Рішення № 78598681, 13.12.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4982/18

Провадження № 2/645/2239/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

при секретарі судового засідання - Кривеженко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові впорядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про захист прав споживачів шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (далі - ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ»), в якому просить визнати Договір № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року недійсним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» на її користь 20000 грн. 00 коп., сплачених відповідно до Договору № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.12.2017 року між нею та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» була досягнута домовленість про придбання автомобіля ВАЗ 2111 (2012 року випуску), білого кольору, в комплектації luxe+ ГБО, та в цей же день між сторонами було укладено Договір № 01394 фінансового лізингу, предметом якого, згідно п.п. 1.1. є транспортний засіб ВАЗ 2111 (2012 року випуску), білого кольору, в комплектації luxe+ ГБО. Умовами договору передбачено, що лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: комісії за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу. В цей же день на виконання умов договору, позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп. Договором передбачено, що строк передачи лізингоодержувачу в користування предмета лізингу може бути збільшено з причин, незалежних від лізингодавця, про що лізингодавець зобов'язаний письмово або в телефонному режимі повідомити лізингоодержувача про причини та приблизні строки затримки, при цьому лізингоодержувач погоджується про зміну строків передання предмету лізингу без укладення додаткових угод до договору. Позивач зі своєї сторони виконала умови укладеного договору. Відповідачем умови договору не виконані, предмет лізингу не переданий позивачу. Крім того, позивач вказує, що ознайомилась з Договором № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року вже після його укладення, оскільки в момент підписання через значний обсяг договору не було можливості, та ознайомившись з умовами договору зрозуміла, що він не відповідає чинному законодавству та порушує її права як позивача, оскільки предмет лізингу не конкретизований, договір нотаріально не посвідчений, а відповідач на мав відповідної ліцензії на здійснення вказаного правочину фінансового лізингу.

Ухвалою суду від 31.08.2018 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання по справі.

Ухвалою суду від 25.10.2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином. 16.11.2018 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення у справі заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцезнаходження відповідача, причини неявки суду не повідомив.

Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлені наступні факти та відповідним ним правовідносини.

12.12.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» укладено Договір № 01394 фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб ВАЗ 2111 (2012 року випуску), білого кольору, в комплектації luxe+ ГБО.

Умовами п. 4.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: комісія за організацію договору, авансового платежу, комісія за передачу предмета лізингу, - у разі наявності оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного Договору, з урахуванням умов викладених у п. 17 ст. 1 даного договору.

При укладенні договору позивач сплатила 20000 грн. 00 коп, в якості авансового платежу відповідно до Договору № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року, що підтверджується копією квитанції, яка міститься в матеріалах справи.

У визначений Договором № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року строк відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, визначений договором автомобіль не передав.

Також, ознайомившись з умовами договору, позивач зрозуміла, що її ввели в оману, та що умови підписаного договору є несправедливими та вкрай невигідними для неї.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Положеннями статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України та аналізу норм законодавства, вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно зі ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, Договір № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що згідно ч. 4 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220 ЦК України договір є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі за № 6-2766цс15, яка також стосується подібних правовідносин із ТОВ «ЛК «Автофінанс», та яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, які мають привести свою практику у відповідність із такими рішеннями Верховного Суду України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Згідно ч. 5 цієї статті, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливими може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих, необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 с. 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємооблік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, в оспорюваному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Отже, такі норми прямо суперечать ч. 1 ст. 808 ЦК України, враховуючи те, що в зазначеному договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Таким чином, з аналізу змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов'язків, звужені обов'язки лізингодавця, встановлені в Законі України «Про фінансовий лізинг», ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 року у справах №6-65цс15 та №6-3020цс15.

В укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу, що є порушенням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ЦК України.

Тобто укладений договір не був спрямований на настання реальних наслідків.

Підсумовуючи викладене, враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення та порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» Договір № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року є недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено на рахунок ТОВ ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп., суд приходить до висновку, що передані відповідачу кошти повинні бути повернуті позивачу.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень та відзиву на позов відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, оцінюючі надані докази, враховуючи положення чинного законодавства, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, позов задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн., що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 203, 215-216, 220, 509, 628, 806-808 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 3,4,5,13,15, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про захист прав споживачів шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати Договір № 01394 фінансового лізингу, укладений 22.12.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., сплачені за Договором № 01394 фінансового лізингу від 22.12.2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 02.02.2005 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», код ЄДРПОУ 41298109, р/р 2600231365101 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, місцезнаходження: м. Київ, Харківське Шосе, буд. 182.

Повний текст рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя -