Рішення № 78595327, 13.12.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23419/17

провадження № 2-а/753/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Козін Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського війського комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити відповідні дії щодо захисту прав пенсійного забезпечення військовослужбовця, звільненого з військової служби, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського міського війського комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити відповідні дії щодо захисту прав пенсійного забезпечення військовослужбовця, звільненого з військової служби. Мотивуючи свої вимоги тим, що наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 09 жовтня 2001 року № 569 він був звільнений в запас з військової служби на посаді заступника начальника науково-дослідного інституту Збройних Сил України за станом здоров»я. Й за наказом командира військовї частини А0202 від 26 жовтня 2001 року № 227 він був виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Харківського (нині - Дарницького) районного військового комісаріату міста Києва. З 27 жовтня 2001 року Київським міським військовим комісаріатом йому була призначена та нарахована пенсія за вислугою років (30) - 80% відповідних сум грошового утримання, проте не зазначені отримувані ним протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби всі суми, з яких сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, й у тому числі, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалу безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням загальної суми додаткових видів грошового забезпечення - 13 384 грн. 25 коп. При зверненні до відповідача щодо нарахування та призначення йому пенсії з 27 жовтня 2001 року, станом на 26 жовтня 2001 року, без урахування всіх сум, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, й у тому числі, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалу безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням загальної суми додаткових видів грошового забезпечення - 13 384 грн. 25 коп., йому було відмовлено.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адмінстративного судочинства України викладений в новій редакції.

Суд розглядає, відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов»язковим державним соціальних страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідач, належним чином повідомлений про наявність спору, надав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, у їх сукупності, суддя вважає достатніми підстави для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Як встановлено судом, позивач є військовим пенсіонером, знаходиться на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві, й отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку 80% грошового забезпечення за відповідною посадою.

Так, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 09 жовтня 2001 року № 569 позивач був звільнений в запас з військової служби на посаді заступника начальника науково-дослідного інституту Збройних Сил України за станом здоров»я.

Й за наказом командира військовї частини А0202 від 26 жовтня 2001 року № 227 позивач був виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Харківського (нині - Дарницького) районного військового комісаріату міста Києва.

З 27 жовтня 2001 року Київським міським військовим комісаріатом позивачу була призначена та нарахована пенсія за вислугою років (30 років) - 80% відповідних сум грошового утримання, проте Київським міським військовим комісаріатом всупереч чинного законодавства не зазначені отримувані позивачем протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби всі суми, з яких сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, й у тому числі, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалу безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням загальної суми додаткових видів грошового забезпечення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємоз»язок доказів у їх сукупності, з урахуванням вищевказаних положень норм, повноважень відповідача, суд приходить до висновку про те, що факт наявності в діях відповідача як суб»єкта владних повноважень протиправних дій встановлений, виходячи із таких підстав.

Так, позивач довів, що має право на нарахування пенсії з 27 жовтня 2001 року, станом на 26 жовтня 2001 року, з урахування всіх сум, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, й у тому числі, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалу безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням загальної суми додаткових видів грошового забезпечення - 13 384 грн. 25 коп.

Особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

Згідно статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв»язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, або у зв»язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат,підвищення) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і проводиться у строки, встановлені частиною 2 статті 51 цього Закону.

З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб»єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Окрім того, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 (справа № 1-38/2016) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; - першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Вивчивши обгрунтування позивачем правової позиції щодо дотримання ним строку звернення до суду в частині вимог з 26 жовтня 2001 року, суд вважає обґрунтовано та приходить до висновку, що строк, визначений законом для звернення до суду позивачем не пропущений.

Як і попередня редакції КАС України у ч. ч. 1, 2 ст. 99, так і чинна редакція ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначають, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведеного випливає, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Крім того Верховний Суд у рішенні від 15.02.2018 року у зразковій справі № 820/6514/17, яке набрало законної сили 17.03.2018 року, зазначив, що перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Законом України від 23.12.2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», яким внесено доповнення до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не проведений з 01.01.2016 саме з вини державних органів, на яких покладено обов'язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01.01.2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 (справа № 1-38/2016) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Перехідні положення» КАС України, ст.ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 42, 44, 45, 46, 47, 72-76, 77, 79, 192, 193, 194, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 251, 263, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Київського міського війського комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити відповідні дії щодо захисту прав пенсійного забезпечення військовослужбовця, звільненого з військової служби, - задовольнити.

Визнати дії Київського міського війського комісаріату щодо нарахування та призначення ОСОБА_2 пенсії з 27 жовтня 2001 року, станом на 26 жовтня 2001 року, без урахування всіх сум, які ОСОБА_2 отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, й у тому числі, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалу безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням загальної суми додаткових видів грошового забезпечення - 13 384 грн. 25 коп., - протиправними.

Зобов»язати Київський міський війський комісаріат з 01 жовтня 2001 року підготувати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 та довідку про додаткові види грошового забезпечення для призначення та нарахування йому належного розміру пенсії з 27 жовтня 2001 року, станом на 26 жовтня 2001 року, які ОСОБА_2 отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, й у тому числі, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалу безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням загальної суми додаткових видів грошового забезпечення - 13 384 грн. 25 коп., та подати її до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для вирішення питання про призначення ОСОБА_2 пенсії станом на 26 жовтня 2001 року у належному розмірі та її перерахунку й виплати, починаючи з 27 жовтня 2001 року, а також надати ОСОБА_2 довідку про розмір його грошового забезпечення та довідку про додаткові види грошового забезпечення для призначення та нарахування йому належного розміру пенсії з 27 жовтня 2001 року, станом на 26 жовтня 2001 року, які ОСОБА_2 отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, й у тому числі, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутолвих питань, винагороди за тривалу безперервну військову службу та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням загальної суми додаткових видів грошового забезпечення - 13 384 грн. 25 коп.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст.297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

СУДДЯ: Коренюк А.М.