Рішення № 78597889, 05.12.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12062/17

н/п 2/640/385/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1 Д) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1 Д) про визнання недійсною окремої частини правочину

ВСТАНОВИВ:

03.08.2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся з позовом до суду,в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором б/н від 17.06.2011 року в розмірі 34029,04 грн. та судові витрати у розмірі 1600 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.08.2017 року було відкрито провадження по даній справі та призначено до судового розгляду.

13.10.2017 року до суду подана зустрічна позовна заява ОСОБА_1, в якій він просить визнати недійсним договору від 17.06.2011 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», який складається з заяви кредитора, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою в частині визначення розміру ставки пені більшої ніж подвійна облікова ставка НБУ за весь час дії спірного договору.

13.10.2017 року до суду подані також заперечення ОСОБА_1 на позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та заява про застосування строку позовної давності.

10.11.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» подані заперечення на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.04.2018 року прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог, ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на те що, відповідно до укладеного договору б/н від 17.06.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2500,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, про що підписав заявку разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», що викладені на офіційному сайті банку, що складає Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Взяті на себе зобов*язання за кредитним договором №б/н від 17.06.2011 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит. Однак, через порушення зобов*язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість, яка до теперішнього часу не погашена, в зв*язку з чим банк був змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з*явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, у зв*язку з чим та враховуючи строки розгляду справ даної категорії, відсутність мирного врегулювання спору суд розглядає справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання після 12.12.2017 року також не з*явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв на адресу суду не подавав.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін та ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що за кредитним договором б/н від 17.06.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2500,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, що складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви. Дані обставини відповідачем не оспорюються.

При укладенні даного договору сторони керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору і цілому. Умов та правил надання банківських послуг.

Взяті на себе зобов*язання за кредитним договором №б/н від 17.06.2011 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредит.

Згідно з п.5.6. «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в ПриватБанку, в часності з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов*язань.

Відповідач ОСОБА_1 своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, та до теперішнього часу не виконує взяті на себе зобов*язання і заборгованість не погашає з 2014 року, в зв*язку з чим банк був змушений звернутися до суду з позовом.

У зв*язку з зазначеними порушеннями зобов*язань за кредитним договором відповідач станом на 30.06.2017 року має заборгованість 34029,04 грн., з яких: 2407,86 грн. заборгованість за кредитом, 26224,56 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3300 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф, фіксована частина, 1596,62 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов*язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.п. 5.3, 4.9, 6.3, 6.6, Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Згідно положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв*язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Між тим, судом критично оцінені доводи представника позивача про встановлення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 3300 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року по справі № 347/1910/15-ц, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку штраф, у задоволенні вимог про стягнення пені необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 2407,86 грн. заборгованість за кредитом,26224,56 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом,штраф 500 грн., штраф процентна складова 1431,62 грн. підлягають задоволенню повністю, правові підстави щодо стягнення пені у розмірі 3300 грн. відсутні, а тому у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

Заява відповідача про застування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки, як вказує сам відповідача строк дії його картки 17.05.2017 року, згідно розрахунку заборгованості останній платіж проведено 29.07.2014 року, а позов до суду поданий 03.08.2017 року.

Стосовно зустрічних позовних вимог, суд зазначає.

Даний кредитний договір, який є предметом судового розгляду має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Так, по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно Умов та Правил "Картрахунки відкриті на невизначений строк"

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває Клієнту Картрахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам'ятці клієнта. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною першою ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, цим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної здатності; 3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) Правочин має ти спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) Правочин, з вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг вільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема надання кредиту позичальнику.

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом якого є факт підписання сторонами кредитного договору та факт отримання кредиту і його виконання відповідачем протягом тривалого часу., що передбачено ст.ст. ч.2 ст. 638, ч.2 ст. 242 ЦК України.

Також, суд зазначає, що згідно Закону України "Про захист прав споживачів" споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що не може бути обґрунтованим для визначення поняття споживчий кредит в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" .

Крім того, в Анкеті-Заяві відповідача зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами га правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку..'"

Таким чином, підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. А погашаючи заборгованість по кредиту тривалий час відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Стосовно посилання відповідача на п.5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» Цивільним кодексом передбачені права сторін на проведення переговорів та досягнення згоди щодо умов договору. Сторони погодили положення кредитного договору в тих межах, які сторони бажали викласти у самому договорі. При цьому, цивільним законодавством передбачено, що норми договору, не можуть звужувати права сторони договору, передбачені нормами законодавства, в тому числі й нормами про припинення та зміну договору.

При підписанні кредитного договору сторони чітко та добровільно обумовили обсяг взаємних прав та обов'язків, одночасно встановив рівень відповідальності та порядок дій у разі порушення норм договору.

А тому, суд приходить до висновку, що безпідставним є посилання позивача за зустрічним позовом на положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умовами договору є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Проте, пеня за своєю правовою природою є не компенсацією, а мірою цивільно- правової відповідальності.

Про це свідчить положення статті 611 ЦК України, згідно частини 1 якої, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, законодавець розрізняє два різні незалежні один від одного виду правових наслідків порушення цивільно-правового зобов'язання: неустойку і відшкодування шкоди. При цьому, компенсаційних характер носить саме відшкодування шкоди, в той час як неустойка (в т.ч. пеня) не носить компенсаційний характер, а є засобом забезпечення виконання зобов'язань.

Таким чином, за загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 624 Цивільного кодексу України, пеня стягується з порушника поза залежністю від компенсації завданої порушенням шкоди. Спеціальних виключень з цього правила спірним договором не встановлено.

Так само і стаття 550 Цивільного кодексу України встановлює, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Тому пеня, встановлена оспорюваним договором не має нічого спільного із будь- якою компенсацією, не є за своєю природою відшкодуванням шкоди, не залежить від розміру шкоди, завданої порушенням умов договору, а є за своєю природою суто мірою по-перше забезпечення зобов'язання, а по-друге мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язань за договором.

Тому в даному випадку, суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом, що норма права пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" жодним чином не відноситься до оспорюваного договору і не підлягає застосування до спірних правовідносин.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договір обов'язковий до виконання сторонами.

Згідно ч.І ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та штрафу.

Умови про порядок внесення змін до Тарифів по кредиту були закладені з самого початку, з моменту укладення договору і відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди і запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписанні договору відповідача влаштовували умови вищевказаного договору про що свідчить його підпис, а тому і доводи позивача в цій частині не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в розмірі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с.38).

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору пропорційно від задоволеної частини в розмірі 1440 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,13,141,258,263,265,280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, НОМЕР_1, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10.12.2005, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват-Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.06.2011 року у розмірі 30564,04 грн. (тридцять тисяч п*ятсот шістдесят дев*ять гривень 04 копійок), з яких 2407,86 грн. заборгованість за кредитом, 26224,56 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, фіксована частина штрафу у розмірі 500,00 грн. та процентна складова штрафу в розмірі 1431,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, НОМЕР_1, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10.12.2005, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват-Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1440 грн.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3300,00 грн. за кредитним договором б/н від 17.06.2011 року, частки процентної складової штрафу в розмірі 165 грн. - відмовити.

В задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1 Д) про визнання недійсною окремої частини правочину відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадкупроголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя :