надано доказів виконання ОСОБА_1 під час скоєння ним 31.07.2016 ДТП трудових обов'язків щодо керування автомобілем «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5, а також доручення «ПРОТОН» СП З О.О. ОСОБА_1 здійснити відповідні службові обов'язки, пов'язані з використанням джерела підвищеної небезпеки.

У своєму запереченні на відповідь на відзив від 31.11.2018 відповідач зазначив, що він є неналежним відповідачем у справі, згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 призначена група інвалідності з 25.07.2016, а згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій , постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни , що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортними засобами, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порідку, визначеному цим законом.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. У такому випадку судове засідання не проводиться. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України). Судовий розгляд справи призначено на 10.12.2018.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 10.03.2016 між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту«Все включено» № bm64069а6к5, предметом якого було страхування транспортного засобу «OpelInsignia» д.н.з. НОМЕР_2/а.с. 15-28/.

11.08.2016ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування, у яких повідомив, що 31.07.2016 за адресою м. Київ, вул. Будівельників, 30, внаслідок ДТП сталося пошкодження транспортного засобу«OpelInsignia» д.н.з. НОМЕР_2 /а.с. 29-31/.

29.09.2016 постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визначено винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу /а.с.39/.

За змістом вказаної постанови убачається, що 31.07.2016 року о 17 год 13 хв, в м. Києві по вул. Будівельників, 30, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5, рухаючись заднім ходом. Не впевнився в безпеці руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «OpelInsignia» д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху.

Пошкодження транспортного засобу «OpelInsignia» д.н.з. НОМЕР_2, що спричинені в результаті вказаної вище ДТП, підтверджуються актом огляду транспортного засобу /а.с. 40,41/.

Страховиком ПАТ «СК «АХА Страхування» складено відповідний страховий акт № АХА2144590, за яким сума страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № bm64069а6к5 щодо страхового випадку від 31.07.2016 становить 30456,55 грн /а.с. 48,49/. Сума страхового відшкодування підтверджується відповідним розрахунком страхового відшкодування /а.с. 47/. Вказана сума перерахована позивачем згідно із платіжним дорученням № 261 250 від 15.08.2016 /а.с. 50/.

Предметом спірних правовідносин у цій праві є відшкодування заподіювачем шкоди в порядку суброгації сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, внаслідок заміни осіб у наявному зобов'язання (зміна активного суб'єкта) щодо відшкодування збитків до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страховиком збитки.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтями 3, 22, 28 цього Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальника. При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Аналогічні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду України від 03.12. 2014 у справі № 6-183цс14, а також у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 686/20040/2012, провадження № 61-672 св 18.

Матеріалами справи підтверджено та стороною відповідача не оспорено наявність судового рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2016 у справі № 755/12383/16-п.

Зібраними у справі доказами підтверджено розмір страхового відшкодування, який сплачено ПАТ «СК «АХА Страхування».

За приписами статей ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою ст. 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За змістом перекладу наданого відповідачем трудового договору №5, укладеного 15.01.2016 між працівником ОСОБА_1 та роботодавцем ТОВ «Протон» про прийняття відповідача на посаду комерційного директора, українського строк цього договору становить один рік (а.с. 67,68), однак вірність засвідчення правильності переклад цього договору судом не встановлена, що позбавляє суд можливості упевнитись у правильності перекладу змісту договору з польської мови на державну мову України.

Наданий відповідачем страховий сертифікат «Зелена картка» РL/07 1744929 та технічний паспорт на транспортний засіб «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5(а.с. 70,71) складені польською мовою, належним чином на державну мову України не перекладені.

Тому надані відповідачем копії трудового договору, страхового сертифікату та технічного паспорту не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази по справі.

Відповідачем не доведено факт перебування у трудових відносинах з ТОВ «Протон» на момент виникнення страхового випадку.

З 25.07.2016 ОСОБА_1 було призначено першу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.07.2016, та 06.10.216 Пенсійним фондом України йому було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 (а.с.72,100).

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортними засобами, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим законом.

З урахуванням норм вказаної статті відповідач, будучи інвалідом І групи, звільняється від обов'язку страхування цивільно-правової відповідальності на території України у разі керування належним йому транспортним засобом. Відповідачем не оспорюється той факт, що транспортний засіб «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5 РL/07 1744929 йому не належить, тому норми ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не можуть бути застосовані при розгляді цього спору.

26.06.2017 МТСБУ було відмовлено позивачу у здійсненні регламентної виплати за рахунок фонду страхових гарантій через неможливість підтвердження страхового покриття на дату дорожньо-транспортної пригоди 31.07.2016, та повідомлено, що у випадку отримання оригіналу (копії) міжнародного страхового сертифікату «Зелена картка», виданого по відношенню транспортного засобу «Nissan» д.н.з. НОМЕР_5, розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати буде поновлено (а.с.90).

За змістом даних, вказаних у схемі місця ДТП до протоколу про адміністративне правопорушення, вчиненого 31.07.2016 ОСОБА_1, в розділах «Належність»та «Серія та номер полісу ОСЦПВ наземних ТЗ та назва страхової організації, яка його видала і термін дії», «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5 належить PROTONSP.ZO.O. та застрахований польською страховою компанією за страховим полісом РL/07/1744929 до 08.07.2016 (а.с.38).

Судом встановлено, що на дату настання страхового випадку дія страхового полісу РL/07/1744929 на транспортний засіб «NissanNavara» д.н.з. НОМЕР_5 закінчилась.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Деліктне зобов'язання - це зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Отже, з огляду на обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати збитки в повному обсязі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «АХА Страхування» страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 30 456,55 грн, оскільки позивачем доведено факт завдання шкоди відповідачем, що стороною відповідача не спростовано, дії відповідача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, ОСОБА_1 не доведено факту перебування у трудових відносинах з ТОВ «ПРОТОН» на момент вчинення ДТП, що шкоду завдано не з його вини, а тому він є належним відповідачем та заподіювачем шкоди, тобто особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, стороною відповідача не спростовано в установленому процесуальним законодавством порядку докази позивача щодо розміру позовних вимог, тому вимога страховика, пред'явлена у порядку суброгації до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування за ремонт забезпеченого договором страхування автомобіля, є правомірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача ( ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на викладене підлягає стягненню із відповідача на користь позивача сума судового збору у розмірі 1 762,00 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 496 607 від 19.09.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 979, 991, 993, 998, 1161 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 141, 209, 258, 259, 264, 265, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, адреса: 02100, АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, р/р 26503253730300в АТ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005, ЄДРПОУ 20474912, виплаченого страхового відшкодування в розмірі 30 456 (тридцяти тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, адреса: 02100, АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, р/р 26503253730300в АТ «УкрСиббанк» м. Київ, МФО 351005, ЄДРПОУ 20474912, сплачений судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Складення повного тексту - 17.12.2018

Суддя В. Шевченко